Рішення № 79183425, 14.01.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/4544/18

Провадження №2/487/271/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді Притуляк І.О.,

за участю: – секретаря судового засідання – Ільченко А.П.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Миколаївської міської Ради, якою просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла 26.09.2016 року, тривалістю в два місяці з дня набрання чинності рішення суду. Окрім того просила встановити юридичний факт, встановивши що Заповіт від 12.05.2010 року, складений ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом ММНО Миколаївської області ОСОБА_3 складено на її ім’я.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що після смерті її бабусі ОСОБА_2 відкрилась спадщина. Проте через незадовільний стан здоров’я та тривале лікування, вона пропустила встановлений законом шести місячний строк для прийняття спадщини.

Окрім того, нею було виявлено, що в заповіті складеному на її ім’я, міститься описка у її прізвищі, замість вірного «Желізняк» зазначено «Железняк».

Постановою державного нотаріуса третьої Миколаївської державної нотконтори від 15.05.2018 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено, що і послужило підставою для її звернення до суду з зазначеним позовом

Представник позивача ОСОБА_1 до судового засідання не з’явилась, надала до суду заву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила розгляд справи провести за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з’явилася, надала до суду заперечення в яких зазначила, що обставини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, викладені позивачем, не можна вважати поважними та достатніми для визначення додаткового строку. Просила розглянути справу за її відсутності, прийняти рішення за наявними матеріалами справи та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року "Про встановлення фактів, що мають юридичне значення" при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до листа ВСУ від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2010 року ОСОБА_2 було складено Заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_3 за реєстровим №363, за яким спадкодавець заповіла належну їй на праві власності квартиру №2 розташовану по вул. Даля, 48 у м. Миколаєві позивачці, при цьому її прізвище помилково було зазначено як « Железняк» натомість вірного «Желізняк».

Помилка, щодо зазначення невірного прізвища спадкоємця, перешкоджає позивачці в реалізації її спадкових прав, з урахуванням чого, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документу підлягають задоволенню.

При вирішенні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд виходить з наступного.

26.09.2016 року померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-ФП №252589 від 01.12.2016 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді ? частки квартири, що розташована у м. Миколаєві по вул. Даля, 48, право власності на яку, станом на 26.10.1990 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.1990 року №3-2605.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 склала Заповіт посвідчений приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_3 12.05.2010 року за реєстровим №363 за яким належну їй частку квартири №2 розташовану по вул. Даля, 48 у м. Миколаєві заповіла позивачці.

Постановою державного нотаріуса 3 Миколаївської державної нотаріальної контори від 15.05.2018 року ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено в зв’язку з пропуском строку прийняття спадщини та помилкою у Заповіті.

Інших спадкоємців померлої судом не встановлено. За даними Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №53558172 від 04.10.2018 року - спадкова справа після смерті, ОСОБА_2 померлої 26.09.2016 року не заводилася.

За приписами ст.1223 ч.1 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Як вбачається зі ст. 1270 ч.1 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, позивач пропустила встановлений закон строк для прийняття спадщини, та вправі звернутись до суду з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК (435-15), звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до змісту ст. 1272 ЦК позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори; 2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Відповідно до наданих медичних документів, позивач тривалий час хворіє зі встановленням діагнозу дисциркуляторна енцефалопатія з кризами, церебральним кризом, та проходить тривалі курси лікування, крім того, проходила курси лікування, з оперативним втручанням, у гінекологічному відділенні ММЛ №5.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.81 ЦПК України докази в їх сукупності, з урахуванням незадовільного стану здоров’я позивачки, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними.

При цьому, суд критично, ставиться до заперечень представника відповідача, оскільки вони є необґрунтованим та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів про поважність причин пропущення строку на вступ у спадщину ОСОБА_1, представник відповідача обґрунтовує свою позицію роз’ясненнями наданими у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» де наголошує, що незнання про існування заповіту з боку позивача не є поважною причиною.

В свою чергу позивач як на поважність причини пропуску строку вступу у спадщину посилається на свій незадовільний стан здоров’я, що як раз таки узгоджується з позицією ВСС України.

При цьому, суд враховує право громадян на мирне володіння майном, гарантоване ст..1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яке кореспондується з положеннями ст.41 Конституції України, за яким кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Склавши заповіт, померла виявила свою особисту волю щодо розпорядження належним їй на праві власності майном, на користь позивачки. За приписами ст..1223 ч.3 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Громадянин не може бути позбавлений права його реалізації, враховуючи виключні поважні обставини причин пропуску строку на подання спадщини.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст., 89,197,258,259, 263-265, 352,354 суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт, що Заповіт, складений 12 травня 2010 року від імені ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 за реєстровим номером 363, складено на ім’я ОСОБА_1.

Визначити додатковий строк ОСОБА_1 для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлої 26 вересня 2016 року у м. Миколаєві, тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1.

Відповідач: Миколаївська міська рада, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 26565573.

Головуючий суддя І.О.Притуляк