Ухвала суду № 7884975, 29.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-33334/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів:                                                   Кононенко З.О.

                                                             Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Лаба О.П.

представника позивача: Кулькової О.Г.

представника відповідача Калініної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2009 р. по справі№2-а-33334/08/2070

за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Харків-Москва», звернувся до суду з адміністративним позовом до Нововодолазьської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області від 16.12.2008 року № 0000101600/0.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на прийняття спірного повідомлення-рішення всупереч вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначав, що бюджетне відшкодування по податковій декларації за березень 2008 року виникло в тому числі за рахунок придбання позивачем роторного бурового обладнання у ТОВ «Італгруп». За фактом отримання оплати була виписана податкова накладна на суму 2 327 718,46 грн., в тому числі ПДВ - 387 953,08 гр., сума якого внесена у декларацію та віднесена до відшкодування. Крім того вказував, що договір на поставку гідравлічного роторного бурового обладнання, що укладений між Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" та ТОВ «Італгруп», відповідач безпідставно вважає недійсним, оскільки дійсних підстав, які вказували б на таку недійсність договору як такого, що суперечить закону, не має.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2009 р. адміністративний позов Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної податкової інспекції №0000101600/0 від 16.12.2008 року.

Відповідач, Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція в Харківській області, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2009 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а також на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 07.10.2009 року підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі. 29 жовтня 2009 року представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з’явився, про дату, час та місце продовження апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29 жовтня 2009 року, заперечуючи проти апеляційної скарги відповідача, просила залишити її без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції – без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, надавши письмові докази на підтвердження реальності угоди, укладеної між позивачем та контрагентом, ТОВ «Італгруп».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 08.12.2008 року Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області проведена документальна невиїзна перевірка Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Харків - Москва» з питань достовірності декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за березень 2008 року.

За результатами перевірки Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області складено акт № 196/16-018/14344275 від 08.12.2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.12.2008 року № 0000101600/0, згідно з яким Торгівельно-комерційному товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Харків - Москва» донарахована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 245106 грн.

Згідно акту перевірки, встановлено, що позивач в лютому - березні 2008 року займався підготовкою та здійсненням будівництва багатофункціонального громадсько-торгівельного центру «Світ Квітів» та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська. 2. Для здійснення будівництва підприємство придбало основні засоби, а саме: у лютому 2008 року здійснило попередню оплату за гідравлічне роторне обладнання в кількості 1 шт. на загальну суму 2 327 718,46 грн.. в тому числі ПДВ - 387 953,08 грн.

В ході позапланової документальної перевірки правомірності задекларованих до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість (акт № 60/16-018/14344275) направлені запити до органів державної податкової служби для проведення зустрічних перевірок контрагентів підприємства з метою підтвердження сум податкового кредиту за лютий 2008 року та отримані відповідні відповіді. Встановлено, що ТОВ «Компанія Віватекс» залучене до схеми постачання у 3 ланці ланцюга та є основним постачальником ТОВ «Компанія Агропол» роторного бурового обладнання при значних обсягах поставки надмірно сплачувало в перевіряємому періоді податок на додану вартість до бюджету у незначних розмірах. Проведення перевірки ТОВ «Компанії Віватекс» є неможливим у зв'язку з відсутністю даного підприємства за юридичною адресою. Таким чином, за результатами перевірки, з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок, не підтверджується надходження відповідних сум податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачання Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Харків - Москва» по декларації за березень 2008 року на відповідну суму бюджетного відшкодування в розмірі 245 106 грн.

У зв'язку з відсутністю надмірної сплати податку на додану вартість постачальниками, відсутністю обґрунтованих розумних економічних або інших причин (ділової мети), встановлення таких обставин, на думку відповідача, дає підставу для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України за березень 2008 року в сумі 245 106 грн.

Також, як зазначено в акті, згідно зі статтею 215 ЦК України, недійсним є право чин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

За змістом ч. 1 ст. 288 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Відповідно до статті 216 ЦК України, недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. За результатами перевірок проводиться відповідне коригування показників, пов'язаних з обчисленням сум податкових зобов'язань за операціями, що проведені на підставі таких недійсних правочинів.

Таким чином, на думку відповідача, наявність у позивача Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Харків - Москва», належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для внесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, оскільки перевіркою доведено, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

У зв'язку з відсутністю надмірної сплати податку на додану вартість постачальниками, відсутністю обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання роторного бурового обладнання за наслідками перевірки встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податкового кредиту безпідставно завищена по декларації за березень 2008 року в розмірі 245 106 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, не погоджуючись з такими висновками відповідача, посилався на те, що згідно з пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), утому числі при їх імпорті, і метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарські діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки встановлено, що позивачем задекларовано до відшкодування з бюджету на рахунок платника у банку по податковій декларації за березень 20008 року податок на додану вартість в сумі 1416 800.

Бюджетне відшкодування у зазначений період виникло в тому числі за рахунок придбання роторного бурового обладнання у ТОВ «Італгруп». По факту отримання оплати позивачу виписана податкова накладна № 26 від 04.02.2008 року на суму 2 327 71 8,46 грн., в тому числі ПДВ - 387 953,08 грн., сума якого внесена у декларацію та віднесена до відшкодування.

З питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2008 року відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку та складено відповідний акт № 60/16-018/14344275 від 06.06.2008 року. За результатами вказаної перевірки порушень в визначенні правомірності бюджетного відшкодування не встановлено, та у подальшому на поточний рахунок позивача була зарахована сума 1416 800 грн.. тобто вся сума, яка підлягала відшкодуванню з бюджету (а.с. 100-131).

Таким чином, позивач правомірно та обґрунтовано отримав відшкодування усієї заявленої суми з державного бюджету за березень 2008 року.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, також зазначає, що посилання відповідача на положення пп 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки воно спростовуються матеріалами справи. Відповідні суми податку є підтвердженими належним чином оформленими податковими накладними, що в тому числі встановлено самою Нововодолазької МДПІ в Харківській області при проведенні виїзної позапланової документальної перевірки, за результатами якої складено відповідний акт № 60/16-018/14344275 від 06.06.2008 року.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності твердження відповідача про нікчемність, а значить недійсність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Італгруп» на поставку бурового обладнання, оскільки договір між ТОВ Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" та «Італгруп» на поставку гідравлічного роторного бурового обладнання укладено у належній формі, у відповідності до вимог чинного законодавства України. Докази на підтвердження того, що вказаний договір є таким, що спрямований на незаконне заволодіння майном держави, а отже є нікчемним, відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надані.

Вказаний договір на поставку гідравлічного роторного бурового обладнання укладений між двома суб'єктами господарювання, його предметом не є майно та майнові відносини держави, держава в особі відповідного уповноваженого органу не є стороною в зазначеному договорі.

Тобто, відсутні підстави вважати договір на поставку гідравлічного роторного бурового обладнання таким, що порушує публічний порядок.

Матеріалами справи свідчать про те, що цей договір є реальним, а обладнання, яке є предметом договору, оприбутковане позивачем і використовується ним у господарській діяльності (а.с.20-2752-56, 96-99).

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що проведення відповідачем коригування показників, пов'язаних з обчисленням сум податкових зобов'язань за операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, правочину, є також необґрунтованим та безпідставним.

Так, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкової о період)

Матеріали справи свідчать про те, що Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" у відповідності до вимог зазначених положень закону визначено суму податку, що підлягала відшкодуванню шляхом перерахування на поточний рахунок та в подальшому така сума була ним отримана. Інших доказів або їх наявність про порушення порядку визначення таких сум та їх отримання з державного бюджету з боку відповідача суду не надано та не зазначено.

Крім того, відповідно п.1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ, повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Тобто, вимога пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що ці підстави позивачем дотримані в повному обсязі. Матеріали справи свідчать про те, що позивач оплатив отримані товари, а додаткових вимог щодо права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість чинним законодавством не передбачено.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання органу податкової служби на те, що за результатами перевірки, з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок, не підтверджується надходження відповідних сум податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачання, оскільки відповідно до чинного законодавства, виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування ПДВ не залежить від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Зазначені вище обставини не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків, яким є позивач, права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст.. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2009р. по справі№2-а-33334/08/2070 за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБенедик А.П.

Судді Калиновський В.А. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 29.10.2009 р.