Ухвала суду № 78973821, 26.12.2018, Лисянський районний суд Черкаської області

Cправа № 694/1789/18

Провадження № 1-кс/700/247/18

УХВАЛА

Іменем України

"26" грудня 2018 р. Слідчий суддя Лисянського районного суду Черкаської області Бесараб Н.В., за участю секретаря Мельніченко Н.І., розглянувши в судовому засіданні в залі суду в смт. Лисянка клопотання прокурора Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_1 про арешт майна,

у с т а н о в и в:

Прокурор Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування заявленого клопотання прокурор вказує, що у провадженні СВ Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження №12017250140001399 від 26.12.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

Так встановлено, що до Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області надійшла заява про злочин ОСОБА_2, про те, що у діях працівників Будищенської сільської ради вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

За вказаним фактом розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017250140001399 від 26.12.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

У ході розслідування встановлено, що 29.01.2017 року померла ОСОБА_3, яка є родичкою ОСОБА_4

У ході оформлення спадкових справ, представником ОСОБА_4 – ОСОБА_2 було встановлено, що від імені ОСОБА_3 працівниками Будищенської сільської ради 03.01.2017 року було посвідчено заповіт на користь іншої особи.

Відомості до Спадкового реєстру про посвідчення даного заповіту внесені Черкаською філією державного підприємства «Національний інформаційні системи» уже після факту смерті - 06.03.2017 року о15 годині 13 хвилин.

Крім цього, на підставі листа Будищенської сільської ради №130 від 17.10.2017 року заповіт відредаговано – виправлено РНОКПП заповідача з №0876016105 на №1666705205.

ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_3 заповіт не складала та не посвідчувала у Будищенській сільській раді Звенигородського району, оскільки вона проживала у м. Черкаси, на той час їй було уже 93 роки і з квартири вона не виходила.

В ході досудового розслідування допитані у якості свідків сусіди ОСОБА_3, мешканці м. Черкаси, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, які зазначили, що ОСОБА_3 на приблизно протягом останніх п’яти років перед смертю потребувала сторонньої допомоги, що вони й робили та зовсім не виходила зі своєї квартири. Крім того, її також доглядала її родичка (золовка ОСОБА_4 - сестра першого чоловіка ОСОБА_3Ф.) Свідки стверджують, що в день складання заповіту, 03.01.2017 року, ОСОБА_3 була вдома та нікуди не виходила і ніхто її нікуди не возив, а тому заповіт вона підписати не могла. Особу, яка успадкувала квартиру ОСОБА_3 вони не знають і ніколи не бачили.

Також допитана в якості свідка заявниця у кримінальному провадженні ОСОБА_2, яка підтвердила покази свідків (сусідів), а також повідомила, що її мамам ОСОБА_4 приблизно з 1947 року постійно мала добрі відносини із ОСОБА_3 З 1987 року, коли син ОСОБА_3 став інвалідом I групи, її мама постійно їм допомагала, а коли у ОСОБА_3 стан здоров’я почав значно погіршуватись, вона її постійно доглядала. Особу, яка успадкувала квартиру ОСОБА_3 вона не знає і ніколи не бачила. Стверджує, що ОСОБА_3 цього зробити не могла, оскільки у неї були проблеми із психічним здоров’ям та вона взагалі боялась будь-де ставити свій підпис.

У зв’язку з цим є підстави вважати, що заповіт ОСОБА_3 є фіктивним, а квартира перейшла у власність іншій особі шахрайським шляхом.

Згідно п.1 ст. 98 КПК України, встановлено, що речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову,стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання,перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Також, згідно з ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу..

Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього кодексу.

Як вбачається з витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на квартиру № 28, яка знаходиться по вул.. Ю.Іллєнка (Горького) 70 у м. Черкаси 23.11.2017 об 11:09:06 на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.11.2017 накладено обтяження у вигляді арешту. Власником вказаної квартири на даний час є ОСОБА_8.

На даний час є підстави вважати, що право власності на квартиру, яку заповіла ОСОБА_9, набуте кримінально протиправним шляхом та з квартири може бути знятий арешт і вона буде відчужена третім особам.

Крім того, на даний час експертами Черкаського НДЕКЦ МВС України проводиться почеркознавча експертиза з метою визначення дійсності підпису ОСОБА_3 у заповіті, яким вона заповіла квартиру ОСОБА_8

На підставі викладеного, з метою належного зберігання речових доказів, з метою недопущення їх відчуження прокурор просить накласти арештна квартиру № 70, яка знаходиться по вул.. Ю.Іллєнка (Горького) 28 у м. Черкаси, власником якої являється ОСОБА_8 ін.. № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

У судове засідання прокурор не з'явився, про дату, місце та час розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Згідно з ч.4 ст.107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, вважаю що вказане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п.18 ч.1 ст.3КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У відповідності до п.2 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, котрі були об’єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За умови арешту майна з метою збереження речових доказів, необхідною умовою є наявність процесуальних документів щодо визнання відповідних матеріальних об’єктів речовими доказами. За відсутності таких процесуальних документів, зокрема постанови прокурора про визнання певного матеріального об’єкта речовим доказом, існують підстави для відмови в арешті майна.

Прокурор обґрунтовує потребу в накладенні арешту на квартиру необхідністю збереження речових доказів, з метою недопущення їх відчуження відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, а тому є всі підстави для задоволення цього клопотання.

Керуючись ст. ст. 170 -173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання клопотання прокурора Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_1 про арешт майна, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250140001399 від 26.12.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України– задовольнити.

Накласти арешт на квартиру № 70, яка знаходиться по вул.. Ю.Іллєнка (Горького) 28 у м. Черкаси, власником якої являється ОСОБА_8, код НОМЕР_1, паспорт НЕ № 268326.

Копію ухвали направити Звенигородській місцевій прокуратурі для виконання.

Зобов’язати всіх суб’єктів державної реєстрації прав, виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованих суб’єктів реєстраційної діяльності, державних реєстраторів прав на нерухоме майно – виконати дану ухвалу та внести відомості про арешт майна до реєстрів обтяжень.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом п’яти днів з дня її проголошення, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя Н.В. Бесараб