Ухвала суду № 7883260, 03.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-1741/09 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" лютого 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Костюк Л.О., Малиніна В.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аура»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Аура»звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2007 року № 0010362308/0 та від 13.02.2008 року № 0010372308/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд міста Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «АУРА»зареєстровано 17.01.2001 року про що видано до свідоцтва про державну реєстрацію юридичною особою № 131809.

Відповідно до довідки АА №002257 з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД є: оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля паливом, організація перевезення вантажів.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року.

Згідно наданих в ході перевірки документів було встановлено, зокрема, що між Позивачем та ТОВ «Аквілон»укладено договір № 53/А-92 від 30.01.2003 року. Відповідно до умов цього договору Продавець (ТОВ «Аквілон») продає, а Покупець (позивач) купує нафтопродукти в кількості, асортименті і за цінами, вказаними в додатках і додаткових угодах до цього договору.

За період з 2003 року по 1 квартал 2007 року ТОВ «Аура»по вказаному договору отримало нафтопродуктів у кількості 120 028,995 тонн на 428 103 725,17 грн., в тому числі за 1 кв. 2007 року у кількості 8 073,164 тонн на 31 094 824,96 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 81 від 27.03.2007 року до договору №53/А-92 від 30.01.2003 року ТОВ «Аквілон»взяв на себе зобов'язання поставити позивачу дизельне пальне в кількості 3500 +/-10% тонн по ціні 2880 грн. з ПДВ за 1 тонну на загальну суму 10 080 000 грн., в т.ч. ПДВ 1 680 000 грн. на умовах 100% передоплати. Товар відвантажується Покупцю протягом 90 днів з моменту отримання передоплати.

На виконання умов цього договору позивач передплатив кошти в сумі 9 884 233 грн. у т.ч. ПДВ 1 647 372 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №891 від 27.03.2007 р. на суму 950000,00 грн.; №892 від 27.03.2007 р. на суму 1365000,00 грн.; №893 від 27.03.2007 р. на суму 200000,00 грн.; №894 від 28.03.2007 р. на суму 2150000,00 грн.; №895 від 29.03.2007 р. на суму 2800000,00 грн.; №896 від 30.03.2007 р. на суму 1800000,00 грн.; №897 від 30.03.2007 р. на суму 340000,00 грн.; №898 від 30.03.2007 р. на суму 280000,00 грн.; №921 від 03.04.2007 р. на суму 766,77 грн.

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2007 року №4666/23-8/31201940 в якому відповідач зафіксував викладені вище порушення у результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на прибуток за півріччя 2007 року на суму 2 059 215 грн. та податку на додану вартість на суму 1 647 372 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2007 -1 647 372 грн.

На підставі акту перевірки останнім були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0010362308/0 від 26.12.2007 року відповідно до якого останній донарахував позивачу зобов'язання з ПДВ на суму 2 471 058 грн., у тому числі 1 647 372 грн. за основним платежем та 823686 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0010372308/0 від 26.12.2007 року відповідно до якого донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3 503 815 грн., у тому числі 2 061 815 грн. за основним платежем та 1 441 451 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час складання взаємовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що податкові повідомлення-рішення винесенні з порушенням норм чинного законодавства, оскільки, по-перше, не момент укладення договору між позивачем та ТОВ «Аквілон»запис про останнього не було видалено з Єдиного реєстру, а отже юридична особа володіла як право так дієздатністю для укладення відповідного договору.

По-друге, визнання одного з учасників договору банкрутом не тягне негативних наслідків для іншого.

По-третє, зазначений вище договір був виконаний, що підтверджується матеріалами справи, а саме відповідними платіжними дорученнями.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 08 лютого 2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: