Рішення № 79226754, 15.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3891/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

позивача ОСОБА_1 до відповідача треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 1. Староаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хорольська" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

06.11.2018 ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі – ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Староаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області (надалі – третя особа-1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 8018/0/26-18 від 26.09.2018;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що є учасником антитерористичної операції, та у вересні 2018 року звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області. Водночас рішенням ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, а тому така відмова є протиправною. За доводами позивача, відповідач, приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання позивача, діяв усупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/3891/18, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 13.12.2018.

10.12.2018 відповідачем надано до суду відзив на позов, у якому зазначено, що земельна ділянка, яка розташована за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області перебувала у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хорольська". Також відповідач зазначає, що позовна вимога в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження є дискреційними /а.с. 37-39/.

12.12.2018 до суду третьою особою-1 надано заяву про розгляд справи без участі її представника /а.с. 45/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хорольська" (надалі – третя особа-2).

Також указаною ухвалою суду оголошено перерву в розгляді справи до 27.12.2018.

26.12.2018 представником позивача надано до суду відповідь на відзив, у якій указано, що знаходження справи в суді стосовно поновлення договору оренди землі не може бути підставою для відмови у видачі наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки така підстава не передбачена положеннями статті 118 Земельного кодексу України /а.с. 75-76/.

27.12.2018 до суду надано надійшла заява відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача /т. 1 а.с. 79/.

02.01.2019 до суду третьою особою-2 надані письмові пояснення на позов, у яких вказано, що ТОВ "Агрофірма "Хорольська" орендує земельні ділянки, що розташовані на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області. Указано, що ТОВ "Агрофірма "Хорольська" звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовами про визнання укладеними додаткових угод про поновлення договорів оренди землі. Станом на сьогоднішній день у господарському суді Полтавської області триває розгляд справи № 917/1117/18 /т. 1 а.с. 82-89/.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням від 21.09.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області /а.с. 40/.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26.09.2018 № 8018/0/26-18 відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У листі зазначено, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, перебувала у користуванні ТОВ "Агрофірма "Хорольська" на підставі договору оренди землі. Указано, що на сьогоднішній день у Господарському суді Полтавської області знаходиться справа щодо поновлення договору оренди землі /а.с. 42/.

Не погоджуючись із листом відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За приписами частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу Україні центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального акта.

При цьому, статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа тощо. Проте зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2510.2016 за № 1391/29521 (далі – Положення № 333).

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним актом – наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Лист відповідача від 26.09.2018 № 8018/0/26-18 у відповідь на клопотання позивача за змістом та формою не може вважатися відмовою у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Надаючи оцінку мотивам відмови, викладеним у листі відповідача від 26.09.2018 № 8018/0/26-18, які зводяться до обставин колишнього перебування земельної ділянки в користуванні ТОВ Агрофірма "Хорольська" на підставі договору оренди та наявності спору щодо земельної ділянки в Господарському суді Полтавської області, суд виходить з наступного.

За доводами відповідача, указана ним підстава перешкоджає наданню дозволів на розробку проекту землеустрою щодо такої земельної ділянки третім особам.

У зв'язку з цим суд зазначає, що передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади (стаття 123 Земельного кодексу України). Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

Аналіз положень статей 116, 118 Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними правовим наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність; надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише вказує на фактичну відсутність речових прав та обтяжень щодо обраної земельної ділянки.

Водночас у листі відповідача зазначено відмову в задоволенні клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області без врахування таких обставин:

1) до моменту внесення до державного земельного кадастру запису про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за суб'єктом щодо певної земельної ділянки остання вважається вільною;

2) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 463/3375/15-а.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у невирішенні клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 21.09.2018 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області та вирішити питання про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Суд зазначає, що прохальна частина позову містить клопотання позивача про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області понесених позивачем витрат на правничу допомогу та судового збору.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, що включає: юридичну консультацію з земельного законодавства - 1 година, вартість – 300 грн; юридичну консультацію з адміністративного судочинства - 1 година, вартість – 300 грн; складання адміністративного позову ОСОБА_1 - 3 години, вартість 900 грн, довіреність на представництво інтересів /а.с. 10-11/.

Проте позивач не надав суду платіжних документів, що свідчать про оплату послуг на правничу допомогу, зокрема платіжні доручення, касові чеки або інші банківські документи, які б підтверджували факт понесенням ним витрат у сумі 1500 грн.

Крім того, позивачем не надано до суду копії договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_3, та/або ордер на надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу з огляду на їх недоведеність.

Згідно з частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача сплачено при зверненні до суду з цим позовом судовий збір у розмірі 704,80 грн згідно з квитанцією № 0.0.1175389683.1 від 05.11.2018 /а.с. 5/.

Суд зазначає, що згідно з наданого позивачем до суду посвідчення серія ЮА № 030573 позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники ОСОБА_4, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області судового збору в розмірі 704,80 грн.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39622, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Староаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області (с. Староаврамівка, Хорольський район, Полтавська область, 37823, ідентифікаційний код 22535552), Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хорольська" (вул. Шевченка 21, с. Староаврамівка, Хорольський район, Полтавська область, 37823, ідентифікаційний код 37137609) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у невирішенні клопотання ОСОБА_1 від 21.09.2018 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.09.2018 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, та вирішити питання про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Т.С. Канигіна