Постанова № 7918989, 02.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-2698/08 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2010 р.

Справа № 22-а-2698/09

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                             Романчук О.М.,

Суддів:                                                             Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі:                                                             Шевчук К.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової адміністрації в м. Києві, Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2008 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-П» до Державної податкової адміністрації в м. Києві, Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет-П» (далі - Позивач) звернулися до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в м. Києві, Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі – відповідач 1 та 2 відповідно) про визнання відсутності права у Державної податкової адміністрації в м. Києві на проведення документальної невиїзної перевірки з питань повноти та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при ввезенні майна на митну територію України як внеску до статутного фонду ТОВ «Паритет-П» та нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000013500/0 та №0000023500/0 від 23.12.2005 р.

Справа розглядалась судами різних інстанцій неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2008 року позов було задоволено частково. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000013500/0 та №0000023500/0 від 23.12.2005 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач 1 та відповідач 2 подали апеляційні скарги та просили суд скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, які з’явилися у судове засідання, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою адміністрацією у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку з питання повноти та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при ввезенні майна на митну територію України як внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-П» у період з 01.10.04 року по 31.12.04 року, за результатами якої складено акт перевірки № 6//35-30/25287600 від 12.12.2005 року.

На підставі зазначеного акта, Відповідачем 2 були прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.12.2005 р.: № 0000023500/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2004 року на 437 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 218, 50 грн. та № 0000013500/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 091 335,50 грн., з яких 727557 грн. - основний платіж, 363778, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Внаслідок процедури адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Підставою для прийняття оспорюваних рішень були встановлені податковим органом порушення позивачем пп. 3.1.2 п. 3.1 та пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі – Закон № 168/97), що полягали в безпідставній, на думку податкового органу, несплаті до бюджету ПДВ з вартості майна, ввезеного на митну територію України як внесок до статутного фонду в листопаді - грудні 2004 року у загальній сумі 727 994, 0 грн., а саме: у листопаді 2004 року - 270 932,0 грн. ( 1354617,86 грн. * 20% ) та у грудні 2004 року - 457 071,0 грн. (2 285354,54 грн * 20% ).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності дій Відповідача 1 при здійсненні невиїзної документальної перевірки з питання повноти та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при ввезенні майна на митну територію України як внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-П».

Так, у відповідності до абз.1 п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97, контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України - митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом державної податкової служби України. Порядок внесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, у відповідності до п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III, митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту.

Таким чином, митні органи, в межах своїх повноважень, контролюють лише справляння та сплату податків під час митного оформлення, а контроль за нарахуванням та внесенням ПДВ до бюджету відноситься до контролюючих повноважень податкових органів.

Щодо висновків суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то колегія суддів вказує наступне.

Матеріали справи свідчать, що формування статутного фонду позивача здійснювалось, за рахунок майна фірми-нерезидента Івента С.А. в сумі 519 564,4 євро (3 395 720 грн. 47 коп. за курсом НБУ на день затвердження статуту), а саме: телевізорів, настільних підставок для телевізора, кабельного модему, ПК - серверів, спеціалізованого обладнання генерації відеосигналу, фільтру для високочастотних телесигналів, цифрових відео серверів, пультів ДУ для телевізорів, конвертерів телевізійних сигналів, ПК серверів для захисту системи. Вказане майно згідно з вантажними митними деклараціями від 23.11. 2004 року № 100000008/4/504339 і від 06.12.2004 року № 100000009/4/517777 було ввезено на митну територію України. На ввезені партії майна були оформлені повідомлення про внесення іноземної інвестиції з присвоєнням їм Київською міською державною адміністрації реєстраційного номера та з відміткою державної податкової інспекції про її фактичне внесення.

Як вбачається з вантажно-митних декларацій за частину майна, яке за своєю суттю не є основними засобами, позивачем було сплачено податок на додану вартість в розмірі 774, 28 грн.

Згідно акта перевірки, та згідно з вказаними вантажними митними деклараціями ввізне мито з вартості майна, ввезеного в Україну як інвестиція до статутного фонду позивача не справлялось. Київською регіональною митницею здійснено пропуск майна на територію України на підставі виданих Позивачем простих векселів № 3005061730 і № 3005061732 на загальну суму мита 107 358,55 євро з відстроченням платежу не більше як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. В період, на який надавалось відстрочення платежу по векселях, зазначене майно було зараховано на баланс Позивача, про що податковим органом зроблено відмітки на векселях, згідно ст.18 Закону України «Про режим іноземного інвестування». Згідно з вантажними митними деклараціями і податковими деклараціями з ПДВ податок на додану вартість по операціях з ввезення майна на митну територію України не сплачувався.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зазначено, що майно, яке ввезено в Україну в якості внеску до статутного фонду Позивача в четвертому кварталі 2004 року було оприбутковано на баланс товариства, а саме: телевізори, настільні підставки до телевізорів, сервери, спеціальне обладнання генерації відеосигналу, конвертер телевізійних сигналів на загальну суму 3 637 681 грн. 05 коп. як основні засоби (рахунок 109 «Необоротні активи»): фільтри високочастотних телесигналів, пульти ДУ для телевізорів на суму 2 291 грн. 45 коп., як малоцінні предмети (рахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»).

У день оприбуткування майна на баланс (29.12.2004р.) позивач уклав з ВАТ «Готель «Прем'єр Палац» договір оренди від 29 грудня 2004 року №35/04, відповідно до якого та на підставі акта приймання-передачі (а.с.82-84 том 1) передав в тимчасове платне користування майно (телевізори, настільні підставки для телевізора, кабельний модем, ПК - сервери, спеціалізоване обладнання генерації відеосигналу, фільтр для високочастотних телесигналів, цифрові відео сервери, пульти ДУ для телевізорів, конвертер телевізійних сигналів) на загальну суму 3 639 972 грн. 40 коп. (без ПДВ). Згідно з умовами вказаного договору майно передається з метою його використання у виробничих потребах Орендаря. Орендна плата складає 87 600 грн. на місяць, в тому числі ПДВ 14 600 грн.

Відповідно до умов договору на підставі виставлених щомісяця рахунків/фактур та підписаних сторонами актів здачі-прийняття (надання послуг) Орендар розраховується з Орендодавцем у безготівковій формі.

У відповідності до п.п. 3.1.1 та 3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону № 168/97, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця; ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Згідно з п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст.3 Закону № 168/97, не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України;поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.

Таким чином, як вірно було визначено в ухвалі ВАС України від 04.03.2008 року у даній справі, згідно з вказаної норми тільки за наявності трьох умов можливе підпадання операції під дію п.п.3.2.8. п. 3.2 ст.3 Закону № 168/97. Такими умовами є: передача (ввезення) до статуного фонду юридичної особи тільки основних фондів; дані основні фонди мають формувати цілісний майновий комплекс юридичної особи; передача (ввезення) вказаних основних фондів як внеску до статуного фонду має бути здійснена в обмін на емітовані нею корпоративні права.

В оскаржуваній постанові суду, судом першої інстанції робиться висновок про те, що вказані матеріальні цінності формують цілісний майновий комплекс Позивача та операція ввезення вказаних товарів підпадає під дію п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок помилковим.

Так, судом першої інстанції було не повно досліджено ті обставини, з яких були скасовані рішення першої та апеляційної інстанцій ВАС України ухвалою від 04.03.2008 року.

У відповідності до ч.5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Суд першої інстанції неповно дослідив поняття «цілісний майновий комплекс», а тому і прийшов до помилкового висновку про формування вказаними товарно-матеріальними цінностями цього комплексу. Так, за основу було взято положення абз.2 п.п.3.2.8 п. 3.2 ст.3 Закону № 168/97.

Проте, у відповідності до Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440, об'єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) - об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Проаналазувавши у сукупності положення вказаного Національного Стандарту, п.п.3.2.8 п.3.2. ст. 3 Закону № 168/97, положення Господарського кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що вказані ТМЦ не формують цілісного майнового комплексу Позивача, а є об`єктом здійснення підприємницької діяльності.

Цілісний майновий комплекс є сукупністю активів юридичної соби, які знаходяться у системній взаємодії та які забезпечують здійснення підприємницької діяльності у сукупності з іншими активами, а не є безпосереднім та єдиним об`єктом надання послуг, як у даному випадку.

Крім того, згідно з Довідкою ЄДРПОУ, яка є в матеріалах справи, до основних видів діяльності Позивача відносяться: діяльність автомобільного вантажного транспорту, посередництво в торгівлі різними товарами та діяльність транспортних агенств.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційні скарги відповідачів необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації в м. Києві, Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

.

Головуючий суддя:                              

Судді:

Повний текст виготовлено: 05.02.2010 року.