Ухвала суду № 7902861, 04.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-802/09 Головуючий у 1-й інстанції: Хаюк С.М.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" лютого 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого:                     Бєлової Л.В.

суддів:                               Бараненко І.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:                    Міщенко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 р. у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про скасування прийнятих ДПІ у м.Житомирі податкових повідомлень-рішень від 7.11.2007 року, з урахуванням уточнення,

№0003252301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 919947грн., а саме за основним платежем 613298грн. та за штрафними санкціями 306649грн.,

№0003242301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 46315 грн., з яких 461грн. за основним платежем та 45854 грн. за штрафними санкціями,

та частково:

№0003252301/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 609471грн. за основним платежем і 304735 грн. за штрафними(фінансовими)санкціями;

№000681/702/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходу фізичних осіб на суму 652,50 грн. за основним платежем і 1305 грн. за штрафними(фінансовими)санкціями;

№0006082303 в частині застосування штрафних санкцій на суму 4556,80грн.;

№0006072303 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 15111,45 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 р. позов задоволено: визнано протиправними та скасовано

податкове повідомлення-рішення №0003242301/0 від 7.11.2007 року,

податкове повідомлення-рішення№0003262301/0 від 7.11.2007 року,

податкове повідомлення-рішення №0003252301/0 від 7.11.2007 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 609471 грн. за основним платежем і 304735 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями,

податкове повідомлення-рішення №000681/702/0 від 7.11.2007 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходу фізичних осіб на сумі 652,50 грн. за основним платежем і 1305 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями.

податкове повідомлення-рішення №0006082303 від 7.11.2007 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 4556,80грн.,

податкове повідомлення-рішення №0006072303 від 7.11.2007 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 15111,45 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у м.Житомирі подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 р. –без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Житомир була проведена планова документальна перевірка ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" за результатам якої складено акт №5966/23-1/00375504/0110 від 25.10.2007 року „Про результати виїзної планової перевірки державного підприємства „Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2006 року по 30.06.2007 року".

Перевіркою встановлені порушення:

пп..4.1.1,4.1.6 п.4.1 ст.4, пп5.2.5 п.5.2, пп.,5.3.1, 5.3.9 п.5.3, пп..5.4.8 п.5.4, п.5.9 ст.5, пп..8.1.2 п.8.1, пп..8.3.1,8.3.2 п.8.3,пп..8.4.1.,8.4.4. п.8.4 ст.8, пп..11.2.3 п.11.2, пп..11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2494 грн., в тому числі: 9 міс. 2006 року - 1314 грн.(заниження); 2006 рік - 114307 грн.(заниження); 1 кв. 2007 року - 119538 грн.(завищення); 1 півріч.2007 року - 111813 грн.(завищення);

п.4.1 ст.4, пп.7.2.1, 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 615159 грн. в т.ч.: липень 2006 року –25819 грн.; серпень 2006 року - 546546 грн.; вересень 2006 року - 7540 грн.; жовтень 2006 року - 6613 грн.; січень 2007 року - 11094 грн.; лютий 2007 року - 7547 грн.; травень 2007 року –10000 грн., завищення суми від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду , що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 28247 грн., в т.ч. листопада 2006 року - 9286грн.(завищення суми від"ємного значення); березень 2007 p.- 7258 грн.(завищення суми від'ємного значення); квітень 2007 р. - 3476 грн.( завищення суми від'ємного значення); червень 2007 p.- 11089 грн. (завищення суми від'ємного значення); грудень 2007 р. - 2862грн.(завищення суми від'ємного значення);

ст.7 Закону України від 15.09.96 р.№329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" та порядку видачі та погашення податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 №498 "Питання випуску, обігу та погашення податкових векселів(податкових розписок), видаються до отримання спирту етилового не денатурованого" в результаті чого занижено акцизний збір на суму 45380,55 грн. в тому числі: вересень 2006 року - 63987,99 грн.(занижено), жовтень 2006 року - 17738,89 грн.(завищено), лютий 2006 року - 868,55 грн.(завищено);

п.п.4.2.9 "е" п.4.2, п.п.4.3.21 "б" п.4.3 ст.4, п.19.2 "а" ст.19 Закону України "Про податок доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІV в результаті чого занижено податок з доходу фізичних осіб в сумі 793,26 грн., в т.ч.: 3 кв.2006 року - 5,20 грн.; 1 кв. 2007 року - 68,06 грн., 2 кв. 2007 року - 720 грн.;

п.3.3 ст.3 розділу 11 Закону України від 30.11.2006 року №398-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" в результаті чого занижено податкове зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи на 45,30 грн. в тому числі: 1 кв. 2007 року - 22,27 грн., 2 кв. 2007 року - 23,03 грн.

п.2.11, п.3.І "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 оку №637 підзвітні особи ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" провели готівкові розрахунки без подання розрахункового документа встановленої форми та змісту до авансового звіту в бухгалтерію підприємства на загальну суму 15501,45 грн.;

п.9, п.10 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6.07.1995 року №265/95-ВР підприємство не забезпечило збереження Z-звітів №1022 та №1023 від 30.08.2006 року та контрольної стрічки за 30.08.2006 року в КОРО №0625006248 протягом трьох років;

п.1, п.2 ст.3 , ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6.07.1995 року №265/95-ВР підприємство за готівку продало товари не власного виробництва без застосування реєстраторів розрахункових операцій за період з 1.07.2006 року по 30.06.2007 року в сумі 911,36 грн.

За наслідками розгляду акта, податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 7.11.2007 року:

№0003252301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 919947грн., а саме за основним платежем 613298грн. та за штрафними санкціями 306649грн.;

№0003242301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 46315 грн., з яких 461грн. за основним платежем та 45854 грн. за штрафними санкціями;

№0003262301/0 про визначення податкового зобов'язання по акцизному збору в сумі 77375грн., з яких 45381грн. за основним платежем та 31994грн. штрафні санкції;

№ 000681/702/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2379,78 грн., з яких 793,26 грн. за основним платежем та 1586,52 грн. штрафними санкціями;

№0006082303 про застосування штрафних(фінансових) санкцій на суму 5066,8 грн.;

№0006072303 про застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 15601,45 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що виявлені порушення мали місце, а висновки перевіряючих ґрунтуються на нормах Закону, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що у квітні 2006 року підприємством в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних було помилково записано податкову накладну №49 від 27.04.2006 року видану ПП "Велес-Трейд" на загальну суму 3249720 грн.

29.08.2006 року підприємством отримано від ПП "Велес-Трейд" податкову накладну №40 від 27.04.2006 року на загальну суму 3249720 грн. в тому числі ПДВ 541620 грн., про що здійснено запис в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за №101 та суму ПДВ за податковою накладною включено в склад податкового кредиту серпня 2006 року.

20.09.2006 року позивачем був поданий до ДПІ у м.Житомир уточнюючий розрахунок №3 податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2006 року. Як випливає з пояснень до уточнюючого розрахунку №3, вказаний уточнюючий розрахунок подано взамін уточнюючого розрахунку, поданого в ДПІ в м.Житомир 21.08.2006 року, в зв'язку з тим, що в останньому були помилково завищені рядки 3.3 та 8.5 на 541620 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання відповідачів на подвійність записів в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (за №40 від 27.04.2006 року та №101 від 29.08.2006 року) є безпідставним, так як запис №40 вчинений в реєстрі 27.04.2006 року був виправлений за наслідками самостійної перевірки розміру податкового кредиту за квітень 2006 року і не може свідчити про врахування податкової накладної від ПП "Велес-Трейд" у складі податкового кредиту квітня 2006 року. Чиста сума податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, визначається на підставі показників декларацій з податку на додану вартість, а не на підставі показників реєстру отриманих податкових накладних.

Посилання відповідача в акті перевірки на безпідставність включення позивачем за період з 1.07.2006 року по 30.06.2007року до податкового кредиту підприємства податкових накладних на загальну суму 735129 грн., в тому числі ПДВ - 122520 грн., складених ТОВ "Компанія "Укрхолдінг ЛТД", який не зареєстрований платником податку на додану вартість, так як заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 16.11.2005 року визнано недійсним установчі документи ТОВ "Компанія "Укрхолдінг ЛТД" та свідоцтва платника ПДВ з моменту його видачі та анулювання з 28.02.2006 року свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість є помилковим.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 24.04.2007 року вказане вище рішення від 16.11.2005 року скасоване за нововиявленими обставинами, а тому не могло бути враховане при проведені перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що господарська діяльність між позивачем та ТОВ "Компанія "Укрхолдінг ЛТД", здійснювалась до прийняття рішення Голосіївським районним судом.

Відповідно до п.п.7.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, встановленому ст.9 цього Закону.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Пунктом 9.3 Закону передбачено, що особи, які підпадають під визначення платників податку згідно з ст.2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження.

ТОВ "Компанія "Укрхолдінг ЛТД" було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності та внесено до Єдиного реєстру підприємств і організацій України і взято на податковий облік в ДПІ в Голосіївському районі м.Києва та зареєстровано як платник податку на додану вартість.

На дату проведення розрахунків між ТОВ "Компанія "Укрхолдінг ЛТД" та ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" і дату видачі податкових накладних - ТОВ "Компанія "Укрхолдінг ЛТД" перебувало на податковому обліку як платник ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не тягне за собою недійсність угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Згідно з укладеною угодою між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та ТОВ "Раданіт" від 16.01.2006 року №11-06-0 останній зобов'язувався надавати підприємству послуги з мерчендайзингу, перелік яких визначено в п.3 угоди.

Факт виконання послуг з мерчендайзингу на суму 90000грн., в тому числі ПДВ 15000 грн. підтверджується актом виконаних робіт, який підписаний сторонами. В зв'язку з виконанням послуг ТОВ "Раданіт" видано податкову накладну №Р-00208від 10.07.2006 року оформлену відповідно до пп..7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"

За вказаних обставин судом першої інстанції вірно встановлено, що висновок відповідачів в акті перевірки про те, що маркетингові послуги, на які виписана податкова накладна не надавались с безпідставним і не ґрунтується на Законі.

Декларуючи валові витрати з акцизного збору підприємство враховувало вимоги ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1996 року №18-92, відповідно з якою суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізації підакцизних товарів за встановленими ставками. Крім того суми акцизного збору, які визначені в акті перевірки (стор.45) підлягають включенню до складу валових витрат, не відповідають розрахункам акцизного збору наданим ДПТ м Житомир.

Відповідно до пп. 22.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва(обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій , що сталася раніше: дата списання коштів з банківських рахунків платника податку.

Згідно звіту комісіонера №19 від 27.07.2007 року фактичне виконання послуг комісіонером відбулось в 2-му кварталі 2007 року, результати робіт (послуг) підприємством отримано в 2-му кварталі 2007 року, що також підтверджується фактами відображення в бухгалтерському та податковому обліку списання товарів, переданих на комісію та реалізованих комісіонером в 2-му кварталі 2007 року.

Згідно з пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з актом перевірки валові витрати в розмірі суми послуг комісіонера підтверджені звітом комісіонера, який є розрахунковим документом.

Витрати з оплати вартості рахунків КП "Готельне господарство "Житомир" понесені підприємством в господарських цілях - монтажем лінії розливу. Фінансування таких витрат підприємством було передбачено контрактом з постачальником лінії розливу.

Відповідно до п.8 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" первісна вартість об'єкта основних засобів складається з витрат на транспортування, установку монтаж, налагодження основних засобів; інших витрат безпосередньо пов'язаних з доведенням основних засобів до стану у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Вартість проживання представників продавця лінії розливу, які були залучені для монтажу та налагодження зазначеного об'єкту основних засобів підприємства у відповідності до п. 8П(С)БО 7 "Основні засоби" відносить до витрат на придбання основних засобів та в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств підлягає амортизації.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог законодавства з податку на прибуток є безпідставним.

Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п."б" підпункту 4.2.2. п. 4.2.ст. 4 цього Закону такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з пп."б" пп..4.2.2 п.4.2.ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Штрафні санкції застосовуються контролюючим органом згідно з пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виключно у випадках заниження податкових зобов'язань у податкових деклараціях.

Згідно з п. 1.11. ст. 1 Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування або сплата податку, збору.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що отримують спирт етиловий, неденатурований, призначений для переробки на іншу підакцизну продукцію, акцизний збір не нараховують та не сплачують за рахунком акцизного збору згідно додатку №3 до „Положення про порядок нарахування, терміну сплати і подання розрахунку акцизного збору", що підтверджується наступним.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що отримують спирт етиловий неденатурований, призначений для переробки на іншу підакцизну продукцію, сплачують акцизний збір за податковим векселем, виданим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005року № 498 "Питання випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого".

Згідно з п.9 "Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком, які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору" затверджено вищевказаною постановою КМУ № 498, під час отримання спирту етилового векселедавець - виробник горілки та лікеро-горілчаних виробів складає за участі представника органу державної податкової служби на акцизному складі лікеро-горілчаного підприємства акт про фактичну отриману кількість спирту етилового та проводить розрахунок суми акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту.

На підставі акту про фактично отриману кількість спирту етилового та розрахунку акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту з урахуванням фактичних втрат спирту в процесі транспортування в межах норм, затверджених в установленому порядку, здійснюється коригуванням суми акцизного збору належної до сплати. Корегування здійснюється шляхом зменшення суми акцизного збору, належної до сплати за податковим векселем, на різницю між сумою акцизного збору, на яку видано податковий вексель, та сумою акцизного збору, розрахованою виходячи з фактично отриманої кількості спирту етилового.

Згідно з п.10, п.11 Порядку № 498 податковий вексель погашається шляхом сплати до бюджету суми акцизного збору, розрахованої за ставками акцизного збору на готову продукцію.

Податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми акцизного збору в повному обсязі та в зазначеній у податковому векселі строк.

Сума акцизного збору, на яку погашається вексель, зазначається виходячи з фактично отриманої кількості спирту та ставок акцизного збору на готову продукцію, яка зменшується на суму акцизного збору, розраховану виходячи з фактичних втрат спирту етилового при транспортуванні та зберіганні, і процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених в установленому порядку, а також фактично повернутого не виправного браку.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що отримують спирт етиловий неденатурований призначений для переробки на іншу підакцизну продукцію, акцизний збір нараховують та сплачують на підставі "Акту про фактично отриману кількість спирту етилового та розрахунку акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту", а також "Розрахунку суми акцизного збору, на яку зменшується сума акцизного збору за податковим векселем з урахуванням фактичних витрат спирту етилового у процесі транспортування зберігання та виробництва готової продукції".

За вказаних обставин судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначені розрахунки складені правильно, сплата за податковими векселями відбулася в повних сумах, а тому ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" не занижені податкові зобов'язання з акцизного збору.

П.2.11 "Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України" визначено, що звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України. Підзвітні особи при авансових звітах надали рахунки готелів, які являються підтверджуючими документами, щодо понесених витрат, тому вимоги вказаного пункту підприємством не порушено.

П.3.1 цього ж Положення встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу товарів, надання послуг, отримання готівкових коштів.

Підтверджуючими документами є не тільки розрахункові документи згідно Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій", а і інші касові документи про підтвердження факту продажу послуг згідно із законодавством України.

Такими іншими документами і являються рахунки готелів, які згідно пп. 2 п. 5.4.8 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" являються підтверджуючими документами та засвідчують вартість цих витрат у вигляді рахунків з готелів.

П.1.6 "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордону", встановлено, що підприємство за наявності підтвердних документів відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях.

Загальними положеннями до вказаної інструкції встановлено, що підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

За вказаних обставин судом першої інстанції вірно встановлено, що висновок перевіряючих про відсутність розрахункових документів при наявних рахунках готелів є помилковим та не ґрунтується на нормах діючого законодавства

Ст. ст. 1, 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" визначено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності проводити розрахункові операції через реєстраторів розрахункових операцій.

Визначення "розрахункова операція" наведено в ст. 2 цього ж Закону, а саме розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товарів.

Такий висновок також підтверджується п.12.ст. 9 цього ж Закону відповідно до якого реєстратори розрахункових операцій не застосовуються якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються.

Каса підприємства не є місцем реалізації товарів або місцем отримання товарів; в касі підприємства приймались готівкові кошти від покупців як попередня оплата за товари, що мали поставитись в майбутньому, або як кінцевий розрахунок за раніше поставлені товари із оформленням прибуткових касових ордерів. Тобто, готівкові кошти отримувались не в момент передачі товару і не за місцем реалізації товару.

Згідно зі ст. 17 Закону, фінансові санкції застосовуються за порушення встановлених законом вимог. В зв'язку із відсутністю законодавчих вимог щодо обов'язкового застосування РРО при проведенні господарських операцій і приймання авансових платежів від покупців та платежів за поставлені товари, що зазначені вище, відсутній і факт порушення.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про скасування прийнятих ДПІ у м.Житомирі податкових повідомлень-рішень від 7.11.2007 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008р. - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008р. - залишити без змін.

Провадження у справі закрити.

Оскарження

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 05.02.10 р.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді: <Текст >