Ухвала суду № 7918958, 11.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 8/32 (2-а-285/07) Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" лютого 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М.В.,

суддів: Бараненка І.І., Бєлової Л.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги ДПІ в м. Енергодар Запорізькій області та Державного підприємства «Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2009 року у справі за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області про визнання нечинним повідомлення-рішення № 0000361720/0 від 30.11.2005 року, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання нечинним повідомлення-рішення від 30.11.2005 р. № 0000361720/0.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що податковим органом неправомірно було нараховано позивачу до сплати суму податкового зобов`язання у розмірі 5951,01 грн. у тому числі за основним платежем 1983,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3967,34 грн. В обґрунтування своєї позиції посилається на Закони України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено частково - визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3967,34 грн. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах позивач та відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне зясування судом обставин справи просять оскаржуване рішення скасувати. Позивач просить постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Енергодар Запорізькій області було складено зведений акт від 17.11.2005 р. № 661/16-4/24584661 «Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р., відповідно до якого ВП ЗАЕС були порушені вимоги п. 3 ст. 7, ст. 8 розділу ІІ, ст. 11 ст. 12 Декрету Кабміну «Про прибутковий податок з громадян»та п. 3.1. ст. 3, п.п. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6, п. 7.1. ст. 7, п.п. 9.10.1. п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі виявлених порушень, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000361720/0 від 30.11.2005 р., яким визначено суму податкового зобов`язання з урахуванням штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1983,67 грн. за основним платежем та 3967,34 грн. за штрафними санкціями, загалом сума донарахованого зобов`язання склала 5951,01 грн.

Щодо нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п 17.1.9. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 43/167 за заявою Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»про визнання банкрутом ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі про банкрутство від 02.12.2003 р., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, до закінчення провадження у справі зупинено виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), та зупинено заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що податковим органом неправомірно було застосовано до позивача штраф.

Нарахування позивачу суми податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1983,67 грн. суд вважає правомірним.

Перевіркою були встановлені порушення вимог п. 3 ст. 7, ст. 8 розділу ІІ, ст. 11 ст. 12 Декрету Кабміну «Про прибутковий податок з громадян»та п. 3.1. ст. 3, п.п. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6, п. 7.1. ст. 7, п.п. 9.10.1. п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено не донарахування податку з доходів фізичних осіб при наданні матеріальних благ у грошовій формі в сумі 1983,67 грн.

Перевіркою було встановлено, що ВП «Запорізька АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом» не підтверджено первинними документами витрат підзвітних осіб в сумі 2531,25 грн. (рахунок на проживання у готелі роздрукований на компютері без засвідчення, що ця сума сплачена, без печатки готелю або відповідальної особи); не підтверджено посвідченням на відрядження виплати добових у сумі 504 грн. (на посвідченні про відрядження працівника ОСОБА_1 відсутні відмітки про прибуття та вибуття на АЕС Козлодуй, Болгарія); видачі працівникам добових на відрядження більш фактичного терміну перебування у відрядженні, що підтверджено відмітками у посвідченні про відрядження, на суму 1521,45 грн.; відсутності первинних документів, які підтверджують проїзд до місця відрядження та постійної роботи в сумі 39,68 грн.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон) визначено, що обєктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону, ставка податку становить 15 відсотків від обєкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 7.3 цієї статті.

Пунктом 22.3 ст. 22 Закону передбачено, що починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від обєкта оподаткування.

Згідно підпункту 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону, платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги. Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги. Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 Закону, податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку. Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року. Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то така сума утримується при нарахуванні доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Таким чином, податковим органом правомірно було донараховано позивачу 1983 грн. 67 коп. податку з доходів фізичних осіб.

Отже, висновок суду першої інстанції є правильним.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ДПІ в м. Енергодар Запорізькій області та Державного підприємства "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2009 року - залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 15 лютого 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.