Постанова № 78942565, 13.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7346/18

Номер справи місцевого суду: 496/3028/18

Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Півнєві Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 31 липня 2018 року про відмову у забезпеченні позову, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Садівничого товариства «Міжлимання», третя особа: відділ державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання недійсними рішень загальних зборів, -

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2018 року до Біляївського районного суду Одеської області звернувся за позовом ОСОБА_2 до Садівничого товариства «Міжлимання», третя особа: відділ державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання недійсними рішень загальних зборів (а.в.м. 1-5).

25 липня 2018 року позивачка подала заяву про забезпечення позову, шляхом заборонити голові правління Садівничого товариства «Міжлимання», у тому числі підписувати договори, давати довіреності, використовувати печатку, штампи, оригінали установчих документів,документів щодо фінансово-господарської діяльності, його свідоцтв про державну реєстрацію; а також заборонити відділу держаної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі щодо внесення записів про державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно Садівничого товариства «Міжлимання» крім реєстраційних дій, вчинених на підставі судових рішень.Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що предметом позову є неправомірні рішення прийнятті неправомочними загальними зборами членів товариства 26.06.2018 року, які були проведенні з порушенням порядку визначеного статутом, за відсутності кворуму, порушенні законні права позивачки та інтереси члена садівничого товариства, прав та законних інтересів більшості членів товариства. Згідно із протоколом №26/05 від 26.06.2018 року загальних зборів членів Садівничого товариства «Міжлимання» були прийнятті рішення про звільнення з посади голови правління ОСОБА_3 та призначено ОСОБА_4 головою правління даної громадської організації. Також було затверджено статут у новій редакції. Зазначені в протоколі особи незаконно та протиправно виготовили та оформили протокол №26/05 від імені СТ «Міжлимання», незаконно використали ідентифікаційний номер та виготовили печать СТ «Міжлимання», внесли неправдиві відомості, в офіційні документи, які було подано для державної реєстрації відомостей про юридичну особу та надали та надали неправдиві відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. На даний час незаконно обраний голова правління ОСОБА_4 від імені СТ «Міжлимання» розпоряджається коштами товариства, відчужує земельні ділянки, підписує та укладає офіційні договори і документи. У зв'язку з чим, позивачка звернулася до суду із вказаною заявою (а.в.м. 44-45).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 31 липня 2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову було залишено без задоволення (а.в.м. 47-48).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, 20 серпня 2018 року ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу суду та винести нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_2 та зборонити голові правління Садівничого товариства «Міжлимання», у тому числі підписувати договори, давати довіреності, використовувати печатку, штампи, оригінали установчих документів, документів щодо фінансово-господарської діяльності, його свідоцтв про державну реєстрацію; а також заборонити відділу держаної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі щодо внесення записів про державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Садівничого товариства «Міжлимання» крім реєстраційних дій, вчинених на підставі судових рішень. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при відмові у забезпечені позову в ухвалі суду відсутні посилання на норми матеріального та процесуального права, якими регулюються спірні відносини. Водночас, апелянт обґрунтовує скаргу тим, що забезпечення вказаного позову жодним чином не можуть вплинути на діяльність Садівничого товариства «Міжлимання» (а.в.м. 50-56).

Відзив чи заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

В судовому засіданні представник апелянта просила задовольнити апеляційну скаргу. Представник третьої особи вирішення питання щодо задоволення/відхилення апеляційної скарги просила залишити на розсуд суду. Інші учасники в судове засідання не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення учасників провадження, які з'явились, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частина 1 статті 150 ЦПК України передбачає види заходів забезпечення позову, а згідно з п. 10 частини 1 вказаної статті позов може забезпечуватись іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Крім того, Пленум Верховного Суду України в своїй постанов «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Відповідно до п. 5 вказаної постанови при розгляді справ, предметом яких є оскаржене рішення загальних зборів господарського товариства, судам необхідно враховувати, що заборона проводити такі збори порушує право на участь у них та управлінні товариством тих його учасників, котрі не оскаржили це рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

За обставинами даної справи спір між сторонами виник щодо визнання недійсними рішень загальних зборів. Позивач просить застосувати заходи забезпечення позову у вигляді заборонити голові правління Садівничого товариства «Міжлимання», у тому числі підписувати договори, давати довіреності, використовувати печатку, штампи, оригінали установчих документів, документів щодо фінансово-господарської діяльності, його свідоцтв про державну реєстрацію; а також заборонити відділу держаної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі щодо внесення записів про державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно Садівничого товариства «Міжлимання» крім реєстраційних дій, вчинених на підставі судових рішень.

Відповідно до чч. 1-2 ст. 2 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 Статуту Садівничого товариства «Міжлимання» основним завданням товариства є організація колективного саду та використання його членами товариства для виробництва фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, а також створення умов для культурного проведення вільного часу трудящих, їх сімей, зміцнення їх здоров'я, заохочення до праці підлітків. Пунктами 20-21 визначений перелік власності, яка належить товариству, зокрема, це переробні пункти, сховища, столярні і ремонтні майстерні, транспортні засоби тощо. Засоби товариства створюються з вступних членських та цільових внесків товариства та інших надходжень відповідно до діючого законодавства. Пунктом 22 Статуту визначено, що садівницьке товариство самостійно вирішує всі питання, пов'язані з фінансуванням своєї діяльності, визначає види, розміри й порядок формування та використання фондів і резервів, відкриває в установі банку, що його обслуговує, рахунки для зберігання грошових засобів й здійснення розрахунків з постачальниками, підрядниками, банками, кооперованими спілками, що користуються довгостроковими та короткостроковими кредитами банку. Пункт 23, серед іншого, визначає, що товариство має право продавати та передавати іншим підприємствам, організаціям й громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування будови, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, а також списувати з балансу основні фонди, якщо вони зношені тощо.

Відтак, проаналізувавши положення статуту в системному взаємозв'язку з наведеними законодавчими положеннями, вбачається, що Садівниче товариство «Міжлимання», серед іншого, безпосередньо займається веденням господарської діяльності для забезпечення своїх власних потреб та потреб членів товариства, має об'єкти власності, грошові засоби тощо (при цьому колегія суддів одночасно враховує, що за матеріальним правом господарська діяльність може здійснюватися цілей отримання прибутку). А тому доводи апелянта щодо того, що Садівниче товариство є виключно громадською організацією та не здійснює господарської діяльності апеляційним судом відхиляються. Крім того, суд вважає за необхідне вказати на те, що за своєю суттю інститут забезпечення позову застосовується в тому випадку, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення рішення в майбутньому, у випадку задоволення позовних вимог. При цьому застосування відповідного виду забезпечення позову не повинно перешкоджати суб'єкту здійснювати свою діяльність, що стосується не лише господарської, а й внутрішньої управлінської чи іншої діяльності, яку здійснює особа в процесі функціонування. Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних висновків по суті виниклих правовідносин в контексті вимог заявника.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК Українизаява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, серед іншого, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі залишаючи без задоволення заяву про застосування заходів забезпечення позовну, разом з іншим посилався на те, що заявником не були дотримані вимоги ст. 151 ЦПК України, а саме, не були зазначені в заяви пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Так, дослідивши зміст заяви про застосування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції правильно вказав заявнику на невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам процесуального законодавства у відповідній частині, при чому, вказана підстава не була основною та вирішальною для відмови в задоволенні заяви, а, з точки зору мотивування судового рішення, носила факультативний характер. Тому відповідні доводи апеляційної скарги також судом відхиляються.

Щодо інших доводів апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), а також апеляційний суд звертає увагу на те, що за логікою та сутністю цивільного процесу не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань. Оскільки правових підстав для застосування заходів забезпечення саме у той формі, який пропонувалось позивачем не було встановлено, а висновок суду першої інстанції по суті заявленого клопотання відповідає підставам та предмету позову, інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються сутності спору та вимагають встановлення обставин справи, що може бути зроблено лише при розгляді справи по суті в суді першої інстанції.

Таким чином, враховуючи наведене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних по суті висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу та залишає без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпечення позову. При цьому позивач не позбавлений права заявляти клопотання про забезпечення позову в процесі розгляду справи у разі виникнення необхідності проте з іншим обґрунтуванням та вимогою щодо застосування інших засобів забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 31 липня 2018 року про відмову у забезпеченні позову - залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2018 року.

Суддя апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

13.12.2018 року м. Одеса