Постанова № 7882769, 02.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-45752/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Чеснокової А.О.,

при секретарі –Лисенко М.С.,

за участю:

представника позивача - Гнипи Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління в Полтавській областідо Карлівської центральної районної лікарніпро зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

КРУ в Полтавській області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської центральної районної лікарні про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що КРУ в Полтавській області було проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Карлівської центральної районної лікарні ім. Л.В. Радевича, за червень-грудень 2005 року, 2006 - 2007 роки та завершений звітний період 2008 року. За результатами ревізії складено акт, в якому встановлено недоотримання коштів бюджетами, яке виникло внаслідок понесення Відповідачем витрат на стаціонарне лікування осіб потерпілих від злочинних діянь в розмірі 56107,48 грн., а також витрат на покриття видатків сторонньої юридичної особи - Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи з оплати комунальних послуг на загальну суму 1877,86 грн. Відповідачем недоліки не усунуто, заборгованість перед бюджетом не сплачено. Таким чином, нарахована сума, що підлягає стягненню внаслідок встановлених порушень, становить 57985,34 грн.

В судове засідання з’явився представник позивача, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, оскільки про розгляд справи він був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області згідно плану контрольно-ревізійної роботи на III квартал 2008 року проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Карлівської центральної районної лікарні ім. Л.В. Радевича, за червень-грудень 2005 року, 2006 - 2007 роки та завершений звітний період 2008 року.

За результатами ревізії складено акт від 08 серпня 2008 року № 04-21/274, який підписано головним лікарем Полтавським М.І. без заперечень.

Ревізією правильності формування та використання коштів спеціального фонду кошторису встановлено, що в приміщенні балансоутримувачем якого є центральна районна лікарня, розташоване бюро судово-медичної експертизи утримання якого здійснюється з обласного бюджету.

Згідно акту ревізії, впродовж 2005 - 2007 років та І півріччя 2008 року витрати по оплаті за комунальні послуги по вказаному приміщенню проводилась за рахунок загального фонду кошторису лікарні. Рахунки центральною районною лікарнею м. Карлівка на відшкодування вартості витрат за 2005 - 2007 роки та І півріччя 2008 року бюро судово-медичної експертизи не виставлялись та не відшкодовувались.

Таким чином, витрати проведені Карлівською ЦРЛ на покриття видатків сторонньої юридичної особи - Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи з оплати комунальних послуг становлять 1877,86 грн.

У ході проведення ревізії питання відшкодування вартості стаціонарного лікування потерпілих від злочинних діянь та дорожньо-транспортних пригод встановлено, що Відповідачем не забезпечено стягнення з винних осіб коштів, шляхом подання позову, витрачених на стаціонарне лікування потерпілих від злочинних діянь.

Ревізією встановлено, що відповідно до оперативного обліку в відділеннях лікарні за 2007 рік та І півріччя 2008 року лікарнею проліковано 82 особи потерпілих від злочинних діянь.

Згідно інформації, наданої прокуратурою Карлівського району, до кримінальної відповідальності притягнуто 7 громадян за заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим, які перебували на лікуванні в лікарні.

Кошти по задоволених позовах станом на 22 липня 2008 року до установи не надходили.

Таким чином, не відшкодування фактичних витрат лікарні на стаціонарне лікування потерпілих від злочинних діянь з винних осіб призвело до недоотримання міським бюджетом коштів в сумі 56107,48 грн.

Відповідачу направлялися письмові вимоги про усунення виявлених ревізією порушень та було встановлено термін до 25 вересня 2008 року для подання інформації про їх виконання, проте Карлівською ЦРЛ зазначені вимоги виконані не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 10 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", контрольно-ревізійна служба має право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно із п. 4.2. Статуту Карлівської ЦРЛ, власником майна лікарні є Карлівська районна рада.

Пунктом 4.5. Статуту передбачено, що лікарня не має права продавати іншим юридичним особам, обмінювати, надавати безоплатно в користування або в позику належні їй засоби виробництва, в тому числі будівлі, споруди, транспортні засоби, а також списувати їх з балансу без погодження з районною радою та Управління охорони здоров'я.

Документів, що підтверджують дозвіл на розташування бюро судово-медичної експертизи в приміщенні лікарні до ревізії не надано.

Статтею 86 Бюджетного кодексу України врегульовані критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами

1. Розмежування видів видатків, визначених п. 2, 3 ст. 82 цього Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

1) перша група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів;

2) друга група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України;

3) третя група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

2. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

3. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів.

4. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

5. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

Пунктом 3 "Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 визначено, що установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Кошториси не складаються за бюджетними програмами, призначення за якими встановлюються Законом про Державний бюджет України за загальнодержавними видатками та рішенням відповідної ради про затвердження місцевого бюджету у частині міжбюджетних трансфертів, здійснення передачі бюджетних призначень головним розпорядникам коштів та програми "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду", мобілізаційної підготовки галузей національної економіки, резервного фонду місцевих бюджетів, а також за бюджетними програмами щодо пенсійного забезпечення громадян та компенсації Пенсійному фонду України втрат від застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд вважає за необхідне зауважити, що документів, які підтверджують дозвіл на розташування бюро судово-медичної експертизи в приміщенні лікарні не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за період з 01 червня 2005 року по 01 липня 2008 року Карлівською центральною районною лікарнею проведено витрати на покриття видатків сторонньої юридичної особи - Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи з оплати комунальних послуг на загальну суму 1877,86 грн.

Що стосується відшкодування стаціонарної вартості лікування потерпілих від злочинних діянь, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Частиною 3 зазначеної норми встановлено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 93-1 КПК України у разі, у разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6 ч. 1 ст. 6, ст.ст. 7, 7-2, 8, 9 та 10 КПК України.

Частиною 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 545 "Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання" визначено, що відповідно до ст. 93/1 КПК України визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується з винної особи судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Мінфіну або прокуратури.

Якщо позов не було подано, суд при постановленні вироку має право з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування зазначених витрат.

У разі коли при постановленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 6, а також статтями 7, 7/2, 8, 9 і 10 Кримінально-процесуального кодексу України.

Частиною 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 "Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання" установлено, що стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

В порушення п.3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 545 адміністрацією лікарні не було забезпечено реєстрацію не стягнених з винних осіб коштів та пред'явлення позовів.

Як вбачається з матеріалів справи, ревізією встановлено, що відповідно до оперативного обліку в відділеннях лікарні за 2007 рік та І півріччя 2008 року лікарнею проліковано 82 особи потерпілих від злочинних діянь.

Також відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 року № 545 була обрахована вартість лікування потерпілих, що знаходились з 01.01.07 по 30 червня 2008 року на стаціонарному лікуванні в районній лікарні, яка склала 56107,48 грн.

Таким чином, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого ( форма 003/у ) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписку хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на той факт, що список осіб за стаціонарне лікування потерпілих від ДТП та злочинних діянь в кількості 82 осіб є невірним, в зв'язку з тим, що 2 особи помилково двічі були включені до обліку в зазначеному списку.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області до Карлівської ЦРЛ про зобов'язання вчинити дії - обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8–14, 71, 94, 159, 160–164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області до Карлівської центральної районної лікарні про зобов'язання вчинити дії – задовольнити.

Зобов'язати Карлівську центральну районну лікарню (39500, Полтавська область, м.Карлівка, вул. Радевича, 2, р/р 35417006001624 в ВДК в Карлівському районі, МФО 831019, код ЄДРПОУ 01999299) виконати вимоги про усунення виявлених ревізією порушень Контрольно-ревізійного управління Полтавської області:

- забезпечити повне відшкодування вартості стаціонарного лікування потерпілих від злочинних діянь загальною сумою 56107 (п'ятдесят шість тисяч сто сім) грн. 48 коп.

- відшкодувати витрати проведені Карлівською центральною районною лікарнею на покриття видатків Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи з оплати комунальних послуг на загальну суму 1877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн. 86 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2010 року.

          Суддя                                                                                А.О. Чеснокова