Рішення № 78842007, 06.12.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/10501/14-ц

Провадження № 2/202/752/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 грудня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Некрасової А.О.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені. В уточненій позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість по відсоткам за кредитним договором № DNR0RX15090512 від 11.08.2006 року, нарахованих на прострочену заборгованість кредиту за період з 21.10.2011 року по 21.10.2014 року у розмірі 1 088,29 грн. тасудовий збір за подання позовної заяви.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNR0RX15090512 від 11.08.2006 року, згідно з яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2 088,9 грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Проте, в порушення умов договору відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2015 року позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості була задоволена.

Ухвалою суду від 08 грудня 2017 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2015 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано.

З 08 грудня 2017 року справа перебувала у провадженні судді Волошина Є.В. призначеного на посаду судді строк на пять років, відповідно до Указу Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 «Про призначення судді» та у якого, станом на 19 жовтня 2018 року закінчилися повноваження судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 року справа розподілена судді Слюсар Л.П.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні.

При новому розгляді справи представник позивача в судове засідання не з'явився, надав через канцелярію суду відповідь на пояснення, у якій вказав, що позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки спливу строків позовної давності.

Суд, заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNR0RX15090512 від 11.08.2006 року, згідно з яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2 088,9 грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Як вказує в уточненій позовній заяві позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору № DNR0RX15090512 від 11.08.2006 року заборгованість по нарахованим на прострочену заборгованість відсоткам за період відповідний загальному терміну позовної давності, з 21.10.2011 року по 21.10.2014 року, склала 1 088,29 грн.

Відповідно до пункту 2.1. умов надання споживчого кредиту фізичним особам строк, термін повернення, розмір кредиту, цілі, відсотки, винагороди, розмір щомісячного платежу та період уплати платежів визначені в заяві позичальника.

Згідно з умовами викладених в заяві позичальника № DNR0RX15090512 погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з «05» по «10» число кожного місяця позичальник повинен надати банку грошові кошти у сумі 219,18 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з умовами.

Відповідно до пункту 5.1. умов надання споживчого кредиту фізичним особам при порушенні позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 даних умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ч. 1 ст.509ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обовязком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Заперечуючи обставини позову, відповідач просив застосувати до нього строк позовної давності та відмовити в його задоволенні у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

Відповідно до ст.256ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, висвітленою в рішенні «Стаббініс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, строк позовної давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийняті судами рішень щодо подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.

Згідно зі ст.257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини четвертої статті 267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігу позовної давності пов'язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13,та постанові Верховного суду України по справі 6-31 цс15.

Відповідно до п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю п'ять років.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір був укладений 11.08.2006 року, строк дії договору до 11.08.2007 року, при цьому відповідачем останнього разу здійснювалося погашення заборгованості 23.02.2007 року, що підтверджується виписками по рахунку, а з даним позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду 21.10.2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченого кредитним договором.

Статтею 81ЦПК України на сторони покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Однак суду позивачем АТ КБ «ПриватБанк» не надано жодних доказів в розумінні ст.ст. 78-79 ЦПК України, якими би спростовувалися доводи відповідача.

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає необхідним застосувати до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності, оскільки позивачем не надано жодного доказу щодо зміни тривалості позовної давності, зупинення перебігу позовної давності чи переривання перебігу позовної давності, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, та вимушений в позові відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: ст. ст. 256, 257, 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.12.2018 року.

Суддя Л.П. Слюсар