YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Кіровоградська область

/

Кіровоградський окружний адміністративний суд

Рішення № 78845621, 27.12.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення

27.12.2018

Номер справи

п/811/1082/16

Номер документу

78845621

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/1082/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретарів судового засідання Гловацької М.О., Бондар Я.Г.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження

адміністративну справу за позовом

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг Плюс" (25006, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37297680)

представник: ОСОБА_1

відповідач: Головне управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501)

представники: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг Плюс" (надалі ТОВ "Промагролізинг Плюс") у серпні 2016 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000161404 від 12.08.2016 року, №0000171404 від 12.08.2016 року, №0000461302 від 12.08.2016 року, №0000451302 від 12.08.2016 року, №0000441302 від 12.08.2016 року.

Позов мотивовано тим, що ревізорами ГУ ДФС у Кіровоградській області із залученням ревізорів Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області у липні 2016 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Промагролізинг Плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за наслідками якої винесені спірні податкові повідомлення рішення про збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб, застосовані штрафні санкції за порушення законодавства по регулюванню обігу готівки та за платежем податок з доходів найманих працівників. Позивач не погоджується з висновками акту цієї перевірки №52/11-28-14-04/37297680 від 02.08.2016 року, на підставі яких винесені спірні податкові повідомлення-рішення, зокрема, заперечуючи твердження ревізорів про ненадання ним на перевірку первинних бухгалтерських документів. Позивач наполягає, що ним у ході перевірки, а також після неї надано усі первинні документи, які підтверджували витрати підприємства, що враховуються для визначення обєкта оподаткування. Стверджує, що відповідач безпідставно не взяв до уваги первинні документи та протиправно визначив суму завищених витрат у розмірі 41612234 грн. шляхом визначення різниці між сумою задекларованих витрат та сумою виплаченої заробітної плати працівникам. Так само, є безпідставними твердження про використання позивачем товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, які стали підставою для висновків про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 7 759 443 грн. Крім того, позивач не погоджується з висновками контролюючого органу про невизнання його фінансово-господарських відносин із контрагентами-постачальниками, по яких наявна негативна податкова інформація. Позивач наполягає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобовязань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач наполягає, що він є добросовісним платником податків та не може бути позбавлений права на формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які підтверджені належними первинними документами. Також позивач заперечує висновки акту перевірки про неповернення директором підприємства суми коштів у розмірі 709 194, 68 грн., які були йому видані під звіт, що стало підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб, посилаючись на те, що контролюючим органом не було взято до уваги авансові звіти, які підтверджують суми попередніх перевитрат директора підприємства, які йому не були повернуті. Щодо нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про регулювання обігу готівки, позивач посилається на те, що Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обліку готівки" №436/95 від 12.06.1995 року є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому не може застосовуватися при визначенні штрафних санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування. З цих підстав позивач просить суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення рішення.

Ухвалою суду від 11.01.2018 року прийнято рішення здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача надав до суду заперечення на позов, які по формі та змісту відповідають вимогам до відзиву на позовну заяву. У них представник відповідача посилався на те, що у ході планової перевірки позивач не надав регістри бухгалтерського обліку, головні книги, оборотно-сальдові відомості (журнали-ордери), тому правильність відображення показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2013 2015 рік перевірити неможливо. У звязку з цим було встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за 2013, 2014 роки на 12907508 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік на суму 28704726 грн. Крім того ТОВ "Промагролізинг Плюс" мало фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами-постачальниками, по яких наявна негативна податкова інформація. Оскільки у ході проведених перевірок не було підтверджено реальність операцій з продажу товарів цими контрагентами, контролюючий орган прийшов до висновку, що позивач здійснив безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) товарів у цих контрагентів. Крім того, у ході перевірки встановлено заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2015 року у сумі 7759443 грн., завищення податкового кредиту на 13908 грн. в результаті недостовірного відображення сум ПДВ у податковій звітності, завищення податкового кредиту на 14578 грн. за рахунок неправомірного відображення у складі податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною, яка не зареєстрована в ЄРПН, завищення податкового кредиту на 950935 грн. по операціях з оприбуткування товарів від контрагентів постачальників, по яких наявна негативна податкова інформація. Також у ході перевірки правильності оподаткування окремих видів доходів встановлено відсутність авансових звітів за суми коштів, виданих з каси підприємства на придбання товарів, та неповернення надміру витрачених коштів у встановлений законодавством термін. Виходячи з цього позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 168721, 64 грн. та донараховано пеню в сумі 79196, 59 грн. Доводячи правомірність висновків акту перевірки, просив суд у позові відмовити.

У ході судового розгляду учасники справи подали заяви про розгляд справи без їхньої участі у письмовому проваджені.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг Плюс" з 07.10.2010 року зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку платників податків у Кіровоградській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області. Основним видом його економічної діяльності є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства. (а.с. 22, т.4)

Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області та Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області у період з 6 по 26 липня 2016 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Промагролізинг Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт №52/11-28-14-04/37297680 від 02.08.2016 року. (а.с. 2 105, т.3)

Висновками акту перевірки встановлено такі порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, ч.2 ст.3, ч.2, ч.3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №108/704, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186, наказу Міністерства від 10.01.2007 року №2 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за період, що перевіряється, на загальну суму 7 536 163 грн., в т.ч. за: 2013 рік 873 251 грн., 2014 рік 1 496 061 грн., 2015 рік 5 166 851 грн.

- п.44.1 п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 7 759 443 грн. за грудень 2015 року;

- пп.170.9.1, пп.170.9.2 п.170.9 ст.170, пп.164.2.11 п.164.2 ст.164, пп.168.1.2 п.168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 141 876,05 грн.;

- пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано пеню в сумі 79 196,59 грн.

На підставі цього акту ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0000161404 від 12.08.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 7 536 163 грн. за основним платежем та 592328 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 73, т.1);

- форми "Р" №0000171404 від 12.08.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 7759443 грн. за основним платежем та 1939861 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 75, т.1);

- форми "Д" №0000461302 від 12.08.2016 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 141876,05 грн. за основним платежем, у розмірі 35469,01 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та нараховано пеню у розмірі 79196,59 грн. (а.с. 77, т.1)

- форми "С" №0000451302 від 12.08.2016 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства по регулюванню обігу готівки у розмірі 177298,67 грн. (а.с. 79, т.1);

- форми "ПС" №0000441302 від 12.08.2016 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 510 грн. (а.с. 81, т.1)

Вирішуючи спір щодо законності оскаржених позивачем податкових повідомлень - рішень, суд дійшов до таких висновків.

Як вбачається зі змісту пункту 3.1 акту перевірки №52/11-28-14-04/37297680 від 02.08.2016 року та наданого відповідачем розрахунку податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000161404 від 12.08.2016 року (а.с. 6-7, т.2), на розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, донарахованого у сумі 7536163 грн., вплинули висновки контролюючого органу про порушення ТОВ "Промагролізинг Плюс" п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, ч.2 ст.3, ч.2, ч.3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №108/704, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186, наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року №2 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку", внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 2015 рік на загальну суму 41 612 234 грн., а саме за 2013 рік на суму 4 596 060 грн., за 2014 рік на суму 8 311 448 грн., за 2015 рік на суму 28 704 726 грн., занижено позитивне значення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності за 2015 рік на суму 28 704 726 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 873 251 грн., за 2014 рік на суму 1 496 061 грн., за 2015 рік на суму 5 166 851 грн., усього - 7 536 163 грн.

Ці порушення полягали в тому, що ТОВ "Промагролізинг Плюс" для визначення собівартості реалізованої готової продукції, інших операційних витрат не надано розрахунки собівартості реалізованої продукції, лімітно-забірні картки, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності та іншої звітності, повязаної з обчисленням і сплатою податків, зборів і платежів, за період, що перевірявся. За відсутності регістрів бухгалтерського обліку, головних книг, оборотно-сальдових відомостей (журналів-ордерів) неможливо визначити правомірність відображення показників у поданих податкових деклараціях з податку на прибуток за 2013 - 2015 рік (визначення сум витрат, пов'язаних з доходом, а також списання і використання матеріалів в кількісному та вартісному виразі для виготовленої та реалізованої продукції в кожному звітному періоді).

Окремо в акті перевірки вказано про непідтвердження факту придбання та використання в господарській діяльності товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинах з ТОВ "Діомед Інвест" за січень 2013 року, ТОВ "Успіх20плюс12" за лютий 2013 року, ТОВ "Торговий дім ОСОБА_5" за лютий, серпень, жовтень 2013 року, березень 2014 року, ТОВ "ОСОБА_6 Інвест" за березень 2013 року, ТОВ "Глобал Торг Лтд" за квітень 2013 року, ТОВ "Кристалл.Биз.Лтд" за травень, листопад 2013 року, ТОВ "Резалт Прінт" за травень - червень 2013 року, ТОВ "Соладей - Україна" за липень 2013 року, ТОВ "АПС Люкс" за серпень 2013 року, ПП "Геолідер" за вересень 2013 року, ТОВ "Форекс Юніон" за вересень 2013 року, ПП "Арт-Майдан Україна" за лютий 2014 року, ПП "Атлетик Сан" за березень 2014 року, ТОВ "Інвент Буд" за квітень 2014 року, ТОВ "Бізнес-Інформ-Акцент" за травень 2014 року, ТОВ "Промислова енергія" за травень 2014 року, ТОВ "Стандарт про" за лютий 2015 року, ПП "Влатам" за квітень - травень 2015 року, ТОВ "Торгівельно-виробнича компанія "Поліформ" за липень 2015 року, ТОВ "Гарний Бізнес" за листопад - грудень 2015 року, ТОВ "Акта Компані" за грудень 2015 року, ТОВ ОТК "Європлюс" за грудень 2015 року, щодо яких є негативна податкова інформація.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин і до 01.01.2015 року) обєктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.5 статті 138 ПК України).

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо повязаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, розділ III "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України викладено у новій редакції.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Відповідно до пунктів 4, 5, 6, 7 цього Положення об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобовязань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобовязань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо повязати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктами 10, 11 цього Положення собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868, визначено, що витрати зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); прибуток сума, на яку доходи перевищують повязані з ними витрати.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1-3 статті 8 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з частинами 1-5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Наказом Міністерства фінансів України від 04.05.1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №108/704, затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пунктів 3.1 3.7 Положення №88 облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Підприємства й установи, що складають облікові регістри на електронних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді. Відповідальність за несвоєчасне складання облікових регістрів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали підписали ці облікові регістри. Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру їх надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків. Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування. Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Статтею 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Згідно з пунктом 44.1 статі 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до пп.20.1.3, пп.2.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у т.ч. від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 86.7 статті 87 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Судом установлено, що наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області №129 від 06.04.2016 року призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Промагролізинг Плюс" строком 10 робочих днів, починаючи з 18.04.2016 року, про що позивачу направлено повідомлення від 06.04.2016 року. (а.с. 106, 107, т.3)

У цей період перевірка не була проведена, про що складено акт №17/11-28-14-04/37297680 від 18.04.2016 року про неможливість проведення перевірки у звязку із втратою (викраденням) документів, про що позивач подав відповідне повідомлення. (а.с. 110 - 111, 122-123, т.3)

Наказом ГУ ДФС України у Кіровоградській області №151 від 20.04.2016 року термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Промагролізинг Плюс" перенесено у звязку з втратою документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність підприємства, до відновлення та надання документів для перевірки в межах строків, визначених п.44.5 ст.44 ПК України. (а.с. 108, т.3)

У ході перевірки направлялися запити від 11.07.2016 року, від 18.07.2016 року, від 20.07.2016 року про надання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки. (а.с. 112- 117, т.3)

У звязку з ненаданням документів на перевірку 02.08.2016 року ревізорами складено відповідний акт про ненадання документів (а.с.119, т.3) та того ж дня складено акт перевірки №52/11-28-14-04/37297680 від 02.08.2016 року.

Позивач, отримавши 02.08.2016 року копію акту перевірки та не погоджуючись із висновками, викладеними у ньому, на підставі абз.2 п. 44.6 ст.44, п.86.7 ст.86 ПК України листами №13/ю від 09.08.2016 року та №14/ю від 09.08.2016 року подав до контролюючого органу копії документів, що не були враховані при здійсненні перевірки, та заперечення на акт перевірки. (а.с. 83 86, т.1)

Листами №4037/10/11-28-14-04-08 від 10.08.2016 року та №4038/10/11-28-14-04-08 від 10.08.2016 року ГУ ДФС у Кіровоградській області повідомило позивача про залишення заперечень та поданих документів без розгляду на підставі того, що вони подані з порушенням установленого строку. (а.с. 120, 121, т.3).

Не погодившись з такими діями контролюючого органу, ТОВ "Промагролізинг Плюс" у серпні 2016 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області про залишення без розгляду заперечень та копій документів ТОВ "Промагролізинг Плюс" до акту документальної планової виїзної перевірки №52/11-28-14-04/37297680 від 02.08.2016 року. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області про залишення без розгляду заперечень та копій документів ТОВ "Промагролізинг Плюс" до акту документальної планової виїзної перевірки від 02.08.2016 року №52/11-28-14-04/37297680. (а.с. 235, т.2)

Отже висновки відповідача про відсутність первинних документів, що не дозволило контролюючому органу перевірити правомірність визначення суми витрат, повязаних з доходом, суд визнає безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобовязань прийняті без урахування поданих позивачем заперечень та документів, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності.

У даній справі суд за клопотанням позивача з метою оцінки фінансово-економічних результатів його господарської діяльності призначив судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання, чи підтверджуються документами податкового та бухгалтерського обліку висновки акту перевірки №52/11-28-14-04/37297680 від 02.08.2016 року.

На виконання ухвали суду судовим експертом ОСОБА_7 проведено судову економічну експертизу та складено висновок №304 від 12.07.2017 року, відповідно до якого на дослідження надані всі документи бухгалтерського, податкового обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. (а.с. 170-207, т.2).

Проведеним дослідженням методом документальної перевірки та зіставлення, способом арифметичного підрахунку та співставлення, яке було проведено на підставі документів бухгалтерського та податкового обліку (оборотні відомості по рахункам 203, 22, 281, 92, 93, аналізи рахунків 23, 90, 92, 93 за відповідні періоди, головні книги та первинних документів до них (видаткових накладних, актів виконаних робіт, розрахунково-платіжних документів тощо), встановлено, що ТОВ "Промагролізинг Плюс" завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, за 2013 рік на суму 6130 грн., за 2014 рік на суму 12 817 грн., та витрати, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік на суму 51 005 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 1165 грн., за 2014 рік на суму 2307 грн., за 2015 рік на суму 9181 грн., а відтак - частково спростовано висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємств, викладені в акті перевірки №52/11-28-14-04/37297680 від 02.08.2016 року.

З цих підстав, суд визнає правомірними донарахування у податковому повідомленні-рішенні №0000161404 від 12.08.2016 року податку на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 1165 грн., за 2014 рік на суму 2307 грн., за 2015 рік на суму 9181 грн.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення №0000171404 від 12.08.2016 року про збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з пунктом 3.2.1 акту перевірки №52/11-28-14-04/37297680 від 02.08.2016 року перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року (з урахуванням актів, складених за результатами попередніх перевірок) встановлено їх заниження на суму 7 759 443 грн. за грудень 2015 року. За висновками контролюючого органу "…на порушення п.198.5 ст.198 ПК України платником не нараховано податкові зобовязання, виходячи з бази оподаткування за товарами (послугами) з вартості ціни придбання (п.189.1 ст.189 ПК України), у зв'язку з тим, що такі товари (послуги) використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків на суму 7759443 грн. Так, за період, що перевірявся, ТОВ "Промагролізинг Плюс" придбано ТМЦ на суму 41299815 грн., залишок запасів станом на 31.12.2015 року складає 2452000 грн. відповідно до фінансового звіту субєкта малого підприємництва. Тобто, вартість придбаних та невикористаних в господарській діяльності запасів складає 38797215 грн., а сума податкового зобов'язання з ПДВ складає 7 759 443 грн. (38 797 215 грн. х 20%). Таким чином платником занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2015 року на 7 759 443 грн. за грудень 2015 року (детальний опис порушення в п.3.1.2 "Витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування" п.3.2.2 "Податковий кредит"…)".

Згідно з пунктом 3.2.1 акту перевірки №52/11-28-14-04/37297680 від 02.08.2016 року, оскільки для перевірки не було надано регістри бухгалтерського обліку, головні книги, оборотно-сальдові відомості (журнали-ордери), тому неможливо визначити правомірність визначення сум податкового кредиту.

Крім того, в цьому пункті зазначено про порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 ПК України, які полягали в тому, що позивачем недостовірно відображено суми ПДВ у податковій звітності, внаслідок чого завищено податковий кредит:

- за жовтень 2013 року на суму 5918, 45 грн., за рахунок подвійного включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за податковою накладною ТОВ "Свєтовіт Агро" №1 від 05.06.2013 року;

- за березень 2014 року 2966, 67 грн., оскільки контрагентом-постачальником ПП "Рокі-Вест" відкориговано суму податкових зобовязань по взаємовідносинах з позивачем;

- за серпень 2014 року 2629, 25 грн., за рахунок подвійного включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за податковою накладною ТОВ "Укрстальмаш" №40 від 24.07.2014 року;

- за листопад 2014 року 2393,16 грн., оскільки не визначено контрагента-постачальника;

- за жовтень 2014 року 14578 грн., оскільки податкова накладна ТОВ "Івва-Бюг" №109 від 26.09.2014 не зареєстрована в ЄРПН, а позивач не подав заяву щодо порушення порядку реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Окремо в пункту 3.2.1 акту перевірки зазначено про невизнання податкового кредиту за господарськими операціями по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім ОСОБА_5" за лютий, серпень, жовтень 2013 року, березень 2014 року, ТОВ "Кристалл.Биз.Лтд" за травень, листопад 2013 року, ТОВ "Резалт Прінт" за травень - червень 2013 року, ПП "Геолідер" за вересень 2013 року, ТОВ "Інвент Буд" за квітень 2014 року, ТОВ "Бізнес-Інформ-Акцент" за травень 2014 року, ТОВ "Промислова енергія" за травень 2014 року, ТОВ "Стандарт про" за лютий 2015 року, ПП "Влатам" за квітень - травень 2015 року, ТОВ "Торгівельно-виробнича компанія "Поліформ" за липень 2015 року, ТОВ "Гарний Бізнес" за листопад - грудень 2015 року, ТОВ "Акта Компані" за грудень 2015 року, ТОВ ОТК "Європлюс" за грудень 2015 року, щодо яких є негативна податкова інформація.

Відтак, усі ці порушення у висновку акту перевірки №52/11-28-14-04/37297680 від 02.08.2016 року кваліфіковані контролюючим органом за п.44.1 п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, і, за висновками відповідача, призвели до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за грудень 2015 року на 7 759 443 грн.

Перевіряючи висновки акту перевірки, суд виходив з того, що статтею 198 ПК України унормований порядок формування податкового кредиту.

Відповідно до цієї норми (у редакції, що діяла до 01.01.2015 року):

198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.5. Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до статті 198 ПК України (у редакції Закону України №71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності з 01.01.2015 року):

198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.5. Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Відповідно до статті 198 ПК України (у редакції змін, внесених Законом України №71-VIII від 28.12.2014 року, які набрали чинності з 01.07.2015 року):

198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.5. Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно зі статтею 198 ПК України (у редакції Закону України від 16.07.2015 року №643-VIII, який набрав чинності з 29.07.2015 року):

198.1 До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.5. Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: