Постанова № 7918576, 08.02.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 лютого 2010 р. м. Чернівці           Справа № 2а-846/10/2470

11 год. 20 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Огородника А.П.,

при секретарі судового засідання Якименку О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області <В особі(назва) >

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Фобос" <Відповідач2(назва) >

про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів платника податків, накладення арешту на видаткову частину рахунків відкритих у банківських установах, зобов"язання відповідача вчинити дії.

За участю:

представників позивача: Лучкіної Г.В., Петковича В.В., Павлюка В.В.

представникавідповідача Кусмарцева М.О.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 08.02.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складення постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

обставини справи: <Текст >

Новоселицька міжрайонна державна податкова інспекція Чернівецької області звернулась до суду з адміністративним позовом про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів платника податків, накладення арешту на видаткову частину рахунків відкритих у банківських установах, зобов"язання відповідача вчинити дії з надання переліку активів та надати дозвіл на отримання працівниками податкового органу необхідних документів Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Фобос" (вул. Мамалига, Новоселицький район, Чернівецька область, 60364, код 22855021).

Подання обґрунтоване тим, що адміністративний арешт активів було застосовано у зв’язку з недопуском працівників органу податкової служби до проведення планової перевірки, а необхідність продовження терміну адміністративного арешту активів зумовлена загрозою зникнення або знищення активів Відповідача.

Обґрунтовуючи подання, позивач посилається на п. 9.1. ст.9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі - Закон №2181), відповідно до якого адміністративний арешт активів платника податків може бути застосовано, якщо з'ясовується така обставина, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Представники позивача у <попередньому >судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідач проти подання заперечував. В запереченнях вказував на те, що позивач намагався провести перевірку порушуючи чинне законодавство, не повідомлюючи Відповідача за 10 днів до початку перевірки, а тому вказана обставина стала причиною не допуску перевіряючи до перевірки. Також зазначав, що перевірка не стосувалась сплати податків і зборів, а тому такий захід впливу, як адміністративний арешт, не може застосовуватись в розглядуваних відносинах. Зазначив, що у Відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед бюджетами та цільовими фондами та Позивач порушив порядок застосування адмінарешту. Просив суд відмовити у задоволенні подання. <Крім того >

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо комерційна фірма "Фобос" зареєстрована за юридичною адресою: с. Мамалига, Новоселицький район, Чернівецька область, 60364, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в ЄДРЮОФО підприємців 22855021.

До Чернівецького окружного адміністративного суду 12:30 хв. 05 лютого 2010 р. надійшло подання Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про продовження строку застосування умовного адміністративного арешту активів Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Фобос" терміном на 1440 годин (60 діб), зобов’язання допустити до перевірки працівників податкового органу, накладення арешту на видаткову частину рахунків відкритих у банківських установах, зобов"язання відповідача вчинити дії з надання переліку активів та надати дозвіл на отримання працівниками податкового органу необхідних документів.

Встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання з огляду на таке.

Законодавством не врегульовано процедуру розгляду в порядку адміністративного судочинства подання про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів платника податків. Разом із тим, відповідно до п.п. 9.3.3 п. 9.3 Закону №2181 керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Зважаючи на встановлене та використовуючи, аналогію закону відповідно до ч.7 ст. 9 КАС України, суд вважає що п.п. 9.3.3 п. 9.3 Закону №2181 встановлює той випадок коли згідно п.5 ч.4 ст. 50 КАС України юридичні особи можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб"єкта владних повноважень.

Права звернення до суду з вимогами про зобов’язання допустити до перевірки працівників податкового органу, надання дозволу на отримання працівниками податкового органу документів необхідних для проведення перевірок, надання переліку активів не передбачені жодним нормативним актом та відповідно до ст. 50 КАС України громадяни України, юридичні особи не можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб"єкта владних повноважень. Проте суд враховує те, що вказані вимоги витікають з основного клопотання про продовження терміну адмінарешту активів та вважає за можливе прийняти їх до розгляду.

Роблячи такі висновки суд керується ч.4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Закон №2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону № 2181 адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

В судовому засіданні представники позивача вказали та надали докази того, що у відповідача на дату подання клопотання та його розгляду відсутня заборгованість із сплати податків та зборів (обов’язкових платежів). Тобто у Відповідача відсутні будь-які зобов"язання перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, пені і штрафних санкцій. Позивач зазначив у судовому засіданні про відсутність податкових вимог, відсутність зареєстрованої податкової застави в держреєстрі застав нерухомого майна.

Згідно п.п. 9.1.2. п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181 арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується, зокрема така обставина - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;

Орган податкової служби мав намір провести перевірку дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р., (далі - Закон №265) який, як зазначили представники Позивача, є спеціальним Законом і не належить до законів з питань оподаткування. Таким чином зазначену перевірку не можна віднести до перевірок які регулюються Законом №2181. Отже п.п.9.1.2. п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181 не поширюється на перевірки в межах Закону № 265. Тому відсутня обставина можливості застосування адмінарешту активів по суті клопотання.

При намаганні провести перевірку Позивачем порушено вимоги ст 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990р. (далі - Закон №509), а саме, не надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Тому права на проведення планової виїзної перевірки платника податків Позивач не мав. Такі дії не відповідають також з нормам п.п.9.1.2. п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181, які передбачають наявність законних підстав для проведення перевірки.

Відповідно до п.п. 9.3.3 п.9.3 ст. 9 Закону №2181 суд може застосувати адміністративний арешт лише за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням.

Акцент законодавця на виключності адміністративного арешту слід розуміти як дозвіл на його застосування лише у випадках, коли інші заходи впливу на платника податків з метою погашення ним податкового боргу не будуть мати необхідної ефективності.

Позивач не довів належними доказами необхідності застосування (продовження) умовного адміністративного арешту активів відповідача терміном на 1440 годин (60 діб), а також достатність підстав вважати, що звільнення активів з-під арешту може загрожувати їх знищенню чи зникненню.

Представники Позивача зазначили про відсутність актів відмови від проведення документальної перевірки або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування, які складені працівником податкової міліції та підписані працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами відповідно вимог розділу 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 року N 386. Відсутність таких актів (акту) виключає наявність відповідної обставини до застосування адмінарешту активів.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що продовження адміністративного арешту активів є безпідставним за наступних обставин:

- відсутні будь-які зобов"язання перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, пені і штрафних санкцій;

- відсутні законні підстави для проведення перевірки;

- на момент прийняття рішення керівником органу податкової служби про застосування адмінарешту активів були відсутні законні підстави для застосування самого адмінарешту;

- орган податкової служби не наділений правом, яким-небудь чином обмежувати право Відповідача щодо володіння або розпорядження своїми активами (зважаючи на відсутність зареєстрованої податкової застави в держреєстрі застав нерухомого майна)

- відсутнє обгрунтування щодо можливості загрози зникнення або знищення активів Відповідача;

- не дотримані вимоги розділу 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 року N 386.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що подання ДПІ у м. Чернівці про продовження строку умовного адміністративного арешту активів Відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до встановленого випливає і відсутність обставин для застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків

Стосовно заявлених позивачем вимог про зобов’язання допустити до перевірки працівників податкового органу, надання дозволу на отримання працівниками податкового органу документів необхідних для проведення перевірок, надання переліку активів суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Права органів державної податкової служби, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, а також умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок врегульовано ст.ст. 11, 111, 112 Закону №509.

Зокрема, згідно п.8 ч.1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби.

Дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження інших органів державної влади, зокрема у питанні реалізації державним податковим органом встановленої Законом №509 компетенції вимагати від суб’єктів господарюючої діяльності допустити до перевірки працівників податкового органу та витребування необхідних документів для проведення перевірки.

Також суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту (поновлення) порушеного права (зобов’язати допустити до перевірки працівників податкового органу, надати дозвіл на отримання працівниками податкового органу документів необхідних для проведення перевірок) не відповідає способам, визначеним Законом.

За вказаних обставин вимоги ДПІ у м. Чернівці про зобов’язання допустити до перевірки працівників податкового органу, надання дозволу на отримання працівниками податкового органу документів необхідних для проведення перевірок, надання переліку активів не підлягають задоволенню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати компенсуванню Відповідачу за рахунок державного бюджету не підлягають зважаючи на їх відсутність.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України "Про систему оподаткування", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", "Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 69-72, 94, 86, 158-163, 254 КАС України, суд,-

постановив:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанова складена у повному обсязі 11 лютого 2010 р.

Суддя                                                  < підпис >                                        А.П.Огородник