Рішення № 78901176, 21.12.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2479/17

21 грудня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Флоряк Д.В.,

секретаря: Буратчук О.В.,

з участю представників позивача-відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2,

відповідача - позивача ОСОБА_3,

його представника - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_5 сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод в користуванні під"їзною дорогою, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні під"їзною дорогою, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні дорогою.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 18.12.2017 року до участі в розгляді даної справи залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області.

10.05.2018 року ОСОБА_3 до початку розгляду справи по суті подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні під"їздною дорогою.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 15.05.2018 року дані позови об"єднано в одне провадження.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, він згідно рішення ОСОБА_5 сільської ради від 29 грудня 2000 року та державного акта на право приватної власності на землю від 04 травня 2001 року є власником земельної ділянки площею 0,0915 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться в с. Молодків по вул. Горішнянська, 11, Надвірнянського району, Івано-Франківської області. На даній земельній ділянці будує новий житловий будинок та поруч знаходиться старий будинок, до яких веде під'їздна дорога. Даною під"їзною дорогою він та його батьки постійно користувались і вона зазначена в плані відводу земельної ділянки будівельного паспорта під будівництво старого житлового будинку від 25 березня 1967 року, а також в проекті забудови земельної ділянки та схемі виносу в натуру осей будівель будівельного паспорта нового житло­вого будинку. Крім того зазначив, що в державному акті на право приватної власності на землю від 04 травня 2001 року, а саме в плані зовнішніх меж земельної ділянки за літерами «г»- «д» зазначена, як земля спільного користування, в його технічній документації виготовлення державного акта на землю міститься схема із зазначенням контурів під'їздної дороги, та в генплані і іншій земельно-технічній документації села. Відповідач ОСОБА_3 на даній під'іздній дорозі самовільно встановив металічний паркан у вигляді воріт та хвіртки, які йому та іншим жителям села перешкод­жають у вільному проїзду до його земельної ділянки та його житлового будинку. З цього приводу він звертався з скаргами до ОСОБА_5 сільської ради та було складено акт земельною комісією ОСОБА_5 сільської ради від 01 серпня 2017 року. Рішенням сесії ОСОБА_5 сільради від 03 жовтня 2017 року зобов'язано ОСОБА_3 не перешкоджати йому у заїзді до свого господарства. Однак, відповідач ОСОБА_3 не виконує рішення сесії ОСОБА_5 сільради від 03.10.2017 року, тому просить зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому та іншим жителям села перешкод в використанні громадської під'їздної дороги, шляхом ліквідації на ній металічного паркана у вигляді воріт та хвіртки та відновити стан під'їздної дороги придатним для проїзду та стягнути з відповідача судові витрати.

10 травня 2018 року представник відповідача ОСОБА_3- адвокат ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є однобокими, а тому не підлягають до задоволення.

Свій зустрічний позов ОСОБА_3 мотивує тим, що згідно свідоцтва на забудову садиби від 30 квітня 1979 року, він збудував житловий будинок та господарські споруди в с.Молодьків по вул. Горішнянська,7. До даного господарства він користувався заїздом із вулиці Шевченка по вулиці Тичини та вулиці Горішнянська, яка на даний час є спірною. Вказав, що у 2000 році ОСОБА_1 розпочав будівництво нового житлового будинку по вул. Горішнянській № 11 і з цього часу виник спір з приводу користування вулице. Горішнянська. Проїзна вулиця Горішнянська фактично проходить поміж старими і новими житловими будинками. Відповідач ОСОБА_1 проїзну вулицю Горішнянську переорав та облаштував господарське подвір'я, таким чином заборонив користуватися даною вулицею. Однак для себе відповідач ОСОБА_1 залишив для користування вул. Горішнянську від свого господарства до річки Луковець. Відповідач ОСОБА_1 на свій розсуд самочинно в районі свого господарства перекрив вулицю Горішнянську, а сам звернувся із заявою у сільську раду, щоб для його особистого проїзду відкрити для проїзду в русло річки Луковець з виїздом на вул. Шевченка. Комісія в складі сільського голови с. Молодків, інженера землевпорядника 01 серпня 2017 року склали акт про те, що він ніби-то чинить перешкоду у користуванні вулицею Горішнянською ОСОБА_1, в той же час не зазначили в акті, що і сам ОСОБА_1 перегородив вул. Горішнянську в районі свого господарства і не дає можливості користуватися нею йому та іншим мешканцям вулиці для виїзду на вул. Тичини і дальше на вул. Шевченка. В зв"язку з цим ОСОБА_1 змушує його та інших мешканців користуватися руслом річки Луковець для заїзду та виїзду в господарства та у зворотному напрямку. Тому просить зобов'язати відповідача ОСОБА_1 відкрити проїзд по вул. Горішнянській в районі свого господарства між житловими будинками для виїзду на вул. Тичини с. Молодків, та стягнути судові витрати.

11 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до нього відмовити.

В судовому засіданні представник позивача - відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали повністю з підстав, які наведені в позовній заяві, просять ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та іншим жителям села перешкод в використанні громадської під'їздної дороги, шляхом ліквідації на ній металічного паркана у вигляді воріт та хвіртки та відновити стан під'їздної дороги придатним для проїзду та стягнути з відповідача судові витрати, а в зустрічному позові просять відмовити.

В судовому засіданні відповідач - позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 первинний позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, а зустрічний позов підтримали та просять ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_1 відкрити проїзд по вул. Горішнянській в районі свого господарства між житловими будинками для виїзду на вул. Тичини с. Молодків, а судові витрати покласти на відповідача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_5 сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 в останнє судове засідання не з"явилася, а з приводу даного позову давала пояснення в судовому засіданні 25 вересня 2018 року та пояснила, що спірна вулиця Горішнянська є дорогою загального користування, а вулиця Тичини, до якої веде спірна дорога, є тільки проектною та зазначеною в генплані села. З приводу даного спору земельною комісією ОСОБА_5 сільської ради складалися акти та проводилися обстеження спірної під"їзної дороги по вул. Горішнянська, якою користуються ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і які кожний зі своєї сторони фактично перекрили проїзд по вул. Горішнянській. ОСОБА_3 до свого господарства практично заїздить через русло річки. Вважає, що і ОСОБА_1, і ОСОБА_3 повинні дотримуватися правил добросусідства та не чинити перешкод у користуванні під"їзною дорогою один одному.

В подальшому 31 жовтня 2018 року за підписом сільського голови ОСОБА_5 сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області поступила заява за № 303/02.2-24 від 29 жовтня 2018 року, в якій він просить дану справу закінчувати у відсутності їх представника.

Відповідно до вимог п. 9 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що первинний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Статтею 106 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

В судовому засіданні встановлено, що позивач-відповідач ОСОБА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю від 04 травня 2001 року є власником земельної ділянки площею 0,0915 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться в с. Молодків по вул. Горішнянська, 11, Надвірнянського району, Івано-Франківської області. (а.с.4)

А також у судовому засіданні досліджено технічну документацію по складанню державного акту І-ІФ №046364 на право приватної власності на землю площею 0,0915 га, що знаходиться в с. Молодків, вул. Горішнянська,11, Надвірнянського району, Івано-Франківської області та належить позивачу-відповідачу ОСОБА_7, а саме в плані зовнішніх меж земельної ділянки за літерами «г»- «д» зазначена спірна під"їна дорога, як земля спільного користування. Крім того в технічній документації міститься схема із зазначенням контурів під'їздної дороги по вул. Горішнянська, якою користуються позивач-відповідач ОСОБА_1 та відповідач-позивач ОСОБА_3 (а.с.5-9)

Актом земельної комісії ОСОБА_5 сільської ради від 01 серпня 2017 року складеного комісією у складі: сільського голови ОСОБА_8 та землевпорядника ОСОБА_6 та в присутності ОСОБА_1, ОСОБА_3 рекомендовано відповідачу-позивачу ОСОБА_3 не перешкоджати заїзду до свого господарства позивачу-відповідачу ОСОБА_1 Даний акт затверджений рішенням дев"ятої сесії ОСОБА_5 сільської ради від 03 жовтня 2017 року №217-9/2017. (а.с.14)

В судовому засіданні оглянуто світлини, з яких вбачається, що відповідач - позивач ОСОБА_3 встановив металічні ворота та хвіртку, чим перешкодив в користуванні позивачу-відповідачу ОСОБА_1 під"їздною дорогою, яка веде до його житлового будинку №11 по вул. Горішнянська в с.Молодьків Надвірнянського району Івано-Франківської області.(а.с.25,91)

Крім того в судовому засіданні оглянуто план - схему розташування під"їзної дороги та господарств позивача-відповідача ОСОБА_1, відповідача-позивача ОСОБА_3, що знаходиться в с. Молодків, вул. Горішнянська, Надвірнянського району, Івано-Франківської області. З викопіювання з генплану с. Молодків М (масштаб 1:2000) вбачається, що вул. Тичини є проектною. (а.с.58-59)

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва на забудову садиби від 30.04.1979 року, відповідач-позивач ОСОБА_3 збудував житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться в с. Молодьків по вул. Горішнянська,7 Надвірнянського району Івано-Франківської області та до яких він користувався заїздом із вулиці Шевченка по вулиці Тичини та вулиці Горішнянська, яка на даний час є спірною. (а.с.65)

Копіями викопіювань з генерального плану с. Молодьків, картографічного матеріалу с. Молодьків підтверджується наявність проїзду (громадської дороги), яка проходить до домогосподарств сторін по справі з однівєї сторони з русла річки Луковець, а з іншої сторони до проектної вулиці Тичини, яка виходить на вул. Шевченка.

Актом земельної комісії ОСОБА_5 сільської ради від 03 серпня 2018 року, складеного комісією у складі: сільського голови ОСОБА_8, секретаря сільської ради - депутата ОСОБА_9, землевпорядника-депутата ОСОБА_6, голови земельної комісії-депутата В.Шибістого та в присутності ОСОБА_1, ОСОБА_3 рекомендовано відповідачу-позивачу ОСОБА_3 забрати металеві ворота разом з фірткою. Позивачу-відповідачу ОСОБА_1 також рекомендовано зняти металеві ворота з фірткою біля його житлового будинку, сітку на протилежній стороні для облаштування вул.Горішнянська для виїзду на вул. Тичини, згідно генерального плану с.Молодків з 1984 року. (а.с.101)

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно акту земельної комісії ОСОБА_5 сільської ради від 11 грудня 2018 року, складеного комісією у складі: сільського голови ОСОБА_8, землевпорядника-депутата ОСОБА_6, головного архітектора в Надвірнянському районі - ОСОБА_10, головного спеціаліста Держгеокадастру в Надвірнянському районі - ОСОБА_11 в присутності сертифікованого інженера-землевпорядника, підприємця ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_3, проведено обстеження спірної під"їзної дороги по вул. Горішнянська, якою користуються позивач-відповідач ОСОБА_1 та відповідач-позивач ОСОБА_3 Інженером-землевпорядником ОСОБА_12 зроблено обміри спірної під"їзної дороги та складено схему спірної дороги (масштаб 1:1000) в с. Молодків по вул. Горішнянська, в якій визначено площу та контури під’їзної дороги (ширина та довжина).

З вищевказаного суд встановив, що відповідач-позивач ОСОБА_3 перекрив позивачу - відповідачу ОСОБА_1 під'їзну дорогу шляхом встановлення металічних воріт та хвіртки, яка веде до його житлового будинку №11 по вул. Горішнянська в с.Молодьків Надвірнянського району Івано-Франківської області. А позивач - відповідач ОСОБА_1, в свою чергу перекрив відповідачу-позивачу ОСОБА_3 під'їзну дорогу, шляхом встановлення огорожі, яка веде до його житлового будинку №7 по вул. Горішнянська в с.Молодьків Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Наведені обставини підтвердили в судовому засіданні представник ОСОБА_5 сільської ради, свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та фактично не спростовано сторонами по справі.

Частиною 2 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримувалися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (п. а ч. 4 ст. 83 ЗК України).

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків.

Згідно з ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Відповідно до ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьоюстатті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органівмісцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, основуючись на вимогах чинного законодавства, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що слід зобов"язати відповідача-позивача ОСОБА_3, усунути перешкоди в користуванні позивачу-відповідачу ОСОБА_1 під"їздною громадською дорогою довжиною 89,72 м., яка веде до його житлового будинку №11 по вул. Горішнянська в с.Молодьків Надвірнянського району Івано-Франківської області, шляхом демонтажу встановлених металічних воріт та хвіртки і не чинити перешкоди в користуванні даною дорогою та зобов"язати позивача-відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні відповідачу-позивачу ОСОБА_3 громадською під"їздною дорогою довжиною 89,72 м., яка веде до його житлового будинку №7 по вул. Горішнянська в с.Молодьків Надвірнянського району Івано-Франківської області, шляхом відкриття проїзду та демонтажу огорожі з проїжджої частини та не чинити перешкоди в користуванні даною дорогою.

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Тому з відповідача-позивача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача-відповідача ОСОБА_1 640,00 грн. сплаченого ним судового збору, а з позивача-відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь відповідача-позивача ОСОБА_3 704,80 грн. сплаченого нею судового збору .(а.с.1,62).

На підставі ст.ст.3, 15, 16, 391 ЦК України, ст.ст.83,103, 152 ч.2, 158, 212 ЗК України та керуючись ст.ст. 4, 19, 77,78, 82, 141, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_5 сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод в користуванні під"їзною дорогою - задоволити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні під"їзною дорогою - задоволити частково.

Зобов"язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, під"їздною громадською дорогою довжиною 89,72 м., яка веде до його житлового будинку №11 по вул. Горішнянська в с.Молодьків Надвірнянського району Івано-Франківської області, шляхом демонтажу встановлених металічних воріт та хвіртки і не чинити перешкоди в користуванні даною дорогою.

Зобов"язати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадською під"їздною дорогою довжиною 89,72 м., яка веде до його житлового будинку №7 по вул. Горішнянська в с.Молодьків Надвірнянського району Івано-Франківської області, шляхом відкриття проїзду та демонтажу огорожі з проїжджої частини та не чинити перешкоди в користуванні даною дорогою.

В решта позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 640,00 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 704,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Флоряк Д.В.

Повний текст рішення виготовлено 29.12.2018 року