Постанова № 7901966, 14.12.2009, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2009 р. Справа № 2а-1749/09/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

за участю секретаря - Михайленко О.В.,

представників позивача - Васильцова В.М.

Буровикового О.П.

представників відповідача Клімовець С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Каліфа» до Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Каліфа» (далі по тексту Позивач, ПП «Каліфа») звернулось з позовом до Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту Відповідач, Шосткинська МДПІ) та просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 30.03.2009 року № 0000172347 та № 0000162347\0.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач за результатами проведення перевірки, про що був складений акт від 18.03.2009 року № 268\2300\35187443, безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення рішення, посилаючись на нікчемність правочинів, що були укладені між позивачем та ПП «Авіс сервіс» та ПП «Трексон Трейдінг».

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не погодився з підстав викладених в запереченнях.

Заслухавши повноважного представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ПП «Каліфа» зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Шосткінської міської ради 12.07.2007 року, згідно свідоцтва про державну реєстрацію № 16331020000000624, взято на податковий облік Шосткінською МДПІ 12.07.2007 року за № 525. ПП «Каліфа» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 24.07.2007 року № 100054750. Дані обставини викладені в акті перевірки (а.с. 12-13)

Шосткінською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ПП «Каліфа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.07.2007 року по 30.09.2008 року. Результати даної перевірки викладені в акті від 18.03.2009 року № 268\2300\35187443 (а.с. 11-59).

На підставі висновків перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 30.03.09 року №0000172347/0, яким позивачеві було донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 248523 грн. 00 коп. грн., з них 165682 грн. - основного платежу, 82841 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій, а також від 30.03.2009 року № 0000162347\0, яким позивачеві були донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 310206 грн. 00 коп., з них основного платежу 212353 грн. 00 коп., штрафних (фінансових) санкцій 97853 грн. 00 коп.

В акті перевірки (а.с. 18) зазначено, що ПП «Каліфа» віднесло до складу валових витрат протягом 2007 року витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів від ПП «Авіс сервіст» за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину на загальну суму 468548,29 грн., в тому числі за 3 квартал 2007 року на суму 26902,09 грн., за 4 квартал 2007 року на суму 441646,20 грн.

Висновок про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Авіс-сервіст» позивачем зроблений з огляду на наступні обставини.

Між позивачем та ПП «Авіс сервіст» був укладений договір поставки нафтопродуктів від 01.10.2007 року № 57. Даний договір був підписаний від позивача, директором Буровиковим О.П., від постачальника, ПП «Авіс-сервіст», директором ОСОБА_1 Згідно даного договору відбувалась поставка нафтопродуктів від ПП «Авіс-сервіст» на адресу позивача. На виконання даної угоди, протягом перевіряємого періоду, ПП «Авіс-сервіст» виписало на адресу позивача податкові та видаткові накладні. Розрахунки за отриманий товар відбувались в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в загальній сумі 562257 грн. 94 коп.

В акті перевірки зазначено, що згідно листа Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 26.12.2007р. № 22-3987 ОСОБА_1 затриманий 29.03.2007р. Голосіївським РУ ГУ МВС України в м.Києві. Строк відбування покарання за вироком Голосіївського райсуду м.Києва від 22.06.2007р. засудженому ОСОБА_1 рахується з дати його затримання в порядку ст..338 КПК України. За наявними в особовій справі документами засуджений ОСОБА_1 до винесення вироку з-під варти не звільнявся. Згідно вироку Голосіївського районного суду м.Києва від 22.06.2007р. по справі № 1-501/17, ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. До вступу вироку в законну силу запобіжний захід залишений без змін - тримання під вартою.

Згідно з поясненням від 05.12.2007р. ОСОБА_1 наданого начальнику ВПМ Глухівської МДПІ підполковнику податкової міліції Подгорному О.В., ніякого відношення до діяльності підприємства ПП «Авіс сервіст» він не мав.

З огляду на викладені вище обставини, відповідачем було зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 не мав змоги здійснювати господарську діяльність від імені ПП «Авіс сервіст» та підписувати відповідні документи.

Крім цього, відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем не були надані товарно-транспортні накладні, в якості підтвердження транспортування придбаних ПММ від продавця, також не надані сертифікати відповідності поставленої продукції. Серед іншого відповідач зазначає, що позивачем не дотримані правила зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів, які встановлені Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 02.04.1998 року № 81\38\101\235\122.

З урахування викладеного вище відповідачем було зроблено висновок про те, що операції по поставці нафтопродуктів від ПП «Авіс сервіст» позивачеві фактично не проводились, укладення договору та обмін документами відбувся з метою формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ з метою зменшення податкових зобовязань, тобто укладений позивачем правочин призводить до втрат дохідної частини бюджету, суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, а, отже, є нікчемним.

З огляду на положення ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, відповідач виключив зі складу валових витрат грошові кошти сплачені позивачем ПП «Авіс сервіст» за отримані ПММ.

З підстав, викладених вище, позивачеві було зменшено податковий кредит з ПДВ, з якого були виключені всі суми податку на додану вартість сплачені позивачем ПП «Авіс сервіст» в структурі платежів за поставлені ПММ.

Відповідачем також було констатовано вчинення нікчемного правочину, укладеного між ПП «Каліфіа» та ПП «Трексон Трейдінг» з огляду на наступні обставини.

Між позивачем, в особі директора Буровицького О.П. та ПП «Трексон Трейдінг», в особі директора ОСОБА_2 укладено договір поставки нафтопродуктів № 27 від 01.12.2007 року.

На виконання даної угоди, протягом перевіряємого періоду, ПП «Трексон Трейдінг» виписало на адресу позивача податкові та видаткові накладні. Розрахунки за отриманий товар відбувались в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в загальній сумі 431835 грн. 66 коп.

В акті первірки визначено, що ПП «Каліфа» по вказаним операціям включило до складу валових витрат за 3 квартали 2008 року витрати на придбання ПММ від ПП «Трексон Трейдінг» на загальну суму 359863 грн. 00 коп., в тому числі за 1 квартал 2008 року 359863 грн. 00 коп.

Також відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки підприємством ПП «Каліфа» не надано документів, які підтверджують транспортування паливно-мастильних матеріалів від постачальника ПП «Трексон Трейдінг», а також не було надано сертифікатів (паспортів) якості або сертифікатів відповідності на поставлений товар.

Крім цього, відповідач зазначає, що відповідно до листа ДПІ у Голосіївському р-ні м.Києва № 1725/7/23-0910 від 21.01.2009р. підприємство «Трексон Трейдінг» за вказаний період пзвітувало без показників фінансово господарської діяльності.

Головним управлінням юстиції у м.Києві надано лист за №84/0118-2 від 20.01.2009року згідно якого відділ реєстрації смерті у м.Києві повідомляє, що реєстрація смерті громадянина ОСОБА_2 проведена у відділі про що складено актовий запис № 1716 від 24.01.2006 року.

З огляду на викладені обставини, з аналогічних підстав, що і по правовідносинам позивача з ПП «Авіс сервіст», відповідачем був зроблений виснвок щодо нікчемності правочину укладеного позивачем з ПП «Трексон Трейдінг».

З огляду на положення ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, відповідач виключив зі складу валових витрат грошові кошти сплачені позивачем ПП «Трексон Трейдінг» за отримані ПММ.

З підстав, викладених вище, позивачеві було зменшено податковий кредит з ПДВ, з якого були виключені всі суми податку на додану вартість сплачені позивачем ПП «Трексон Трейдінг» в структурі платежів за поставлені ПММ.

З даними висновками відповідача суд не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідачем безпідставно зроблений висновок про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Авіс сервіст» та ПП «Трексон Трейдінг» на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок та встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Варто зауважити, що для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою закону, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.

Дана позиція знайшла своє відображення в Постанові пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якій серед іншого зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів про наявність умислу у позивача на завдання шкоди інтересам держави, шляхом ухилення від сплати податків, висновки про нікчемність правочину було зроблені ним необґрунтовано та передчасно.

Не можна погодитись з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту та валових витрат позивачем з огляду на те, що уповноважена підписувати податкові та видаткові накладні особа не могла фактично здійснювати таких дій, а також те, що підприємство-контрагент не перебуває за місцем реєстрації, за умови якщо позивачем угоди виконувались належним чином.

Варто зазначити, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 150-155), ПП «Авіс сервіст» та ПП «Трексон Трейдінг» залишаються зареєстрованим в якості юридичної особи. Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. З огляду на наведені норми, з урахуванням, що ПП «Авіс сервіст» та ПП «Трексон Трейдінг» зареєстровані в якості юридичних осіб, про що наявні дані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,у відповідача не було жодних підстав сумніватися у правоздаткнсоіт та дієздатності контрагентів.

Статтею 239 Господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, серед яких і стягнення зборів (обовязкових платежів).

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити з загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань та встановлення в діях або бездіяльності складу правопорушення. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між правопорушенням та його наслідками.

З огляду на викладене, позивач міг бути необізнаний про вчинення порушень в сфері господарської діяльності з боку посадових осіб ПП «Авіс сервіст» та ПП «Трексон Трейдінг», при цьому належним чином виконувати свої зобовязання за угодами. Таким чином до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції з вищезазначених підстав, доки не буде доведено, що його дії були направлені на порушення законодавства в сфері здійснення господарської діяльності, зокрема щодо справляння податків та інших обовязкових платежів.

Крім викладеного вище, для повного та всебічного зясування обставин справи необхідно проаналізувати докази щодо того, чи носили операцій по придбанню ПММ позивачем у ПП «Авіс сервіст» та ПП «Трексон Трейдінг» реальний характер і чи виконувались вони.

В якості доказів зазначеної обставини позивач надав наступні письмові докази: договір № 57 від 01.10.2007 року між позивачем та ПП «Авіс-сервіст» (а.с.60), копії податкових та видаткових накладних по взаємовідносинам позивача з ПП «Авіс сервіст» (а.с. 64-76), копії платіжних доручень згідно яких відбувалось перерахування грошових коштів за отримані ПММ від ПП «Авіс-сервіст» (а.с. 77-90), договір № 27 від 01.12.2007 року між позивачем та ПП «Трексон-трейдінг» (а.с.91), копії податкових та видаткових накладних по взаємовідносинам позивача з ПП «Трексон-трейдінг», копії платіжних доручень згідно яких відбувалось перерахування грошових коштів за отримані ПММ від ПП «Трексон-трейдінг».

Для вирішення питання про реальність виконання угоди необхідно зясувати ряд обставин, зокрема, чи була проведена оплата поставлених ПММ, яким чином відбувалась поставка, чи мав позивач достатні матеріально-технічні ресурси для виконання угод на придбання та подальшу реалізацію отриманих ПММ.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивачем надано суду копії платіжних доручень на оплату отриманих від ПП «Авіс-сервіст» та ПП «Трексон-трейдінг» ПММ, крім цього в акті перевірки також зазначено, що у відповідача відсутня заборгованість за поставлені товари перед зазначеними контрагентами, а розрахунки відбувались у безготівковій формі. Тобто позивачем були понесені витрати в розуміння п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . При цьому відповідач не обґрунтовує, яким чином позивач міг отримати податкову вигоду за рахунок завищення валових витрат та формування податкового кредиту при цьому в повному обємі розрахувавшись за поставлені товари з контрагентом. Дана обставина могла бути обґрунтованою у випадку наявності даних про те, що ПП «Авіс-сервіст» та ПП «Трексон-трейдінг» повернули позивачеві грошові кошти сплачені по зазначеним вище угодам в безготівковій або готівковій формі. Проте таких доказів відповідачем не надано, що спростовує твердження відповідача про здійснення операцій з поставки ПММ виключно з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначалось вище позивачем надано податкові та видаткові накладні, копії договорів та копії платіжних доручень, як доказ сплати отриманих товарів. В даному випадку відбулась і перша і друга події, відповідно позивач з формальної точки зору правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Авіс-сервіст» та ПП «Трексон-трейдінг».

Окремо варто звернути увагу на посилання відповідача на відсутність у ПП «Каліфа» товарно-транспортних накладних на транспортування ПММ від ПП «Авіс-сервіст» та ПП «Трексон-трейдінг», як доказ безтоварності операцій. Дане твердження є не обґрунтованим, оскільки згідно умов наданих договорів, укладених між позивачем та ПП «Авіс-сервіст» та ПП «Трексон-трейдінг» на постчання ПММ, поставка продукції має здійснюватись силами продавця. Таким чином позивач не може відповідати за порядок здійснення транспортування продукції. Крім цього, ані в Законі України «Про податок на додану вартість» ані в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», не встановлено обовязку платника податків підтверджувати витрати або податковий кредити товарно-транспортними накладними. Жодним нормативним актом не встановлений обовязок зберігати такі товарно-транспортні накладні.

Також позивачем надані договір оренди № 1 від 01.08.2007 року, укладений між позивачем та ТОВ «Вант» (а.с. 179), згідно якого позивачеві надані в оренду ємності для зберігання ПММ. Також надано копіїї заявок на виконання автопослуг ТОВ «Вант» щодо перевезення ПММ, копії товарно-транспортних накладних, щодо перевезення вантажів замовника ПП «Каліфа», виконавцем ТОВ «Вант», а також копії платіжних доручень згідно яких позивач у безготівковій формі сплачував ТОВ «Вант» грошові кошти за надані автопослуги та оренду ємностей для зберігання ПММ. Таким чином, проаналізувавши зазначені вище письмові докази, можна зробити висновок про наявність у позивача матеріально-технічних ресурсів для реалізації угод на постачання ПММ від ПП «Авіс сервіст» та ПП «Трексон Трейдінг» та подальшій їх реалізації третім особам.

Серед інших доказів, судом були проаналізовані договори, податкові та видаткові накладні, які свідчать про подальшу реалізацію позивачем ПММ третім особам. Дані докази були надані позивачем з метою обґрунтування реальності проведення операцій по придбанню ПММ від ПП «Авіс сервіст» та ПП «Трексон Трейдінг», як джерела походження товару для його подальшої реалізації.

З огляду на викладені вище обставини можна зробити висновок, що операції по придбанню ПММ позивачем у ПП «Авіс-сервіст» та ПП «Трексон-трейдінг» носили реальний характер, а порушення, що були допущені посадовими особами зазначених підприємств не можуть тягнути за собою відповідальність позивача за умови відсутності достатніх доказів наявності вини в його діях щодо ухилення від сплати податків.

Варто зазначити, що підставами прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.03.2009 року № 0000162347\0 про донарахування позивачеві зобовязань по податку на прибуток підприємств, окрім тих що були наведені вище, послугувало також порушення позивачем п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», шляхом не включення до валових доходів поворотної фінансової допомоги в розмірі 21000 грн. 00 коп. З огляду на дане порушення позивачеві було донараховано зобовязань з податку на прибуток підприємств в сумі 5250 грн. 00 коп. та штрафних (фінасових) санкцій 2625 грн. 00 коп. З даним донарахуванням позивач погодився.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, а рішення відповідача не відповідають вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають частковому скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 17, 71, 94, 161-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства «Каліфа» до Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ від 30.03.2009 року № 0000162347\0 про донарахування позивачеві зобовязань по податку на прибуток підприємств в частині донарахування ПП «Каліфа» в сумі 207103 грн. 00 коп. основного платежу та 95228 грн. 00 коп. штрафних фінансових санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ від 30.03.2009 року № 0000172347\0, яким ПП «Каліфа» визначено зобовязання з податку на додану вартість в сумі 248523 грн. 00 коп., з них основного платежу 165682 грн. 00 коп., штрафних (фінансових) санкцій 82841 грн. 00 коп.

За рахунок Державного бюджету України повернути ПП «Каліфа» сплачений ним при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 3 грн. 35 коп., пропорційно задоволеним позовним вимогам. <Сума стягнення (цифрами) ><Текст >

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 21.12.2009 року.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов