Постанова № 78942714, 22.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6134/18

Номер справи місцевого суду: 520/5749/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018 року м. Одеса

Справа № 520/5749/18

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді – Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря – Томашевської К.В.,

учасники справи:

- скаржник (відповідач/боржник) – ОСОБА_4,

- суб’єкти, дії яких оскаржуються – 2) державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеські області ОСОБА_6, 2) Другий Київський відділ державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеські області,

- стягувач (позивач) – публічне акціонерне товариство «Марфін Банк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби, заапеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК», правонаступника публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», подану представником ОСОБА_7,на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Куриленко О.М. 25 травня 2018 року, про задоволення скарги,

встановив:

У травні 2018 р. ОСОБА_4Г звернулася до суду із вищезазначеною скаргою, в якій просить: 1) визнати неправомірними дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6, пов’язані з передачею на реалізацію арештованого майна; 2) зобов’язати державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 зупинити реалізацію арештованого майна: житлового будинку, площею - 160,2 кв. м., та земельної ділянки, площею - 0,0300 га., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Псковський, 12; 3) зобов’язати державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 повернути виконавчий документ стягувачу у зв’язку із забороною (мораторієм) на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

ОСОБА_4 свої вимоги обґрунтовує тим, щов провадженні державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 (далі – Державний виконавець) знаходиться на виконанні виконавчий лист № 2-H-2082/2009 виданий 02.02.2010 р. Київським районним судом м. Одеси про стягнення з неї на користь публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» грошової суми в розмірі - 28 311,06 доларів. США та - 5 599,78 грн..

Дії державного виконавця щодо реалізації арештованого майна є протиправними, оскільки державним виконавцем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а саме: - державним виконавцем для виконання виконавчого документу на суму - 28 311,06 доларів США та - 5 599,78 грн. було звернуто стягнення на майно боржника у загальному розмірі - 2 123 012 грн.(еквівалент близько 81 тисячі доларів США), що майже в три рази перевищує суму стягнення за виконавчим документом; - не виконано вимогу про обов'язкове залучення органів опіки та піклування для забезпечення прав та інтересів дітей; - незважаючи на визнання незаконним та скасування звіту про оцінку майна, державним виконавцем вчиняються дії з реалізації майна ; - при передачі майна на реалізацію державним виконавцем було проігноровано той факт, що 07.06.2014 р. набрав чинності Закону України №1304-VII від 03.06.2014 р. «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а. с. 1 – 7).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.05.2018 р. вищезазначена скарга ОСОБА_4 задоволена.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6, пов’язані з передачею на реалізацію арештованого майна.

Зобов’язано державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 зупинити реалізацію арештованого майна: житлового будинку, площею - 160,2 кв. м., та земельної ділянки, площею - 0,0300 га., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Псковський, 12.

Зобов’язано державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 повернути виконавчий документ стягувачу у зв’язку із забороною (мораторієм) на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 03.11.2005 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було посвідчено Договір іпотеки, що був укладений між ОСОБА_4, її майновим поручителем ОСОБА_9 та ВАТ «Морський транспортний банк» з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору №46/R від 01.11.2005 р..

Згідно умов даного договору (п. 1.6) в забезпечення виконання Позичальником зобов’язань за Кредитним договором Іпотекодавці надали в іпотеку нерухоме майно, що є їх власністю, а саме: земельну ділянку, площею - 0,0300 га., яка знаходиться за адресою м. Одеса, пров. Псковський, 12.

25.11.2009 р. Київським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ № 2-н-2082/2009 року, яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на користь ВАТ «Морський транспортний банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі - 28 311, 06 дол. США та - 4 719,78 грн., а також судовий збір у розмірі - 850 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі - 30 грн..

17.01.2017 р. головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_11 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53242859. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

05.02.2018 р. державний виконавець Гєоргієв В.І. спільно з начальником відділу ОСОБА_12 звернулись до Державного підприємства «СЕТАМ» із заявкою на реалізацію арештованого майна, а саме: ? частини земельної ділянки, площею - 0,0300 га., кадастровий номер - 5110136900:38:007:0009, яка розташована за адресою - м. Одеса, пров. Псковький, 12, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ? частини житлового будинку, загальною площею - 160,2 кв. м., що розташований за адресою - м. Одеса, пров. Псковський, 12.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2018 р. (справа № 520/1745/18) було задоволено скаргу ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_13, зацікавлена особа ПАТ «МТБ Банк». Визнано незаконним дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 управління юстиції в Одеській області ОСОБА_13, пов’язані з оцінкою нерухомого майна, що знаходиться за адресою - м. Одеса провулок Псковський, 12, визначеною за результатами Звіту про належну оцінку майна ? частини житлового будинку, зазначеного у технічному паспорті під літ «Д», загальною площею - 160,2 кв. м., та ? земельної ділянки, загальною площею - 0,0300 га., розташованого за адресою - м. Одеса, пров. Псковський,12. Визнано недійсним та скасовано Звіт про незалежну оцінку від 18.01.2018 р., який був виготовлений ТОВ КБ «Домінанта» про оцінку майна ? частини житлового будинку, зазначеного у технічному паспорті під літ «Д», загальною площею - 160,2 кв. м., та ? земельної ділянки, загальною площею - 0,0300 га., розташованого за адресою - м. Одеса, провулок Псковський, 12.

В порушення вимог діючого законодавства державним виконавцем для виконання за виконавчим документом на суму - 28 311.06 дол. США та - 5 599.78 грн. звернуто стягнення на майно боржника у загальному розмірі - 2 123 012 грн.(еквівалент близько - 81 000 дол. США), що майже в три рази перевищує суму стягнення за виконавчим документом, без виділення частки, що належить боржникові.

В домоволодінні по пров. Псковський, 12 в м. Одесі з народження проживають дві малолітні дитини ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується ОСОБА_10, складеним сусідами, підпис яких засвідчено головою органу самоорганізації населення комітету мікрорайону «Золотий берег» в м. Одеса від 24.05.2018 р. та довідкою від 24.05.2018 р..

Отже, державним виконавцем не виконано вимогу п. 3 розділу II Інструкції про обов'язкове залучення органів опіки та піклування для забезпечення прав та інтересів дітей.

Державним виконавцем лише 06.02.2018 р. було надіслано запит до Органу самоврядування населення про надання ксерокопії (завірені копії) форми А,Б (довідка – витяг з будинкової книги про склад родини та реєстрацію) на житловий будинок № 12 по пров. Псковський, 12 у м. Одесі, який належить ОСОБА_4, ОСОБА_10.

Більш того, незважаючи на визнання незаконним та скасування звіту про оцінку майна державним виконавцем вчиняються дії з реалізації майна згідно скасованого документу.

Так, перші електронні торги було призначено на 26 березня 2018 року, початкова ціна - 1 061 506 грн. (згідно звіту про оцінку майна). Згідно роздруківки з веб-сайту ДП «СЕТАМ» - торги не відбулися.

На 27.04.2018 р. призначено повторні торги, початкова ціна - 849 204.80 грн. (85% вартості). Згідно роздруківки з веб-сайту ДП «СЕТАМ» - торги не відбулися.

На 07.06.2018 року призначено треті електронні торги, початкова ціна 743 054,20 грн.(70% вартості).

Оскільки звіт про оцінку майна від 18.01.2018 р. визнано недійсним та скасовано, дії державного виконавця щодо передачі арештованого майна на реалізацію за ціною, визначеною на підставі вказаного звіту, проведені з порушенням положень статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того суд бере до уваги, що 07.06.2014 року набрав чинності Закону України №1304-VII від 03.06.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого встановлені певні обмеження щодо порядку примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З огляду на зазначене, на боржника ОСОБА_4 та належне їй майно, що перебуває в іпотеці на підставі споживчого кредиту в іноземній валюті, поширюється дія норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.

Однак, Державним виконавцем в порушення зазначених норм, під час дії мораторію на звернення стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, вчиняться дії з примусової реалізації такого майна без згоди власника.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_4 на дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 підлягає задоволенню (а. с. 41 – 45).

ОСОБА_7 – представник публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (далі – Банк) вапеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалу постановлено судом першої інстанції при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянтвказує на помилковість висновку суду про необхідність попереднього дозволу органу опіки та піклування на реалізацію іпотечного майна, оскільки ці питання повинні з’ясовуватися при укладенні іпотечного договору. Неповнолітні діти були прописані у житловому будинку після ухвалення рішення. Належність житлового будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_10 по ? ч. кожному спростовує висновок суду про необхідність виділу частки із спільного сумісного майна. Зупинивши реалізацію арештованого майна, суд зупинив виконання рішення суду.

Представник Банку в судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Адвокат ОСОБА_16 – представник скаржника у відзиві на апеляційну скаргу вважає необхідним скаргу залишити без задоволення. Ухвалу суду залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість ухвали. Вказує, що у житловому будинку проживають дві малолітні дитини співвласника – ОСОБА_10. У разі передачі житлового будинку, право користування яким мають діти необхідно дозвіл органу опіки та піклування. Вартість арештованого та переданого на реалізацію майна набагато більша розміру боргу. Торги не мали відбутися, оскільки звіт про вартість арештованого майна було скасовано у судовому порядку. Діє мораторій на звернення стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Зупинення реалізації арештованого майна є правомірним, оскільки передача майна на реалізацію здійснена з порушенням діючого законодавства.

Адвокат ОСОБА_16 у судовому засіданні підтримала викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги та підстави, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів вважає, що повністю погодитися з висновками суду першої інстанції не можна.

Суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про необхідність задоволення скарги в частині: - визнання неправомірними дій державного виконавця, пов’язаних з передачею на реалізацію арештованого майна; - зобов’язання державного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу.Висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 37, 48, 50, 74 Закону України «Про виконавче провадження», п. 28 Р. VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.94.2012 р. № 512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802) та процесуального (ст. ст. 383, 386, 387 ЦК України,в редакції, чинній на час вчинення державним виконавцем оскаржених дій) права.

Між сторонами виникли правовідносини щодо оскарження дій або бездіяльності державного виконавця.

За правилами, передбаченими ст. ст. 37, 48, 50, ч. 1 ст. 74, Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно боржника.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусової реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається яв розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельні ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Разом із житловим будинком стягнення звертається також на земельну ділянку, що надежить боржнику.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Пунктом 28 Р. VІІІ вищевказаної Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Оскільки скасовано акт оцінки нерухомого майна та діє заборона (мораторій) на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, правильним є висновок суду першої інстанції про визнання неправомірними дій державного виконавця, пов’язаних з передачею на реалізацію арештованого майна, зобов’язання державного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу.

Доводи апелянта про помилковість висновку суду щодо необхідності попереднього дозволу органу опіки та піклування на реалізацію іпотечного майна, що належність житлового будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_10 по ? ч. кожному спростовує висновок суду про необхідність виділу частки із спільного сумісного майна, колегія не приймає до уваги, оскільки нерухоме майно було арештовано і виставлено на реалізацію в рахунок виконання рішення про стягнення боргу, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки, за відсутності попередньої згоди органу опіки та піклування.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної та резолютивної частин ухвали суду першої інстанції посилання на зобов’язання державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 зупинити реалізацію арештованого майна: житлового будинку, площею - 160,2 кв. м., та земельної ділянки, площею - 0,0300 га, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Псковський, 12, оскільки це суперечить висновку суду про зобов’язання державного виконавця повернути виконавчий документ.

Доводи апелянта про те, що зупинивши реалізацію арештованого майна, суд зупинив виконання рішення суду, є частково обґрунтованими.

Таким чином, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині зобов’язання державного виконавця зупинити реалізацію арештованого майнане відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні за вищевказаного обґрунтування.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК», правонаступника публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», подану представником ОСОБА_7,– задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 рокупро задоволення скарги – змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частин ухвали суду посилання на зобов’язання державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 зупинити реалізацію арештованого майна: житлового будинку, площею - 160,2 кв. м., та земельної ділянки, площею - 0,0300 га, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Псковський, 12.

В решті ухвалу – зашити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 14 грудня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

ОСОБА_3