Рішення № 78901165, 20.12.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/689/18

20 грудня 2018 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого – судді: - ОСОБА_1,

секретаря: - ОСОБА_2,

за участю позивача - ОСОБА_3

представника позивача - ОСОБА_4

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", треті особи на стороні відповідача: Надвірнянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Івано-Франківської області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", треті особи на стороні відповідача: Надвірнянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Івано-Франківської області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 09 жовтня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 9627, про звернення стягнення на грошові кошти для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» у розмірі 90064 грн. 21 коп. (дев’яносто тисяч шістдесят чотири гривень 21 коп.). Крім того просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві. Просять суд позов задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача - АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не прибув, про день та час слухання справи повідомлений завчасно і належним чином, про що свідчать поштові розписки, про причини неявки чи слухання справи в його відсутність заяви суду не подавав.

Не з’явився в судове засідання і представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Надвірнянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській. Про день та час слухання справи повідомлений завчасно і належним чином.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання також не прибула, однак направила до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що позовна заява ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки виконавчий напис вчинено з дотриманням всіх вимог законодавства, є цілком правомірним, а доводи позивача є неспроможними.

Вона, як нотаріус, діяла у повній відповідності до Закону України "Про нотаріат" та "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України".

В зв’язку з наведеним просить відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову та розглянути справу в її відсутність та відсутність її представника.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, вивчивши позовну заяву, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно до ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що 14.11.2007 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк Приватбанк», в подальшому - АТ «Комерційний банк Приватбанк» було укладено договір про іпотечний кредит №IFN0GI0000001232, за умовами якого АТ «Приватбанк» надало позивачу кредит у розмірі 91050,00 грн. на придбання квартири, строком повернення кредиту не пізніше 14.11.2022 року.

14.11.2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та АТ «Приватбанк» було укладено іпотечний договір №IFN0GI0000001232, відповідно до умов якого предметом іпотеки є 1-кімнатна квартира зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном загальною площею 28,6 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м.Надвірна, провул.КотляревськогоАДРЕСА_1, та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

09.10.2017 року в м.Дніпро приватний нотаріус ОСОБА_5 вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №9627 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Приватбанк» невиплачених в строк, відповідно до умов кредитного договору від 14.11.2007 року, грошових коштів у сумі 87064,21 гривень., куди входять: залишок заборгованості за кредитом - 72141,13 грн.; залишок заборгованості за відсотками - 12565,84 грн.; пеня - 2357,24 грн.

Стягнення здійснюється за 9 років 7 місяців 23 дні, а саме з 14.11.2007 року по 07.07.2017 року.

Витрати за вчинення виконавчого напису становлять 3000,00 гривень. Всього по виконавчому напису підлягає стягнення - 90064,21грн.

На підставі даного виконавчого напису, головний державний виконавець Надвірнянського ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Скорікова Т.М. своєю постановою від 12.03.2018 року відкрила виконавче провадження №55918621 про стягнення з позивача 90064,21 грн. боргу на користь АТ «Приватбанк».

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавию та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавия.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно письмової вимоги від 27.09.2017 року про усунення порушень по Кредитному договорі ОСОБА_3 повинна була сплатити заборгованість протягом п’яти календарних днів з дати відправлення письмової вимоги. Письмова вимога про усунення порушень згідно штампу на поштовому конверті направлена їй 03.10.2017 року, а згідно відстеження посилок Укрпошти вручено їй 12.10.2017 року - тоді як виконавчий напис №9627 вчинений нотаріусом 09.10.2017 року.

Судом також з’ясовано, щозгідно вимоги заборгованість по Кредитному договорі розрахована станом на 07.07.2017 року - хоча з того часу до 12.10.2017 року позивача про заборгованість АТ «Приватбанк» не повідомляв. Після отримання даної вимоги ОСОБА_3 в добровільному порядку було сплачено 28400,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій долучених до матеріалів справи.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому даний Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до умов Кредитного договору між ОСОБА_3 та АТ «Приватбанк» відсутня домовленість про інший строк давності ніж передбачений ст.257 та ст.258 ЦК України, а саме: 3-річний строк (для вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками) та 1-річний строк (для вимог про стягнення стягнення неустойки (штрафу, пені) - тоді як за виконавчим написом №9627 стягнення здійснюється за 9 років.

Вимога банку про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по Кредитному договорі на час вчинення виконавчого напису не може бути безспірною навіть з тих причин, що письмова вимога про усунення порушень направлена позивачу АТ «Приватбанк» 03.10.2017 року, а згідно відстеження посилок Укрпошти вручено їй 12.10.2017 року - тоді як виконавчий напис №9627 вчинений нотаріусом 09.10.2017 року.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28.02.2018 року, справа № 335/13278/14.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Як вже зазначалося, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з п.4 даного переліку для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, а саме: кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, додаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог діючого законодавства.

Враховуючи викладене, оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, суд вважає за необхідне, задовольняючи позов, визнати даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача в користь позивача слід стягнути судові витрати по справі, зокрема 704 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172, керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263, 265, ст.268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 – задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 09 жовтня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 9627, про звернення стягнення на грошові кошти для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» у розмірі 90064 грн. 21 коп. (дев’яносто тисяч шістдесят чотири гривень 21 коп.).

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в користь ОСОБА_3 - 704 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення

виготовлено 28.12.2018 року.