Постанова № 7901435, 08.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.02.10Справа №2а-13857/09/4/0170 о 12:11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача - Костенко М.М.;

від відповідача 1 (Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим) - Джемілова А.Н.;

від відповідача 2 (Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим) - Кадиров У.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський комбінат "Будіндустрія"

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим,Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» (далі позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (далі відповідач 1) про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.11.2009 року №0000030022. Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі Закон №185) у зв'язку із несвоєчасним здійсненням імпортної операції, оскільки придбаний у нерезидента товар було фактично ввезено на митну територію України у строк, що не перевищував обмеження, передбаченого у висновку Міністерства економіки України. На думку позивача, відповідач безпідставно вважає датою завершення імпортної операції дату оформлення вантажної митної декларації, а не дату фактичного перетину митного кордону України.

Ухвалами суду від 01.12.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 21.01.2010 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач 2).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову (а.с. 113-115), в яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено пропуск позивачем строків здійснення імпортної операції, на момент настання граничного терміну, встановленого висновком Міністерства економіки України №400 від 22.10.2008 року, товар не був оформлений у митному режимі ІМ-40 (випуск у вільне використання).

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених представником відповідача 1.

В судовому засіданні допитано у якості свідка ОСОБА_1, яка пояснила, що вона є посадовою особою податкового органу, проводила перевірку стосовно позивача, надала пояснення щодо порядку розрахунку суми пені, застосованої за спірним рішенням та стосовно інших відомих їй обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 30800313, державну реєстрацію проведено Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим (а.с. 87), на час прийняття спірного рішення знаходився на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в ДПІ в Бахчисарайському районі (а.с. 112), на час судового розгляду справи знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (а.с. 111).

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача 1 проведено виїзну позапланову перевірку дотримання вимог валютного законодавства в частині виконання зовнішньоекономічного контракту №К08295 від 15.07.2008 року за період з 15.07.2008 року по 30.10.2009 року. За наслідками перевірки складено акт від 09.11.2009 року №321/22/30800313 (а.с. 6-13), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону №185 в частині невчасності розрахунків нерезидента «Gebr. Pfeiffer AG» (Німеччина) за контрактом №К08295 від 15.07.2008 року.

На підставі даного акту та відповідно до ст. ст. 2, 4 Закону №185 відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 159433,56 грн.

Суд встановив, що висновки податкового органу про порушення позивачем порядку здійснення зовнішньоторговельної діяльності повязані із наступними обставинами.

Позивачем укладено із підприємством «Gebr. Pfeiffer AG» (Німеччина) зовнішньоекономічний контракт №К08295 від 15.07.2008 року (а.с. 16-80), згідно із яким вказане підприємство зобовязується продати позивачу обладнання та надати послуги по його установці. Обладнання поставляється протягом 13 місяців після отримання передплати на умовах DDU, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року). Додатковою угодою до контракту від 27.10.2008 року строк поставки продовжено до 25 календарних місяців після отримання передплати (а.с. 18, 55).

Умовами контракту, зокрема, передбачено зобов'язання позивача здійснити сплату 326000,00 євро протягом 30 днів після підписання контракту.

На виконання зазначених умов позивач перерахував зазначену суму за платіжним дорученням від 13.08.2008 року №22.

Згідно із висновком Міністерства економіки України від 22.10.2008 року №400-4202/2008 позивачу продовжено строк розрахунку за контрактом №К08295 від 15.07.2008 року у сумі 326000,00 євро з 10.02.2009 року до 15.09.2009 року.

В акті перевірки від 09.11.2009 року №321/22/30800313 зазначено, що згідно із вантажною митною декларацією ІМ-40 №600000001/9/003781 підтверджено часткову поставку товару на суму 165000,00 євро, крім того банківськими документами підтверджено часткове повернення коштів від нерезидента на валютний рахунок позивача, а саме 28.09.2009 року зараховано 161000,00 євро.

Відповідно до ст. 2 Закону №185 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.4 цього Закону України порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як встановлено у ході розгляду справи, позиція відповідача ґрунтується на припущенні, що законодавство України ототожнює дату імпорту товару з фактом оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України.

Зокрема, згідно з п. 2 ст. 1 цього кодексу ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно із п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно із ст. 40 МК України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно зі ст. 37 вказаного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що під поставкою імпортованого товару, слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Пунктом 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574 встановлено, що вантажна митна декларація це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Таким чином, судом встановлено, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, інвойсу №21000308 та міжнародної товарно-транспортної накладної CMR (а.с. 85, 86), на товаросупровідні документи на вантаж вартістю 165000,00 євро, митним органом проставлено штамп «під митним контролем» із зазначенням дати 11.09.2009 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що граничний строк здійснення імпортної операції на суму 165000,00 євро позивачем не було порушено, що є підставою для скасування спірного рішення в частині застосування фінансових санкцій на суму 80694,90 грн.

В решті частині, застосування фінансових санкцій обумовлюється простроченням термінів здійснення імпортної операції, у зв'язку із поверненням нерезидентом коштів на валютний рахунок позивача із перевищенням обмеження, встановленого згідно із висновком Міністерства економіки України від 22.10.2008 року №400-4202/2008.

Суд зазначає, що доводи податкового органу, про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону №185 за вказаних обставин підтверджуються документально. Наявність обставин непереборної сили, на які посилається позивач не доведено належними і допустимими доказами.

Пояснення позивача в обґрунтування позовних вимог на положення додаткової угоди №1 від 27.10.2008 року (а.с. 81), які передбачають поставку обладнання протягом 25 місяців після здійснення передоплати, не може бути підставою для визнання спірного рішення протиправним в частині застосування санкцій на суму 78738,66 грн., оскільки позивачем не надано відповідного висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Таким чином, спірне рішення слід визнати протиправним і скасувати частково, в частині застосування фінансових санкцій у сумі 80694,90 грн.

Керуючись ст. 94 КАС України, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду, у розмірі 3,40 грн., відповідно до заявлених вимог немайнового характеру.

В судовому засіданні 08.02.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 12.02.2010 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати частково протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим від 18.11.2009 року №0000030022 в частині застосування до Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» (ідентифікаційний код 30800313) штрафних (фінансових) санкцій на суму 80694,90 грн.

3.В задоволенні решти частини позову відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Циганова Г.Ю.