Постанова № 78942886, 27.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7564/18

Номер справи місцевого суду: 519/258/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 24 травня 2018 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 29 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитно-заставний договір №OD01AN00052758, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 140 399,04 гривень у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання із сплатою 20,04 % до 28 вересня 2015 року з метою придбання автомобіля.

В зв’язку з тим, що позичальник належним чином свої обов’язки не виконує, станом на 06 березня 2017 року у відповідача виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту на загальну суму 696879,63 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом – 113 862,18 грн.,

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 79 967,19 грн.,

- заборгованості по комісії за користування кредитом – 13 265,80 грн.;

- пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 489 784,46 грн.

Від цієї суми заборгованості віднімається сума, яка була задоволена рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 травня 2012 року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк», яка станом на 13 квітня 2012 року становила 204 687,13 грн., з яких 11 2581,58 грн. – заборгованість за кредитом; 50 208,65 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 7 758,11 грн. – заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 24 153,69 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; 250 грн. – штраф (фіксована частина); 9 735,10 грн. – штраф (процентна складова), різниця становить 502 177,60 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості становить 105 546,83 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом (тілом кредиту) – 1 280,60 грн.,

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 29 758,54 грн.,

- заборгованості по комісії за користування кредитом – 5 507,69 грн.;

- пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 69 000 грн.

Позичальник належним чином свої зобов’язання не виконує, що є порушенням Закону України «Про банки та банківську діяльність» та умов кредитного договору, на підставі чого банк звернувся до суду із вказаним позовом та просив його задовольнити в повному обсязі, з наведених у позовній заяві правових підстав.

Справа розглянута за відсутності сторін.

Заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 24 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 27.12.2018 року.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за таких підстав.

Частинами 1 та 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов’язковими для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитно-заставний договір №OD01AN00052758, за яким Банк надав позичальнику кредит у розмірі 140 399,04 гривень у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання із сплатою 20,04 % на строк до 28.09.2015 року для придбання автомобіля з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку (а. с. 8-12 зв., 13).

Відповідно до п. 17.1.3 кредитно-заставного договору встановлена мета кредиту: а) частина кредиту в розмірі 128 110 гривень надається з метою придбання позичальником автомобіля; б) частина кредиту в розмірі 7 974,16 грн. надається з метою оплати перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту; в) частина кредиту в розмірі 34 грн. надається з метою оплати коштів за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі; г) частина кредиту в розмірі 3 843,30 грн. надається з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту; д) частина кредиту в розмірі 437,58 грн. надається з метою оплати вартості поліса обов’язкової цивільно-правовой відповідальності, що сплачується в момент видачі кредиту (а. с. 8-12).

Згідно п. 4.1 кредитно-заставного договору, за користування наданим кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник сплачує проценти за ставкою, визначеною у статті 17.1.6. договору.

Відповідно до п. 4.2. кредитно-заставного договору, нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Дата погашення у часовий інтервал нарахування процентів не включається. Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з кредитного рахунку до очікуваної дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів та закінчується поточною датою сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення кредиту, на суму неповернутого кредиту.

Згідно п.4.3 кредитно-заставного договору, позичальник сплачує банку винагороди, у розмірі й строки, що зазначені в п. 17.1.8 договору.

Відповідно до п. 14.9 кредитно-заставного договору, при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов’язання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн. плюс 5% від суми невиконаного зобов’язання.

Відповідно до п. п. 2.2, 8.1, 17.9 кредитно-заставного договору для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобов’язань до вказаним договором, позичальник надає банку предмет застави автомобіль марки Great Wall Hover, 2008 року випуску, у заставу.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2012 року по цивільній справі №2/0417/4529/2012 з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнута заборгованість станом на 13.04.2012 року в розмірі 194 687,13 грн., з яких: 11 2581,58 грн. – за кредитом; 50 208,65 грн. – за відсотками за користування кредитом; 7 758,11 грн. – комісія за користуванням кредитом; 24 153,69 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; 250 грн. – штраф (фіксована частина); 9 735,10 грн. – штраф (процентна складова), стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ПАТ «Акцент-Банк» на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 10 000 гривень. Дане рішення набрало законної сили 08 червня 2012 року (а. с. 4).

Позивач у позовній заяві зазначає, що внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 03 березня 2017 року становить 696 879,63 грн., у тому числі: за кредитом – 113 862,18 грн., за відсотками за користування кредитом – 79 967,19 грн., комісія за користування кредитом – 13 265,80 грн. та пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 489 784,46 грн.

Остаточна сума заборгованості за кредитом за відрахуванням суми, яка була задоволена рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2012 року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк», яка станом на 13.04.2012 року становила 204 687,13 грн., з яких: 112 581,58 грн. – за кредитом; 50 208,65 грн. – за відсотками за користування кредитом; 7 758,11 грн. – комісія за користуванням кредитом; 24 153,69 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; 250 грн. – штраф (фіксована частина); 9735,10 грн. – штраф (процентна складова), різниця становить 502 177,60 грн..

А також 105 546,83 грн., у тому числі: за кредитом (тілом кредиту) – 1 280,60 грн., за відсотками за користування кредитом – 29 758,54 грн., комісія за користування кредитом – 5 507,69 грн. та пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 69 000 грн. (а. с. 5-7).

Відомості або докази про виконання або не виконання ОСОБА_3 заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2012 року по цивільній справі №2/0417/4529/2012 позивачем не надані.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз’яснив, що зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов’язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що з ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є й заочне рішення, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів за тілом кредиту та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов’язання із поверненням кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих за цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України. Однак вимоги про стягнення коштів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем не заявлено.

Посилання позивача, ПАТ КБ «ПриватБанк», в апеляційній скарзі на те, що заочне рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не враховано, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, не приймається до уваги за таких підстав.

Дійсно, статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У статті 599 ЦК України зазначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.02.2018 року по справі №564/2199/15-ц, що посилання позивача на те, що чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання є безпідставними, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є й заочне рішення, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів за тілом кредиту та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов’язання із поверненням кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих за цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України. Таких вимог Банк не заявляв.

Отже, суд першої інстанції всебічно та повно з’ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що є законні підстави для відмови у задоволенні позову.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV (3477-15) від 23.02.2006 року, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (ОСОБА_2, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява № 4241/03) від 28.10.2010 року, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв’язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суду Одеської області у складі судової колегії судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 24 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 27 грудня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

ОСОБА_4

ОСОБА_2