Рішення № 79011997, 14.12.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8420/18

Провадження № 2/161/2598/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представників позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

представника третьої особи – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Прокуратура Волинської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури

В С Т А Н О В И В:

31.05.2018 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, на обґрунтування якої вказав, що 07.06.2013 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12012020020000017 від 12.11.2012 року. В ході вказаного кримінального провадження відносно нього та належного йому майна були проведені наступні процесуальні дії, зокрема: проведено обшуки в офісі ПП «Техстандартпроект» (належне йому підприємство) та по місцю його проживання; проведені його допити у якості свідка та в якості підозрюваного; повідомлено про оголошення йому підозри; винесені клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу та арешт його майна. В ході проведення обшуків було вилучено матеріальні цінності, документи первинного бухгалтерського обліку, договори, угоди, фінансові та організаційно-розпорядчі документи, матеріали (відомості) втому числі ті, що становлять комерційну таємницю, дані податкового обліку та фінансової звітності. Крім того, у даному кримінальному провадженні прокуратурою було заявлено цивільний позов про стягнення з нього заподіяної злочином шкоди в розмірі 420000 грн. Однак, вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.06.2016 року, який був залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22.02.2017 року у справі 161/11783/13-к, його визнано невинним у пред’явленому звинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, і виправдано за відсутністю в діях складу зазначених злочинів, а кримінальне провадження відносно нього закрито. Також, було скасовано заборону розпоряджатись належним йому майном, а речові докази повернуті законному власнику (володільцю). В свою чергу, в задоволенні позовної заяви прокуратури Волинської області в інтересах держави про стягнення з нього збитків у сумі 420000 грн. відмовлено. Таким чином, під час незаконного перебування під слідством і судом, йому було завдано душевних страждань, що призвели до погіршення та позбавлення можливостей реалізації своїх повсякденних звичок та бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми. Наявність кримінального провадження відносно нього, призвело до погіршення здоров’я та втрати нормального життєвого ритму, порушеними та розірваними відносинами з близькими людьми. Розповсюдження інформації щодо вчинення ним злочину, призвело до дискредитації його як особи, яка є чесною у веденні підприємницької діяльності. Разом з тим, за період досудового та судового слідства в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12012020020000017 від 12.11.2012 року він користувався юридичними послугами. З урахуванням викладеного, а також характеру та обсягу страждань, яких він зазнав, просить стягнути з Державної казначейської служби України на його користь 500000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури та 24000 грн. витрат на оплату юридичної допомоги у вищезазначеному кримінальному провадженні.

07.08.2018 року від представника відповідача ДКС України надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1, у якому позовні вимоги стороною відповідача заперечуються у повному обсязі. Зазначає, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди не підтверджено жодними документами чи іншими доказами, які б свідчили про характер та обсяг страждань (фізичних, душевних психічних), характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення), стан здоров’я, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Також вказує, що ДКС України не є належним відповідачем, оскільки у жодні цивільно-правові відносини з позивачем орган Казначейства не вступав, будь-які дані щодо предмету спору та підстави для відшкодування такої шкоди відсутні, а тому і підстави для відшкодування витрат на правову допомогу відсутні. Крім того, позивач не обґрунтував належним чином розмір заподіяної йому моральної шкоди, що суперечить обов’язку доведеності тих обставин, на які він посилається (а.с. 137-138).

24.07.2018 року від представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - УМВС України у Волинській області надійшли пояснення на позовну заяву, відповідно до якого, заявлені вимоги ОСОБА_1 до ДКС України, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – УМВС України у Волинській області, Прокуратура Волинської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Так, у позовній заяві не вказано будь-яких доказів того, що позивач звертався до спеціалістів за допомогою з приводу душевних страждань. Сума, заявлена ОСОБА_1 є явно завищеною та необґрунтованою, оскільки не враховано загальний стан здоров’я, тяжкість вимушених змін у його (позивача) життєвих та ділових стосунках, час та зусилля для відновлення становище, яке було у нього до кримінального провадження. Крім того, моральна шкода, яку просить відшкодувати позивач проведена без належних розрахунків, без урахування засад розумності та справедливості, також може призвести до його збагачення. Разом з тим, вимога ОСОБА_1 про відшкодування витрат по оплаті правової допомоги не визнається, оскільки згідно норм чинного законодавства, така допомога надається безоплатно. Позивач не скористався наданим йому правом безоплатної правової допомоги, проте й з урахуванням цього, докази, на які посилається ОСОБА_1 в рамках даної цивільної справи, не відображають обставини щодо якого саме кримінального провадження він отримав правничу допомогу. Вибір позивачем захисника в рамках кримінального провадження, шляхом обрання оплатної правової допомоги також може мати на меті незаконне збагачення. Звертає увагу на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.06.2016 року, у якому захисником ОСОБА_1 був не той адвокат, на якого він просить відшкодувати витрати по оплаті правової допомоги (а.с. 117-121).

Від третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - прокуратури Волинської області 30.07.2018 року надійшли пояснення на позовну заяву ОСОБА_1, у якому просить закрити провадження у даній справі в частині стягнення витрат на правову допомогу та відмовити в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди. В основу доводів посилається на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, при цьому обов’язковому з’ясуванню підлягає дійсність завдання такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього у заподіянні. Всупереч зазначеному, за результатами розгляду кримінального провадження, зокрема, відносно ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій порушення його конституційних прав не констатовано. Крім того, позивачем не надано жодних доказів про заподіяння йому моральних страждань у більшому розмірі. З приводу позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу зазначила, що при закритті справи судом першої чи судами вищих інстанцій громадянин має право звернутися до суду, який розглядав справу по першій інстанції, а тому дана вимога повинна була розглядатися в порядку кримінального судочинства. В свою чергу, надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу не містять конкретизації провадження, у якому вони надавалися, а долучені документи на їх (витрат) підтвердження не є належними та допустимими (а.с. 126-131).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у його позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Окрім посилання на обставини, зазначені у позовній заяві, додатково зазначив, що кримінальне правопорушення, у якому обвинувачували позивача, відноситься до особливо тяжких, а тому і заявлено відповідну суму моральної шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю з підстав, які викладені у її відзиві на позовну заяву. Зауважила, зокрема, що позивач не вступав у будь-які відносини з Казначейством. Разом з тим, належного та допустимого розрахунку моральної шкоди ОСОБА_1 під час розгляду справи надано не було.

Представник третьої особи - прокуратури Волинської області в судовому засіданні зазначила, що моральна шкода, яку просить стягнути позивач, є значно завищеною та необґрунтованою. Загальний термін, під час якого ОСОБА_1 перебував під слідством, становить 44 місяці 15 днів. В свою чергу, витрати на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню у разі виправдовувального вироку, зокрема, відносно позивача, мали бути предметом розгляду в межах кримінальної справи. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи - УМВС України у Волинській області в судове засідання повторно не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 167), будь-яких заяв чи клопотань не надала.

Враховуючи ту обставину, що УМВС України у Волинській області скористалося своїм право надання відзиву на позовну заяву, у якому викладено відношення до позовних вимог ОСОБА_1, суд вважає за можливе провести судовий розгляд без участі УМВС України у Волинській області.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, внесеному в ЄРДР за № 12012020020000017 від 21.11.2012 року, зокрема ОСОБА_1, було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (а.с. 84-101).

Судом також встановлено, що в рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12012020020000017 від 21.11.2012 року відносно ОСОБА_1 були проведені наступні процесуальні дії: 27.06.2012 року проведено обшук в належному позивачу офісі ПП «Техстандартпроект» та по місцю проживання; 29.06.2012 року проведено допит в якості свідка; 07.06.2013 року проведено обшук по місцю проживання; 13.06.2013 року, 17.06.2013 року, 18.06.2013 року, 20.06.2013 року, 22.06.2013 року, 25.06.2013 року проведено допит в якості підозрюваного; 27.06.2013 року повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

Крім того, в ході досудового розслідування відносно ОСОБА_1 було прийняті наступні процесуальні рішення: 07.06.2013 року винесено повідомлення про оголошення йому підозри, клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу та клопотання про арешт його майна (а.с. 155-161).

Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.06.2016 року за результатами розгляду вищевказаного кримінального провадження ухвалено, зокрема, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати невинуватим у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, виправдати його за відсутністю в його діях складу вказаних злочинів, кримінальне провадження щодо нього закрити. Разом з тим, скасовано заборону розпоряджатися майном ОСОБА_1, яку було застосовано 10.06.2013 року ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Ющука О.С.; речові докази в даному кримінальному провадженні повернуто їх законним володільцям; у задоволенні позову прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі управління Державного агентства рибного господарства України, про стягнення, зокрема, з обвинуваченого ОСОБА_1,. збитків у сумі 420000 грн. - відмовлено(а.с. 9-54).

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22.07.2017 року апеляційну скаргу прокурора було залишено без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.06.2016 року щодо ОСОБА_1 – без змін (а.с. 56-82).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом в період з 07.06.2013 року до 22.02.2017 року, а всього 44 місяці 15 днів.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закону).

За змістом положень ст.ст. 1, 3 цього Закону відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону).

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону).

Суд вважає, що діями органів досудового розсідування та прокуратури позивачу була заподіяна моральна шкода.

Такі незаконні дії органів досудового розслідування та прокуратури полягають у незаконному повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконному проведенні в ході кримінального провадження обшуків як в приміщенні ПП «Техстандартпроект», так і за місцем проживання позивача, виїмки, незаконного накладення арешту на майно ОСОБА_1

Таке незаконне кримінальне переслідування ОСОБА_1 потягло за собою приниження його ділової репутації як фахівця в галузу бухгалтерського обліку та консалтингу, позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення душевного стану здоров»я.

Тривалий розгляд справи спричинив втрату можливості отримання позивачем засобів для існування, обмежив його пересування територією України та унеможливили виїзд за межі України, призвів до порушення його нормальних життєвих зв»язків, вимагав від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Між незаконними діями органів досудового розслідування , органів прокуратури та несприятливими наслідками позивача у вигляді моральних стражданьб, наявний причинно-наслідковий зав»язок.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням обставин справи, тяжкості страждань позивача, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди необхідно визначити виходячи із подвійного розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування позивача під слідством і судом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», станом на день розгляду даної справи судом, розмір мінімальної заробітної плати становить 3723 грн.

Таки чином розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача складає 331347 грн. (3723 грн. х 2 х 44 місяці 15 днів).

Суд вважає, що такий розмір моральної шкоди відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та духовних страждань позивача.

Заявлений позивачем розмір моральної шкоди суд вважає завищеним, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не підтвердженим.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

Щодо позовної вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з п. 4 ст. 3 Закону у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв’язку з наданням юридичної допомоги.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру від 05.07.2012 року, ОСОБА_1 за надання правової допомоги було сплачено 12000 грн. (а.с. 102). Вказані кошти, згідно договору про надання правової допомоги від 29.06.2012 року були сплачені позивачем на виконання угоди щодо захисту прав та інтересів в кримінальній справі. Гонорар сплачений за участь на досудовому слідстві (а.с. 103).

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру від 26.07.2013 року, ОСОБА_1 за надання правової допомоги було сплачено 12000 грн. (а.с. 104). Вказані кошти, згідно договору про надання правової допомоги від 25.07.2013 року були сплачені позивачем на виконання угоди щодо захисту прав та інтересів в кримінальній справі. Гонорар сплачений за участь під час розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 105).

Також, представником позивача було подано акт наданих послуг від 27.06.2013 року до договору про надання правової допомоги від 28.06.2012 року, у якому вказано, що послуги, надані в межах суми гонорару 12000 грн. сплачені за: надання консультації, ознайомлення з матеріалами справи, участь у слідчих діях за період з 28.06.2012 року по 27.06.2013 року, підготовку процесуальних документів (а.с. 182).

Крім того, представником позивача було подано акт наданих послуг від 13.03.2015 року до договору про надання правової допомоги від 25.07.2013 року, у якому вказано, що послуги, надані в межах суми гонорару 12000 грн. сплачені за: надання консультації, участь у судовому розгляді в суді першої інстанції за період з 09.07.2013 року по 13.03.2015 року, підготовку процесуальних документів (а.с. 181).

Таким чином, суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу, які були понесені під час кримінального провадження відносно нього, були підтверджені та обґрунтовані належними та допустимими доказами, а тому вони (витрати) також підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

Отже, враховуючи усе вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ДКС України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури підлягають частковому задоволенню.

За даною категорією справ позивачем звільнений від сплати судового збору, а тому відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі підлягають компенсації за рахунок держави.

На підставі ст. ст. 16, 23, 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури – задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури 331347 (триста тридцять одну тисячу триста сорок сім) грн., та 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. судових витрат на оплату юридичної допомоги у кримінальному провадженні, а всього 355347 (триста п»ятьдесят п’ять тисяч триста сорок сім) грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованністю.

Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складене 26 грудня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_7