Ухвала суду № 7903363, 08.12.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            < Копія >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2а-2853/09/7/0170

08.12.09 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Дугаренко О.В. , Омельченка В. А.                      секретар судового засідання          Клюкіна Н.С.

за участю сторін:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак-Омега"- Бодак Ліна Миколаївна довіреність № 3 від 17.07.09 ;

представник відповідача Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим - Володькін Сергій Анатолійович довіреність № 5904 від 19.08.09

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя <Довідник >Маргарітов М.В. ) від 31.03.09 по справі №2а-2853/09/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак-Омега" (вул. Кірова, 31,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

до          Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 31 березня 2009 року у справі № 2-а-2853/09/7/0170 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодіак-Омега»до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим № 000202301/0 від 15 липня 2008 року, № 0010321701/0 від 15 липня 2008 року, № 0002092301/1 від 08 вересня 2008 року, № 0010321701/1 від 08 вересня 2008 року, № 0002092301/2 від 25 листопада 2008 року, № 0010711701/2 від 25 листопада 2008 року, № 0011211701/2 від 25 листопада 2008 року, № 0002092301/3 від 30 січня 2009 року, № 0010711701/3 від 29 січня 2009 року, № 0011211701/3 від 29 січня 2009 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 31 березня 2009 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на порушення позивачем вимог підпунктів 1.20.1 та 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 та підпунктів 7.4.1 та 7.4.3 пункту 7.4 статі 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження Товариством доходів, отриманих від продажу квартир фізичним особам, які визначаються виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі квартири, що діяли на дату такого продажу. Заявник апеляційної скарги також посилається на порушення позивачем положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

У судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з’ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав, що Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим належного аналізу економічного обґрунтування застосованих цін для визначення валового доходу та донарахування податкових зобов’язань по податкам не проводила, будь-якої оцінки зібраної інформації щодо ідентичних договорів не зроблено, з запитом до підприємства про обґрунтування рівня договірних цін не зверталася, а навпаки, всупереч вимогам чинного законодавства, для визначення бази оподаткування для донарахування податкових зобов’язань по податкам прийняла до уваги «середньозважену ціну»реалізації квартир і нежитлових приміщень за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року, що виключає можливість їх співставлення в цілях оподаткування. Крім того, позивач посилається на недотримання відповідачем процедури визначення податкових зобов’язань внаслідок визначення звичайних цін. Позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 31 березня 2009 року без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодіак-Омега»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року. За результатами перевірки було встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Зодіак-Омега»вимог підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у заниженні податку на прибуток за 2007 рік на суму 731399 грн. та завищенні від’ємного значення об’єкту оподаткування за 1 квартал 2008 року на 618015 грн. Перевіркою також встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.2 статті 1, підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 9.11.1, 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що виразилося у заниженні суми податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 384987,00 грн., у тому числі за 2007 рік –369729,00 грн., за 2008 рік –у сумі 15258,00 грн.

За результатами перевірки було складений акт від 09 липня 2008 року за № 1655/23-1/22280572/90, на підставі якого Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим прийняті податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2008 року № 0002092301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1316519,00 грн., у тому числі –731399,00 грн. –за основним платежем та 585120,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями та за № 0010321701/0 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів найманих робітників у сумі 1154961,00 грн., у тому числі –484987,00 грн. та 769974,00 грн. –за штрафними (фінансовими санкціями).

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень у порядку статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями, Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим відносно позивача прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-          від 08 вересня 2008 року № 0010321701/1 про визначення податкових зобов’язань з податку з доходів найманих робітників у сумі 1042527,00 грн., у тому числі –347509,00 грн. –за основним платежем та 695018,00 –за штрафними (фінансовими) санкціями;

-          від 08 вересня 2008 року № 000209230/1 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 1137769,00 грн., у тому числі –632094,00 грн. –за основним платежем та 505675,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

-           від 25 листопада 2008 року № 0002092301/2 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 1137769,00 грн., у тому числі –632094,00 грн. –за основним платежем та 505675,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

-          від 25 листопада 2008 року № 0010711701/2 про визначення податкових зобов’язань з податку з доходів найманих робітників у сумі 1042527,00 грн., у тому числі –347509,00 грн. –за основним платежем та 695018,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

-           від 25 листопада 2008 року № 0011211701/2 про визначення податкових зобов’язань з податку з доходів найманих робітників у сумі 928113,30 грн., у тому числі –309371,10 грн. –за основним платежем та 618742,20 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

-           від 30 січня 2009 року № 0002092301/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1137769,00 грн., у тому числі –632094,00 грн. –за основним платежем та 505675,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

-           від 29 січня 2009 року № 0010711701/3 про визначення податкових зобов’язань з податку з доходів найманих робітників у сумі 1042527,00 грн., у тому числі –347509,00 грн. –за основним платежем та 695018,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

-           від 29 січня 2009 року №0011211701/3 про визначення податкових зобов’язань з податку з доходів найманих робітників у сумі 928113,00 грн., у тому числі –309371,00 грн. –за основним платежем та 618742,20 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку з доходів найманих робітників сталися наступні обставини.

У періоді, що перевірявся, Товариством з обмеженою відповідальністю «Зодіак-Омега»завершено будівництво 45 (47) квартирного житлового будинку за адресою м. Ялта, вул.. Парковий проїзд,2. Житловий будинок прийнято у експлуатацію та прийнято рішення про оформлення права власності. Позивачем зроблено та надано до КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації»розрахунок балансової вартості об’єкту нерухомості. Згідно до листа КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації»від 09 червня 2008 року № 666 вартість 1 кв.м. складає 4666 грн. Продажна вартість кожної квартири затверджувалася протоколом зборів засновників.

ТОВ «Зодіак-Омега»оформило право власності на завершений будівництвом багатоповерховий будинок та уклало договори купівлі-продажу на квартири з фізичними особами Товариством застосовувалися різні ціни продажу квартир. Так, у акті перевірки зазначено, що позивачем було реалізовано 23 квартири загальною площею 1910,2 кв.м. та нежитлові приміщення площею 103,8 кв.м. Всього продано 2014,0 кв.м. на суму 17055156 грн. без ПДВ. Вартість проданих квартир за 1 кв.м. складає від 3779,00 грн. до 35607,00 грн. При цьому, 4 квартири продано нижче собівартості, а саме квартири під № 1, № 5, № 8, № 15, а 5 квартир продано вище собівартості та вище середньої ціни, а саме –квартири під № 13, № 22, № 27, № 31, № 32. Інші квартири продані вище собівартості, але нижче середньої ціни продажу, яка склалася на підприємстві.

За даними обставинами, податковою інспекцією прийнята як звичайна ціна продажу за 1 кв.м. –вартість 8468,00 грн. (17055156 грн.: 2014 кв.м.) та зроблено висновок що позивачем у порушення підпункту 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено доходи, отримані від продажу квартир фізичним особам, які визначаються виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі квартири та зроблено висновок про те, що фізичними особами отримано у якості податкового блага суми знижок з ціни квартири, що перевищує звичайну ціну.

З вказаними висновками податкової інспекції судова колегія не може погодитися у зв’язку з наступним.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку з в’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов’язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання. Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Отже, спірні правовідносини у дані справі виникли у зв’язку з визначенням податковою інспекцією суми звичайної ціни продажу за 1 кв.м. у розмірі 8468,00 грн.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна –це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності –однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) –сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) –товари (роботи, послуги), що мають характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутацію на ринку, країна походження і виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Але, Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим ніяким чином не довела, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни і чому саме середню вартість 1 кв.м. у розмірі 8468,00 грн. слід вважати саме звичайною ціною і така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін..

В матеріалах справи відсутні будь які докази обґрунтування визначення звичайної ціни у розмірі 8468,00 грн. за 1 кв.м., як це передбачено Законом, а саме –ніякі запити до позивача не скеровувалися та правила визначення ціни не обґрунтовувалися. Судова колегія вважає, що податкова інспекція здійснила підміну поняття «звичайна ціна»на поняття «середня ціна»що не є тотожнім у розумінні положень підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому що звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, та яка відповідає рівню справедливих ринкових цін а не рівню середньої ціни.

При таких обставинах справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення статті 632 Цивільного кодексу України щодо визначення ціни договору за домовленістю сторін.

Крім того, відповідно до абзацу першого підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.

Процедура визначення податкових зобов’язань за непрямими методами встановлена підпунктом 4.3.3 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями та передбачає прийняття керівником податкового органу рішення про застосування непрямих методів визначення податкових зобов’язань. Але, відповідного рішення керівником Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про застосування звичайної ціни для визначення податкових зобов’язань, не приймалося.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Неправомірні висновки відповідача щодо рівня звичайної ціни договору продажу 1 кв.м. у багатоквартирному будинку у м. Ялта по вул.. Парковий проїзд № 2 тягнуть за собою також неправомірні висновки про заниження позивачем податкових зобов’язань з податку з доходів найманих робітників за договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами.

Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 31 березня 2009 року у справі № 2-а-2853/09/7/0170 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 грудня 2009 р.

Головуючий суддя          < підпис >                              Т.В. Дадінська

Судді           <підпис >                              О.В.Дугаренко <підпис >                              В.А.Омельченко <З оригіналом згідно >

<Підпис >                                                            <Довідник працівників >