Рішення № 78848408, 13.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3371/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 рокум. Львів

09 год. 59 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Курпіти П.І., представників позивача ОСОБА_1М, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанов та припису, -

в с т а н о в и в:

Львівське комунальне підприємство «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому з врахуванням заяви про уточнення позову за вх. № 31719 від 09.10.2018 (Т.1, а.с.76-79), просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_5 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 387/593/АВ/ФС/-1 від 25.05.2018;

-визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_5 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 387/593/АВ/ФС/-2 від 25.05.2018;

-визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_5 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 387/593/АВ/ФС/-3 від 25.05.2018;

-визнати протиправним та скасувати припис головного державного інспектора Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_6 № ЛВ387/593/АВ-П від 08.05.2018 про усунення порушень.

В обґрунтування позову зазначено про те, що 25.05.2018 заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_5 накладено штрафи на позивача на суму 685032,00 грн.

На переконання позивача, посадові особи відповідача неправомірно здійснили цю перевірку, при розгляді правопорушення не врахували усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, необґрунтовано і безпідставно прийняли постанови про накладення штрафів, оскільки позивачем доведено відсутність порушень, викладених у акті, які фактично не мали місця.

Постановою ЛВ 387/583/АВ/ФС/-1 від 25.05.2018 до позивача застосовано штраф в розмірі 11169,00 грн. за порушення вимог ч. 1 ст. 106 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) та ч. 1 ст. 115 КЗпП України, а саме, за порушення строків виплати заробітної плати як в ординарному розмірі так і подвійному розмірі. Однак, вказане порушення мало місце не з вини підприємства.

Підприємство позивача перейшло на зимовий режим роботи, згідно з Розпорядженням Львівського міського голови № 641 від 10.1 1.2017. Такий режим роботи передбачає, зокрема, механізоване санітарне прибирання доріг. Замовником таких робіт є Франківська та Галицька районні адміністрації Львівської міської ради, які істотно затримували оплату за актами виконаних робіт, внаслідок чого в позивача не було коштів для вчасної виплати заробітної плати. Вказане підтверджується актами виконаних робіт, банківськими виписками, а також постановою Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2018 у справі № 461/4310/18. Такі обставини відповідачем при винесенні спірної постанови не враховано, а відтак, постанова, якою накладено штраф, є протиправною та таку слід скасувати.

Також, постановою № ЛВ 387/593/АВ/ФС/-2 від 25.05.2018 на позивача накладено штраф у сумі 670124,00 грн. за допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням і повідомленням ДФС про прийняття працівника на роботу, а натомість виявлено цивільно-правові договори, якими підмінено трудові відносини цивільно-правовими.

Позивач зазначив, що відповідні цивільно-правові договори передбачали виконання конкретної, встановленої договорами роботи: механізоване прибирання снігу в Галицькому. Франківському районах протягом відповідного періоду. Обсяг таких робіт неможливо визначати в певних одиницях - кубічних метрах снігу, площі прибирання снігу, оскільки, по-перше, неможливо передбачити кількість снігу, який випадатиме, і методологічно неможливо і економічно необґрунтовано обліковувати конкретну кількість прибраного особою снігу. Тому обсяг роботи з прибирання снігу може визначатися лише в витраченому особою на таке прибирання часі. Даний факт підтверджується і відповідними актами приймання виконаних робіт. Табелі обліку часу складалися з метою обліку обсягу виконаної працівниками за договорами роботи, на підставі чого складалися відповідні акти приймання виконаних робіт, що було підставою для виплати відповідної винагороди, а не заробітної плати. Ці особи не мали таких трудових гарантій, як постійно зайняті працівники за трудовим договором. Дані особи не керувалися і не могли керуватися внутрішнім трудовим розпорядком, оскільки роботу за договорами виконували, в залежності від того, чи мав місце сніговий покрив і чи була потреба в прибиранні снігу, тобто несистематично. Іншої роботи, не повязаної з прибиранням снігу, ці особи не виконували.

Цивільно-правові договори, укладені з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. ОСОБА_12 ніхто не оскаржував, рішень суду про визнання їх недійсними, немає і відповідачем суду не надано. Відповідно до ст. 204 ЦК всі ці цивільно-правові договори із вказаними особами є правомірними.

Позивач звернув увагу суду на те, що відповідачем стосовно директора підприємства позивача за порушення ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення складено протокол про адміністративне правопорушення від 08.06.2018, провадження за яким постановою Галицького районного суду м. Львова від 17.07.2018 у справі № 461/4469/18 закрито через відсутність в діях директора підприємства складу адмінправопорушення.

З огляду на викладене постанова про накладення штрафу від 25.05.2018 за порушення абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є протиправною та також підлягає скасуванню.

Щодо постанови № ЛВ 387/593/АВ/ФС/-3 від 25.05.2018, якою на позивача накладено штраф в розмірі 3723,00 грн. за порушення вимог ч. 1 ст. 50 КЗпП України, ч. 1 ст. 59 КЗпП України, ч. 1 ст. 65 КЗпП України, ст. 70 КЗпП України, ч. 2 ст. 84 КЗпП України щодо тривалості робочого часу, на переконання позивача, така є також неправомірною та підлягає скасуванню. Позивач у цій частині позовних вимог також покликався на постанову Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2018 у справі № 461/4310/18, якою провадження у справі про адмінправопорушення закрито через відсутність у діях директора підприємства позивача складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Даною постановою встановлено, що середня кількість штатних працівників підприємства з грудня 2017 по лютий 2016 становила 37, а мала б становити 68, з врахуванням режиму роботи підприємства в зимовий період, з врахуванням затримок замовників по оплаті робіт, виконаних підприємством, суд дійшов висновку, що залучення працівників до надурочних робіт, несвоєчасна виплата нарахованої зарплати в подвійному розмірі виникла внаслідок затримки оплати актів наданих послуг, а не протиправних дій директора підприємства, а також у звязку з нестачею працівників.

Позивач також вважає протиправним припис № ЛВ987/593/АВ-П від 08.05.2018 про усунення правопорушень, який не вручався та не скеровувався позивачу.

Ухвалою суду від 01.08.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а ухвалою суду від 15.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог за вх. № 31719 від 09.10.2018 (Т.1, а.с.76-79), відповіді на відзив за вх. № 31720 від 09.10.2018 (Т.1, а.с.84-87, 194-197), відповіді на відзив на заяву про уточнення позову (Т.1, а.с.246-250, Т.2, а.с.1-5). Просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 26988 від 29.08.2018 (Т.1, а.с.28-32), відзиві на заяву про уточнення позову за вх. № 33096 від 19.10.2018 (Т.1, а.с.206-211).

Представник відповідача зазначив, що в період з 03.05.2018 по 08.05.2018 уповноваженою посадовою особою ОСОБА_13 проведено інспекційне відвідування у ЛКП «ШРП Галицького району», за результатами якого складено акт № ЛВ387/593/АВ, яким встановлено порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ч. 1 ст. 50 КЗпП України, ч. 1 ст. 59 КЗпП України, ч. 1 ст. 65 КЗпП України, ст. 70 КЗпП України, ч. 2 ст. 84 КЗпП України, ч. 1 ст. 106 КЗпП України та винесено припис про усунення порушень № ЛВ/387/593/АВ-П.

У звязку з виявленням порушень вимог законодавства про працю заступником начальника ОСОБА_13 ОСОБА_5 винесено постанови про накладення штрафів № ЛВ387/593/АВ/ФС-1, № ЛВ387/593/АВ/ФС-2, № ЛВ387/593/АВ/ФС-3 від 25.05.2018.

В ході інспекційного відвідування інспектору праці надано цивільно-правові договори за період листопад 2017 березень 2018, які укладені директором підприємства позивача та працівниками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, згідно з якими останні зобовязувались виконати роботу щодо механізованого прибирання снігу в Галицькому, Франківському районах у період з 27.11.2017 по 31.03.2018.

Представник відповідача звернув увагу на те, що у таких договорах предметом є процес, а не його кінцевий результат, у таких не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється зобовязання виконувати роботи. Крім цього, їхня робота обліковувалася у табелях обліку робочого часу, відтак, такі мали режим роботи та підпорядковувались внутрішньому трудовому розпорядку. Ці наймані працівники виконували певні функції за конкретною посадою, а не індивідуально визначену роботу та отримували виплати у день виплати заробітної плати працівникам підприємства позивача. З огляду на таке, відповідач вважає правомірним накладення штрафу на позивача у сумі 670140,00 грн. за порушення ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Крім цього, відповідач звернув увагу на те, що усі доводи позовної заяви зводяться до протиправності постанови № ЛВ387/593/АВ/ФС-2 від 25.05.2018, разом з тим аргументів щодо протиправності інших двох постанов позивачем не надано.

При цьому відповідачем при інспекційному відвідуванні встановлено порушення ч. 1 ст. 106 КЗпП України та ч. 1 ст. 115 КЗпП України, а саме, за погодинною системою праці робота в надурочний час не оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Позивачем деяким працівника не оплачено у подвійному розмірі годинної ставки, а відтак, ОСОБА_13 правомірно накладено штраф у розмірі 11169,00 грн. за порушення вимог абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Також відповідач відзначив про існування правопорушень вимог ч. 1 ст. 50 КЗпП України, а саме згідно табелів обліку робочого часу за грудень 2017-лютий 2018 тривалість робочого часу працівників перевищує 40 годин на тиждень, ч. 1 ст. 59 КЗпП України тривалість перерви в роботі між змінами менша подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи час перерви і обід), а саме, згідно з табелями обліку робочого часу за грудень 2017 лютий 2018 тривалість змін водіїв становить 11 год. щоденно впродовж окремих періодів; ч. 1 ст. 65 КЗпП України - надурочні роботи для працівників перевищують 120 годин на рік: для ОСОБА_14 173 год. надурочної роботи у 2017, ОСОБА_15 341 год. надурочної роботи у 2017, ОСОБА_16 365 год. надурочної роботи у 2017; порушення ст. 70 КЗпП України - тривалість щотижневого безперервного відпочинку становить менше 42 годин, згідно з табелем обліку робочого часу за грудень 2017, за яким працівник ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 працювали без вихідних днів; ч. 2 ст. 84 КЗпП України - тривалість відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших підстав становить більше 15 календарних днів на рік, а саме: у першому кварталі 2018 13 працівникам надано відпустку без збереження заробітної плати на період більший, ніж вище вказано. Відтак правомірним є застосування штрафу до позивача у розмірі 3723,00 грн., за порушення приписів абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

На переконання відповідача, покликання на постанову Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2018 у справі № 461/4310/18 не мають жодного відношення до розгляду цієї справи.

Покликання на не надсилання позивачу припису від 08.05.2018 є безпідставними, що спростовується долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

З огляду на те, що перевірка проведена у порядку та у спосіб визначені чинним законодавством, оскаржувані постанови та припис прийняті у межах компетенції відповідача, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, зясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

ЛКП «ШРП Галицького району» зареєстроване як юридична особа 27.12.2001, ідентифікаційний код юридичної особи: 03349022; види діяльності за КВЕД: 91.29 Інші види діяльності із прибирання (основний) (Т.1, а.с.61).

На підставі наказу № 0873-П Головного управління Держпраці у Львівській області від 02.05.2018 та направлення № 0804 від 02.05.2018 (Т.1, а.с.65) посадовою особою відповідача інспектором праці ОСОБА_6 у присутності в.о. директора ЛКП «ШРП Галицького району» ОСОБА_20 у період з 03.05.2018 по 08.05.2018 проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ387/593/АВ від 08.05.2018 (Т.1, а.с.88-102).

У вказаному акті зафіксовано порушення допущені позивачем:

1. ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, а саме: в ході інспекційного відвідування виявлено цивільно-правові договори з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 При детальному вивченні вищевказаних договорів встановлено підміну трудових відносин цивільно-правовими. ОСОБА_21 зазначити, що прізвища цих громадян містяться у табелі обліку робочого часу;

2. ч. 1 ст. 50 КЗпП України тривалість робочого часу перевищує 40 годин на тиждень, а саме: згідно табелів обліку робочого часу за грудень 2017 лютий 2018 тривалість робочого часу працівників перевищує 40 годин на тиждень;

3. ч. 1 ст. 59 КЗпП України тривалість перерви в роботі між змінами менша подвійної тривалості робочого часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід), а саме: згідно з табелів обліку робочого часу за грудень 2017 лютий 2018 тривалість змін деяких водії становить 11 годин щоденно впродовж окремих періодів;

4. ч. 1 ст. 65 КЗпП України надурочні роботи перевищують для працівників 120 годин на рік, зокрема: ОСОБА_14 173 год. надурочної роботи у 2017, ОСОБА_15 341 год. надурочної роботи у 2017, ОСОБА_16 365 год. надурочної роботи у 2017;

5. ст. 70 КЗпП України тривалість щотижневого безперервного відпочинку становить менше 42 годин, зокрема, згідно табелю обліку робочого часу за грудень 2017 працівники ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 працювали без вихідних;

6. ч. 2 ст. 84 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про відпустки» - тривалість відпустки без збереження заробітної плати та з інших причин становить більше 15 календарних днів на рік, а саме: у першому кварталі 2018 13 працівникам надано відпустку без збереження заробітної плати на період більше 15 календарних днів на рік;

7. ч. 1 ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час не оплачується в подвійному розмірі годинної ставки, а саме: за грудень 2017 не оплачено у подвійному розмірі годинної ставки працівникам: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_21, ОСОБА_45

08.05.2018 Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено припис № ЛВ377/593/АВ-П (Т.1, а.с.198-200), яким зобовязано усунути виявлені у акті інспекційного відвідування від 08.05.2017 порушення та повідомити про це відповідача.

Відповідні акт та припис разом із супровідним листом скеровано позивачу рекомендованим листом з описом вкладення 10.05.2018, на якому проставлено відбитом штампу відділення поштового звязку з цією ж датою (Т.1, а.с.212, 213)

25.05.2018 заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_5 винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими особами на ЛКП «ШРП галицького району», а саме:

- № ЛВ387/593/АВ/ФС-1, за порушення вимог ч. 1 ст. 106 КЗпП України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України у розмірі 11169,00 грн. (Т.1, а.с.14-15);

- № ЛВ387/593/АВ/ФС-2, за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України у розмірі 670140,00 грн. (Т.1, а.с.16-17);

- № ЛВ387/593/АВ/ФС-3, за порушення ч. 1 ст. 50 КЗпП України, ч. 1 ст. 59 КЗпП України, ч. 1 ст. 65 КЗпП України, ст. 70 КЗпП України, ч. 2 ст. 84 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про відпустки» у розмірі 9723,00 грн. (Т.1, а.с.18-19).

08.06.2018 ГУ Держпраці складено протоколи про адміністративне правопорушення № ЛВ 387/593/АВ/П/1ПТ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та № ЛВ 387/593/АВ/П/2ПТ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (до матеріалів справи представлено лише протокол № ЛВ 387/593/АВ/П/2ПТ Т.1, а.с.109-111), щодо яких відповідно до постанов Галицького районного суду м. Львова від 17.07.2018 у справі № 461/4469/18 та від 03.07.2018 у справі № 461/4310/18 відповідно, провадження про адміністративні правопорушення закриті за відсутності у діях ОСОБА_1 складів цих адміністративних правопорушень (Т.1, а.с.20, 21-24).

Позивач вважаючи протиправними припис від 08.05.2018 та постанови про накладення на нього штрафів, а також такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завдання адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації ст. 259 Кодексу законів про працю України та ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 295 від 26.04.2017, якою, в тому числі, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі Порядок № 295).

Відповідно до п.2 цього Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

У пункті 5 Порядку № 295 передбачено підстави для проведення інспекційного відвідування, такі проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів.

Згідно з пунктом 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень обєкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Зі змісту наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 02.05.2018 №0873-П та направлення для проведення інспекційного відвідування від 02.05.2018 № 0804, проведено інспекційне відвідування ЛКП «ШРП Галицького району» на підставі листа ГУ ПФ України за вх. № 6545/05-71 від 05.04.2018, що свідчить про підставність її проведення відповідачем, якого допущено до її проведення.

За результатами цього інспекційного відвідування складено акт № ЛВ387/593/АВ від 08.05.2018 та винесено оскаржувані постанови та припис.

Так, актом інспекційного відвідування від 08.05.2018 зафіксовано порушення:

- ч. 3 ст. 24 КЗпП України - працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

- ч. 1 ст. 50 КЗпП України - нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

- ч. 1 ст. 59 КЗпП України - тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

- ч. 1 ст. 65 КЗпП України - надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

- ст. 70 КЗпП України - Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години.

- ч. 1 ст. 106 КЗпП України - За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

- ч. 2 ст. 84КЗпП України та ст. 26 Закону України „Про відпустки - За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Частиною 2 ст. 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю, в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обовязків, передбачених законами України "Про військовий обовязок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, зазначені у частині 2 статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу норми абзацу 2 статті 265 КЗпП вбачається, що законодавець у гіпотезі статті визначив окремі складові, які формують в кожному випадку окремий склад порушення. Метою такої відповідальності на думку суду є ціль: щодо належного впорядкування трудових відносин між роботодавцем і працівником; забезпечення соціальних гарантій працюючих; сплата в повному обсязі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачений частиною другою статті 265 КЗпП України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Згідно з положеннями зазначеного вище пункту штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ387/593/АВ/ФС-1 від 25.05.2018, якою за порушення вимог ч. 1 ст. 106 КЗпП України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України на підставі абзацу 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено на позивача штраф у сумі 11169,00 грн. (Т.1, а.с.14-15), суд встановив таке.

У вказаній постанові зафіксовано, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 106 КЗпП України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час не оплачується у подвійному розмірі годинної ставки, а саме, за грудень 2017 не оплачено у подвійному розмірі годинної ставки працівникам, а одрдинарному -: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31., ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_21, ОСОБА_45 згідно з відомості на виплату грошей нараховано 05.05.2018 доплату за надурочні зазначеним працівникам (Т.1, а.с.14).

Представники позивача у судових засіданнях пояснили, що дійсно у грудні 2017 мало місце порушення, щодо невиплати в подвійному розмірі за погодинною оплатою праці роботи в надурочний час працівникам підприємства, а також в одинарному розмірі ряду працівників підприємства, яке є порушенням строків виплати заробітної плати працівникам як в одинарному розмірі, так і в подвійному розмірі.

Разом з тим, вказане порушення, на переконання представників позивача відбулося не з вини підприємства, що підтверджується актами виконаних робіт, а також постановою Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2018 у справі № 461/4310/18.

У цій постанові від 03.07.2018 встановлено, що відповідно до Розпорядження Львівського міського голови № 641 від 10.11.2017 року «Про перехід підприємств задіяних до роботи з механізованого прибирання вулично-дорожньої мережі на зимовий режим роботи» ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» перейшло на зимовий режим роботи з 13.11.2017 року.

Згідно довідки ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» у період з грудня 2017 року по лютий 2018 року, середня кількість штатних працівників підприємства становила 37, але відповідно до штатного розкладу мала б становити 68.

Судом встановлено, що згідно виписки/особового рахунку від 17.05.2018 р., Галицькою районною адміністрацію ЛМР 17 травня 2018 року було оплачено акт наданих послуг з механізованого санітарного прибирання доріг за березень 2018 року.

Як вбачається з банківської виписки ПАТ «КБ Приват ОСОБА_36» по рахунку ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» № 26002053822670 Франківською районною адміністрацію ЛМР 13 квітня 2018 року було оплачено акт за лютий-березень 2018 року.

На підставі відомості на виплату грошей № 135 за травень 2018 року, встановлено, що заборгованість по заробітній платі працівникам ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» виплачена.

Таким чином суд, оцінюючи вищевказані документи, дійшов висновку, що залучення працівників до надурочних робіт та несвоєчасна виплата нарахованої в подвійному розмірі годинної ставки за надурочний час працівникам дільниці механізації виникла внаслідок затримки оплати актів наданих послуг, а не протиправних дій ОСОБА_1 та у зв'язку із нестачею працівників дільниці механізації.

Окрім того, відповідно до акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) № ЛВ640/472/АВ-ЛВ387П593, складеного 27 червня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області, порушень за наслідками повторної перевірки ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» не виявлено (Т.1, а.с.21-23).

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України).

Разом з тим, на переконання суду, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не спростовує безпосередньо події такого правопорушення, а також не заперечує факту порушення позивачем законодавства про працю, який належними та допустимими доказами підтверджений в матеріалах даної справи.

Суд зважає на постанову Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2018 у справі № 461/4310/18 щодо відсутності в діях директора підприємства позивача складу відповідного адміністративного правопорушення, однак, зазначає таке.

В судовому засіданні представниками позивача в судових засіданнях визнано факт порушення ст. 106 і ч. 1 ст. 115 КЗпП України, зафіксованого відповідачем у акті.

Відповідальність за таке порушення визначена статтею 265 КЗпП України, яка не передбачає випадків звільнення від такої відповідальності, відтак на переконання суду, відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф за таке правопорушення.

Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ387/593/АВ/ФС-2 від 25.05.2018, якою за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено на позивача штраф у сумі 670140,00 грн. (Т.1, а.с.14-15), суд встановив таке.

У вказаній постанові зафіксовано, що позивачем не дотримано вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, а саме в ході інспекційного розслідування виявлено цивільно-правові договори з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 При детальному вивченні вищезазначених договорів відповідачем встановлено підміну трудових відносин цивільно-правовими. Також зазначено, що що прізвища відповідних громадян є у табелях робочого обліку робочу.

Представники позивача заперечили проти таких висновків відповідача та зазначили, що дійсно ЛКП „ШРП Галицького району є виконавцем робіт за договорами з районними адміністраціями на на прибирання снігу на територіях відповідних районів, які мають ознаки договору підряду (Т.2, а.с.17-23). Відповідні роботи виконувалися власними силами підприємства, а також шляхом шляхом залучення фізичних осіб на підставі цивільно-правових договорів, які за своєю природою є договорами субпідряду, у них позивач замовник, а відповідні особи виконавці (Т.1, а.с.34-51). Оскільки цивільно-правові угоди з вищевказаними фізичними особами відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, презюмуються як правомірні, судових рішень про визнання їх недійсними немає то вони підлягали виконанню.

Зазначили, що покликання відповідача на те, що предметом таких договорів є процес праці, а не її кінцевий результат, що фізичні особи повинні були систематично виконувати трудові функції на підприємстві, відповідно до визначеного виду роботи у встановлений строк в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобовязання виконати роботи не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.

Предметом договору підряду (ст. 837 ЦК України) є виконання роботи за завданням замовника, що й мало місце за цивільно-правовими договорами позивача з фізичними особами, такими договорами передбачається і кінцевий результат виконуваної роботи з механізованого прибирання снігу, який є дещо особливим відсутність снігу на дорогах і тротуарах двох районів міста, а єдиним можливим способом облікування обсягу робіт за цими договорами - за часом тривалістю їх виконання.

Крім цього представники позивача вважають безпідставними покликання на те, що записи у подорожніх листах вантажних автомобілів про посади гр. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_46, ОСОБА_11, ОСОБА_12, час виїзду з гаража та повернення в гараж водія та автомобіля, підписи водіїв, які здали ці автомобілі, свідчать про підпорядкованість правилам внутрішнього трудового розпорядку, з огляду на таке. Фізичні особи виконували роботи за договорами на транспортних засобах, які належать позивачу, що не заборонене законом, такі заправлялися паливом позивача, а тому для бухгалтерського обліку списання ПММ необхідний первинний документ, яким є подорожній лист і саме тому такі листи виписувалися.

Також вважають безпідставними покликання на те, що ці працівники мають режим роботи, оскільки їхня робота обліковувалась у табелях обліку робочого часу, виконували систематично конкретні функції за конкретною посадо, отримували виплату заробітної плати у день, як працівники підприємства, а відтак, підпорядковувались трудовому розпорядку, з огляду на таке.

Вказані працівники за договорами здійснювали механізоване прибирання снігу в Галицькому та Франківському районах, тобто конкретну визначену у договорах роботу. Табелі складались з метою обліковування обсягу виконаної цими особами роботи, а не з метою нарахування заробітної плати. На підставі актів приймання виконаних робіт цим особам виплачувалася винагорода, а не заробітна плата та на них не поширювались гарантії, визначені трудовим законодавством.

Ці особи не керувались і не могли керуватися внутрішнім трудовим розпорядком, оскільки роботу за договорами виконували у залежності від того чи мав місце сніговий покрив і чи була потреба у прибиранні снігу. Зауважили, що професія водія вантажного автомобіля передбачає перевезення будь-яких вантажів, але немає професії водія, в обовязки якого входить лише вивезення снігу.

Оцінюючи доводи сторін у цій частині суд зазначає таке.

До матеріалів справи долучено цивільно-правові договори з працівниками ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_47, ОСОБА_7, ОСОБА_10 за періоди листопад 2017 березень 2018 (Т.1, а.с.34-51).

Представники позивача пояснили, що такі угоди декілька раз переукладались, оскільки керівництво підприємства позивача не могло передбачити термін, на який буде потрібна їхня допомога.

Ці договори є ідентичними за умовами, за винятком періоду їх укладення.

Відповідно до умов цих договорів замовник (ЛКП «ШРП Галицького району») доручає, а виконавець (відповідний працівник з числа вище перелічених) бере на себе зобовязання виконати такі роботи: механізоване прибирання снігу з вулиць Галицького та/або Франківського району, відповідними автомобілями чи тракторами.

Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, визначеної договором та зобовязаний своєчасно прийняти та оплатити роботу.

За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі згідно з діючими нормами на підприємстві. Оплата здійснюється у день виплати заробітної плати працівникам підприємства після прийняття замовником роботи за актом.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим за підстав, наведених в частині першій статті 24 КЗпП України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП).

На виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015 (далі Постанова №413).

За правилом, визначеним Постановою № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором […].

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Згідно з цією нормою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (стаття 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором(частина перша статті 903 ЦК України). Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 ЦК України).

Суд вважає за доцільне зазначити, що ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Проаналізувавши долучені до матеріалів табелі обліку робочого часу (Т.1, а.с.52-58), акти здачі-прийняття робіт (Т.1, а.с.114-140), подорожні листи (Т.1, а.с.219-242), суд дійшов висновку, що укладені цивільно-правові договори слід віднести до трудових, з огляду на таке.

У табелях обліку робочого часу, облік працівників здійснювався за конкретною посадою, у графі «розряд, оклад» містяться відмітки про конкретний розряд (ОСОБА_11 ІІІ розряд, ОСОБА_9 ІІІ клас, ОСОБА_7 водій І класу, ОСОБА_47 ІІІ розряд, ОСОБА_10 І клас), у графі відпрацьовано годин «з них нічні» - щодо кожного працівника містяться відмітки про кількість годин.

При цьому позивач не зміг надати пояснення суду чому до працівників, до яких не застосовуються трудові гарантії визначено період роботи нічних годин та на що це впливає, оскільки як справедливо зауважила представник відповідача, до працівників за цивільно-правовими угодами такі не застосовуються.

Суд вважає обґрунтованими покликання представника відповідача на те, що згідно з додатком до класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 327 від 28.07.2010, передбачено професію «Водій самохідного механізму», код професії 8334, та професію «Тракторист», код професії 8331, а до самохідних механізмів відносяться саме трактор та вантажні автомобілі.

Суд критично оцінює і долучені до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт, оскільки такі підписувались між цими особами і уповноваженою особою позивача із зазначенням конкретних посад цих осіб, у актах класифіковано чергування, які договором не передбачено (наприклад водій ОСОБА_10 чергував у денний час у листопаді 2017 33 години, водій ОСОБА_7 86 годин, тракторист ОСОБА_47 44 год., водій ОСОБА_9 чергував у листопаді 2017 у нічний час 47 год., водій ОСОБА_7 у нічний час 60 год (Т.1, а.с.115)). Представники позивача не висловили аргументів щодо можливості залучення осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами до чергувань, а також не аргументував чи входять роботи з чергуванням до механізованого прибирання снігу.

Крім цього, зі змісту цих актів встановлено здійснення доплат відповідним особам, наприклад за роботу у нічний час, доплату за класність (Т.1, а.с.120, 124, 134).

Судом також встановлено, що у відповідних подорожних листах вантажних автомобілів, у явки вказано посади цих осіб, час згідно з графіком виїзду з гаражу та повернення в гараж автомобіля та водія, а також підписи водіїв, які здали ці автомобілі.

Оцінюючи наведене у сукупності, суд констатує, що перелічені вище фізичні особи систематично виконували певні трудові функції фактично працювали водіями самохідних механізмів та трактористом. За таких обставин факт оформлення позивачем цивільно-правових угод не змінює характеру трудових відносин, у яких з ним фактично перебували ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Такі дії роботодавця (оформлення трудових відносин у формі цивільно-правових договорів) перешкоджають реалізації працівниками права на належну оплату праці та відпочинок, на щорічні оплачувані відпустки, на здорові і безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття тощо.

Тому суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення підприємством позивача вимог статті 24 КЗпП, а відтак оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ387/593/АВ/ФС-2 від 25.05.2018 є правомірною.

Щодо покликання позивача на постанову Галицького районного суду м. Львова від 17.07.2018 у справі № 461/4469/18, суд зазначає таке.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № ЛВ 387/593/АВ/П/1ПТ від 08 червня 2018 року, 08.05.2018 року на вул. Льва, 4, у м. Львові у ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» за результатами інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Львівській області встановлено порушення ОСОБА_1 вимог частини першої статті 24 КЗпП, зокрема працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу: в ході інспекційного відвідування виявлено цивільно-правові договори з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 При вивчені вищевказаних договорів встановлено підміну трудових відносин цивільно-правовими. Крім того, прізвища вищевказаних громадян є у табелях обліку робочого часу.

ОСОБА_1 у судовому засіданні факт правопорушення заперечив, додатково пояснив, що він як директор ЛКП «ШРП Галицького району»: для виконання підприємством певних конкретних робіт, а саме: механізованого прибирання тротуарів та вулиць в зимовий період були укладені договори ЦПД з певними особами. Відповідно до розпорядження № 641 від 10.11.2017 року Львівського міського голови «Про перехід підприємств задіяних до роботи з механізованого прибирання вулично-дорожньої мережі на зимовий режим роботи». В період з Грудня 2017 - Лютий 2018 p.p., середня кількість штатних працівників дільниці механізації ЛКП «Шляхово-ремонтного підприємства Галицького району» становила 37 осіб, але відповідно до штатного розкладу мала би становити 68 осіб. У зв'язку із складними погодними умовами в період грудень 2017 року - лютий 2018 року та нестачею працівників дільниці механізації, були укладені договори ЦПД з певними особами для виконання робіт в зимовий період з механізованого прибирання для забезпечення належного стану доріг та тротуарів вулиць Галицького та Франківського районів м. Львова. Оплата праці проводилась згідно актів виконаних робіт. Договори ЦПД були укладені у зв'язку з тим, що підприємству не потрібні працівники на постійне виконання відповідних робіт, тому, що дані роботи мають епізодичний характер і пов'язані з відповідними погодними умовами в зимовий період.

Галицьким районним судом м. Львова у межах цієї справи встановлено, що відповідно до розпорядження № 641 від 10.11.2017 року Львівського міського голови «Про перехід підприємств задіяних до роботи з механізованого прибирання вулично - дорожньої мережі на зимовий режим роботи».

В період з Грудня 2017 - Лютий 2018 p.p., середня кількість штатних працівників дільниці механізації ЛКП «Шляхово-ремонтного підприємства Галицького району» становила 37 осіб, але відповідно до штатного розкладу мала би становити 68 осіб.

У зв'язку із складними погодними умовами в період грудень 2017 року - лютий 2018 року та нестачею працівників дільниці механізації, були укладені договори ЦПД з певними особами для виконання робіт в зимовий період з механізованого прибирання для забезпечення належного стану доріг та тротуарів вулиць Галицького та Франківського районів м. Львова. Оплата праці проводилась згідно актів виконаних робіт.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, що зумовило закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України).

Разом з тим, на переконання суду, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не спростовує безпосередньо події такого правопорушення, а також не заперечує факту порушення позивачем законодавства про працю, який належними та допустимими доказами підтверджений в матеріалах даної справи.

Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ387/593/АВ/ФС-3 від 25.05.2018 якою за порушення вимог ч. 1 ст. 50 КЗпП України, ч. 1 ст. 59 КЗпП України, ч. 1 ст. 65 КЗпП України ст. 70 КЗпП України, ч. 2 ст. 84 КЗпП України, стаття 26 Закону України „Про відпустки на підставі абзацу 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України до позивача застосовано штраф у сумі 3723, 00 грн., суд зазначає що ні у позовній заяві, ні будь-якій іншій заяві, що подавались позивачем до матеріалів цієї справи, ні у ході судового розгляду не надано жодних аргументів, в обґрунтування позовних вимог щодо необхідності її скасування. Судом в ході судового розгляду таких підстав не встановлено.

Крім того, критично суд оцінює і вимоги про необхідність скасування припису № ЛВ387/593/АВ-П від 08.05.2018, оскільки правових підстав для його скасування не наведено, а покликання на неодержання такого спростовуються копією опису вкладення рекомендованого листа з описом вкладення (надіслано листом із копією акта інспекційного відвідування від 08.05.2018), з відміткою відділення поштового відправлення із датою прийняття такого 10.05.2018 (Т.1, а.с.212).

До матеріалів справи не представлено будь-яких документів, які складені на підприємстві про відсутність документів у відправленні (наприклад, акта) чи доказів звернення до відповідача із вимогою надіслання такого за його відсутності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувані у межах цієї справи постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 25.05.2018 та припис від 08.05.2018 судом не встановлено порушення відповідних критеріїв при їх прийнятті.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є необґрунтованими та спростовуються у повному обсязі, долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачці, якій у задоволенні позову відмовлено.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - пять днів з дня закінчення розгляду справи.

Оскільки вказана справа розгляну у порядку загального позовного провадження розглянута за правилами загального позовного провадження, десятий день складення повного тексту рішення припав на вихідний день 23.12.2018 неділя, 24.12.2018 вихідний день, 25.12.2018 святковий день, повний текст рішення складено у перший робочий день 26.12.2018.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтного підприємства Галицького району» (79019, м. Львів, вул. Льва, 4; код ЄДРПОУ: 03349022) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8; код ЄДРПОУ: 39778297) про визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Львівській області від 25.05.2018 № ЛВ 387/593/АВ/ФС-1; № ЛВ 387/593/АВ/ФС-2; № ЛВ 387/593/АВ/ФС-3 та Припису № ЛВ 287/593/АВ-П від 08.05.2018 відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2018 року.

Суддя Качур Р.П.