Рішення № 79125592, 27.12.2018, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1330/17

Номер провадження 2/341/59/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Юсип І.М.

з участю секретаря судового засідання Король І.Л.

представників позивача-відповідача ОСОБА_1,ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача-позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галич цивільну справу за позовом Івано-Франківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_4 в особі представника до Івано-Франківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", ОСОБА_3 про визнання припиненим Договору поруки,-

встановив:

18.09.2017 р. Івано-Франківське регіональне управління Держмолодьжитла звернувся до суду з позовом, в якому просить постановити рішення, яким розірвати кредитний договір № 05/07 від 27.07.2007 року укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, - стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 76162,92 грн., відсотки в розмірі 5515,55 грн., інфляційні збільшення заборгованості в розмірі 25722,65 грн. та судовий збір.

13.11.2017 р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в якій просить постановити рішення, яким розірвати кредитний договір № 05/07 від 27.07.2007 р. укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, - стягнути солідарно з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 58172,01 грн., сума 3 % річних 4 745 грн.35 коп., сума інфляційного збільшення заборгованості 21 818 грн. 43 коп., та судовий збір в розмірі 3200 грн.;

стягнути солідарно з ОСОБА_4, на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 58172,01 грн., сума трьох процентів річних 5 230 грн. 35 коп., сума інфляційного збільшення заборгованості 21 818 грн. 43 коп., та судовий збір в розмірі 3200 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що між Івано-Франківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір за №05/07 від 27.07.2007 р. Відповідно до п.1.1 даного Договору, Фонд від імені Держави надав ОСОБА_3 прямий адресний (цільовий) кредит в розмірі 218 410 грн. терміном повернення 79 кварталів з дати укладення кредитного договору. 31.07.2007 р. між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу за реєстровим №1251. Згідно п.1.1. Договору поруки відповідно до цього Договору поручитель зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань за кредитним договором, що був укладений між позивачем та ОСОБА_3, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником покладених на нього основним договором зобов'язання.

Відповідно до договору кредиту ОСОБА_3 зобов'язувалась вносити суму коштів, що визначаються у розрахунку погашення кредиту до повного виконання зобов'язання за даним договором. В свою чергу, ОСОБА_3 допустила порушення своїх зобов'язань щодо несвоєчасного погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, тому у неї виникла загальна заборгованість по сплаті кредиту, яка становить 76 162 грн. 92 коп., сума трьох процентів річних -5 230 грн. 35 коп.; сума інфляційного збільшення заборгованості -23 071 грн. 91 коп. Проте, рішенням Галицького районного суду від 10.03.2016 р. суд стягнув з ОСОБА_4 на користь позивача 34 233 грн.02 коп. основної суми за кредитним договором та з ОСОБА_3 на користь позивача 2 000 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту. Також, ОСОБА_3 31.10.2017 р. погасила заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 500 грн. Відповідачі ухиляються від добровільної сплати заборгованості. Тому просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в розмірі 58 172 грн. 01 коп. та судовий збір в розмірі 3200 грн.

В ході розгляду цивільної справи представник відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_5 пред'явив зустрічний позов, який обґрунтував тим, що 27.07.2007 р. між Івано-Франківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту №05/07 від 27.07.2007 р., за умовами якого Фонд зобов'язався надати позичальнику кредит на придбання житла в розмірі 235 532 грн. Проте, з метою забезпечення виконання за вказаним договором кредиту 31.07.2007 р., між Фондом та ОСОБА_4 укладено договір поруки. Вважає, що даний договір поруки є припиненим відповідно до ст. 559 ЦК України, оскільки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин (із змінами, внесеними згідно з Постанови №7 від 07.02.2014 р), договір поруки має додатковий до основного зобов'язання, кредитного договору-характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього. Повідомлення, яке було направлено Фондом 31.05.2017 р. за №01-13/64 ОСОБА_4 про дострокове розірвання кредитного договору за №05.07 від 27.07.2007 р., Фонд розірвавши зазначений кредитний договір, фактично в свою чергу припинив Договір поруки, як додаткове зобов'язання. Згідно правової позиції Верховного Суду України по справі №6-133цс12 від 21.11.2012 р. '…у разі не визнання кредитором права поручителя, передбаченого ч.1. ст.559 ЦК України, та припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України. При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатись судом у разі наявності відповідного спору. Внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена». Також, первісний позивач від поручителя вимагає відшкодування інфляційних збитків та 3 % річних за користування коштами, хоча відповідно до п.2.2 договору поруки, поручитель не відповідає за сплату відсотків, за відшкодування збитків, за сплату неустойки. Тому дана вимога є необґрунтованою. Оскільки кредитний договір є припиненим 11.06.2017 р. то відповідно і, договір поруки як додаткове зобов'язання теж є припиненим 11.06.2017 р. Тому просить визнати припиненим договір поруки, а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь ОСОБА_4 судові витрати.

Представник первісного позивача подав відзив на зустрічний позов заяву в якій просив в задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 відмовити та солідарно стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Івано-Франківське регіональне управління Держмолодьжитла заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав первісний позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити, проте заперечив щодо задоволення зустрічного позову так як вважає його безпідставним.

Відповідач ОСОБА_3 позов первісного позивача визнала та вказала на те, що заборгованість по кредиту утворилась внаслідок того, що у неї на даний час немає коштів щоб оплатити вищевказану заборгованість, однак по мірі своєї можливості вона переводила кошти на рахунок первісного позивача.

Представник відповідача ОСОБА_4 підтримав вимоги, викладені у зустрічному позові та просили суд їх задовольнити, проте заперечував проти задоволення первісного позову.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 27.07.2007 року Івано-Франківське регіональне управління Держмолодьжитла уклав з ОСОБА_3 кредитний договір №05/07 (а.с.9-11). За цим договором Івано-Франківське регіональне управління Держмолодьжитла зобов'язався надати ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 218 410 грн. В свою чергу, ОСОБА_3 зобов'залася протягом 79 кварталів з дати укладення кредитного договору повернути кредит, а саме, внести суму коштів, що визначається у розрахунку погашення кредиту, до повного виконання зобов'язань за кредитним договором на рахунок фонду в банку-агенті. Кошти попереднього внеску (не менше 6 %), в сумі 13 942 грн. в день укладення кредитного договору (а.с.9). Івано-Франківське регіональне управління Держмолодьжитла 31.07.2007 р. уклав договір поруки, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу за реєстровим №1251, за яким ОСОБА_4 зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань за кредитним договором, що був укладений між позивачем та ОСОБА_3, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником покладених на нього основним договором зобов'язання (а.с.12).

27.07.2007 р. Івано-Франківське регіональне управління Держмолодьжитла надав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 218 410 грн. на придбання житла.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник, зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.549, ч.2 ст.551 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання боржник повинен передати кредиторові пеню (грошові кошти) у розмірі, передбаченому в договорі.

За правилом ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Встановлено, що ОСОБА_3 неналежним чином виконувала грошові зобов'язання. Тому у Івано-Франківського регіонального управління Держмолодьжитла виникло право вимагати від відповідачів дострокового повернення боргу за кредитним договором у розмірі 58 172 грн. 01 коп.

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, у відповідності до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Принцип належного виконання зобов'язання, передбачений ст.526 ЦК України, охоплює виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк, щодо належного предмета та належним способом. Поняття предмету зобов'язання в кредитних відносинах охоплює, в тому числі, й валюту зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки існує заборгованість зі сплати тіла кредиту та процентів за користування грошовими коштами в даному випадку зобов'язання за кредитним договором є невиконаним. Таким чином, має місце порушення зобов'язання з боку ОСОБА_3

Відповідно до ст.610 та ч.1 ст.611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 ухиляється від добровільного погашення боргу за кредитним договором, тому з неї на користь Івано-Франківського регіонального управління Держмолодьжитла належить примусового стягнути борг за кредитним договором у розмірі 58 172,01 грн., 4 745,35 грн. - суму трьох процентів річних; 21 818,43 грн. - суму інфляційного збільшення заборгованості та 3 200 грн. сплаченого судового збору. Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_3 суду не представлено

Оскільки, первісний позивач вимагає від поручителя відшкодування інфляційних витрат та 3 % річних за користування коштами то в цій вимозі слід відмовити, так, як відповідно до п.2.2. договору поруки поручитель не відповідає за сплату відсотків, за відшкодування збитків та за сплату неустойки. А, оскільки кредитний договір є припиненим 11.06.2017 р., то договір поруки як додаткове зобов'язання теж є припиненим.

При цьому, судом встановлено всі підстави для задоволення зустрічного позову представника ОСОБА_5, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та Івано-Франківське регіональне управління Держмолодьжитла досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, позивач за зустрічним позовом при підписанні спірного кредитного договору погодився з його умовами, не заперечував проти надання кредиту, сплати процентів та інших платежів. Кредитний договір був підписаний обома сторонами, та відповідно до вимог ч.1 ст. 638 ЦК України є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договору не висловлювали, підпис ОСОБА_3 в кредитному договорі свідчить про її згоду на укладення кредитного договору саме на тих умовах, які зазначені в договорі.

За правилами ч.1 та ч.5-6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За розрахунком заборгованості та за рішенням Галицького районного суду вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювали платежі на погашення заборгованості по кредиту, що також свідчить про визнання ним факту отримання грошових коштів за кредитним договором.

За положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Правова позиція щодо строку припинення поруки висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 січня 2014 року № 6-155 цс 14.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору №05/07 від 27.07.2007 р. позичальник зобов'язався повертати кредит у повному обсязі, але в будь- якому випадку не пізніше 79 кварталів з дати укладення даного договору, тобто не пізніше 2027 року.

Згідно п 4.1. договору поруки від 31.07.2007 р. кредитор має право звернутись до поручителя наступного дня після відмови боржника належним чином виконати зобов'язання за основним договором чи у разі відсутності відповіді боржника на запит кредитора після закінчення місячного терміну, необхідного для відповіді.

Відповідно до листа державного фонду Івано-Франківського регіонального управління від 31.05.2017 р. за №01-13/66 поручителю ОСОБА_4 було направлено повідомлення про дострокове розірваня кредитного договору за №05/07 від 27.07.2007 р. Також, 27.07.2017 р. за №01-13/87, поручителю надійшла претензія про негайне повернення кредиту позичальника ОСОБА_3 згідно кредитного договору в розмірі 76 162,92 грн.

Вказівка представника позивача за зустрічним позовом на ту обставину, що у випадку наявності у позичальника прострочення з погашення кредиту та відсотків за кредитом, є підставою для припинення кредитного договору є обґрунтованою та відповідає чинному ЦК України та змісту умов кредитного договору.

Пунктом 22 Постанови Пленуму ВССУ з розглдяу цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

У зв'язку з наведеним, поручитель не повинен нести солідарну відповідальність з боржником.

Водночас, матеріали цивільної справи містять повідомлення про дострокове розірвання дії кредитного договору, адресованого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжного доручення №176 від 08.09.2017 р. (а.с.1) вбачається, що при пред'явленні позову Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" сплатив судовий збір у розмірі 3200 грн. З огляду на це, з ОСОБА_3 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору.

На підставі ст.ст. 526, 530, 559, 611, 612, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Івано-Франківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Розірвати кредитний договір № 05/07 від 27.07.2007 р, укладений між Івано-Франківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1), місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Івано-Франківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи „ Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» ( код ЄДРПОУ: 30106972, юридична адреса: пл. Міцкевича,8 оф.14 м. Івано-Франківськ,76018)- заборгованість за кредитним договором від 27.07.2007 року за № 05/07 в розмірі 58 172 (п'ятдесят вісім тисяч сто сімдесят дві) гривні 01 коп., 4 745,35 грн. - суму трьох процентів річних; 21 818,43 грн. - суму інфляційного збільшення заборгованості та 3 200 грн. сплаченого судового збору.

В рештів позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 в особі його представника до Івано-Франківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", ОСОБА_3 про визнання припиненим Договору поруки - задовольнити.

Вважати припиненим Договір поруки № 1251 від 31.07.2007 року з 11.06.2017 року укладеним між ОСОБА_4 та Івано-Франківським регіональним управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву".

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи ( вирішення питання) без повідомлення ( виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 січня 2019 року.

Суддя:І. М. Юсип