Постанова № 7901038, 22.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.09.09Справа №2а-5532/09/6/0170 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі:

головуючогосуддіЛатиніна Ю.А.,

при секретарі Лєбєдєвій О. М.,

за участю представника позивача Дербеньової Н.М., представника відповідача Єрмошина Р. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Фермерського господарства "Генезис"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправними дій ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим щодо відмови у наданні фермерському господарству "Генезис" статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік, про зобов'язання відповідача видати фермерському господарству "Генезис" довідку про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік та стягнення з Державного бюджету України судового збору.

Вимоги мотивовані тим, що фермерське господарство "Генезис" є платником фіксованого сільськогосподарського податку з 2003 року, оскільки займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції власного виробництва. 28.01.2009 року позивач звернувся до ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим з заявою про видачу довідки про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку в 2009 році. Однак, відповідач відмовився видати таку довідку, мотивуючи це тим, що у фермерського господарства відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташовані сільськогосподарські приміщення, де вирощуються ВРХ та свині. Позивач вважає відмову податкового органу безпідставною та необґрунтованою, посилаючись на Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок", Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затверджене Постанову КМ України від 23.04.1999 р. № 658, та на те, що розмір земельної ділянки під орендованими приміщеннями складає всього 0,072 % загальної площі угідь, на яких виробляється (вирощується) продукція рослинництва і тваринництва, а тому неможна вважати суму доходу у розмірі 1404,8 тис. грн., отриману від реалізації продукції тваринництва, як доход, отриманий тільки з використанням даної земельної ділянки.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченням на позовну заяву, зокрема посилаючись на те, що згідно з пунктом 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. №658, та Методичними рекомендаціями щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік Міністерства аграрної політики України, що доведені до відома платників податків листом від 26.11.2007 р. №37-27-2-7/18792, до суми, отриманої платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки можуть бути включені лише доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах. Позивач не має належним чином оформлених та зареєстрованих правоустановчих документів на земельні ділянки (державний акт, договір оренди або суборенди ) на яких розташовані приміщення, де вирощуються продукція тваринництва - угіддя, пов'язані з отриманням продукції тваринництва.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Генезис" (ідентифікаційний код 22317743, місцезнаходження: 97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, пров. Медичний, б. 2-А) зареєстроване Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 14.06.1996 року за № 11341200000000970, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 42), та є платником податків та зборів.

Згідно з довідкою Держкомстату № 05.3-6-06/1767 від 08.12.2006 року господарство здійснює наступні виді діяльності за КВЕД: 01.11.0 "Вирощування зернових та технічних культур"; 01.21.0 "Розведення великої рогатої худоби"; 01.23.0 "Розведення свиней"; 01.13.0 "Вирощування фруктів, ягід, горохів, культур для виробництва напоїв і прянощів"; 51.21.0 "Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин"; 52.62.0 "Роздрібна торгівля з лотків та на ринках" ( а. с. 43).

Зазначені види діяльності вказані також і в Статуті відповідача, в якому предметом діяльності позивача є, зокрема, вирощування, збір, заготівля, закупівля у тому числі у фізичних осіб, зберігання, переробка й реалізація сільськогосподарської, тваринницької, птахівницької й звіровидської продукції, продовольчій продукції, товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення, отрутохімікатів, мінеральних і органічних добрив, будматеріалів, виробів, конструкцій меблів (а. с. 35).

Довідки Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 20.02.2003 р. № 607/10/15-2, від 07.04.2005 р. № 1519/10/15-3, від 13.03.2006 р. № 396/10/15-03, від 23.02.2007 р. № 683/10/15-0, довідка ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим від 03.03.2008 р. № 851/10/15-03) свідчать про те, що позивач у 2003, 2005-2008 р.р. мав статус платника фіксованого сільськогосподарського податку ( а. с. 28-30).

28 січня 2009 року фермерське господарство "Генезис" звернулося до ДПІ з заявою про видачу довідки про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку в 2009 році та подало до ДПІ в Сімферопольському районі податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік ( вх. № 823 від 29.01.2009 р.) за формою, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації від 26.03.2004 р. № 170 "Про затвердження змін до Порядку розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та заповнення форми розрахунку", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.04.2004 року за № 469/9068.

Листом від 19.02.2009 року № 517/10/15-03 ДПІ повідомило, що статус платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2009 році може бути надана після ретельної перевірки даних, зазначених в податковому розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які використовуються господарством для отримання продукції тваринництва (а. с. 7).

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Фермерське господарство "Генезис" є самостійним субєктом права, самостійно захищає свої права і несе обовязки та може самостійно виступати субєктом адміністративно-правових відносин.

Відповідно до вимог законодавства госпдарство є юридичною особою та має адміністративну правоздатність, яка включає можливість звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Оскільки на розгляд суду поставлено питання про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, повязаних з не видачею ФГ "Генезис" довідки про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, то лише позивач вправі звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.

Статтею 1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. №509-ХІІ визначено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків.

Законом України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством.

Таким чином, Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, наділеним повноваженнями щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, отже реалізує владні управлінські функції, та належить до субєктів владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний спір є публічно-правовим і тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

“На підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що субєкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватись встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування”від 25.06.1991 р. №1251-XII передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно з ч.3 ст.1 зазначеного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998 р. №320-XIV, в преамбулі якого зазначено, що саме цей закон визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі. Даний закон зазначає умови, при виконанні яких підприємству надається статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, підстави для зняття з податкової реєстрації у якості платника ФСП, обєкт оподаткування, ставки ФСП, порядок нарахування та строки сплати податку.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок”не містить визначення понять: сільськогосподарське підприємство, сільськогосподарська продукція, сільськогосподарська продукція власного виробництва та продукти її переробки тощо.

Поняття сільськогосподарської продукції визначено Законом України “Про державну підтримку сільського господарства України”від 24.06.2004 р. №1877-IV. Згідно з частиною 1 статті 1 даного Закону він визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

Статтею 2 зазначеного Закону (в редакції станом на 01.02.2009 року останній термін подання податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку): сільськогосподарська продукція - товари, які підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТ ЗЕД. Згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень даного Закону норми інших нормативно-правових актів діють у частинах, які не суперечать нормам цього Закону.

Визначення понять сільського господарства (сільськогосподарське виробництво), сільськогосподарського товаровиробника і сільськогосподарського підприємства надані Законом України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років”від 18.01.2001 рр. №2238-III. Згідно з преамбулою даного Закону він визначає основні засади державної політики на період реформування сільського господарства протягом 2001 - 2004 років як пріоритетної галузі народного господарства. Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що на час розгляду даної справи зазначений Закон не скасовано, не припинено його дію та не визнано неконституційним, у звязку з чим даний Закон є діючим та його норми підлягають застосуванню, враховуючи, що Законом України “Про державну підтримку сільського господарства України”та будь-яким іншим законом зазначені поняття не визначені та їх зміст не суперечить нормам зазначеного Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років”:

сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі;

сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією;

сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Особливості спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства встановлені статтею 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість”. Згідно з пунктом 8-1.1 зазначеної статті резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 8-1.6 статті 8 зазначеного Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 8-1.7 статті 8 Закону України “Про ПДВ”).

Порядок видачі свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування встановлений пунктом 8-1.10 зазначеної статті, згідно з яким для його отримання сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Законом України “Про податок на додану вартість”визначено поняття діяльності у сфері сільського господарства (підпункт 8-1.15.2 пункту 8-1.15 статті 8 зазначеного Закону). Такою діяльністю є, зокрема: виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, їх обробка, переробка та/або консервація; а також виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; їх обробка, переробка та/або консервація.

Згідно наданих представником позивача пояснень ФГ "Генезис" має в володінні та користуванні пасовища, які систематично використовує для випасу тварин, а також рілля, які використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включая посіви багатолітніх трав для вироблення і заготівлі кормів для тваринництва, тобто для виробництва продукції тваринництва, що не заперечується та не оспорюється відповідачем, суд приходить до висновку, що позивач є сільськогосподарським підприємством, та продукція, що ним виробляється, є сільськогосподарською продукцією.

Згідно розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу за 2008 рік, що був наданий позивачем до ДПІ в Сімферопольському районі АРК разом з податковим розрахунком фіксованого сільськогосподарського податку, питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу позивача за 2008 рік складає 99,4%. Згідно з текстом позовної заяви та поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні, у 2008 році основним видом діяльності позивача також було виробництво сільськогосподарської продукції.

Статтею 3 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”встановлено, що об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

В матеріалах справи є копія договору № 1 від 02.01.2008 року, укладеного між СПД ОСОБА_1. та ФГ "Генезис", відповідно до якого, зазначені сторони уклали договір оренди нежитлових приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3. Площа орендованого нежитлового приміщення складає 10859 м. кв. ( а. с. 21-23). Відповідно до рішення 18 сесії 5 скликання Гвардійської селищної ради від 19 вересня 2008 року про внесення змін в рішення 14 сесії 5 скликання від 25 січня 2008 року Гвардійська селищна ради клопоче перед Сімферопольською районною державною адміністрацією про надання дозволу ФГ "Генезис" щодо розробки проекту землеустрою в частині відводу земельної ділянки площею 7,0 га ОСОБА_1. для передачі в оренду під обслуговування сільськогосподарських (тваринницьких) будівель, які належать останньому.

Матеріали справи містять розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації АР Крим «Про узгодження місце розташування земельної ділянки і дозволу гр. ОСОБА_1. розробляти проект землеустрою з відводу і передачі в оренду земельної ділянки під належними на праві власності будівлями корівників, телятників, пунктів штучного запліднення, силосохранилища, будівлі бійні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на територія Гвардійської селищної ради у районі смт. Гвардійське по вул. Промисловій» від 23.03.2009 р. № 754-р

Згідно з пунктом “г”підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Державна податкова адміністрація України листом від 06.12.2005 р. №11924/6/15-0616 надала розяснення щодо питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, в якому зокрема, зазначено, що платниками ФСП не можуть бути господарства, які не мають об'єкту оподаткування, визначеного статтею 3 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”, але відповідають вимогам абзацу першого статті 2 цього ж Закону.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що зазначеним Законом не передбачено інших вимог до підприємства для того, щоб набути статус платника ФСП, окрім того, що юридична особа повинна бути сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду об'єкт обкладення ФСП - та у якого сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.

Таким чином, на підставні наданих сторонами документів судом встановлено, що позивач є сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя - об'єкт обкладення ФСП та у якого сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу, та позивач має право реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач не заперечує, що ФГ "Генезис"є сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя (орендовані), сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) 2008 рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу.

Однак відповідач вважає, що для реєстрації позивача саме платником ФСП, згідно з пунктом 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку та Методичними рекомендаціями щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік до суми, отриманої платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки можуть бути включені лише доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать йому на праві власності або надані йому в користування, а згідно з твердженням відповідача ФГ "Генезис" продукція тваринництва вирощена на угіддях, що не є сільськогосподарськими та не належать позивачу не на праві власності та не надані йому у користування.

Суд не погоджується з зазначеними доводами відповідача у звязку з наступним.

Зазначений висновок зроблений відповідачем на підставі пункту 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. №658, та Методичних рекомендацій щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік Міністерства аграрної політики України, що доведені до відома платників податків листом від 26.11.2007 р. №37-27-2-7/18792.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення (в редакції, чинній на дату подання позивачем податкового розрахунку) сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів), включає доходи, отримані, зокрема, від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах.

Судом встановлено, що частиною 3 ст.9 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” Кабінету Міністрів України було доручено:

- підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів та до бюджетної класифікації відповідно до цього Закону;

- розробити і затвердити Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку;

- в місячний термін розробити та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо запровадження механізму, який би не допускав ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) сільськогосподарськими товаровиробниками за продукцію невласного виробництва, що реалізується іншим споживачам;

- підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" з питання використання сільськогосподарськими товаровиробниками сум податку на додану вартість від реалізації сільськогосподарської продукції на придбання техніки вітчизняного виробництва.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” не надає Кабінету Міністрів України повноважень розробляти інші механізми чи умови набуття статусу платника ФСП.

Як встановлено судом, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" передбачено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку та об'єкти оподаткування визначаються відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок". Тобто вказана постанова не може визначати інші умови, при дотриманні яких платник податків набуває та підтверджує статус платника фіксованого сільськогосподарського податку та не може встановлювати додаткові умови для цього, окрім тих, які закріплені Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок”.

Зокрема, наявні в п.4 даної постанови вимоги щодо того, що сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, включає доходи, отримані від реалізації зазначеної продукції лише у разі її вироблення (вирощування) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування суперечить вимогам статті 2 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”, оскільки зобовязує платника податків виконувати додаткову вимогу (а саме виробляти 75% сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, що належать підприємству на праві власності або надані йому в користування), що встановлену підзаконними нормативно-правовими актами та відсутня в зазначеному Законі і суперечить йому.

Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Стаття 92 Конституції України визначає, що виключно законами України встановлюються державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків.

Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, Конституцією України встановлено, що нормативно-правові акти поділяються на закони і підзаконні нормативно-правові акти.

Закони - це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні.

Усі закони мають вищу юридичну силу, яка проявляється в тому, що усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів та у разі колізій між нормами закону і нормативно-правового акту діють норми закону.

Преамбулою Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" зазначено, що Кабінет Міністрів затверджує Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку на виконання вимог статей 2 і 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", пунктом 1 Положення передбачено, що воно визначає порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, подання до органів державної податкової служби податкових розрахунків та не містить жодних посилань на те, що дана постанова визначає платників фіксованого сільськогосподарського податку. Пунктом 2 постанови визначено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку та об'єкти оподаткування визначаються відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Таким чином, судом встановлено, що вимоги, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" стосовно включення в розрахунок питомої ваги доходу від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) виключно на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах суперечать Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”. Оскільки Закон України має вищу юридичну силу, суд застосовує його при вирішенні спірних правовідносин та вказує на те, що Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” не передбачено обовязку розраховувати питому вагу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки тільки з тих угідь, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або праві користування.

Що стосується Методичних рекомендацій щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік Міністерства аграрної політики України, що доведені до відома платників податків листом від 26.11.2007 р. №37-27-2-7/18792, то як встановлено судом під час розгляду справи, вони не є нормативно-правовим актом. Згідно з пунктом 1.1 Методичних рекомендацій вони розроблені відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" та постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №658 "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку". На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що зазначені Методичні рекомендації також не можуть встановлювати додаткові вимоги щодо визначення кола осіб, які можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку шляхом встановлення додаткової вимоги до платників податків порівняно з Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Таким чином, суд зазначає, що під час розгляду справи представниками позивача та відповідача були надані документи, які свідчать про те, що ФГ "Генезис" є сільськогосподарським підприємством, у 2008 році основним видом діяльності позивача було виробництво та продаж сільськогосподарської продукції, у позивача в наявності є сільськогосподарські угіддя - об'єкт обкладення ФСП, та сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу, і позивач має право реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку незалежно від місця виробництва зазначеної сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст.5 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” позивач визначив суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і згідно з п.5 Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" подав до органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК - податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 р., розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік (за 2008 р.), копію рішення 18 сесії 5 скликання Гвардійської селещної ради від 19 вересня 2008 року про внесення змін у рішення 14 сесії 5 скликання від 25 січня 2008 року; копію довідки ВАТ "Геосфера" від 20.02.2009 року № 77, що підтверджує користування земельними ділянками, на яких розташовані обєкти, які використовуються позивачем для виробництва сільськогосподарської продукції.

Таким чином, позивачем виконані всі вимоги, які визначає Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” для того, щоб бути зареєстрованим як платники ФСП у 2009 році.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до статті 3 Закону України “Про систему оподаткування”від 25.06.1991 р. №1251-XII одним із принципів побудови системи оподаткування є рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, тобто забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Статтею 2 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”право на реєстрацію у якості платників ФСП надано сільськогосподарським підприємствам, які виробляють як продукцію рослинництва, так і продукцію тваринництва.

Листом №11924/6/15-0616 від 06.12.2005 р. Державна податкова адміністрація України зазначає, що земельні ділянки сільськогосподарських підприємств, зайняті виробничими будівлями, відповідно до норм Земельного кодексу України не відносяться до сільськогосподарських угідь, для яких Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” встановлені ставки ФСП з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15, для багаторічних насаджень - 0,09.

Разом з тим, встановлення додаткових обмежень щодо неможливості реєстрації платником ФСП юридичних осіб, основним видом діяльності яких є виробництво продукції тваринництва, суперечить зазначеному принципу системи оподаткування та вимогам Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, згідно з яким держава підтримує виробників сільськогосподарської продукції незалежно від виду продукції, яку вони виробляють: продукції рослинництва або продукції тваринництва.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що дії ДПІ в Сімферопольському районі щодо ненадання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, викладені в листі відповідача від 19.02.09 р. № 517/10/15-03 суперечать чинному законодавству та визнаються судом протиправними.

Відповідно до п.11 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку Довідка про надання або підтвердження статусу платника податку видається протягом десяти робочих днів після дати подання податкового розрахунку органом державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку. Виходячи з аналізу зазначеного Положення довідка органу державної податкової служби про надання або підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку є єдиним документом, який свідчить про те, що підприємство сплачує фіксований сільськогосподарський податок та є підставою для користування пільгами, передбаченими чинним законодавством з питань оподаткування.

Таким чином, суд вважає необхідним зобовязати ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим надати ФГ "Генезис" довідку про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.09.09 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 28.09.09 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 159, 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим щодо відмови в присвоєнні фермерському господарству "Генезис" статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим видати фермерському господарству "Генезис" Довідку про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік.

4. Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) на користь фермерського господарства "Генезис" (ідентифікаційний код 22317743, місцезнаходження: 97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, пров. Медичний, б. 2-А) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Латинін Ю.А.