Ухвала суду № 7903622, 27.01.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2а-9545/09/8/0170

27.01.10 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В.                      секретар судового засідання          Антонова Н.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-регіон"- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

представник відповідача - Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим - Павлюкова Олена Валеріївна довіреність № 137/10/10-0 від 11.01.10 року.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 17.09.09 у справі № 2а-9545/09/8

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт -регіон" (вул. Кокорина, 63, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до          Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2009р. по справі № 2а-9545/09/8/0170 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзконтракт-регіон»до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000632301/0 від 17.03.2009р., № 0000632301/1 від 27.05.2009р. та № 0000632301/2 від 05.08.2009р. в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Союзконтракт-регіон»податкового зобов’язання з податку на прибуток розмірі 1367465,90грн., в тому числі 857299,00грн. основного платежу та 510166,90грн. штрафних санкцій, а також №0001612301/2 від 05.08.2009р. про визначення ТОВ «Союзконтракт-регіон»податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 597538,75грн., в тому числі 372252,50грн. основного платежу та 225286,25грн. штрафних санкцій. У задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0000632301/0 від 17.03.2009р., № 0000632301/1 від 27.05.2009р. та № 0000632301/2 від 05.08.2009р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 8595,00грн. відмовлено. Крім того, з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40грн.

Постанова суду в частині задоволення позовних вимог мотивована тим, що висновки ДПІ в м. Керчі про завищення позивачем валових витрат на суму 5060063грн. є необґрунтованими, у зв’язку з чим донарахування позивачу податку на прибуток в загальному розмірі 1229551,50грн. та застосування штрафних санкцій в загальному розмірі 882419,40грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями суперечить податковому законодавству. При цьому суд виходив зі змісту п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валові витрати платника податку, який здійснює придбання товарів в іноземній валюті, дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти. В свою чергу, як зазначив суд, поняття та порядок визначення балансової вартості іноземної валюти встановлено п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 даного Закону, де зазначено, що у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти. Крім того, посилаючись на п.п. 7.3.6 п.7.3 ст. 7 даного Закону, відповідно до якого платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю і зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється, суд першої інстанції дійшов висновку, що одержуючи імпортні товари на умовах після оплати, неможливо достовірно визначити суму валових витрат на підставі п.п. 7.3.2 Закону, оскільки на дату їх одержання балансова вартість перерахованої валюти ще не відома, а тому суд вирішив, що позивач правомірно визначав валові витрати виходячи з балансової вартості іноземної валюти, витраченої на придбання імпортованого товару, а не вартості товарів на дату їх оприбуткування, тим більше, що ці витрати підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами і ці витрати не відносяться до встановленого у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вичерпного переліку витрат, які не належать до складу валових витрат. Виходячи з викладених мотивів, суд визнав правомірними дії позивача, який, керуючись нормами п.п. 7.3.2, 7.3.4 та 11.2.3 вказаного Закону, збільшив валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартість відповідно до вантажно-митних декларацій, а після перерахування валюти та визначення її фактичної балансової вартості збільшив валові витрати.

Постанова суду в частині відмови в позові мотивована погодженням позивача з правомірністю застосування штрафних санкцій в розмірі 8425грн. та недоведеністю позивачем безпідставного нарахування штрафних санкцій в розмірі 170,00грн. за несвоєчасну подачу податкової декларації по податку на прибуток за 11 місяців 2008р.

Не погодившись з вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог, відповідач по справі –Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим в цій частині та в задоволенні позовних вимог відмовити.

На думку апелянта, постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права. Так, посилаючись на п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11, п.п. 7.3.2 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», апелянт вважає, що порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий же, як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті, а саме –платник податку при отриманні імпортних товарів на валові витрати відносить суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких товарів. Що стосується п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону, то на думку ДПІ в м. Керчі, вказана норма не може застосовуватися в даному випадку у зв’язку з відсутністю передплати за товар чи одночасної сплати за отриманий товар. Крім того, в обґрунтування своїх доводів, апелянт посилається на роз’яснення ДПА України (листи ДПА України від 31.01.2004р., № 1557/7/15-1117, від 06.08.2005р. № 7497/6/15-2315) і Держкомітету України з питань регуляторної політики і підприємництва (лист від 23.06.2004р. № 4246), в яких зазначено, що витрати, понесені платником по придбанню товарів у нерезидентів відповідно до п. 11.2.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначаються по даті оприбуткування товарів шляхом перерахунку вартості товарів в гривні по офіційному валютному курсу НБУ, який діяв на дату отримання товарів і не підлягають перерахунку у зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 27.01.2010 року о 10 годині 15 хвилин.

В судовому засіданні представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 27.01.2010 року, не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з’явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

При розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

30.01-25.02.2009р. ДПІ в м. Керчі АР Крим проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Союзконтракт-регіон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.07.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої ДПІ в м. Керчі АРК складено акт перевірки № 509/23-1/36022207 від 04.03.2009р.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р., з наступними змінами та доповненнями, яке виразилося у завищенні від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2008 рік в сумі 914066грн. та заниженні податку на прибуток за 2008 рік всього у сумі 1094177грн, в тому числі за 3 квартал 2008р. в сумі 32972грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами та доповненнями, та п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у несвоєчасній подачі декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008р.

Не погодившись з висновками акту перевірки в частині виявлених порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем були подані заперечення за вих.. №0103/09 від 10.03.2009р., які згідно з листом ДПІ в м. Керчі АРК за вих. №2938/10/23-1 від 13.03.2009р. «Про розгляд заперечень»не були прийняті до уваги.

16.03.2009р. ТОВ «Союзконтракт-регіон»також направив відповідачу заперечення за № 1603/09, за результатами розгляду яких листом «Про розгляд заперечень»вих.. № 3138/10/23-1 від 17.03.2009р. ДПІ в м. Керчі, з урахуванням прийнятих заперечень і додатково наданих документів, на стор. 5 виклала п. 4 акту перевірки «Висновки»в наступній редакції: «1. –п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено: завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2008 рік в сумі 914066грн., заниження податку на прибуток за 2008 рік всього в сумі 857299грн., в тому числі за 3кв. 2008р. в сумі 42125грн., за 4 квартал 2008р. в сумі 815175грн.

Крім того, на стор 3-6 вказаної відповіді, з урахуванням прийнятих заперечень і додатково наданих документів, ДПІ в м. Керчі внесені зміни до пунктів 3.1.1, 3.1.2 акту перевірки.

Так, п. 3.1.1 «Валовий доход»в новій редакції визначає, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 15.07.2008р. по 31.12.2008р. встановлено його заниження всього в сумі 770754грн., в тому числі за 3 квартал 2008р. в сумі 167043грн., за 4 квартал 2008р. в сумі 603711грн.

П. 3.1.2 «Валові витрати»в новій редакції визначає, що по пункту 3.1.1.2 акту перевірки завищення валових витрат за перевірений період склало всього 3 572508грн., в тому числі за 3 квартал 2008р. в сумі 1455грн., за 4 квартал 2008р. в сумі 3571053грн.

На стор. 4 даної відповіді зазначено, що з урахуванням прийнятих заперечень по пункту 3.1.1.1, по пункту 3.1.1.2 акта перевірки за перевірений період встановлено: завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2008 рік в сумі 914066грн., заниження податку на прибуток за 2008р. всього в сумі 857299грн., в тому числі за 3 квартал 2008р. в сумі 42125грн., за 4 кв. 2008р. в сумі 815175грн.

Саме ці висновки акту перевірки, що не заперечувалось відповідачем по суті, були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі № 0000632301/0 від 17.03.2009р., яким позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1376060,90грн., в тому числі 857 299,00грн. основного платежу та 518761,90грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Союзконтракт-регіон»оскаржило його до ДПІ в м. Керчі АРК (скарга № 30/03 від 31.03.2009р.), рішенням якої за № 9105/10/25 від 27.05.2009р. в задоволенні скарги було відмовлено і 27.05.2009р. ДПІ в м. Керчі АРК винесено податкове повідомлення-рішення № 0000632301/1 про визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток в тому ж розмірі, що і попереднім податковим повідомленням-рішенням №0000632301/0 від 17.03.2009р.

Вказане рішення ДПІ в м. Керчі та податкове повідомлення-рішення № 0000632301/1 від 27.05.2009р. були оскаржені позивачем до ДПА в АРК, за наслідками розгляду якої Рішенням ДПА в АРК «Про результати розгляду повторної скарги»за вих.. № 1924/10/25-023 від 29.07.2009р. повторну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі від 27.05.2009р. №0000632301/1 та рішення ДПІ в м. Керчі від 27.05.2009р. № 9105/10/25, прийняте за наслідками розгляду первинної скарги –без змін.

Крім того, вказаним рішенням ДПА в АРК збільшила суму податкового зобов’язання по податку на прибуток на 372252,50грн. і розмір штрафних санкцій по податку на прибуток на загальну суму 225286,25грн. (39160,00грн. –по п.п. 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. і 225286,25грн. –по п.п. 17.1.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»).

У зв’язку з цим, 05.08.2009р. ДПІ в м. Керчі винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000632301/2 про визначення ТОВ «Союзконтракт-регіон»податкового зобов’язання з податку на прибуток розмірі 1376 060,90грн., в тому числі 857299,00грн. основного платежу та 518761,90грн. штрафних санкцій; №0001612301/2 від 05.08.2009р. про визначення ТОВ «Союзконтракт-регіон»податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 597538,75грн., в тому числі 372252,50грн. основного платежу та 225286,25грн. штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ в м. Керчі АР Крим є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, всього за спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу донараховано податку на прибуток (основний платіж) в розмірі 1229551,50грн. (857 299,00грн. + 372252,50грн.).

З акту перевірки, відповіді ДПІ в м. Керчі «Про результати розгляду заперечень»вих.. № 3138/10/23-1 від 17.03.2009р., рішення ДПА в АР Крим «Про результати розгляду повторної скарги»вих.. № 1924/10/25-023 від 29.07.2009р., а також пояснень позивача слідує, що загальна сума донарахованого податку на прибуток в розмірі 1229551,50грн. за 3-4 квартали 2008р. розрахована виходячи з наступних епізодів щодо порушення позивачем у 3-4кв. 2008р. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

1) 5060063грн. –сума завищення валових витрат внаслідок зміни курсової різниці (вказане порушення оскаржується позивачем за даним позовом);

2) 541500грн. –сума заниження валових доходів на вартість безоплатно наданих підприємству транспортних послуг (вказане порушення визнається позивачем і не оскаржується);

3) 229254грн. –сума заниження валового доходу внаслідок не включення до складу вартості товарів у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів»витрат за вантажно-розвантажувальні роботи (вказане порушення визнається позивачем і не оскаржується);

4) 1455грн. –сума завищення валових витрат на суму нарахованого Київською міжрегіональною митницею штрафу по вантажно-митній декларації № 236603 від 09.09.2008р. (вказане порушення визнається позивачем і не оскаржується);

Отже, за даними ДПІ в м. Керчі, всього позивачем занижено об’єкт оподаткування на суму 5832272грн. (5060063грн. + 541500грн. + 229254грн. + 1455грн.)

В свою чергу, оскільки позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2008 рік було задекларовано від’ємне значення об’єкту оподаткування (збитки) в розмірі 914066грн., який не заперечувала ДПІ в м. Керчі, відповідачем було донараховано податок на прибуток наступним чином:

5832272грн. (здійснене ДПІ загальне донарахування об’єкту оподаткування) –914066грн. (задеклароване позивачем від’ємне значення об’єкту оподаткування (збитки) = 4918206грн. (визначений ДПІ об’єкт оподаткування).

          В свою чергу, 4918206грн. х 25% = 1229551,50грн. (сума донарахованого податку на прибуток).

Як вбачається з наданого відповідачем та наявного в матеріалах справи розгорнутого (в розрізі епізодів виявлених порушень) розрахунку донарахованого податку на прибуток та штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, за 3 квартал 2008 року позивачу було донараховано податку на прибуток в розмірі 61472,50грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 12294,50грн.

При цьому, сума донарахованого податку 61472,50грн. складається з: 19347,50грн. (по епізоду щодо завищення валових витрат по валюті –77390 х 25% - п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону), 28500грн. (по епізоду щодо заниження валових доходів в частині безоплатно наданих транспортних послуг (114000 х 25% - п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону), 13261грн. (по епізоду щодо порушення при розрахунку приросту балансової вартості запасів (53043 х 25% - п. 5.9 ст. 5 Закону), 364грн. (по епізоду щодо порушення при нарахуванні державного мита (1455грн. х 25% - п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Всього за епізодами, правомірність яких позивач не заперечує, 42125грн. (28500грн. + 13261грн. + 364грн.), а по якому заперечує (завищення валових витрат по валюті) –19347,50грн.

З даного розрахунку також слідує, що штрафні санкції в розмірі 12294,50грн. нараховані на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, в якому зазначено, що в разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що починаючи з податкового періоду, на який припадає недоплата (3-й квартал 2008р.), та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу (1 квартал 2009р.), пройшло 2 (два) податкових періоди, то розрахунок штрафних санкцій здійснено відповідачем наступним чином: 19347,50грн. х 20% = 3869,50грн. та 42125грн. х 20% = 8425грн. Всього: 3869,50грн. + 8425грн. = 12294,50грн.

Як пояснив позивач у поясненнях на позов від 17.09.2009р., заперечуючи проти правомірності донарахування податку на прибуток по епізоду щодо завищення валових витрат по валюті за 3 квартал 2008р. на суму 19347,50грн., необґрунтованим він вважає і застосування штрафних санкцій, нарахованих по цьому епізоду, а саме –3869,50грн.

В частині застосування штрафних санкцій в розмірі 8425грн. позивач погоджується з правомірністю їх застосування, але в цій частині позов не уточнив, як і не надав доказів безпідставного нарахування йому штрафних санкцій в розмірі 170грн. за несвоєчасну подачу податкової декларації по податку на прибуток за 11 місяців 2008р. на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., у зв’язку з чим судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні даної частини позову (в частині застосування штрафних санкцій на загальну суму 8595грн. (8425грн. + 170грн.). Тим більше, що несвоєчасна подача позивачем податкової декларації по податку на прибуток за 11 місяців 2008р. підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що за податковим повідомленням-рішенням №0001612301/2 від 05.08.2009р. ТОВ «Союзконтракт-регіон», згідно з рішенням ДПА в АРК, було застосовано 225286,25грн. штрафних санкцій, в тому числі 39160,00грн. –по п.п. 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. і 225286,25грн. –по п.п. 17.1.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», в той час як штрафні санкції в розмірі 8425грн. винесені на підставі п.п. 17.1.3, а штрафні санкції в розмірі 170грн. –на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону, судова колегія вважає, що частково протиправними підлягають визнанню податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим № 0000632301/0 від 17.03.2009р., № 0000632301/1 від 27.05.2009р. та № 0000632301/2 від 05.08.2009р.

Так, оскільки всього даними податковими повідомленнями-рішеннями було застосовано до позивача штрафних санкцій в розмірі 518761,90грн., то визнанню протиправними вони підлягають в частині 510166,90грн. штрафних санкцій (518761,90грн. –8425грн. –170грн.)

Судова колегія погоджується також з висновками суду першої інстанції про те, що факт визнання позивачем ряду відображених в акті перевірки порушень всього на суму 772209грн. (щодо заниження валових доходів на суму 541500грн. –вартості безоплатно наданих підприємству транспортних послуг, заниження валового доходу на 229254грн. –внаслідок не включення до складу вартості товарів у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів»витрат за вантажно-розвантажувальні роботи, завищення валових витрат на 1455грн. –суму нарахованого Київською міжрегіональною митницею штрафу по вантажно-митній декларації № 236603 від 09.09.2008р.) не зменшує розмір оскарженого донарахування податку на прибуток і спірні податкові повідомлення-рішення він заперечує в повному обсязі –в розмірі 1229551,50грн., з наступних підстав.

Ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно з п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

П. 1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України №143 від 29.03.2003р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592, також визначає, що податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону N 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Відповідно до п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

В силу п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, оскільки у податковій декларації за 2008 рік позивачем задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування - 914066грн., що не заперечувалось ДПІ в м. Керчі при проведенні перевірки і податок на прибуток ДПІ в м. Керчі також донараховувався з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що визнані позивачем порушення в частині заниження об’єкту оподаткування на суму 772209грн. призвело до зменшення такого від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2008р. (914066грн. – 772209грн.) і становить - 141857грн.

Як пояснив відповідач –ДПІ в м. Керчі, всього за 3-4 квартали 2008р. по епізоду щодо зміни курсової різниці по валюті встановлено завищення валових витрат на суму 5060063грн.

Враховуючи, що від’ємне значення об’єкту оподаткування за 3-4 квартали 2008р., з урахуванням визнаних позивачем порушень, становить 141857грн., то розмір донарахованого ДПІ в м. Керчі податку на прибуток становить: 5060063грн. - 141857грн. = 4918206грн. х 25% = 1229 551,15грн., що складає податок на прибуток, донарахований спірними податковими повідомленнями-рішеннями в повному обсязі.

Судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 1229 551,15грн. за порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та застосування штрафних санкцій за дане порушення, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, рішень податкових органів про результати розгляду скарг, а також заперечень ДПІ в м. Керчі на позов, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 1229 551,15грн. стали висновки ДПІ в м. Керчі про необґрунтоване включення до складу валових витрат суми витрат в розмірі 5060063грн., які виникли при перерахунку підприємством витрат на придбання товарів по імпортним контрактам.

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно даним бухгалтерського обліку по рах. 28 в кореспонденції з рах. 632 та первинними документами (ВМД) у перевіреному періоді оприбутковано товарів на загальну суму 63673388,00грн., в тому числі: в 3 кварталі 2008р. –12043407,00грн., в 4 кв. 2008р. –51629981,00грн.

Відповідно до п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податків товарів, а при їх імпорті –також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів.

Підприємством вищевказані суми витрат з посиланням на п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 були віднесені до складу валових витрат. Для сплати нерезиденту підприємством здійснювалась купівля валюти на МБВБ по комерційному курсу.

У вересні 2008р. сплачено нерезиденту згідно з банківськими виписками 680000доларів США або 3376225,00грн. Вартість оприбуткованих товарів згідно з ВМД, по яким сплачено заборгованість, склала 3298834,59грн. Розрахунково різниця в сумі 77390,41грн. підприємством необґрунтовано віднесена до складу витрат у 3 кварталі 2008р.

Крім того, ДПІ встановлено, що у жовтні-грудні 2008р. сплачено нерезиденту згідно банківським випискам 2780000 доларів США або 18537650,00грн. Вартість оприбуткованих товарів згідно з ВМД, по яким сплачено заборгованість, склала 13554977,00грн. Розрахунково різниця в сумі 4982673,00грн. підприємством необґрунтовано віднесена до складу витрат у 4-му кварталі 2008р.

При цьому, посилаючись на положення п.п. 7.3.1 та п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ДПІ дійшла висновку, що порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий же, як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті, а саме –платник податку при отриманні імпортних товарів на валові витрати відносить суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких товарів.

Таким чином, за висновками ДПІ, сума завищених валових витрат у рядку 04.1 за 2008р. склала 5060063,00грн., в т.ч.: за 3 квартал 2008р. –77390,41грн. і за 4 квартал 2008р. –4982673,00грн.

Судова колегія такі висновки ДПІ в м. Керчі вважає необґрунтованими і виходить при цьому з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2008р. ТОВ «Союзконтракт-регіон»(Покупець) укладено контракт № EM-SK-01 від 15.07.2008р. з Компанією «EMORI TRADING Corp.»(Продавець), предметом якого є купівля-продаж продуктів харчування.

При цьому, сторони дійшли згоди про те, що у зв’язку з економічною ситуацією на світовому ринку продуктів харчування ціна на товар та загальна вартість за даним контрактом може бути змінена. Зміни стосовно ціни товару та загальної вартості Контракту встановлюється у вигляді додаткової угоди до даного Контракту, належним чином оформленої сторонами. Валютою контракту є долар США.

Умови платежу обумовлені сторонами наступним чином: розрахунки за продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 90 днів від дати надходження товару на митну територію Покупця. Оплата здійснюється в доларах США шляхом банківського переводу на рахунок Продавця.

01.11.2008р. між сторонам укладено додаткову угоду № 2/1 до Контракту № EM-SK-01 від 15.07.2008р., відповідно до умов якої сторони змінили умови щодо платежу та дійшли згоди про те, що розрахунки за продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця після оформлення Покупцем ВМД імпорт 40 протягом строку контракту. ВМД імпорт 40 оформлюється відповідно до чинних митних правил України. Оплата здійснюється у доларах США шляхом банківського переводу на рахунок Продавця. Всі банківські витрати на території України несе Покупець.

Отже, умовами даного контракту передбачена оплата після отримання товару, а не до цього чи одночасно з його отриманням.

П.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податків товарів, а при їх імпорті –також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів.

Отже, даним пунктом визначена дата збільшення валових витрат, але не порядок визначення розміру валових витрат.

Як вбачається з акту перевірки та зазначено ДПІ в м. Керчі у запереченнях на позов, позивач відповідно до даної норми включав до складу валових витрат вартість оприбуткованих товарів, але в наступному коригував валові витрати виходячи з фактичних витрат з придбання іноземної валюти для розрахунку з продавцем.

Судова колегія такі дії позивача вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Отже, з аналізу вказаних норм Закону слідує, що при визначенні валових витрат платника податку за імпортними операціями необхідно враховувати два аспекти: дату збільшення валових витрат та суму валових витрат, розмір якої повинен дорівнювати балансовій вартості валюти, перерахованої постачальнику.

Крім того, необхідно також враховувати ту обставину, що на момент оприбуткування товару валюта у платника податку ще відсутня і розрахувати її балансову вартість неможливо, тому і розмір валових витрат відповідно до правил п. 7.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» можна визначити тільки після оплати товару, коли вже відома балансова вартість валюти, витраченої на його придбання.

Поняття та порядок визначення балансової вартості іноземної валюти встановлено п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 даного Закону, де зазначено, що у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача проте, що вказаний пункт застосовується лише у випадку передплати чи одночасної сплати за отриманий товар, оскільки вказана норма такого положення не містить, а відповідач своїм трактуванням норми безпідставно звужує сферу її дії.

Крім того, судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий же, як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті, а саме –платник податку при отриманні імпортних товарів на валові витрати відносить суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких товарів, що передбачено у п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що положення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки даний пункт визначає порядок формування доходів, отриманих (нарахованих) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, які перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду, в той час як в даному випадку за зовнішньоекономічним контрактом позивач по справі не отримував доходи, а ніс витрати.

Крім того, судова колегія зазначає, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено декілька методів визначення балансової вартості валюти, які залежать від її надходження (придбання). Так, при використанні валюти, придбаної на біржі, балансова вартість визначається відповідно до п.п. 7.3.4 Закону –в розмірі суми гривень, сплаченої платником податків у зв’язку з такою купівлею, тобто балансова вартість іноземної валюти у податковому обліку формується на підставі комерційного курсу покупки такої валюти, за яким вона була придбана уповноваженим банком на біржі. Отже, такий курс може бути як нижче, так і вище офіційного курсу, встановленого НБУ для валюти, яка буде придбаватися у день здійснення операції її покупки.

Таким чином, оскільки позивач спеціально придбавав валюту для оплати імпортного товару та поніс відповідні витрати, то судова колегія вважає, що до спірних відносин підлягає застосуванню саме п.п. 7.3.4 вказаного Закону.

За таких обставин, судова колегія вважає, що позивач правомірно, керуючись нормами п.п. 7.3.2, 7.3.4, 11.2.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», збільшив валові витрати на дату фактичного отримання товару відповідно до вантажно-митних декларацій і після придбання валюти в оплату раніше отриманих товарів та визначення її балансової вартості уточнив суму валових витрат, тим самим довівши їх до рівня справжньої балансової вартості валюти.

Аналогічні висновки викладені і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.10.2007р. по справі № К-628/05.

Згідно з п.п. 7.3.6 п.7.3 ст. 7 даного Закону платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Крім того, судова колегія вважає правомірними посилання суду першої інстанції на п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», але спірні витрати до цього переліку не відносяться, тому безпідставно були виключені перевіряючими.

Крім того, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, в даному випадку понесення позивачем витрат з придбання іноземної валюти на МБВБ підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем по суті.

В силу п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судова колегія вважає безпідставним посилання апелянта на листи ДПА України та Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва, оскільки відповідно до ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд астосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»має вищу юридичну силу, судова колегія вважає за необхідне виходити з його положень при вирішенні даного спору.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно вирішив, що висновки ДПІ в м. Керчі про завищення позивачем валових витрат на суму 5 060063грн. є необґрунтованими, а донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 1229551,50 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями суперечить податковому законодавству.

В свою чергу, з огляду на відсутність порушень позивачем податкового законодавства в цій частині, безпідставним є і застосування штрафних санкцій за вказане порушення на підставі п.п. 17.1.3 та п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., за виключенням 8595грн., правомірність застосування яких не заперечується позивачем по суті.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних доказів правомірності та правильності донарахування позивачу податку на прибуток в загальному розмірі 1229551,50грн. і застосування штрафних санкцій в загальному розмірі 882419,40грн. ДПІ в м. Керчі суду не надано, що є підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень в цій частині протиправними та скасування.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст..200, п.1 ч.1 ст.205, ст..ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                   УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2009р. по справі № 2а-9545/09/8/0170 –залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 лютого 2010 р.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               Т.В. Дадінська підпис                               О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко