Ухвала суду № 7902560, 03.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-700/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" лютого 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Костюк Л.О., Малиніна В.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги заступника прокурора Деснянського району м. Києва, Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2009 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства у м. Києві про відшкодування податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

          ЗАТ «Бліц-Інформ»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва, ГУ ДКУ у м. Києві про відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 2065591,18 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.0.2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, заступник прокурора Деснянського району м. Києва, ДПІ у Деснянському районі м. Києва подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції, постановивши нову про відмову в позові. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, з 11.02.2008 року по 22.02.2008 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц - Інформ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року, за результатами якої складено Акт № 997/23-4/20050164 від 26.02.2008 року

За результатами перевірки суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вказаний період податковим органом підтверджено заявлену у податковій декларації суму бюджетного відшкодування ПДВ: за грудень 2007 року в сумі 6 057 790,00 грн. Щодо решти заявленої суми за грудень 2007 року в розмірі 2 277 193,00 грн. податковим органом вказано у довідці, що вказана сума потребує доопрацювання по ланцюгу поставки, а саме отримання інформаційних довідок про результати зустрічних перевірок ПП «Мегапап», ПП ТД Прем'єр Папір.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції спір щодо суми відшкодування в розмірі 211 601, 28 грн. між сторонами врегульовано шляхом зарахування її на рахунок платника податку в рахунок зменшення суми ПДВ, яка була нарахована до плати за підсумками лютого 2009 року. Невідшкодованою лишилась сума ПДВ за грудень 2007 року сумі 2 065 591, 18 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення відшкодування ПДВ за квітень в розмірі 2 065 591, 18 грн. посилається на те, що податковим органом будь-яких порушень при перевірці достовірності нарахування вказаної суми відшкодування не встановлено, про що зазначено в довідці, крім того, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає надання висновку про відшкодування за результатами зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування ПДВ, а тому просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Окружний адміністративний суд м. Києва повністю погодився з доводами позивача, прийшовши до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з їх законності та обґрунтованості.

Апеляційна інстанції повністю погоджується з такою правовою позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон).

Виходячи з положень п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає, зокрема, частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Згідно п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Судом першої інстанції встановлено, що одночасно з податковою декларацією за грудень 2008 року позивачем було подано до податкового органу також заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

У відповідності до пп. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п 7.7.6. п. 7.7 ст. 7 Закону).

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період (п. 2.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та ГУ ДКУ від 02.07.2007 року № 209/72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за № 489/5680).

В довідці перевіряючими, зокрема, зазначено, що сума ПДВ у розмірі 6057790,00 грн. за грудень 2007 р. підтверджена та підлягає відшкодуванню.

Щодо фактичної сплати ПДВ позивачем у складі товарів (послуг) податковий орган не заперечив та зазначив, що в обґрунтування правомірності задекларованих сум позивачем при проведені перевірки було надано усі необхідні документи, які згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»підтверджують право позивача на бюджетне відшкодування, зокрема: декларації з ПДВ, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяви на повернення суми бюджетного відшкодування, податкові накладні, платіжні доручення та інші документи податкового і бухгалтерського обліку.

За п. 4.1 та 4.2 згаданого вище Порядку, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами ДКУ за висновками податкових органів або за рішенням суду; висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ, установленого чинним законодавством.

На підставі висновків про відшкодування ПДВ органи ДКУ протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду (п. 4.3 Порядку).

Аналіз зазначених вище правових норм дає підстави судовій колегії прийти до однозначного висновку, що висновок податкового органу із зазначенням сум бюджетного відшкодування є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, тому ненадання такого висновку саме по собі є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Слід зауважити, що Окружним адміністративним судом м. Києва правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача з приводу того, що частина сум бюджетного відшкодування підлягає доопрацюванню, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Апеляційна інстанція також знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок. Тому порушення строків проведення зазначених перевірок органами ДПС не може подовжувати встановлені Законом строки бюджетного відшкодування.

Щодо посилань податкового органу на Методичні рекомендації, затверджені наказом ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350, в яких містяться певні правила щодо надання довідок органам державного казначейства для проведення відшкодування після проведення зустрічних перевірок платників податків, з якими вступав у взаємовідносини суб'єкт, що вимагає відшкодування не можуть бути правовою підставою для відмови в задоволенні позову. Дані рекомендації не зареєстровані в Міністерстві юстиції України і не є нормативними актами, їх положення не впливають на строк і порядок виникнення у платника податків права на бюджетне відшкодування.

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить відшкодування ПДВ у залежність від проведення податковими органами перевірок контрагентів та факту сплати податку на додану вартість контрагентами. Питання від'ємного значення ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, коли такий платник виконав увесь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру податкового кредиту.

Також правильно не взято до уваги судом першої інстанції і доводів другого відповідача –ГУ ДКУ у м. Києві про те, що вони не можуть бути відповідачем у справі, з посиланням на ненадання їм податковим органом висновків про суми бюджетного відшкодування щодо заявлених у позові сум

При цьому колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до вимог п.п. 1, 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, «Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 року № 332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 року за № 454/12328, територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення (в даному випадку таким поданням є висновок податкового органу із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету), яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

          За таких підстав апеляційна скарга –підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги заступника прокурора Деснянського району м. Києва, Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

          Повний текст ухвали виготовлено 08.02.2010 року.          

Головуючий суддя: Судді: