Рішення № 78875250, 13.12.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3952/18

Справа №754/3132/18

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

секретаря судового засідання Ковтуненка В.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що є спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1. Зазначила, що спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця є його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які спадщину не прийняли. Натомість Позивач спадщину в установлений законом шестимісячний строк прийняла шляхом подачі заяви нотаріусу. Також зазначила, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.12.2017 року №754/7737/17 було встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу Позивача та Спадкодавця з листопада 1993 року і на час відкриття спадщини. У зв'язку з відсутністю оригіналів документів та через нездійснення спадкодавцем державної реєстрації свого права власності в органах БТІ нотаріус відмовив у видачі свідоцтва та видав відповідну постанову, про відмову у вчиненні нотаріальної дії. На підставі викладеного позивач вертається до суду з даним позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на вказане вище спадкове майно.

В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з'явився, однак, від нього на адресу суду надійшов відзив, відповідно до якого просить слухати справу у відсутність представника Київської міської ради та прийняти рішення на підставі поданих стороною доказів згідно чинного законодавства.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.

За клопотанням представника позивача забезпечено докази та ухвалою від 13.03.2018 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Міхніч Т.І. копію спадкової справи №54/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6

Також за клопотанням представника позивача забезпечено докази та тією ж ухвалою від 13.03.2018 року витребувано з П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної копію договору про поділ спадщини від 07.08.1995 року №2с-434, який було укладено між ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.03.2017 року №404194.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.12.2017 року №754/7737/17 було встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з листопада 1993 року і на час відкриття спадщини. Отже, в силу ст. 1264 ЦК України, Позивач є спадкоємцем 4 черги за законом.

Окрім Позивача спадкоємцями після смерті померлого є його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які відносяться до першої черги спадкоємців за законом.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №54/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, заяву про прийняття спадщини нотаріусу подав лише Позивач. Спадкодавець на час відкриття спадщини був зареєстрований один. Заповіту не складав. Особи, які б мали право на обов'язкову частку спадщини або неповнолітні чи малолітні діти - відсутні.

Судом встановлено, що спадкодавцеві на праві власності належала квартира АДРЕСА_1

Згідно інформаційної довідки КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 07.02.2018 року №963 право власності на ? частку квартири зареєстровано за померлим згідно свідоцтва про право власності на житло від 07.08.1995 року №2с-423.

Згідно тієї ж інформаційної довідки інша ? квартири зареєстрована за громадянкою ОСОБА_9 згідно довідки ЖБК «Хімік» від 27.07.1993 року. Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, на підставі договору про поділ спадщини від 07.08.1995 року №2с-434, що посвідчений у П'ятнадцятій київській державній нотаріальній конторі, право власності на ? частку ОСОБА_9 перейшло до її сина ОСОБА_6, який своє право власності в органах БТІ не зареєстрував.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через неподання спадкоємцем правовстановчих документів.

У відповідності до абз. 3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою або із застереженням. Спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття незалежно від часу прийняття спадщини.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Оскільки діти спадкодавця разом з померлим не проживали та заяви про прийняття спадщини не подавали - вважаються такими, що спадщину не прийняли.

Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов одержання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі, вимога про визнання права на спадщину в судовому поряду не розглядається, однак, коли нотаріус відмовляє в оформленні відповідного свідоцтва на певний об'єкт спадкування, то особа може звернутися до суду для вирішення даного питання за правилами позовного провадження.

Відповідно до пунктів 4.15 та 4.20 Глави 10 Наказу Мін'юсту від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації (в тому числі і на квартиру), проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Таким чином необхідною умовою для видачі свідоцтва про право на спадщину є наявність оригіналу правовстановлюючого документа на нерухоме майно та наявність державної реєстрації права власності на спадкове майно. За відсутності правовстановлюючого документу або державної реєстрації права власності у нотаріуса відсутні правові підстави для видачі свідоцтва та оформлення спадкових прав.

Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державне реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, зважаючи на вищевикладене, можна стверджувати, що померлий за життя був власником квартири АДРЕСА_1. У зв'язку з цим дана квартира входить до складу спадщини, а тому за позивачем, як за єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину, має бути визнано право власності на вказану квартиру.

Оскільки померлий за життя не зареєстрував у відповідні органах право власності на ? квартири, а на іншу ? відсутній оригінал правовстановчого документа - позивач позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права і обґрунтовано звертається до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до конвенції Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 10 ЦПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене вище та вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що за позивачкою повинно бути визнано право власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 182, 328, 368, 392, 1216, 1217, 1261, 1264, 1268, 1296 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.12.2018 року.

Суддя: Н.Г. Таран