Рішення № 79120963, 10.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/2813/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3, позивач) 03.07.2018 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2018 № НОМЕР_1, відповідно до якого за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 17000 грн. Представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що позивач не має ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами та фактично не здійснює таку діяльність. Наголошує, що підчас фактичної перевірки не встановлено здійснення торгівлі алкогольними чи тютюновими виробами. Виявлені при фактичній перевірці декілька кілька пляшок пива та пачок сигарет належали позивачу, такі не продавалися, не перебували на вітрині тощо. Оскільки позивач не займається торгівлею алкогольними та тютюновими виробами, він не має підстав та обов’язку вносити відомості про свій торгівельний павільйон до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання алкогольних напоїв. За цих обставин підприємець вважає безпідставним застосування до нього штрафних санкцій з наведених контролюючим органом підстав.

Відповідач позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 28-29), просить суд відмовити в задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі. В своїх заперечення, зокрема, зазначив, що перевіркою встановлено факт зберігання алкогольних напоїв у місці, де здійснює свою господарську діяльність ОСОБА_3 На час проведення фактичної перевірки у позивача була відсутня довідка про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Ці обставини свідчать про порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання), тому до підприємця обґрунтовано застосовано штрафні санкції.

Відповідач визнає, що підчас фактичної перевірки ревізори не встановили здійснення ФОП ОСОБА_3 торгівлі алкогольними чи тютюновими виробами, не проводили контрольну закупку тощо.

Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_3 26.10.2015 зареєстрований як фізична особа – підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом господарської діяльності є роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.81) (а.с. 14).

Відповідно до наказу № 3188 від 21.05.2018 та на підставі направлень від 21.05.2018 № 851 та № 852 ревізори Головного управління ДФС у Львівській області 25.05.2018 провели перевірку павільйону, що розташований в селі Кам’янка урочище Водоспад Сколівського району та належить суб’єкту господарювання ФОП ОСОБА_3 За результатами перевірки складено акт № 13/337/4000/НОМЕР_2 від 25.05.2018 (а.с.10-11).

Пункт 2 описової частини акта перевірки не містить інформації про наявність у ФОП ОСОБА_4 ліцензій на право здійснення роздрібної чи оптової торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами. В акті перевірки зазначено, що на момент проведення перевірки в приміщенні павільйону, в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 за адресою: село Кам’янка урочище Водоспад Сколівського району знаходились алкогольні напої (пиво «Львівське світле» в кількості 3 пляшки) та тютюнові вироби (в кількості 20 пачок). Ревізори в акті зазначили, що ФОП ОСОБА_3 не представив до перевірки довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до ЄДР, тому дійшли висновку про порушення (стор. 3-4 акта перевірки) вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів без довідки про внесення місця зберігання до ЄДР.

ФОП ОСОБА_4 від підписання акта перевірки відмовився, також відмовився від підпису у направленнях на перевірку від 21.05.2018 № 851 та № 852, про що ревізори склали відповідні акти: акт відмови від підпису у направленнях на перевірку від 25.05.2018 № 13/515/4000/НОМЕР_2, акт відмови від підписання акта перевірки від 25.05.2018 № 13/516/4000/НОМЕР_2 (а.с. 12).

На підставі висновків акта перевірки від 25.05.2018 № 13/337/4000/НОМЕР_2 ГУ ДФС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 12.06.2018 № НОМЕР_1, яким за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.2015 № 481/95-ВР до ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 17000 грн. (а.с. 8).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункт 20.1.4. п. 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Главою 8 ПК України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення.

Відповідно до пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1. статті 80 ПК України).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-BP (далі – Закону № 481/95-BP).

Згідно з визначенням, наведеним в статті 1 Закону № 481/95-BP:

- місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;

- Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 15 Закону № 481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Частинами тридцять сьомою – тридцять дев’ятою статті 15 Закону № 481/95-BP визначено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Згідно з частиною сороковою статті 15 Закону № 481/95-BP суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Частиною першою статті 17 Закону № 481/95-BP визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 12 частини другої статті 17 Закону № 481/95-BP установлено, що у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 251 від 28.05.2002 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі Порядок № 251).

Згідно з пунктом 1.1. розділу 1 Порядку № 251 Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Порядку № 251 до Єдиного реєстру вносяться:

-місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

-місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв;

-місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.

Для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів суб'єкти підприємницької діяльності подають заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання.

Як зазначено в пункті 2.2. розділу 2 Порядку № 251 до заяви додаються:

- документ, що підтверджує право користування цим приміщенням, та довідка про відповідність місця зберігання спирту установленим вимогам, видана Департаментом або його регіональними управліннями, - у разі реєстрації місця зберігання спирту;

- нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).

Згідно з пунктами 2.3., 2.5 розділу 2 Порядку № 251 довідка видається Департаментом або його регіональним управлінням, до якого була подана заява про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру, уповноваженому представнику заявника (керівнику чи іншій особі за довіреністю) або надсилається рекомендованим листом на адресу заявника. Довідка про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру видається протягом п'яти календарних днів від дати подання заяви, а довідка про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру - протягом семи календарних днів від дати подання заяви. Про видачу довідки Департамент або його регіональне управління повідомляє орган державної податкової служби за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та за місцезнаходженням місця зберігання.

Довідка повинна перебувати у місці зберігання та пред'являтися працівникам контролюючих органів, які мають відповідні повноваження на здійснення перевірки.

Відповідно до частини п’ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При прийнятті цього рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду щодо застосування статті 15 Закону № 481/95-BP (постанови від 11.04.2018 року у справі № П/811/474/17, від 22.08.2018 у справі № 814/152/17): норми про зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, мають відношення до суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, їх виробляють чи отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб. Штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру можуть бути застосовані до суб'єктів, що здійснюють процес виробництва алкогольних напоїв, оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями та вимушені зберігати алкогольну продукцію у певних місяцях.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

Аналіз наведених вище нормативних положень Закону № 481/95-BP та Порядку № 251 дозволяє зробити висновок, що обов’язок щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає у суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виробляють чи отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб. При цьому очевидно, що цих суб’єктів господарювання повинна бути ліцензія на такий вид діяльності. Щодо здійснення роздрібної торгівлі, то необхідність отримання довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв/тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання виникає за умови, що місце зберігання продукції відрізняється (розташоване деінде) від місця здійснення роздрібної торгівлі, вказаного в ліцензії.

Сторони визнають, що підприємець ОСОБА_3 не має ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та не здійснює торгівлю такими товарами. За таких обставин суд переконаний, що в ФОП ОСОБА_3 не було обов’язку отримувати довідку про внесення місця зберігання алкогольних напоїв/тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Незначна кількість виявлених в павільйоні товарів (3 пляшки пива та кілька пачок цигарок) узгоджується з поясненнями щодо призначення для власного споживання. Суд також враховує, що навіть у випадку встановлення факту здійснення особою торгівлі алкогольними/тютюновими виробами без відповідної ліцензії ця особа може бути притягнута до відповідальності за здійснення такої діяльності, а не за відсутність довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв/тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

За таких обставин суд вважає, що рішення про застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафної (фінансової) санкції за порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР є необґрунтованим та безпідставним. Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 12.06.2018 слід скасувати як протиправне.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3, суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 12.06.2018 про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ідентифікаційний код 39462700) на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (82600, Львівська область, Сколівський район, село Кам’янка, вул. І.Франка, буд. 1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест рішення складено та підписано 11.01.2019.

Суддя Москаль Р.М.