Рішення № 79051185, 18.12.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1724/18

Номер провадження 2/541/953/2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 грудня 2018 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Городівського О. А.,

за участю секретаря - Ніколаєнко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-

установив:

14 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою.

На підтвердження позовних вимог вказала, що 17 лютого 1999 року між нею та ОСОБА_2 було укладено на товарній біржі договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким вона стала власником 13/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Вказаний договір було укладено на Українській Універсальній біржі нерухомості, право власності на будинок було зареєстроване Лубенським міжміським бюро технічної інвентаризації. Нотаріально договір не посвідчувався. ОСОБА_1 прохала суд постановити рішення, яким визнати дійсним купівлі-продажу 13/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1, придбаного відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 лютого 1999 року, зареєстрованого на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в товарній біржі «Українська Універсальна біржа».

Ухвалою суду від 18.12.2018 суд вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 13/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 17.02.1999 р.,а.с.8). Вказане будинковолодіння складається з: кв. №2 - коридор, пл. 7,2 кв. м., кухні пл. 8,5 кв. м., кімнати житлової пл. 12,7 кв. м. , сіни пл. 4,1 кв. м., кухні пл. 5,3 кв. м., 2/3 частини сараю Б, 1/2 частини погреба, вбиральні Е., Вказане право власності на 13/25 частин житлового будинку зареєстроване на Лубенському міжміському бюро технічної інвентарізації в Реєстровій книзі 46 за № 269 (а.с.8).

Відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 13/25 частин спірного будинковолодіння, а остання сплатила їй обумовлену грошову суму вартості нерухомого майна.

Отже, суд приходить до висновку, що після укладення та реєстрації договору на товарній біржі сторони виконали усі умови договору.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року (в редакції, чинній на момент укладення договору) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

В той же час, суд встановив, сторони не посвідчували договір нотаріально, оскільки в його тексті вказано, що на момент укладення угоди даний договір зареєстрований на Біржі нерухомості «Українська Універсальна біржа» і подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час укладання спірної угоди, ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню, а підлягали реєстрації в органах технічної інвентаризації. В даному випадку державна реєстрація спірного майна здійснена у 1999 році. Тому на підставі ст.220 ЦК України суд вважає можливим визнати вказаний договір купівлі-продажу дійсним.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач є добросовісним учасником цивільних правовідносин і повністю виконав угоду, оскільки продавцю було передано гроші за будинок, позивач вступив у право володіння нерухомістю та у подальшому вчиняв спроби для нотаріального посвідчення договору, однак наразі посвідчити договір нотаріально можливість відсутня, оскільки право власності на будинок вже зареєстровано за позивачем у встановленому порядку на час укладення договору.

Правовідносини між сторонами виникли до набрання Цивільним Кодексом України 2004 року чинності і не мають продовжуваного характеру, та відповідно до ст.12 Закону України "Про власність", діючого на момент укладення договору купівлі-продажу, позивач, ОСОБА_1 набув право власності на 13/25 частин будинковолодіння АДРЕСА_1, за таких підстав заявлений позов підлягає задоволенню.

В зв'язку з тим, що позивач наполягає на не стягненні з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 47, 224, 227 ЦК України (1963 р.), ст.12 Закону України "Про власність", ст.ст. 12, 13; 81; 62; 141; 258; 264; 265; 280; 281; 282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дійсним Договір купівлі- продажу № НМ -17, від 17.02.1999, укладеного між ОСОБА_2, з однієї сторони та ОСОБА_1, з іншою сторони, 13/25 частини жилого будинку № 1, що вцілому складається з; кв. №2 - коридор, пл. 7,2 кв. м., кухні пл. 8,5 кв. м., кімнати житлової пл. 12,7 кв. м. , сіни пл. 4,1 кв. м., кухні пл. 5,3 кв. м., 2/3 частини сараю Б, 1/2 частини погреба, вбиральні Е, - та знаходиться за адресою АДРЕСА_1, зареєстрованого «Українською універсальною біржею» та зареєстрованого в Лубенському МБТІ в книзі №46, за № 269.

Відповідач може подати письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. А. Городівський