Постанова № 7883221, 02.02.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-457/10/2470

18 год. 39 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

при секретарі судового засідання Маркуц Х.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Голубова М.Г., Вишневецька Л.В., за дорученням;

відповідача - Демяник Я.В., Саламанович Р.П., за дорученням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» про зобовязання виконати вимоги КРУ в області щодо відшкодування незаконних витрат,-

ВСТАНОВИВ:

Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області (далі-позивач) звернулось в Чернівецький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» (далі-відповідач) про зобовязання відповідача виконати вимоги КРУ в області від 28.05.2009 р. № 24-07-11/2936 щодо відшкодування незаконних витрат на сумі 22308,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ревізією фінансово-господарської діяльності відповідача встановлено ряд фінансових порушень та недоліків, які відображені в акті від 07.05.2009 р. № 24-07/184, зокрема, проведеною працівниками КРУ в Чернівецькій області ревізією фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» за II півріччя 2007 року, 2008 рік та завершений звітний період 2009 року встановлено фінансових порушень на загальну суму 3224048,97 грн., з яких на даний час залишилася не відшкодована загальна суму по незаконних видатках на загальну суму 22308,62 грн.

Посилаючись на вимоги п.п. 1, 5 ст. 75 Господарського кодексу України та п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 р. № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів», вважає, що при відсутності у фінансовому плані запланованих витрат на благодійну допомогу, відповідач не мав права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним чи фізичним особам на загальну суму 17308,62 грн., а також проводити витрати в сумі 5000,00 грн. на розміщення реклами без фактичного отримання таких послуг.

Стверджує, що з метою усунення виявлених ревізією порушень, відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» листом від 28.05.2009 р. № 24-07-11/2936 відповідачу були направлені вимоги щодо усунення зазначених порушень, однак він не забезпечив виконання вимог КРУ в Чернівецькій області, що стало підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано письмові заперечення проти прозову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки сума вказана позивачем в адміністративному позові 22308,62 грн. не обґрунтована та не підтверджена відповідними розрахунками і не відповідає акту ревізії; забезпечення паливною нормою є додатковою гарантією для працівників підприємства, а не наданням спонсорської та/або благодійної допомоги. Посилаючись на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.08.2009 р., вказував на те, що будь-яка шкода державним інтересам діями посадових осіб відповідача не заподіяна.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та дали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову. Крім того, в судовому засіданні представники відповідача надали клопотання про закриття адміністративної справи, оскільки вважали, що вказаний спір є майновим та не підсудний адміністративному суду.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.02.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж пять днів, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 08.02.2010 р., тобто в перший робочий день після нього.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що Державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство» (60400, Чернівецька область, Глибоцький район, смт. Глибока, вул. Левицького, буд. 1, ідентифікаційний код 00274453) зареєстроване Глибоцькою районною державною адміністрацією Чернівецької області 23.02.1998 р. як юридична особа (а.с. 78). Згідно статуту, Державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство», засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України (органом управління майном) та входить до складу Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства (а.с.70- 77).

В період з 16.02.2009 р. по 07.05.2009 р. ревізорами Контрольно-ревізійного управлінням в Чернівецькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» за II півріччя 2007 року, 2008 рік та завершений звітний період 2009 року, про що складено акт від 07.05.2009 р. № 24-07/184 та який без заперечень підписано посадовими особами відповідача (а.с. 5 35).

У ході ревізії, зокрема, встановлено, що в порушення вимог п. 1 та 5 ст. 75 Господарського кодексу України при відсутності у фінансовому плані на VI квартал 2007 р., 2008 р. та І квартал 2009 р. запланованих витрат на благодійну допомогу, відповідачем надано спонсорську (фінансову та матеріальну) допомогу юридичним та фізичним особам відповідно 2801,69 грн., 12641,87 грн. та 1865,06 грн. на загальну суму 17308,62 грн. (а.с. 8 9, 38-39). Крім того, перевіркою питань щодо правильності віднесення витрат до адміністративних встановлено, що відповідно до умов договору від 15.04.2009 р. без номеру та на підставі рахунку-фактури від 15.04.2009 р. №99/5, відповідачем згідно виписки банку від 15.08.2008 р. перераховано ТОВ «Видавничий дім «Ормос» для розміщення реклами у щотижневику «Дзеркало тижня» 5000,00 грн. Проте, фактично у вказаному вище щотижневику за № 16 (695) за 26.04. 16.05.2009 р. розміщено не рекламні матеріали Держлісгоспу, а статтю автора ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій йдеться про інтервю з заступником голови Держкомлісгоспу про розвиток галузі, що є порушенням п. 5 ст. 75 Господарського кодексу України (а.с. 16-17).

На підставі висновків ревізії, 28.05.2009 р. Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області надіслало відповідачу лист за № 24-07-11/2936 «Про усунення порушень та недоліків виявлених ревізією» з вимогами, в т.ч. вжити заходів щодо забезпечення повного відшкодування наданої відповідачем юридичним та фізичним особам благодійної та спонсорської допомоги у розмірі 22308,62 грн. В подальшому при наданні благодійної допомоги дотримуватись вимог п. 13 постанови КМ України від 29.11.2006 р. № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та посилення контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» та п. 1 ст. 75 ГК України.

Інформацію про вжиті заходи та виконання вимог відповідач мав подати до КРУ в Чернівецькій області до 25.06.2009 р. (а.с.36 - 37).

19.06.2009 р. відповідач надіслав на адресу відповідача лист за № 452, відповідно до якого повідомив позивача, зокрема, про те, що надання спонсорської допомоги з всього на суму 2960 грн. здійснювалось на підставі листів Державного комітету лісового господарства України, що є органом управління майном, та відповідних розпоряджень Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, а також відповідно до колективного договору відповідачем забезпечено пенсіонерів та ветеранів ВВВ паливною нормою на загальну суму 19348,62 грн. (а.с. 52 - 54).

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, їх функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993р. № 2939-ХІІ (далі Закон № 2939).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону, головним завданням державної Контрольно-ревізійної служби України є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів та майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконання місцевих бюджетів, розробленням пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Статтею 8 Закону № 2939 на Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі покладено функції з проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Права державної контрольно-ревізійної служби визначено ст. 10 цього Закону.

Так, відповідно до п. 1, 7, 8, 9, 10 ст. 10 Закону № 2939 органам контрольно-ревізійної служби надано право:

-перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

-предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

-у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

-накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення;

-звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до ст. 15 Закону № 2939 службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади, їх законні вимоги є обовязковими для виконання службовими особами обєктів, що ревізуються.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач дійсно допустив зазначені в акті ревізії порушення в частині незаконних витрат на благодійні допомоги в сумі 17308,62 грн. та незаконних витрат на користь сторонніх юридичних осіб на суму 5000,00 грн. і не виконав законні вимоги КРУ щодо усунення вказаних порушень.

Проте, встановивши в судовому засіданні наявність вказаного порушення, суд прийшов до висновку, що позивач, звернувшись до суду з позовом до відповідача, обрав спосіб захисту порушеного права, який не відповідає способу, визначеному законом, з огляду на таке.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Функцією судів, що визначена ст. 124 Конституції України, є здійснення правосуддя.

Адміністративні суди, згідно зі ст. ст. 3, 4 КАС України, здійснюють правосуддя в адміністративних справах - переданих на вирішення адміністративного суду публічно-правових спорах, у яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи їхня посадова чи службова особа. Враховуючи передбачену законами обовязковість для виконання законних вимог субєкта владних повноважень, адміністративно-правовий спір, як правило, повязується з оспорюванням чи оскарженням рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин з боку юридичних чи фізичних осіб.

Субєкт владних повноважень має право звернутися до суду лише у випадках, встановлених законом (п. 4 ч. 1 ст. 17, ст. 104 КАС України). Таке право завжди повязується практичною необхідністю в обмеженні прав, свобод чи законних інтересів фізичних або юридичних осіб за вимогою субєкта владних повноважень, коли субєкт владних повноважень без рішення суду не може реалізувати визначену законом компетенцію, або ж у справах про притягнення фізичних чи юридичних осіб до передбаченої законом відповідальності.

Дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження інших органів державної влади, зокрема у питанні реалізації органом контрольно-ревізійної служби встановленої Законом «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» компетенції вимагати від підконтрольних установ усунення порушень, виявлених ревізією.

На думку суду, посилання в даному позові позивачем на п. 10 ст. 10 Закону № 2939 є безпідставним, оскільки цим пунктом визначені підстави, з яких державна контрольно-ревізійна служба має право звертатися до суду, а не способи захисту порушеного права.

Відповідач зобовязаний виконувати вимоги КРУ в силу ст. 15 Закону №2939, а тому вимога позивача про покладення такого обовязку ще й рішенням суду є безпідставною. Зобовязання відповідача виконати ці вимоги ще й в судовому порядку не є способом захисту порушеного права, як не є способом захисту порушеного права, наприклад, зобовязання платника податків сплатити податки, зобовязання страхувальника зареєструватися у відповідному Фонді соціального страхування тощо, оскільки такі дії відповідні особи зобовязані вчинити на підставі закону і за їх невиконання законодавством визначено певні види відповідальності (п. 9 ст. 10 вказаного Закону).

Таким чином, суд вважає, що предявляючи до суду розглядуваний позов, КРУ в Чернівецькій області обрало не належний спосіб захисту порушеного права, який не відповідає способам, визначеним законом.

Окрім того, навіть у разі задоволення судом вимог позивача у тому вигляді, як вони сформульовані в позовній заяві, неможливо здійснити примусове виконання такого судового рішення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», що також зайвий раз свідчить про обрання позивачем неправильних способів захисту порушеного права держави.

За таких обставин заявлений позов про зобовязання виконати вимоги контрольно-ревізійної служби є безпідставними, через що задоволенню не підлягає.

Стосовно клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі, суд вважає, вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до вимог п. 8 та 10 ст. 10 Закону № 2939 органам контрольно-ревізійної служби надано право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства, а також звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Крім того, таким правом наділено відповідача також п. 4 ч. 1 ст. 17, ч. 5 ст. 50 та ст. 104 КАС України. При цьому, розглядуваний спір, на думку суду, виник не з цивільно-правових відносин між сторонами, а під час виконання позивачем державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, тому повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 19, 124 Конституції України, ст. ст. 9, 71, 86, 94, 160 163 та 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та її оскарження.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.02.2010 р.

Суддя /підпис/ В.К. Левицький

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя В.К. Левицький