Рішення № 79117219, 11.01.2019, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1389/18

Провадження № 2/273/10/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Новицького Є. А. секретаря судових засідань Макарчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи батьком дитини та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року до Баранівського районного суду звернулася ОСОБА_2 (надалі також позивач) з позовом до ОСОБА_3 (далі також відповідач) про визнання особи батьком дитини та стягнення аліментів.

Позов обґрунтовувався тим, що позивач та відповідач познайомилися у жовтні 2017 року. Певний час вони зустрічалися. Після того, як позивач завагітніла, відповідач зробив їй пропозицію одружитися.

13 січня 2018 року на сватанні вони домовилися про дату весілля.

Однак, весілля не відбулося. Відповідач під різними приводами переносив дату весілля.

Певний час вони проживали на квартирі, яку винаймала позивач.

Відповідач всі витрати по підготовці до пологів взяв на себе, а саме: придбав одяг для немовляти, засоби гігієни, медикаменти.

ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач народила дитину. Відповідач кілька разів провідував позивача у роддомі, однак сина бачив один раз , сказав, що малих дітей не любить, вони йому не цікаві. Через тиждень коли позивача направили з дитиною до обласної лікарні, відповідач приніс гроші-2000 грн.

Під час перебування позивача в лікарні відповідач повідомив їй, що не хоче, щоб його ім'я було зазначене у графі «батько дитини» у свідоцтві про народження сина. Також сказав, що визнання тим батьківства потрібно йому, щоб стягнути з нього аліменти, та порадив звертатися до суду.

Поведінку відповідача позивач, який є батьком дитини, вважає неприпустимою по відношенню до дитини та порушує право сина знати своє походження та порушує право дитини отримувати матеріальну допомогу від свого батька.

З огляду на викладене позивач вирішила звернутися до суду із вказаним позовом.

Позивач в судове засідання не з'явилася, її представник ОСОБА_4 через канцелярію Баранівського районного суду подала заяву згідно якої наполягала на задоволенні позову в повному обсязі справу просила розглядати за її відсутності та за відсутності позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав заяву згідно якої розгляд справи просив здійснювати за його відсутності. Позовні вимоги визнав частково, зазначивши, що він визнає своє батьківство по відношенні до сина ОСОБА_5, при цьому, аліменти погодився сплачувати в твердій грошовій сумі в розмірі 1400 грн.

Крім того, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву згідно якого він заперечує той факт, що дитина народжена позивачем від нього, адже йому стало відомо, що вона мала інтимні стосунки з іншим чоловіком. При цьому, відповідач зазначає, що він має хворобу серця, ніде не працює і живе за рахунок своєї матері.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 (а.с. 8).

Згідно вказаного свідоцтва батьком дитини записано ОСОБА_7.

Позивач зазначає, що батьком дитини являється саме ОСОБА_3, який проти того, що позивач записувала дитину на його прізвище для підтвердження чого надає суду відповідну електронну переписку між нею та відповідачем (а.с. 12-14).

Крім того, позивач зазначає, що вона з відповідачем тривалий час проживала без реєстрації шлюбу, що підтверджує фотознімками (а.с. 15,16).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою ВР №789-ХІІ від 27.02.1991року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, виходячи з характеру спірних правовідносин, суд визначає норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до пункту 9 вище вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положеньст. 212 ЦПК), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

При цьому, суд бере до уваги приписи ст. 7 Конвенції «Про права дитини» згідно якої дитина, наскільки це можливо повинна знати своїх батьків. Згідно постанови пленуму ВСУ від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розяснено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Так, для підтвердження факту батьківства ОСОБА_3 по відношенні до ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 було призначено генетичну експертизу, яка підтвердила факт батьківства відповідача (а.с. 62).

Таким чином, зважаючи на наявні в матеріалах справи результати генетичної експертизи, суд визнає факт батьківства ОСОБА_3 по відношенні до ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним , установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Крім того, пункту 9 вище зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України Постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 N 3, передбачено, що резолютивна частина рішення суду повинна містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

На підставі вище вказаного, враховуючи думку відповідача, який визнав себе батьком ОСОБА_6, суд вважає, що вимога ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи батьком дитини є обгрунтованою та токою, що підлягає задоволенню.

Кірм того, за змістом статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Вказана норма вказує на те, що право вибору щодо стягнення аліментів у частці від заробітку чи в твердій грошовій сумі належить тому з ким проживає дитина.

Згідно довідки про склад сім'ї від 15.08.2018 №1142 ОСОБА_6 проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 (а.с. 10).

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними вимоги відповідача у частині стягнення з нього аліментів на користь позивача на утримання дитини в твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд враховує той факт, що відповідач перебуває у працездатному віці, а отже, може і зобов'язаний надавати дитині матеріальну допомогу. Крім того, не надав суду жодних доказів про наявність на його утриманні інших осіб, або про його незадовільний стан здоров'я.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно якої держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідач являється батьком дитини, а отже, відповідає за її належний рівень життя.

Відповідно до ст.180, ч.3 ст.181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

З урахуванням фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства щодо обов'язку обох батьків брати участь в утриманні своїх дітей до їх повноліття, якому кореспондує право дитини на належний рівень життя, достатній для її соціального розвитку, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню.

Крім того, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, що відповідає приписам ч. 2ст. 84 СК України.

Судом було встановлено, що позивач дійсно перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, батьком якої згідно генетичної експертизи є відповідач (а.с. 11, 62).

Таким чином, враховуючи факт наявності малолітньої дитини, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів щодо неможливості надавати таку допомого з боку відповідача, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку підлягає задоволенню.

Крім того, керуючись ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд стягує з відповідача на користь позивача 704.80 грн. сплаченого судового збору та (а.с. 1).

Також, керуючись ч. 6ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 768.40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,7,8,10,11,12,13,83,247,258,259,263,265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи батьком дитини та стягнення аліментів - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, матір'ю якого є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянка України, українка.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімума для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду 05.09.2018 р., до повноліття сина ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на користь ОСОБА_2 на її утримання в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі заяви до суду 05.09.2018 р., до досягненням сином ОСОБА_5 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн.80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір урозмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.(Реквізити для сплати судового збору: ККДБ 22030101, рахунок 31211206006037, назва рахунку- судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва отримувача: УК у Баран.р-н/Баранівський р-н/22030101), код отримувача: 37573026, МФО 899998 Казначейство України (ЕАП).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Є.А. Новицький