Ухвала суду № 7883384, 25.05.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 р.Справа № 22-а-7293/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Макаренко Я.М.

секретаря судового засідання Чернова О.П.

представник позивача: Щепихін С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Полтавської області від 27.11.2008р. по справі№17/113/5018          

за позовом Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод"

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2008 року позов Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод»(надалі по тексту позивач, ДП «Жовтневий спиртовий завод»до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач, Карлівська МДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Карлівської МДПІ №0000642301/0 в частині нарахування податку на прибуток на суму 10239,60 грн., а саме: основного платежу в розмірі 8533,00 грн., фінансових санкцій в розмірі 1706,60 грн.

Відповідач не погодившись із зазначеною постановою суду подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом при ухваленні рішення приписів п.1 ч.2 ст.129 Конституції України, ст..9 КАС України та не вірного застосування п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.12.1 ст.12, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, ухвалення його з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі направлення від 10.09.2007р. та від 08.10.2007р. Карлівською МДПІ було проведено перевірку Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. зо 30.06.2007р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення підприємством ведення податкового обліку з податку на прибуток, що призвело до зменшення від"ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2006р. на суму 937506 грн., півріччя 2007р. на суму 1276617 грн. та нарахування основного платежу півріччя 2007р. в сумі 8533,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт перевірки 275/23-00374829 від 29.10.2007р. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000642301/0 в частині нарахування податку на прибуток на суму 10239,60 грн., а саме: основного платежу розмірі 8533,00 грн., фінансових санкцій в розмірі 1706,60 грн.

Під час проведення перевірки підприємства-позивача відповідачем було встановлено, що Державним підприємством "Жовтневий спиртовий завод" були укладені договори: 21.06.2005р. №65/5 з фірмою «Еurоl Рrоduktionsges mbH»(Австрія) на реалізацію 17907,25 дал спирту за 21,92грн. (4,34 дол./дал.). 17.05.2006р. №22/6 з фірмою "Вrеnntag CCE" (Австрія) на поставку спирту в кількості 13994,37 дал за ціною 24,50 грн. (4,85 дол/дал) 25.10.2006р. "66/6 на реалізацію спирту ТОВ "Шериф" (Молдова) в кількості 30000 дал          за ціною 27,78грн.(5,5дол/дал). Фактична собівартість у жовтні 2006р. становила –25,71 грн., у листопаді 2006р. - 27,94 грн.

З посиланням на приписи п.п.7.4.1 п.7.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які встановлюють, що отриманий дохід від продажу товарів (робіт, послуг) платником податку визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, відповідачем встановлено заниження позивачем валового доходу по зазначеним операціям. При цьому, податковим органом, в акті перевірки зроблено зауваження, що положення вказаного пункту поширюється на осіб, які не є платником податку, встановленого ст. 10 зазначеного Закону, або сплачують податок на прибуток за інших, ніж платник податку, ставками. Таким чином, податковим органом встановлено заниження позивачем валового доходу за 4 квартал 2006р. при реалізації спирту на експорт в сумі 127501,67 грн., в тому числі за жовтень 2006р. на 122701,67 грн., листопад 206р. на 4800,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація позивачем спирту етилового за цінами відповідно до зовнішньоекономічних договорів, які укладались між концернами та нерезидентами України є справедливими ринковими цінами, а реалізація спирту здійснювалась комісіонерами ДП «Жовтневий спиртовий завод». Таким чином, на підставі неврахування відповідачем зазначених обставин при проведенні перевірки та не доведені обґрунтованості прийнятого ним рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Під звичайною ціною, відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", розуміють ціну визначену звичайною за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуга), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі - товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

За змістом п. 1.20.2 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, зараховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. При цьому 1.20.6 ст.1 зазначеного Закону встановлено, що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору. Порядок визначення бази оподаткування визначається п.4.1 ст.4 зазначеного Закону, який визначає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.          

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку Полтавської торгово-промислової палати про середні експорті ціни на спирт етиловий відповідали цінам зазначеним у листі концерну "Укрспирт" про ціни на спирт при відвантаженні на експорт, які склалися в період з липня 2006р. по червень 2007р.

Таким чином, на підставі системного аналізу наведеного законодавства та висновку Полтавської торгово-промислової палати про середні експорті ціни на спирт етиловий, колегія суддів погоджується з висновками суду, що реалізація спирту етилового ДП "Жовтневий спиртовий завод" проводилася за цінами відповідно до зовнішньоекономічних договорів, які укладались між концернами та нерезидентами України та являлися на момент укладення договору справедливими ринковими цінами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договорів №65/5 від 21.06.2005р., №22/6 від 17.05.2006р., №66/6 25.10.2006р. на реалізацію спирту Комісіонери - концерн "Укрспирт" та КОДО "КИЇВСПИРТ", зобов'язуються за дорученням комітента Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" укласти контракт з іноземним покупцем в кількості і за ціною вказаною в контракті та нарядах на відпуск продукції.

Відповідно до ст.ст. 397, 399 Цивільного кодексу України за угодою, укладеною комісіонером з третьою особою, набуває права і стає зобов'язаним комісіонер, хоча б комітент був названий в угоді або вступив з третьою особою в безпосередні відносини по виконанню цієї угоди. Взяте на себе доручення комісіонер зобов'язаний виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента.

За змістом п.п. 1.31 п.1 ст.1 Закону не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Отже, при укладенні позивачем договорі комісії ним не здійснювались операції з продажу товарів, оскільки ні к концерну «Укрспирт» ні к КОДО "КИЇВСПИРТ" право власності та товари, що є власністю позивача не переходили.

Таким чином, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції –залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 27.11.2008р. по справі№17/113/5018 –без змін.

                    Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                 Н.В.Шевцова

Судді:                                                                                           С.В. Дюкарєва

                                        Я.М.Макаренко

Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2009 р.