Постанова № 78942569, 13.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6269/18

Номер справи місцевого суду: 520/12765/17

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів- Кононенко Н.А., Цюри Т.В.,

За участю секретаря - Ющак А.Ю.

Осіб,що беруть участь у справі:

Представника позивача- Слободянюк В.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 травня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Приватного підприємства «Прогрес-Риелт», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6

- про визнання договору іпотеки недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року,котрі позивач змінив відповідно до заяви від 03.01.2018 року, ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Приватного підприємства «Прогрес-Риелт», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки від 18 грудня 2007 року № 2007\669-19\84 недійсним щодо передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_2, розрахунковою площею 179,8 кв.м., в житловому будинку АДРЕСА_3 та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивував тим, що 12 січня 2006 року між ним та Приватним підприємством «Прогрес-Рієл» укладений договір інвестування № 3Б\ПР-3133, та додаткові угоди, який відповідно до своєї природи є договором купівлі-продажу майнових прав з метою отримання житла на об'єкт інвестування: квартиру АДРЕСА_2 ,розрахунковою площею 179,8 кв.м., в житловому будинку АДРЕСА_1

Позивач вважаєвважає, що цей договір іпотеки суперечить положенням частини другої статті 583 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частині другій статті 5 Закону України «Про іпотеку» (далі - ЗУ «Про іпотеку») в редакції чинній на час укладення договору іпотеки, оскільки на момент укладення спірного договору майнові права на об'єкти незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки. Позивач вказує, що підстави позову відповідають судовій практиці та висновку викладеному у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року по справі № 6-503цс16, в якій суд дійшов аналогічного висновку за таких самих обставин.

В заяві від 04.05 .2018 року просить застосувати наслідки недійсності правочину передбачені ч.5 ст.1057-1 ЦК мУкраїни.

04.05.2018 року представник ПАТ «Украсоцбанк» просить застосувати наслідки спливу позовної давності в порядку ст.267 ЦК України. При цьому зазначає, що позивачем по справі пропущено строк позовної давності,що випливає із позовних вимог для звернення до суду з позовом про визнання недійсним іпотечного договору від 19.12.2007 року з урахуванням Договору про внесення змін № 1 від 20.05.2008 року, Договору про внесення змін №4 від 21.01.2011 року,оскільки трьохрічний строк скінчився 19 грудня 2010 року, в той час як позивачі звернулись до суду з позовом лише у 2017 році.( а.с.62)

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.05.2018 році у задоволенні позову відмовлено.( а.с.71-72).

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, яким визнати недійсним іпотечний договір від 18 грудня 2007 року посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Приватного підприємства «Прогрес-Риелт», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились,про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

В силу ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю

АРГУМЕНТИ(ДОВОДИ)СТОРІН.

В апеляційній скарзі заявник посилається на ті ж підстави, що і в позовній заяві та на те, що судом порушено вимоги Закону України «Про іпотечне кредитування,операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003 року та положення ст.5 ЗУ «Про іпотеку», що не визначалось, що предметом іпотеки можуть бути майнові права на нерухомість,будівництво якої не завершено. При цьому посилається на вимоги ст.360-7 ч.1 ЦПК України щодо застосування постанови Верховного Суду України № 6-503/16.

Відповідач у заяві просив у позові відмовити, в тому числі і через пропуск позивачем строку позовної давності.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ:

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що Договір про інвестування від 12.01.2006 року є достатньою підставою для отримання позивачем права власності на об'єкт нерухомості, а тому іпотекодавцем за іпотечним договором відповідно до якого є майнові права може бути особа,яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам.

Судова колегія не може погодитись з таким судженням районного суду з наступних підстав.

Правом на подання відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу сторони не скористалися.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом другим статті 1, абзацами першим-шостнм статгі 5 ЗУ «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення оспорюваного договору застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється правилами, визначеними цим Законом. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавшо на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного, будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття «іпотека майнових прав» і правила регулювання відносин в разі передання в іпотеку майнових прав у цьому Законі відсутні.

Стаття 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення оспорюваного договору іпотеки) не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва були віднесені до предмета іпотеки Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до ЗУ «Про іпотеку», тоді як спірний договір був укладений 29 лютого 2008 року.

Аналогічна правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 від 17 квітня 2013 року у справі № 6-8цс13,від 20 квітня 2016 року у справі №6-2994цс15.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком районного суду, що іпотекодавцем за іпотечним договором відповідно до якого є майнові права може бути особа,яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам.

ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТИТУТУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ:

Відповідно до етапі 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До позовних вимог про визнання недійсними укладеного між сторонами іпотечного договору відповідно до статті 257 ЦК України встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки.

Частинами четвертою та п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущенім позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що порушення сторонами вимог статті 5 ЗУ «Про іпотеку» було допущено саме в момент укладення спірного договору іпотеки, то саме в цей момент позивач повинен був знати про те, що відповідно до ЗУ «Про іпотеку» (в редакції, чинній па момент виникнення спірних правовідносин) майнові права на об'єкт незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.

Аналогічний висновок щодо застосування норм статті 261 ЦК України та визначення початку перебігу позовної давності викладений у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року (справа .№ 915/1437/13).

Таким чином, апеляційний суд, встановивши, що позовні вимоги є обґрунтованими, приходить до висновку, що районний суд помилково відмовив в задоволенні позовних вимог, а тому в силу ст.376 ч.1 п.4 ЦПК України рішення підлягає скасуванню .

При цьому апеляційний суд застосовує до спірних правовідносин наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та відмовляє в позивних вимогах в позові саме з цих підстав так як трьохрічний строк скінчився 19 грудня 2010 року, в той час як позивачі звернулись до суду з позовом лише у 2017 році.

Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13 лютого 2018 року у справі з подібними правовідносинами (№910/9452/17),

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду під час перегляду цієї справи (№ 369/1971 /16-ц) не знайшла підстав для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 910/9452/17.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції змінює мотивування підстав відмови в позові та в силу ст.376 ч.1 п.4 ЦПК України постановляє нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог саме з підстав пропуску строку.

Керуючись ст. 367,368,374,376,381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 травня 2018 року скасувати та прийняти постанову.

В позовній заяві ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Приватного підприємства «Прогрес-Риелт», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним-відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 22.12.2018 року

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді -

Н.А.Кононенко

Т.В.Цюра