Постанова № 78942884, 26.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8294/18

Номер справи місцевого суду: 521/2209/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

імена (найменування) сторін:

позивач – ОСОБА_2

відповідач –Комунальне підприємство «Одесміськелектротранс»

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2018 року(суддя Поліщук І.О.)

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_2звернувся до суду з позовом до КП «Одесміськелектротранс» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 08.12.2016 року під час руху по вул. С. Ріхтера (Щорса) тролейбуса (ЗиУ-9) ЮМЗ Т2, номерний знак б/н 2041, що належить КП «Одесміськелектротранс», за кермом якого була водій ОСОБА_3 сталося вибиття «штанги» транспортного засобу, зірвалася головка, яка упала на автомобіль НОМЕР_1, що належить позивачу. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.08.2017 року провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ст. 124 КпАП України закрито, на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України, в зв’язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП України. В судовому засіданні при розгляді справи за фактом адміністративного правопорушення було доведено, що перед рейсом водій ОСОБА_3 власноручно поставила свій підпис у технічному журналі тролейбуса № 2041, разом з тим вимог встановлених п. 5.10 «Посадової Інструкції водія тролейбуса» та п.п. 2.3 «а» «Правил дорожнього руху» ОСОБА_3 дотримано не було, наслідком чого стало пошкодження транспортного засобу «Деу Ланос» д.з. ВН 0705 ВХ, таким чином водія ОСОБА_3 визнано винною у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки ним були порушені правила дорожнього руху та посадову інструкцію. 13.12.2016 року позивач звернувся до СК «Провідна» з заявою про виплату страхового відшкодування, де застрахована цивільна відповідальність відповідача та де було проведено оцінку механічних ушкоджень автомобіля і визначено суму у розмірі 3500 гривень, однак у виплаті позивачу було відмовлено. 24.10.2017 року позивач звернувся до КП «Одесміськелектротранс» щодо сплати збитків у розмірі 3500 гривень, де йому було роз’яснено, що подія відноситься до страхових випадків та покривається договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, внаслідок даного ДТП з вини відповідача позивачу також завдано і моральну шкоду, яку позивач оцінює в 25000,00 гривень. В обґрунтування моральної шкоди вказує, що моральна шкода завдана позивачу полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу. Так, позивачу не надавалося вичерпних пояснень щодо відшкодування збитків, а уповноважені юридичні особи замість ґрунтовної роботи із відновлення порушеного права обмежувалися листами, зміст яких зводився до перекладання відповідальності один на одного. Тим самим позивачу як інваліду ІІ групи і пенсіонеру окрім матеріальної шкоди було завдано і моральну шкоду.

На підставі вищевикладеного, позивач просив стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 3500 гривень, моральну шкоду у розмірі 25000 гривень, а також витрати на сплату експертизи у розмірі 1600 гривень.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 до КП «Одесміськелектротранс» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволений частково. Стягнуто з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_2 суму матеріального збитку в розмірі 3 500 гривень та 1600 гривень оплату за проведення експертного дослідження. Стягнуто з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень. Стягнуто з КП «Одесміськелектротранс» в дохід держави судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок. В решті частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, КП «Одесміськелектротранс»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у позовних вимогах відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно встановлені обставини та надана неправильна оцінка доказам по справі, не були доведені обставини, що мають значення для справи.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги КП «Одесміськелектротранс» зазначає, що позивачем до позовної заяви не надано належного доказу, який би свідчив про повноту та достовірність обставин відшкодування шкоди, зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню.

У своєму відзиві ОСОБА_2, зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, вимоги, викладені в ній, такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки судом були дотримані норми матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.

У відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 08.12.2016 року за адресою: м. Одеса вулиця Шорса, 5а відбулася дорожньо – транспортна пригода, а саме під час руху по вул. С. Ріхтера (Щорса) тролейбуса (ЗиУ-9) ЮМЗ Т2, номерний знак б/н 2041, що належить КП «Одесміськелектротранс», за кермом якого була водій ОСОБА_3 сталося вибиття «штанги» транспортного засобу, зірвалася головка, яка упала на автомобіль НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2

08.02.2016 року Інспектором патрульної поліції 2 роти другого батальйону лейтенантом поліції ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 124 КУпАП, з якого вбачається, що 08.12.2016 року о 13 годині 00 хвилин по вулиці Щорса, 7 водій керував транспортним засобом (ЗиУ-9) ЮМЗ Т2, номерний знак б/н 2041 та перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан внаслідок чого деталь – головка приймача відпала та пошкодила припаркований автомобіль НОМЕР_1, чим порушила п.п.2.3.а Правил дорожнього руху.

З мотивувальної частини постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 03.08.2017 року вбачається, що 08.12.2016 року о 13 год.00 хвл. керуючи транспортним засобом «ЮМЗ Т2» б.н. 2041 ОСОБА_3 по вул. Щорса, 7, в порушення п.п. 2.3 а «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 перед виїздом не перевірила і не забезпечила технічно справний стан транспортного засобу, внаслідок чого головка приймача відпала та пошкодила припаркований автомобіль «Деу Ланос» д.з. ВН 0705 ВХ. В результаті ДТП транспортний засіб «Деу Ланос» д.з. ВН 0705 ВХ отримав механічні пошкодження. За вказаним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення серія АП2 № 023823 від 08.12.2016 року у відношенні ОСОБА_3 за ст. 124 КпАП України. При розгляді адміністративної справи встановлені наступні фактичні обставини: Відповідно до п. 5.10 « Посадової Інструкції водія тролейбуса» від 08.10.2004 року – на кінцевій станції водій зобов'язаний проводити огляд рухомого складу після кожного рейсу, перевірці підлягає: ретельно оглянути салон тролейбусу та т.д. (у випадку виявлення предметів, а також при отриманні інформації про погрозу теракту, повідомити ЦЦ), кріплення коліс; цілісність контактної вставки та мотузці струмоприймачів, розсіювання світлових приладів, двері, підніжки, поручні салону, пасажирські сидіння, компостери (при наявності), візуальної інформації, (маршрутні покажчики, а також відсутність сторонніх надписів, кришки люків обладнання, захисні щитки. При наявності несправностей водій повинен повідомити про це диспетчеру кінцевої станції та діяти по його вказівкам. Згідно п.п. 2.3 «а» «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 – для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан та комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. Під час вивчення матеріалів встановлено, що перед рейсом водій ОСОБА_3 власноручно поставила свій підпис у технічному журналі тролейбуса № 2041, разом з тим вимог встановлених п. 5.10 « Посадової Інструкції водія тролейбуса» та п.п. 2.3 «а» «Правил дорожнього руху» ОСОБА_3 дотримано не було, наслідком чого стало пошкодження транспортного засобу «Деу Ланос» д.з. ВН 0705 ВХ. Враховуючи встановлені під час судового розгляду протоколу обставини, суддя вважав, що є всі достатні докази для визнання водія ОСОБА_3 винною у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки ним були порушені правила дорожнього руху та посадову інструкцію.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.08.2016 року, яка набрала законної сили, провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ст. 124 КпАП України закрито, на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України, в зв’язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП України.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пунктом 6 Постанови ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 вищезазначеної постанови, передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини. У разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

На підставі ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що власником джерела підвищеної небезпеки, а саме тролейбусу, на якому було скоєно ДТП є КП «Одесміськелектротранс», а водій ОСОБА_3, яка ним керувала в момент зіткнення перебувала із даним підприємством у трудових відносинах та виконувала трудові обов'язки.

Згідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля НОМЕР_2, власник – ОСОБА_2, вартість матеріального збитку, визначена з використанням витратного підходу, нанесеного власнику автомобіля НОМЕР_2, та станом на 29 серпня 2018 року складає 5963,29 гривень.

В судовому засіданні позивач заявив суду, що підтримує свої позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3500 гривень, незважаючи на те, що згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля НОМЕР_2, вартість збитків складає 5963,29 копійок, розуміючи що мав би збільшити розмір позовних вимог до закриття підготовчого засідання. ОСОБА_2 просив врахувати звіт про оцінку пошкодженого майна, який хоча і поданий з порушенням процедури надання доказів, однак позивач у підготовчому засідання заявляв клопотання про витребування доказів, а саме страхової справи від ПрАТ « Страхова компанія «Провідна» в якій обов’язково мав би бути звіт про оцінку пошкодженого автомобіля. Судом клопотання задоволено, страхова справа отримана, однак документи щодо оцінки пошкодженого майна у справі відсутні. З зазначених причин позивач вимушений був звернутися до ФОП ОСОБА_5 з заявою про проведення оцінки автомобілю НОМЕР_3, пошкодженого внаслідок ДТП від 08.12.2016 року.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, судом вірно зазначено, що пошкодження автомобіля, який був власністю позивача, призвело до душевних страждань, зміну способу життя позивача, однак визначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 25 000,00 гривень є завищеним, в зв’язку з чим суд стягнув з відповідача моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень, так як вона є справедливою та достатньою відшкодуванням тих моральних страждань, які позивач зазнав.

Відповідно до роз’яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Крім того, згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

При з’ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з’ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд бере до уваги конкретні обставини справи, розмір та характер заподіяної шкоди, виходячи з характеру правопорушення, а також враховує вимоги розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Частиною першою статті 1166 та ч.1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, передбачено, що матеріальна та моральна шкода, відшкодовується особою, яка їх завдала.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, стягнувши в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завдані позивачу збитки у розмірі 3500 гривень, витрати пов’язані з оплатою послуг оцінювача, який визначив шкоду завдану транспортному засобу 1600 гривень, а також моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги КП «Одесміськелектротранс» про те, що позивачем до позовної заяви не надано належного доказу, який би свідчив про повноту та достовірність обставин, які встановлюють розмір матеріального збитку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля НОМЕР_2, була встановлена вартість збитків, яка складала 5963,29 копійок, однак позивач підтримав свої позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3500 гривень.

Доводи стосовно того, що не підлягає задоволенню стягнення у розмірі 1600 гривень витрат на проведення експертного дослідження, оскільки висновок був прийнятий судом з порушенням процедури подання доказів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем була обґрунтована неможливість подання доказу у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.

Доводи про те, що судом не визначені причини стягнення моральної шкоди, а тому вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню, колегія судді вважає також безпідставними, оскільки пошкодження автомобіля, який був власністю позивача, призвело до душевних страждань, зміну способу життя позивача, чим була спричинена йому моральна шкода.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» – залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2018 року.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ ОСОБА_6