Рішення № 79283528, 26.12.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/16627/17

Провадження № 2/200/4040/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«26» грудня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Лавренко Н.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2017 року позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказав, що 11 квітня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 2117, згідно якого відповідачу-1 було надано кредит в сумі 201950 грн. Відповідач-1 не виконував належним чином свої зобов’язання за договором, в зв’язку з чим станом на 12.06.2017 року утворилась прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 109315,95 грн., інфляційні витрати за кредитом – 19239,25 грн., всього на суму 128555,20 грн. В забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором від 11.04.2008 року, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2117/1, за яким відповідач-2 поручається за виконання відповідачем-1 обов’язків, що виникли на підставі основного договору.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором № 2117 від 11 квітня 2008 року в розмірі 128555,20 грн. Покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10 травня 2018 року.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу у відсутність його представника, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 Нерсесовичапро стягнення заборгованості за кредитним договором, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з призначенням судового засідання на 11 червня 2018 року, встановлено відповідачам десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачі, належним чином повідомлені про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не надали.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2018 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

11 квітня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 2117, згідно якого відповідачу-1 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання було надано грошові кошти в сумі 201950,00 грн., зі сплатою 8,88% річних та встановленим порядком погашення суми основної заборгованості до 15 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в п.п.1.1.1 ст.1 Договору, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 10 квітня 2015 року.

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором від 11.04.2008 року, між позивачем та ОСОБА_2 11 квітня 2008 року було укладено договір поруки № 2117/1, за яким відповідач-2 зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальникомзобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій у розмірі, строки та в порядку, передбачених договором кредиту.

Позивач стверджує, що виконав свої обов’язки за договором кредиту та надав відповідачу-1 кредитні кошти в повному обсязі. Відповідач-1 не надав заперечень щодо вказаних обставин.

За твердженням позивача, відповідач-1 не виконував належним чином свої зобов’язання за договором, в зв’язку з чим станом на 12.06.2017 року утворилась прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 109315,95 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов‘язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов‘язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов‘язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов‘язання.

У відповідності з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом перевірено розрахунки, надані позивачем, та визнано їх вірними.

Відповідач-1 заперечень чи спростувань щодо наданих позивачем розрахунків не надав, як не надав доказів того, що вказана сума боргу ним сплачена повністю або частково.

Позивачем також нараховані інфляційні витрати за кредитом – 19239,25 грн.

За правилом ч.2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

За змістом статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018 року по справі № 686/21962/15-ц та від 10.04.2018 року по справі №910/10156/17,постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі №6-49цс12, від 24.10.2011 року у справі №6-38цс11, а також від 01.10.2014 року у справі №6-113цс14.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також зважаючи на те, що обставини щодо невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд, з урахуванням положень ст. 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, вважає, що вимоги позивача про відшкодування йому відповідачем інфляційних збитків за весь час прострочення, передбачених ст. 625 ЦК України, є правомірними, а тому на користь позивача підлягає до стягнення 19239,25 грн. - сума інфляційних втрат.

Суд також зазначає, що положення ст. 553 ЦК України передбачають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою частково або у повному обсязі.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Положеннями ст. 553 ЦК України, встановлено, що у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до п.3.1.1 договору поруки поручитель зобов’язаний протягом одного робочого дня від дати отримання повідомлення кредитора про невиконання позичальником зобов’язання, забезпеченого порукою, виконати відповідне зобов’язання шляхом перерахування на рахунок кредитора суми не виконаного позичальником зобов’язання.

11 вересня 2017 року позивач направив на адресу відповідачів вимогу про усунення порушення, в якій вказав про наявність заборгованості за отриманим позичальником кредитом та вимагав не пізніше трьох днів з моменту отримання вимоги сплатити борг. Відправлення вимоги на адресу відповідачів підтверджується списком № 2137 згрупованих поштових відправлень та чеком відділення Укрпошти.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст.141 ЦПК України, з відповідачів також підлягає стягненню у рівних частках на користь позивача сплачена ним сума судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, 49000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, 49000, ідентифікаційний номер 30620505819) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, Україна, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, п/р 29096880130001, ЄДРПОУ 00039019) заборгованість в розмірі 128555,20 грн.,а саме: за кредитом–109315,95 грн., інфляційні витрати за кредитом – 19239,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, 49000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, 49000, ідентифікаційний номер 30620505819) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, Україна, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, п/р 29096880130001, ЄДРПОУ 00039019) судовий збір у рівних частках у розмірі по 964 грн. 17 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску