Ухвала суду № 7883389, 09.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2009 р.Справа № 22-а-8540/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів - М’ягкий Є.В. , Макаренко Я.М.

секретаря судового засідання Шимова С.О.

представник позивача: Костиря Г.А.

представник відповідача: Журков В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградські продтовари" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2008р. по справі№2-а-6219/08/2070          

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградські продтовари"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградські продтовари" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області(надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-          скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції №0000142300/0 від 03 червня 2008р. про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, у розмірі

113 266грн. та штрафних санкцій, у розмірі 56633грн.;

-          скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000132300/0 від 03 червня 2008р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 81 817грн. та штрафних санкцій, у розмірі 83 295 грн., в частинні визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 72 442 грн. та штрафних санкцій у розмірі 79550 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2008р. позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000132300/0 від 03.06.2008р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 165112 грн., в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі –151 992 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі - 72442 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі –79 550 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 14, 203 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем також подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 15.04.2008 року по 19.05.2008 року на підставі направлення № 138 від 15.04.2008 року та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2008 року фахівцями Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області проведено виїзну планову перевірку ТОВ „Красноградські продтовари" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.12.2005 року по 31.12.2007 року, про що складено акт від 26.05.2008 року № 572/23/33916731.

За висновками цього акту перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді, позивач мав взаємовідносини з ПП „Комінформ" та ТОВ Компанія «Промтехконтинентальінвест», свідоцтва ПДВ, яких анульовано до моменту проведення господарських операцій. Таким чином, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижена сума податку на додану вартість за перевірений період на 113266 грн. в т.ч. за лютий 2006 року - 5300 грн., квітень 2006 року - 1728 грн., травень 2006 року - 2200 грн., грудень 2006 року - 13075 грн., червень 2007 року - 3495 грн.. та завищено суму податкового кредиту за вересень 2007 року в розмірі 87468 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції №0000142300/0 від 03 червня 2008р. про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, у розмірі 113 266грн. та штрафних санкцій, у розмірі 56633грн, суд першої інстанції виходив з того, що до складу податкового кредиту податку на додану вартість не повинні відноситись суми ПДВ з господарських операцій з суб’єктами господарської діяльності, свідоцтва ПДВ яких анульовано.

Колегія суддів погоджуються з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріали справи, а саме з акту перевірки встановлено, що ДПІ у Амур – Нижньодніпропетровському районі м. Дніпропетровська № 146 від 11.11.2005 року анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ „Комінформ" та виключено із реєстру платників ПДВ з 11.11.2005 року. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2007р. у справі № 2а-235/07, зокрема, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ Компанія „Промтехконтинентальінвест" від 23.05.2006 року з моменту видачі, а саме з 23.05.2006 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що зазначена постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2007р. набрала законної сили 14.08.2007 року.

Відповідно до п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПАУ від 01.03.2000р. № 79, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429, свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках передбачених законодавством, Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.          

Таким чином, на час складання та видачі позивачу податкових накладних ТОВ Компанія „Промтехконтинентальінвест" та ПП «Комінформ»вже не мали статусу платника ПДВ, оскільки їх свідоцтва платників ПДВ було анульовано та вони були виключені з реєстру платників ПДВ.

          Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстровані платниками ПДВ.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. В абзаці 2 цього ж підпункту зазначається, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом: державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами,

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові накладні, які виписані ТОВ Компанія „Промтехконтинентальінвест" та ПП „Комінформ" у лютому, квітні, травні 2006 року, червні 2007 року та вересні 2007 року не можуть бути належними документами, що підтверджують право позивача на податковий кредит, оскільки видані особами, що не мали статусу платника ПДВ.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що до складу податкового кредиту податку на додану вартість не повинні відноситись суми ПДВ з господарських операцій з суб’єктами господарської діяльності, свідоцтва ПДВ яких анульовано, а саме: з вартості придбаних ТОВ "Компанія Промтехконтинентальінвест" згідно податкової накладної № 15 від 21.09.2001 року; 87468,33 грн., та у ПП «Комінформ»згідно податкової накладної № 30 від 28.02.2006р.; у сумі 5300,00 грн., податкової накладної № 71 від 28.04.2006р. у сумі 1728,00 грн., податкової накладної № 96 від 26.05.2006р. у сумі 2200,00 грн., податкової накладної № 22 від 14.12.2006р. ; 13075,00 грн., податкової накладної № 21 від 27.06.2007р. у сумі 3494,54 грн. ТОВ «Красноградські продтовари»на загальну суму ПДВ 113265,87 грн. За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем п.п.7.2. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно до норм чинного законодавства винесено податкове повідомлення рішення №0000142300/0 від 03 червня 2008року про визначення суми податкового зобов'язання ТОВ «Красноградські продтовари»з ПДВ за основним платежем, у розмірі 113 266грн. та штрафних санкцій, у розмірі 56633грн., у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Задовольняючи позовні вимоги, щодо скасування податкового повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000132300/0 від 03 червня 2008р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 81 817грн. та штрафних санкцій, у розмірі 83 295 грн., в частинні визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 72 442 грн. та штрафних санкцій у розмірі 79550 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно збільшено розмір валових доходів за 9 місяців 2007року на суму 783 333грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за висновками акту виїзної планової перевірки „Красноградські продтовари" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.12.2005 року по 31.12.2007 року від 26.05.2008 року 572/23/33916731 Красноградської МДПІ у Харківській області встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст.5, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст.5, п. 5.9. ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: визначено, що позивачем занижено податок на прибуток за 1 квартал 2006 року на 1800 грн., за півріччя 2006року на 1939 грн., за 9 місяців 2007 року на 274082 грн., за 2007 рік на 81817 грн.; завищено податок на прибуток за 1 квартал: 2007 року на 300 грн., за півріччя 2007 року на 988 грн.

Актом перевірки відповідача додатково включено до складу валового доходу «отриманого від ЗАТ «Красноград Агро»авансу за соняшник, в розмірі 783 333, 33грн. без ПДВ;

Позивачем надані банківські виписки від 11.09.2007р. на суму 440 000грн. та від 19.09.2007р. на суму 500 000 грн., з призначенням платежу: за соняшник згідно договору постачання від 10.09.2007року та від 19.09.2007року.

Проте, колегія суддів зазначає, що згадане призначення платежу є помилковим, бо не відповідає дійсності, оскільки договорів, які б відповідача призначенню платежу, зазначеному у цих платіжних дорученням не існує. При цьому, відповідачем не надано доказів на спростування цієї обставини.

          Крім того, судом першої інстанції встановлено, що листом № б/н від 19.09.2007р. ЗАТ «Красноград Агро»уточнив призначення платежу за вказаними вище платежами від 11.09.2007р. на суму 440 000грн. від 19.09.2007р. на суму 500 000грн. зазначивши, що вони здійснені за договором позики від 10.09.2007року.

Договором позики від 10.09.2007року, укладеним між позивачем та ЗАТ «Красноград Агро»передбачена сума позики 940 000 грн., а термін повернення до 30.10.2007року. Також встановлено, що між позивачем та ЗАТ «Красноград Агро»укладено договір № б/н від 01.10.2007 року купівлі - продажу масла та жмиху. За змістом цього договору було здійснено постачання продукції від позивача на користь ЗАТ «Красноград Агро»за накладними №776 від 19.10.2007 року на суму ПДВ - 79792,99 грн., №785 від 22.10.2007року на суму ПДВ - 64218 грн., №795 від 23.10.2007року на суму ПДВ - 70050,23 грн., №701-1 від10.10.2007року на суму ПДВ - 80399,70 грн., №791 від 23.10.2007року на суму ПДВ –96882, 23 грн., №758 від 16.10.2007року на суму ПДВ - 223202, 00 грн., № 673-1 від 05.10.2007року на суму ПДВ - 162375,00 грн., №683-1 від 09.10.2007року на суму ПДВ - 206 220, 00 грн., №665-1 від 03.10.2007року на суму ПДВ - 26910,00 грн., № 841 від 31.10.2007року на суму ПДВ –132096,00 грн.; всього на загальну суму 951788, 46 грн., а також ПДВ - 190 357,69 грн.          

Згідно ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких має встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Положеннями ст.602 Цивільного кодексу України встановлено вичерпний перелік обставин, за яких не допускається зарахування зустрічних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, заявою від 31.10.2007року позивач повідомив ЗАТ «Красноград Агро»про залік зустрічних однорідних вимог, у відповідності до ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України на загальну суму 940 000 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що у разі якщо суму коштів, передано платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами, то згідно з пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств»вона підпадає під визначення поворотної фінансової допомоги.

Сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Нацбанку України, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової" допомоги, згідно з пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону N 334/94-ВР є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств до валового доходу платника податку включаються:

суми процентів у вигляді безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді;

суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги щодо цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижче встановленої п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому, валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів. Тобто, сума поворотної фінансової допомоги, отримана позивачем від особи, що є платником податку на загальних підставах, яким в свою чергу і є ЗАТ «Красноград Агро»не повинна включатися до валового доходу позивача.

Отже, за вказаними нормами позивач має включити до валових доходів звітного періоду (за 9 місяців 2007року) суму відсотків, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду, в розмірі облікової ставки Нацбанку України, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, що має наступний вигляд:

Сума валового доходу, що підлягає донарахуванню дорівнює сумі поворотної фінансової допомоги помножену на ставку НБУ та помножену на кількість днів фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, за сумою позики у розмірі 440 000 грн. перерахованої 11.09.2007р. повинні бути нараховані наступні проценти: (440 000грн. х 0,02%) х 19 днів = 1672 грн.; а за сумою позики у розмірі 500 000 грн. перерахованої 19.09.2007р. повинні бути нараховані наступні проценти: (500 000 грн. х 0,02%) х 11 днів = 1100 грн.                    

При цьому колегія суддів зазначає, що період за який нараховуються такі відсотки у даному випадку починається з моменту отримання коштів та до кінця звітного періоду, тобто до 30.09.2007року.

Крім того, колегія суддів відхиляє з доводи відповідача щодо недійсності договору купівлі —продажу №б/н від 21.09.2007року, укладеного між позивачем та ТОВ «Компанією «Промтехконтенентальінвест»та накладної № 59 від 21.09.2007року, за якими позивач здійснив придбання соняшника у ТОВ «Компанія «Промтехконтенентальінвест»на загальну суму 524 грн. у т.ч. ПДВ - 87468,33 грн.

Недійсність вказаного договору, з посиланням на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2007року по справі №2-а-235/07, якою було визнано недійсним рішення про заснування ТОВ «Компанія «Промтехконтенентальінвест»та установчих документів, представник відповідача обґрунтовує тим, що спірний договір суперечить приписам ч. 1,5 ст.203, 228 ЦК України, ст. 42 ГК України, і як наслідок є нікчемним у відповідності де ч.2 ст.215 ЦК України та не несе правових наслідків для сторін згідно ст. 216 ЦК України.

Зазначена постанови господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2007року по справі №2-а~235/07, набирала чинності з 14.08.2008 року. Між тим, правовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Компанією «Промтехконтенентальінвест» мали місце у 2007 році. Тобто, у період, коли рішення про заснування ТОВ «Компанія «Промтехконтенентальінвест»та установчі документи ТОВ «Компанія «Промтехконтенентальінвест»не були визнані судом недійсними.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним, якщо йогонедійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту, створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення

Відповідно до довідки Головного управління статистики Дніпропетровській області від 11.08.2008року №18/12-1246 підтверджено, що станом на 01 серпня 2008 року ТОВ «Компанія «Промтехконтенентальінвест»перебувала у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат сума, у розмірі 437341,67 грн. відповідно до договору купівлі –продажу №б/н від 21.09.2007року, укладеного між з ТОВ «Компанія Промтехконтенентальінвест». і накладної № 59 від 21.09.2007року, за якими позивач здійснив придбання соняшника у ТОВ «Компанія «Промтехконтенентальінвест»на загальну суму 524810 грн. у т.ч. ПДВ - 87468,33 грн.

Статтею 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено правило ведення податкового обліку. Відповідно до п. 11.2 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів,...або дата оприбуткування платником податків товарів.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач отримав товар в повному обсязі у вересні 2007 р., що підтверджується, накладною №59 від 21.09.2007р. та податковою накладною, копії яких залучені до матеріалів справ»та на підставі даних документів оприбуткував товар та, відповідно, збільшив залові витрат -виробництва.

З огляду на викладене, в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 15 1992 грн., колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст.5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону Украін «Про оподаткування прибутку підприємств" та як наслідок донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 72442 грн. та штрафними санкціями у розмірі 79550 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення № 0000132300/0 від 03.06.2008р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму –165 112 грн. в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 15 1992 грн., у т.ч. числі за основним платежем у розмірі - 72442 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 79550 грн. , а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградські продтовари" –залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2008р. по справі№2-а-6219/08/2070          - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                 Н.В.Шевцова

Судді:                                                                                           Є.В.М’ягкий

                                        Я.М.Макаренко

Повний текст виготовлено 14 07.2009 року.