Рішення № 79081092, 09.01.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.01.2019 Справа №607/416/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу № 607/416/18 за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИВ:

Позивач публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 6'588,42 дол. США, що еквівалентно 179'054,19 грн. заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09 жовтня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБ СР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 770/38-449-07, відповідно до якого банк надав, а ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 4'900 дол. США. Свого обов’язку з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування коштами ОСОБА_1 не виконав внаслідок чого, у нього утворилась заборгованість у сумі179'054,19 гривень , котру позивач і просить з нього стягнути.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити; проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повторно в судове засідання не з'явився з невідомих на те суду причин, хоча про день та час судового засідання був повідомленим належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими поштовими відправленнями за зареєстрованим місцем його проживання, тобто по вул. Руська, 2/15 у м. Тернополі. Про причини неявок суду не повідомив. Відзиву не подав. За даних обставин наявні усі підстави, визначені частиною 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, для ухвалення заочного рішення у справі, керуючись частиною 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, з огляду на таке:

суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України).

09 жовтня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 770/38-449-07 (далі Кредитний договір).

Пунктами 1.1, 1.2 Кредитного договору визначено, що банк надає ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а саме на поточні потреби, грошові кошти в сумі 4'900 дол. США зі сплатою 13,25 % річних та порядку погашення суми основної заборгованості до 05 числа кожного місяця згідно графіку з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 05 жовтня 2010 року.

Як вбачається з поданого представником позивача розрахунку заборгованості від 13 грудня 2017 року позивач отримав кошти за Кредитним договором, однак неналежно виконує свої зобов’язання з їх повернення, сплати відсотків за користування ними та штрафних санкцій.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктами 3.3.3., 3.3.4., 3.3.5., 3.3.6. Кредитного договору визначено, що відповідач зобов’язаний суворо дотримуватися положення цього договору, а також договору, визначеного пунктом 1.3.1 цього договору, використовувати кредит лише на цілі, визначені пунктом 1.2 цього договору, сплачувати винагороду за використання кредиту в порядку, визначеному пунктами 2.4-2.7 цього договору, повернути в повному обсязі кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений пунктом 1.1 цього договору.

У пунктах 4.1., 4.2. Кредитного договору сторони погодили, що: у разі прострочення відповідачем строків сплати процентів, визначений пунктом 2.5 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначений пунктами 1.1., 2.8.3., 3.2.2., 4.4., 5.4. цього договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення; у разі порушення відповідачем вимог пунктів 3.3.1.-3.3.9. цього договору, відповідача зобов’язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 10 відсотків від суми кредиту, визначеного пунктом 1.1 цього договору за кожний випадок.

Із статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до вимог статей 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Всупереч вказаним вище вимогам закону та умовам Кредитного договору відповідач неналежно виконує свої зобов’язання перед позивачем, внаслідок чого, станом на 13 грудня 2017 року, у нього утворилась заборгованість у розмірі 6'588,42 дол. США, яка складається з: 2'634,93 дол. США, що еквівалентно 71'609,77 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 2'601,73 дол. США, що еквівалентно 70'707,49 грн. – заборгованість за відсотками; 704'81 дол. США, що еквівалентно 19'154,70 грн. – заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту та 646,95 дол. США, що еквівалентно 17'582,23 грн. – заборгованість по пені за несвоєчасне повернення відсотків. Про це свідчить наданий позивачем розрахунку заборгованості.

ОСОБА_2 Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц зазначила, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Таким чином, при визначенні зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення суд зазначає саме розмір іноземної валюти, що підлягає стягненню.

Разом із цим, пунктом 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснено, що у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, має місце порушення відповідачем права позивача, які підлягають захисту, шляхом стягнення з нього вказаної заборгованості.

При цьому суд зазначає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, про що чітко вказано у частині 3 ст. 267 Цивільного кодексу України та неодноразову зазначалось Верховним Судом України, зокрема у його правовій позиції від 02 березня 2016 року, зробленій у справі № 6-2307цс16.

В силу статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 13, 82, 263, 265, 280-284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00039019) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 09 жовтня 2007 року № 770/38-449-07 у розмірі 6'588 (шість тисяч п’ятсот вісімдесят вісім) , 42 доларів США .

Стягнути із ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» сплачений судовий збір у розмірі 2'685 (дві тисячі шістсот вісімдесят п’ять), 81 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано судом 09 січня 2019 року.

Реквізити сторін:

-публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» – місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00039019, п/р № 29096880130001, МФО 300023;

-ОСОБА_1 – зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Головуючий суддяОСОБА_3