Постанова № 7901035, 02.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.10.09Справа №2а-2100/09/6/0170 (12:55)

Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. , при секретарі Лєбєдєвій О. М., за участю:

представника позивача - Богатирьов Дмитро Анатолійович, довіреність № 366 від 15.06.09;

представника відповідача - Мамчур Альона Миколаївна, довіреність № 139/10-0 від 17.11.08

розглянув адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Обставини справи. постановою господарського суду АРК від 13.07.06вадміністративній справі № 2-27/9300-2006А за позовом ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" до ДПІ в м. Сімферополі, АРК позовні вимоги задоволені, податкове повідомлення - рішення від 03.04.06 № 0013931501/2 на загальну суму 21 000,00 грн. скасовано.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.10.06 апеляційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі АРК залишено без задоволення, постанову господарського суду АРК від 13.07.06 в адміністративній справі № 2-27/9300-2006А залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі АРК задоволено частково, скасовано ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 та постанову господарського суду АРК від 13.07.06, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 23.01.09 адміністративну справу за № 2а-2100/09/6/0170 прийнято до провадження Окружного адміністративного суду АРК.

Ухвалою суду від 23.01.09 закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що дивіденди - це податок на прибуток. Відповідно до акту перевірки у відношенні позивача нараховано податок на дивіденди, на думку позивача, вказаний податок не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", що унеможливлює його нарахування та тягне противоправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Також позивач посилається на факт того, що Міністерство оборони України, як державний виконавчий орган, яких -небудь рішень про сплату дивідендів не приймало, що вказує на відсутність підстав для сплати авансового платежу по податку на прибуток.

Також позивач вважає необгрунтованим застосування п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. №2181 про застосування фінансових санкцій в подвійному розмірі, оскільки виплата дивідендів не потребує попереднього нарахування і сплати податків, що підтверджується на думку позивача висновками листа - роз'ясненням зіл 19.12.2005 р. №31 - 21030 - 07 - 18/27 - 592 Міністерства фінансів України.

Позивач заявою від 12.04.2006 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення №0013931501/0, №0013931501/, № 0013931501/2 від 03.04.2006 на загальну суму 21 000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на ст. 63 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 р." та Постанову КМУ під 15.01.2005 р. №50, якою затверджено "Порядок і нормативи відрахувань господарськими організаціями в загальній фонд Державного бюджету України в частині прибутку ( доходу ) по результатам фінансово - господарської діяльності в 2004 р. і щоквартальної фінансово - господарської діяльності в 2005 р", які встановлюють підстави для сплати позивачем авансового платежу.

Позивач клопотанням від 13.07.2006 р. уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення ДП1 в м. Сімферополь за №001393150/2 від 3.04.2006 р.

Заслухав пояснення сторін, їх представників, розглянув матеріали справи, дослідив надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2005 р. ДПІ в м. Сімферополь було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації на прибуток позивача по справі.

В ході перевірки було встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 7000

По результатам перевірки було складено акт від 09.12.2005 р. №960/15-1/24308323 (а. с. 22).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0013931501/0 від 12.12.2005 р. про нарахування податку на прибуток у розмірі 7000 грн. і фінансових санкцій у розмірі 14000 грн. на підставі п.п. "8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і п.п. 17.1.9. [ 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення забов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. №2181 (а. с. 23).

Згідно абзаців першого, третього та четвертого підпункту 7.8.2 пункту 7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про

виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом І 0.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку, Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів /абзац перший/. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону) /абзац третій/. Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету /абзац четвертий/.

Встановлений абзацом четвертим обов'язок державного некорпоратизованого підприємства при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету відповідний внесок нічим не обумовлений, крім як власне виплатою дивідендів. При цьому законодавець визначає такий внесок як частину податку на прибуток / підпункт 7.8.8 пункту 7.8 статті 7 зазначеного Закону/. Таке ж випливає і з підпункту 7.8.3 вказаного пункту, відповідно до якого платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначено податкове зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 7 000,00 грн., що відповідає авансовому внеску у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме 25 % нарахованої на суму дивідендів - 28,1 тис. грн., яка задекларована позивачем в рядку 21 декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2005 року (а. с. 48).

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-111, податкова декларація, розрахунок - це документ, який подається платником податків контролюючому органу в терміни, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Як пояснено представником позивача, сума зазначена у ст. 21 "дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами" декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2005 р. у розмірі 28,1 тис. грн. була сплачена позивачем. При цьому представник позивача зазначив, що авансовий внесок за вищевказану суму не сплачувався, оскільки вона не розцінювалась як "дивіденди" в силу відсутності відповідного рішення Міністерства оборони України та змісту листа Міністерства фінансів України № 31-21030-07-18/27-592 від 19.12.05, а мала відношення, на думку позивача" до економіческої категорії "частина прибутку".

Зазначені пояснення представника позивача не можуть бути прийняти судом до уваги, в силу дії норм п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" та п. 1.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якої до дивідендів прирівнюється також платіж , здійснюваний державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність або відсутність прибутку, розрахованого за правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття або неприйняття рішення про нарахування дивідентів.

Крім того, суд приймає до уваги приписи пункту 4.1. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до яких платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Отже, платник податків несе відповідальність за правильність нарахування податкових зобов'язань та їх відображення у декларації.

За аналізом вищезазначених норм законодавства, суд прийшов до висновку, що відсутність рішення Міністерства оборони України про нарахування дивідендів не є у розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підставою для звільнення від сплати авансового внеску, передбаченого пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо платником податків самостійно у відповідній декларації визначена сума в графі 21 "дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами"

Крім того, вищезазначені посилання позивача на керування ним положеннями листа Міністерства Фінансів України, що не є нормативно-правовим актом, спростовуються ч. 2, 3 ст. 9 КАС України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно положень ч. 3 ст. 9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємства" та іншим діючим законодавством.

Також, судом приймаються до уваги відомості з додатку до декларації за 9 місяців 2005 року (а. с. 50), згідно до якого позивачем нараховані дивіденди за ІІІ кв. 2005 року.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем у спосіб, передбачений ст. 19 Конституції України, згідно діючого законодавства, а позовні вимоги ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд"не знайшли свого підтвердження у суді, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до змісту ст. 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем у разі відмови в задоволенні позовних вимог, поверненню з державного бюджету не підлягають.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 08.10.09.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Латинін Ю.А.