Рішення № 78925682, 17.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2018Справа № 910/8834/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Фіш»доПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороніпозивача1. ОСОБА_1 2. ОСОБА_2провизнання кредитного договору припиненимСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Нагайченко В.С.від відповідача:Іванченко І.А.від третьої особи 1:не з'явивсявід третьої особи 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Фіш» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» (надалі - «Банк») про визнання кредитного договору припиненим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в рахунок погашення заборгованості позивача перед відповідачем, останнім звернуто стягнення на предмет іпотеки, чим виконано зобов'язання за кредитним договором №CKL-110313/01-00 від 11.03.2013 в повному обсязі, що в свою чергу дає підстави для визнання такого договору припиненим з моменту набуття відповідачем права власності на комплекс нерухомого майна, розташований за адресою: Чернігівська обл., Новгород-Сіверський район, м. Новгород-Сіверський, вул. Залінійна, 31.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.06.2017, залучено до участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

16.06.2017 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що після реалізації Банком прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 11.03.2013 за позивачем обліковується залишок заборгованості за спірним кредитним договором, що свідчить про відсутність підстав для визнання його припиненим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 розгляд справи відкладено на 26.07.2017, у зв'язку з неявкою представників третіх осіб у судове засідання та неподання витребуваних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 призначено у справі №910/8834/17 судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інститут судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

28.08.2017 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 13480-17 від 16.08.2017, згідно якого, у зв'язку з значним поточним навантаженням експертів інституту з виконання оціночно-будівельних експертиз, а також враховуючи, що об'єкт дослідження розташований в Чернігівській області в м. Новгород-Сіверський, вул. Залінійна, 31, копію ухвалу від 26.07.2017 та матеріали справи №910/8834/17 направлено до Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

29.12.2017 до канцелярії суду від Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 3910/17-24 від 26.12.2017, відповідно до якого ухвала суду від 26.07.2017 залишена без виконання а матеріали справи №910/8834/17 повернуто до господарського суду міста Києва, у зв'язку з несплатою вартості експертизи у встановлені строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 поновлено провадження у справі №910/8834/17, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 зупинено провадження у справі №910/8834/17 на час проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017.

16.10.2018 через канцелярію суду від Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/8834/17 разом з висновком експертів №2457/2458/18-24 від 10.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05.11.2018.

01.11.2018 представником позивача до канцелярії суду подано заяву від 31.10.2018 про зміну підстав та предмету спору у справі, в якій позивачем вказувалось, що оскільки за час проведення експертизи у даній справі були стягнуті додаткові кошти в рахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором, він вважає за необхідне змінити підстави позову, а також його предмет. Зокрема, у поданій заяві позивач просить викласти позовні вимоги в наступній редакції: «Визнати припиненим кредитний договір №CKL-110313/01-00 від 11.03.2013, укладений між Товариством та Банком, у зв'язку з повним виконанням сторонами зобов'язань за вказаним договором.».

Вказана заява не приймається судом до розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Тобто, позивач може подати або заяву про зміну предмету позову, або про зміну підстав позову, кодексом не передбачено право позивача на одночасну зміну предмета і підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

В той же час, при зверненні до суду з заявою від 31.10.2018, позивач не тільки змінив свої позовні вимоги, тобто змінив предмет позову, але й обґрунтував свої вимоги новими обставинами, що свідчить про зміну підстав позову.

Оскільки за своєю правовою природою подана позивачем заява про зміну предмету позову є заявою, яка направлена на одночасну зміну предмету та підстав позову, така заява суперечить приписам ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що подана позивачем заява про зміну предмету та підстав позову до розгляду не приймається та долучається до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2018.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, через канцелярію суду 13.12.2018 подав клопотання про зобов'язання відповідача надати суду додаткові докази, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

З урахуванням того, що позивачем було подано клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів після закриття підготовчого провадження у даній справі та без обґрунтування причин пропуску встановленого ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України строку, вказане клопотання було залишено без розгляду.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судове засідання треті особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №0103048374631 та №0103048274658.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 вказаної статті передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням викладеного, неявка представників третіх осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2013 між Банком та Товариством (позичальник) був укладений кредитний договір №CKL-110313/01-00 (відновлювальна лінія, юридична особа) (надалі - «Кредитний договір»), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію і надає йому кредити, ліміт заборгованості за якими в сумі не перевищує 750 000,00 дол. США на поповнення обігових коштів із сплатою 13% річних.

Пунктом 1.2 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується погашати кредит з одночасним зменшенням ліміту кредитування за наступним графіком: починаючи з січня місяця 2014 року щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, частинами не менше як 83 334,00 дол. США та кінцевим строком погашення заборгованості за кредитом в залишковій сумі - не пізніше 10.09.2014.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що кредит, наданий банком, забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернуто стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Договором від 25.11.2015 про внесення змін до Кредитного договору сторони виклали пункт 1.1 Кредитного договору визначено в новій редакції: «Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію і надає йому кредити, ліміт заборгованості за якими в сумі не перевищує 1 000 000,00 дол. США на поповнення обігових коштів із сплатою 11% річних».

Також вказаним додатковим договором було встановлено новий графік погашення заборгованості, а також встановлено, що остаточне погашення має відбутися не пізніше 25.12.2017.

З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання відповідача за Кредитним договором, 11.03.2013 між Товариством (іпотекодавець) та Банком (іпотекодержатель) був укладений Іпотечний договір комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим №425 (надалі - «Іпотечний договір»).

Пунктом 1 вказаного договору передбачено, що іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за Кредитним договором з будь-якими наступними змінами до нього щодо своєчасного, відповідно до встановленого кредитним договором графіку, та остаточно не пізніше 10.09.2014 року повернення кредиту в сумі 750 000,00 дол. США, щомісячної сплати процентів (не пізніше останнього робочого дня поточного місяця) за користування кредитом із розрахунку 13% річних, відшкодування збитків, сплати комісій, пені та штрафів у випадках та розмірах, передбачених кредитним договором, передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, опис якого викладено в пункті 2.1 цього договору (предмет іпотеки).

Відповідно до п. 2.1 Іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю комплекс, розташований за адресою: Чернігівська обл., Новгород-Сіверський район, м. Новгород-Сіверський, вул. Залінійна, 31, загальною площею 10 900,6 кв.м.

Згідно з п. 2.3 Іпотечного договору сторони оцінюють предмет іпотеки в 11 221 230,00 грн. відповідно до звіту про оцінку, складеного станом на 12.02.2013 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Eastern Consulting Group».

Пунктом 5.1 Іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем у встановлений строк вимог кредитного договору, а також в інших випадках, встановлених законодавством та цим договором.

На виконання умов Кредитного договору Банком були надані, а відповідачем прийняті в користування грошові кошти в межах кредитного ліміту, передбаченого п. 1.1 такого договору.

У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, Банк звернувся до Товариства з письмовою вимогою №04-31/703 від 22.07.2016 про усунення порушення зобов'язань за Кредитним договором та договором іпотеки, в якій вимагав погасити існуючу заборгованість по кредиту у розмірі 1 000 000,00 дол. США, нараховані проценти за користування кредитом за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 у розмірі 9 316,94 дол. США, нараховані проценти за користування кредитом за період з 10.08.2014 по 30.04.2016 у розмірі 215 379,81 дол. США, прострочені проценти за користування кредитом у період з 01.06.2016 по 30.06.2016 у розмірі 9 016,39 дол. США, нараховану комісія у розмірі 372 650,90 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 5 446,97 грн.

Крім того, у вказаній вимозі Баком зазначено, що у разі невиконання даної вимоги про усунення порушення, він зверне стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

07.12.2016 Банком було зареєстровано право власності на комплекс, розташований за адресою: Чернігівська обл., Новгород-Сіверський район, м. Новгород-Сіверський, вул. Залінійна, 31, загальною площею 10 900,6 кв.м, на підставі Кредитного договору, Іпотечного договору, з усіма змінами та доповненнями, а також письмової вимоги про усунення порушень №04-31/703 від 28.07.2016.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання Кредитного договору припиненим з моменту набуття Банком права власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання Банком своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання кредиту, що не заперечувалося представниками сторін в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, Банк звернувся до Товариства з письмовою вимогою №04-31/703 від 22.07.2016 про усунення порушення зобов'язань за Кредитним договором та договором іпотеки, в якій вимагав погасити існуючу заборгованість по кредиту у розмірі 1 000 000,00 дол. США, нараховані проценти за користування кредитом за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 у розмірі 9 316,94 дол. США, нараховані проценти за користування кредитом за період з 10.08.2014 по 30.04.2016 у розмірі 215 379,81 дол. США, прострочені проценти за користування кредитом у період з 01.06.2016 по 30.06.2016 у розмірі 9 016,39 дол. США, нараховану комісія у розмірі 372 650,90 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 5 446,97 грн.

Існування заборгованості у даному розмірі станом на момент звернення з вимогою про усунення порушення №04-31/703 від 22.07.2016 позивачем не спростовано.

Також у вказаній вимозі Баком зазначено, що у разі невиконання даної вимоги про усунення порушення, він зверне стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов'язання.

Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань згідно з ч. 1 ст.546 Цивільного кодексу України є застава.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, з якою кореспондуються положення ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Одним із видів застави відповідно до приписів ст. 575 Цивільного кодексу України є іпотека.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як встановлено судом, з метою забезпечення виконання грошового зобов'язання Товариства за Кредитним договором, 11.03.2013 між Товариством (іпотекодавець) та Банком (іпотекодержатель) був укладений Іпотечний договір, відповідно до п. 2.1 іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю комплекс, розташований за адресою: Чернігівська обл., Новгород-Сіверський район, м. Новгород-Сіверський, вул. Залінійна, 31, загальною площею 10 900,6 кв.м.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Зазначене положення узгоджується з приписами ч. 5 ст. 590 Цивільного кодексу України, за змістом якої якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 5.2 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем за власним вибором: на підставі цього договору, або виконавчого напису нотаріуса, або за рішенням суду.

Відповідно до п. 5.3 Іпотечного договору даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, на підставі цього договору, шляхом:

- продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Цим договором іпотекодавець уповноважує іпотекодержателя подавати та отримувати від імені іпотекодавця довідки та документи, які необхідні для підготовки предмета іпотеки для продажу (будь-які витяги та довідки з будь-яких державних реєстрів, в тому числі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), витяги та довідки з бюро технічної інвентаризації, інше), сплачувати всі необхідні платежі, підписати договір купівлі-продажу предмета іпотеки, а також виконувати всі інші дії, які пов'язані з продажем предмета іпотеки. У разі продажу предмета іпотеки іпотекодавець доручає іпотекодержателю отримати грошові кошти, виручені від продажу та спрямувати їх на погашення витрат іпотекодержателя та заборгованості за кредитним договором. Якщо предмет іпотеки буде продано за суму більшу, ніж сума заборгованості та витрат іпотекодержателя, різницю грошових коштів від його продажу іпотекодержатель повертає іпотекодавця;

- передачею предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №88055982, право власності на нерухоме майно, що значиться предметом іпотеки за Іпотечним договором, 07.12.2016 зареєстровано за Банком.

Частиною 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідач зазначає, що ним було набуто право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором за вартістю 20 944 570,00 грн., визначеною суб'єктом оціночної діяльності ПП «Альянс Експерт» станом на 06.12.2016 (звіт про незалежну оцінку ринкової вартості комплексу об'єктів нерухомого майна, розташованого за адресою: Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський, вул. Залінійна, 31).

В свою чергу, позивач проти зазначеного заперечував та вказував, що на підставі оцінки, проведеної іншим суб'єктом оціночної діяльності, вартість комплексу нерухомого майна, право власності на яке перейшло до Банку на підставі Іпотечного договору, становить 11 221 230,00 грн., що станом на момент укладення такого договору складало 1 403 882 дол. США.

Також позивач звертає увагу на те, що протягом 2013 року були проведені роботи з модернізації комплексу нерухомого майна, що збільшило вартість предмету іпотеки на більш як 130 000,00 дол. США.

Таким чином, враховуючи розмір заборгованості Товариства станом на момент звернення Банком з вимогою про усунення порушення зобов'язань за Кредитним договором №04-31/70 від 28.07.2016 (1 233 713,14 дол. США та 378 097,87 грн.), а також вартість предмету іпотеки за Іпотечним договором, визначеної п. 2.3 Іпотечного договору з урахуванням проведених поліпшень, позивач просить суд визнати припиненим Кредитним договір з моменту набуття Банком права власності на предмет іпотеки.

При цьому, на думку позивача, Банком було набуто право власності на спірне нерухоме майно за значно заниженою вартістю.

У зв'язку з викладеним, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 призначено у справі №910/8834/17 судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інститут судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

16.10.2018 через канцелярію суду від Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/8834/17 разом з висновком експертів №2457/2458/18-24 від 10.10.2018.

Вказаним висновком експертами встановлено, що ринкова вартість об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 19235174236 загальною площею 10 900,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський, вул. Залінійна, 31, станом на момент набуття Банком права власності на цей об'єкт (07.12.2016) становить 22 411 109,00 грн. з ПДВ.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

За змістом ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Із матеріалів висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткий висновок з поставленого перед експертами питання, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено, а відповідачем не наведено.

Відтак, наданий Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі, та спростовує твердження позивача прийняття відповідачем у власність предмета іпотеки за значно заниженою вартістю.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який наданий суду відповідачем, станом на 28.07.2016 розмір заборгованості Товариства за Кредитним договором становив 1 233 713,14 дол. США та 378 097,87 грн.

При цьому, Банком у відповідності до вимог чинного законодавства України набуто право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором за вартістю 20 944 570,00 грн., що еквівалентно 801 630 дол. США.

Тобто, саме лише набуття кредитором права власності на предмети іпотеки у цій справі не припинило зобов'язань позивача за Кредитним договором, оскільки зобов'язання за цим договором є припиненими лише частково - на суму задоволених за рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки вимог кредитора.

Таким чином заборгованість позивача за договором Кредитним договором в повному обсязі не погашена, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання зобов'язання, що виникло на підставі вказаного правочину, припиненим станом на момент набуття права власності Банку на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

В той же час суд відзначає, що позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами факту припинення його зобов'язання за Кредитним договором з моменту набуття Банком права власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Фіш» необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Фіш» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.12.2018.

Суддя В.П. Босий