Рішення № 79259567, 14.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 р. № 400/3023/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, Миколаїв, 54018

про:зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (надалі - відповідач) про зобов'язання розглянути і вирішити питання щодо призначення пенсії за віком громадянину України ОСОБА_1, на підставі поданих ним 11 жовтня 2018 року документів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що право громадян України, які постійно проживають за кордоном, на отримання ними пенсійних виплат встановлено рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, яким були визнані неконституційними положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон України №1058-IV), які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон.

Відповідач надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки ним не виносилось рішення про відмову у призначені пенсії, а лише надано пояснення про відсутність правових підстав для призначення пенсії. Одночасно відповідач зазначив, що позивачем не дотримано вимог щодо порядку звернення за призначенням пенсії передбаченого Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому проваджені.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до грудня 1999 року постійно проживав у Центральному районі м. Миколаєва.

У вересні 1999 року, позивачу була призначена пенсія по інвалідності (ІІ група) на термін до 30.09.2000 року.

26.12.1999 року позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де постійно проживає з 27.12.1999 року в місті Бат Ям, що підтверджено витягом з реєстру населення Ізраїлю.

Позивач прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.

До виїзду на постійне проживання до Ізраїлю працював на території України.

11.10.2018 року позивач з метою призначення пенсії за віком, особисто звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії.

23.10.2018 відповідач листом №672-П-01 відмовив позивачу у призначені пенсії, оскільки позивачем не дотримано вимог передбаченого Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до ст. 8 Закону України №1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною1 ст. 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з ч.1 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Такий Порядок затверджений постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1.

Пунктом 2.9 вказаного Порядку встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності) (п.4.2 Порядку №22-1) .

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 11.10.2018року та доданих до неї документів прийняв рішення №672-П-01 від 23.10.2018 року про відмову у призначенні пенсії.

Згідно зі змістом рішення №672-П-01 від 23.10.2018 року підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії є те, що позивач надав паспорт в якому зазначено, що він постійно мешкає в державі Ізраїль та довідку від 10.10.2018 року, надану обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро - 5» про те, що він тимчасово мешкає за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Судом встановлено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії та документами був наданий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, згідно з яким позивач є громадянином України та постійно проживає у Державі Ізраїлі.

Таким чином, позивач, у розумінні Закону України «Про громадянство України» є громадянином України, що підтверджується документом, визначеним у ст.5 цього Закону.

Крім того, частиною 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Зазначені положення ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відповідають принципу верховенства права, яким відповідно до ст.6 КАС України керується суд при вирішенні справи.

Крім того, згідно з ч.2 ст. 6 КАС України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.

Також суд враховує рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, згідно висновків якого виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантуват це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

З урахуванням викладеного, є неправомірним посилання відповідача про відмову у призначенні пенсії як на підставу такої відмови ненадання паспорту громадянина України та довідки на постійне проживання в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що існують правові підстави не розглядати та не вирішувати питання щодо призначення пенсії за віком позивачу, на підставі поданих ним документів, тому позов належить задовольнити повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем надано докази сплати судового збору у розмірі 704,80грн., які підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживає Ізраїлі, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр-т. Богоявленський, 55 -Є, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 41250753 ) - задовольнити повністю.

2.Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного Фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр-т. Богоявленський, 55 -Є, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 41250753 ) розглянути і вирішити питання щодо призначення пенсії за віком громадянину України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживає Ізраїлі, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1), на підставі поданих ним 11 жовтня 2018 року документів.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр-т. Богоявленський, 55 -Є, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 41250753 ) на користь ОСОБА_1 (проживає Ізраїлі, АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 коп.), сплачений квитанцією № СВ00897957/1 від 05.12.2018 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар