Рішення № 79015901, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2018 року № 753/13360/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за списком № 2 протиправними;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 08.02.2018;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві виплатити ОСОБА_1 неотриману суму пенсії на пільгових умовах за списком № 2, починаючи з 08.02.2018.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.07.2018 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, на підтвердження чого наявні у трудовій книжці записи та надано відповідачу всі необхідні документи.

12.11.2018 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача наголосив на тому, що у позивача відсутній необхідних пільговий стаж для призначення пенсії за списком № 2, оскільки певні періоди роботи ОСОБА_1 не підтверджені первинними документами підприємств та не можуть бути зараховані до пільгового стажу.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 08.02.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, у якій просив призначити пенсію на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом № 12405/03 від 04.06.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 2, оскільки згідно матеріалів пенсійної справи, наявний пільговий стаж становить 3 роки 9 місяців 29 днів. (а. с. 30)

Так, згідно наявних у матеріалах справи документів та записів трудової книжки:

- з 04.09.1979 по 21.12.1979 (3 місяці 18 днів) позивач проходив практику у «Дніпровському заводобудівному комбінаті» на монтажній ділянці електрозварником 2 розряду та був звільнений у зв'язку з закінченням виробничої практики, при цьому йому присвоєно 3-й розряд електрозварювальника. На підтвердження даного періоду позивач надав: уточнюючу довідку про особливий характер роботи і умови праці, необхідну для призначення пільгової пенсії № 155 від 17.05.2017, видану ліквідатором правонаступника - ВАТ «Дніпровський заводобудівельний комбінат» Чикильдіним О.М., довідку про заробітну плату для обчислення пенсії; (а. с. 11, 20-24)

- з 01.09.1976 по 30.06.1980 (6 місяців 9 днів) позивач продовжив навчання в Дніпропетровському зварювальному технікумі ім. Патона; (а. с. 11)

- з 14.08.1980 по 23.08.1982 (2 роки 10 днів) позивач працював в чавуно- ливарному цеху електрозварником 4 розряду на ВО «Дніпроважпапірмаш ім. Артема», на підтвердження чого ОСОБА_1 надав довідки правонаступника - ПАТ «Дніпроважпапірмаш», зокрема, уточнюючу довідку про особливий характер роботи і умови праці, про заробітну плату для обчислення пенсії, про правонаступництво; (а. с. 12, 26-29)

- з 21.09.1982 по 12.11.1982 (1 місяць 22 дні) позивач працював у Дніпропетровському спецуправлінні № 533 треста «Дніпросантехмонтаж» електрозварником електродугового ручного зварювання 4-го розряду та був звільнений з займаної посади у зв'язку з призивом на військову службу. На підтвердження даного періоду позивач 22.06.2017 звертався до підприємства із запитом щодо надання уточнючої довідки для нарахування пільгової пенсії за списком № 2, проте відповіді на даний запит не отримав; (а. с. 34-36)

- з 24.11.1982 по 27.11.1984 (2 роки 4 дні) позивач проходив військову службу, що підтверджується записом в трудовій книжці та військовим квитком. (а. с. 12)

- з 26.01.1985 по 24.11.1988 (3 роки 9 місяців 29 днів) позивач працював Волжському автозаводі газозварювальником 3 розряду. У зв'язку з ліквідацією правонаступника вказаного підприємства, комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення від 15.09.2017 № 95 щодо підтвердження права на зарахування зазначеного періоду роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». (а. с. 31)

ОСОБА_1 зазначає, що його загальний страховий стаж, ураховуючи записи в трудовій книжці, становить більше 30 років, а відповідач безпідставно не зарахував 4 роки 5 місяців 24 дні пільгового стажу за списком № 2, з огляду на що, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. (ст. 46 Конституції України).

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. (ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»)

За змістом п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Виходячи з наведеного, чоловікам, які досягли 55 років, пенсія за віком на пільгових умовах за списком № 2 може бути призначена за наявності стажу роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п. 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими умовами праці, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із приписами п. 3 Порядку «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 за відсутності трудової книжки, а також в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 даного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, пункт, найменування списків або їх номера, куди включається цей період роботи, первинні документи, на підставі яких видана дана довідка.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються Список № 1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах і Список № 2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1996 № 1173.

Так, у період роботи ОСОБА_1, а саме з 04.09.1979 по 21.12.1979, з 14.08.1980 по 23.08.1982, з 21.09.1982 по 12.11.1982, з 24.11.1982 по 27.11.1984 (служба в лавах Радянської армії), з 26.01.1985 по 24.11.1988 за професією електрозварник чинними були Списки № 1 і № 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 № 1173.

Також, згідно приписів ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972, періоди служби у складі Збройних Сил СРСР прирівнюються за вибором особи до роботи, яка передувала, або до роботи, що була одразу після військової служби.

Варто зазначити, що вказані вище періоди роботи позивача підтверджуються наявною у матеріалах справи копією трудової книжки, яка згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність результатів атестації робочих місць та первинних документів підприємств, на підставі яких видавалась довідка (картка Т-2, копії наказів про призначення та звільнення, характер виконуваної роботи), як підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі по тексту - Постанова № 442) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Слід зазначити, що вищевказана постанова набула чинності з 21.08.1992, з огляду на що, періоди роботи позивача з 1979 по 1988 роки не вимагають проведення атестації робочих місць, а передбачають лише підтвердження шкідливості умов праці первинними документами.

Так, з наявних у матеріалах справи копій трудової книжки, уточнюючих довідок про особливий характер роботи і умов праці, що необхідні для призначення пільгової пенсії (а. с. 20, 26-27) убачається, що посади позивача дійсно віднесені до пільгових та чітко відображені в трудовій книжці, а тому, на переконання суду, мають бути зараховані при призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах за списком № 2.

У свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву звертає увагу на те, що пенсійним органом надсилався запит до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області з проханням провести зустрічну перевірку факту роботи позивача на посаді електрозварника 4 розряду в чавунно-ливарному цеху ПАТ «Дніпроважпапіргірмаш» за період роботи з 14.09.1980 по 23.08.1982, у відповіді на який зазначено, що актом № 270/09.5-13 від 13.03.2018 проведено перевірку щодо достовірності пільгової довідки та не підтверджено шкідливі умови ОСОБА_1 (не вбачається доплати за шкідливі умови праці та не підтверджено, що позивач не займався стиковкою, точечною та дуговою сваркою).

Судом не приймається до уваги дане посилання пенсійного органу, оскільки суду не було надано акт зустрічної перевірки № 270/09.5-13 від 13.03.2018, з огляду на що, відсутня можливість його дослідити та надати оцінку викладеним у ньому обставинам, а на противагу вищезазначеному, у матеріалах справи наявний запис у трудовій книжці та уточнююча довідка такого підприємства про шкідливість умов праці позивача.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на обгрунтування не зарахування періодів роботи позивача з 04.09.1979 по 21.12.1979 з тих підстав, що до заяви про призначення пенсії позивачем додано копію довідки № 155 від 17.05.2017, а вимагається подача лише оригіналу такої, суд відхиляє, оскільки позивач у відповіді на відзиві стверджує, що ним подавався оригінал довідки № 155, а відповідачем у свою чергу не надано жодного доказу на спростування цієї обставини.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем ужито усіх можливих заходів для документального підтвердження наявного у нього пільгового стажу, а відсутність деяких первинних документів у підприємств, зважаючи на сплив значного проміжку часу, не може ставитись у провину особі, яка претендує на отримання пенсії та позбавити її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є неправомірною.

Проте, стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та виплатити її, починаючи з 08.02.2018, суд враховує наступне.

У випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У разі, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Важливо розуміти, що дискреційні повноваження - це, насамперед, сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб'єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб'єкта.

Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Оскільки прийняття рішення про призначення пенсії на пільгових умовах є дискреційним обов'язком органів Пенсійного фонду, та ураховуючи ту обставину, що відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача з тієї підстави, що у нього відсутній необхідний стаж (не враховано всі періоди роботи позивача), та не розглядав наявність/відсутність інших підстав для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах, а також судом у даній справі не надавалась оцінка виконанню позивачем всіх приписів законодавства для прийняття рішення про призначення пенсії (наявності та відповідності усіх необхідних документів) та правильності обрахунку пільгового стажу (належить до повноважень відповідача).

За таких обставин вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та виплатити її, починаючи з 08.02.2018, є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу та не підлягає задоволенню.

У свою чергу, приписи ч. 2 ст. 5 КАС України передбачають, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, з огляду на що, суд вважає за необхідне для повного захисту прав позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву від 08.02.2018 та додані до неї документи ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. (ч. 3 ст. 139 КАС України)

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368; вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 протиправними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву від 08.02.2018 про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 08.02.2018.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368; вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять 60 коп.)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко