Рішення № 78819509, 24.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2018 року № 826/1511/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІГЯР»до третя особаДержавної фіскальної служби України Головне управління ДФС у м.Києвіпро визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії , Суд прийняв до уваги таке:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІГЯР» (далі - ТОВ «НІГЯР» та/або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС та/або відповідач) в якому просить :

1. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України Щодо неприйняття податкової звітності та податкових накладних в електронному вигляді шляхом блокування дії договору про визнання електронних документів укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «НІГЯР» та органом Державної фіскальної служби України.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не прийняття податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «НІГЯР» з податку на додану вартість за листопад та грудень 2017 року та не здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «НІГЯР» від 12.12.2017 та 22.01.2018.

3.Зобов'язати Державну фіскальну службу України відновити реєстрацію податкової звітності, податкових накладних та розрахунків-коригувань в електронному вигляді згідно умов Договору про визнання електронних документів.

Ухвалою суду від 30.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду від 28.02.2018 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду, залучено до участі у справі Головне управління ДФС України в м. Києві, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

В судове засідання 27.03.2018 представники відповідача та третьої особи не прибули, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду.

Представник відповідача право подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

Третя особа письмових пояснень по суті позову не надала.

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку представників відповідача та третьої особи та приписи ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2017 року позивач уклав з органом Державної фіскальної служби України - ДПІ у Святошинському районі Головного управлінням ДФС у м.Києві договір №2 від 07.12.2017 про визнання електронних документів.

Зазначена обставина підтверджується квитанцією №1 (документ: J1391004 Договір про визнання електронних документів 26570038565959J1391004100000000211220172657.ХМL доставлено до Державної фіскальної служби України 07.12.2017 в 10:07:26 документу призначено реєстраційний номер: 9258649901, ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ РІВНІ ) та квитанцією №2 (документ: J1391004 Договір про визнання електронних документів 26570038565959J39100410000000021І220172657.ХМL реєстраційний номер документу: 9258649901 ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО).

Предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді, із застосуванням електронного цифрового підпису, до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку. Договір надає платнику податків можливість подавати до органу ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

20.12.2017 позивач, відповідно до вимог ст.201 ПК України, склав та направив засобами телекомунікаційного зв'язку, податкову накладну на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (порядковий номер 1, дата складання 12.12.2017). Позивачем отримана квитанція (результат обробки: документ доставлено до ДФС України ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО, виявлені помилки: документ не може бути прийнятий, можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів).

12.12.2017 позивач склав та направив засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року. Позивачем отримана квитанція №1 (результат обробки: документ доставлено до ДФС України ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО, виявлені помилки: порушенні вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів).

Позивач 09.01.2018, створив заяву про приєднання до договору в електронному вигляді, наклав електронний цифровий підпис, надалі ЕЦП, (підписувачем заяви про приєднання до Договору має бути особа, яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань с керівником) та направив протягом операційного дня у визначеному форматі (стандарті) засобами телекомунікаційного зв'язку до контролюючого органу за основним місцем обліку позивача.

Позивач отримав квитанцію №1 (документ: J1392001 Заява про приєднання до договору про визнання електронних документів 26570038565959J1392001100000000210120182657.ХМL доставлено до Державної фіскальної служби України 09.01.2018 в 15:18:48 ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО

Інформація - діючий Договір присутній: від 07.12.2017 №2, файл 26570038565959J1391004100000000211220172657.ХМL

Інформація - сертифікат директора із діючого договору с чинним

Помилка - договір не прийнято. Діє Договір про визнання електронних документів

09.01.2018 року позивач склав та направив засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року. Позивачем була отримана квитанція №1 (результат обробки: документ доставлено до ДФС України ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО 09.01.2017 16:32:40, виявлені помилки: документ не може бути прийнятий, відсутній укладений з платником договір приєднання, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору.)

Позивач 15.01.2018, створив заяву про приєднання до договору в електронному вигляді, наклав ЕЦП, (підписувачем Заяви про приєднання до Договору має бути особа, яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є керівником) та направив протягом операційного дня у визначеному форматі (стандарті) засобами телекомунікаційного зв'язку до контролюючого органу за основним місцем обліку позивача.

Позивач отримав квитанцію №1 (документ: J1392001 Заява про приєднання до договору про визнання електронних документів

26570038565959J1392001100000000310120182657.ХМL доставлено до Державної фіскальної служби України 15.01.2018 в 14:20:10 ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО

Інформація - діючий Договір присутній: від 07.12.2017 №2. файл 26570038565959J1391004100000000211220172657.ХМL.

Інформація - сертифікат директора із діючого договору є чинним.

Помилка - договір не прийнято. Діє Договір про визнання електронних документів від 07.12.2017 № 2.

Позивачем 15.01.2018 до ДПІ у Святошинському районі до ГУ ДФС у м.Києві подана заява № 1501-2018 про прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року в письмовому вигляді та про з'ясування причин щодо неможливості подавати звіти згідно умов Договору про визнання електронних документів.

Проте станом на дату подання позову відповідь від органу ДФС не надходила.

За таких обставин, не погоджуючись з правомірністю та обґрунтованістю вказаних вище дій щодо неприйняття податкової звітності та податкових накладних в електронному вигляді, як наслідок, вбачаючи наявність підстав для зобов'язання відповідача відновити реєстрацію податкової звітності та податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначає Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно вказаного Закону, посилений сертифікат відкритого ключа -сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом.

З метою нормативно-правового врегулювання обміну електронними документами з контролюючими органами відповідно до вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису та згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами від 06.06.2017 № 557 (надалі - Порядок).

Цей Порядок, розроблений відповідно до Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», «Про інформацію», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про телекомунікації», визначає основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб'єктами електронного документообігу.

Згідно п.2 розділу І вказаного вище Порядку договір про визнання електронних документів (далі - Договір) - Договір, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу та укладається шляхом приєднання автора до Договору в цілому шляхом надсилання заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ юридичні особи, самозайняті особи, податкові агенти, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування набувають статусу СЕД з дати укладення Договору, примірну форму якого визначено у додатку 1 до цього Порядку, шляхом приєднання до нього на підставі Заяви про приєднання до Договору у порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п. 6 розділу III Порядку, після надходження Заяви про приєднання до Договору здійснюється її автоматизована перевірка у порядку, визначеному пунктами 9-11 розділу II цього Порядку. Так автоматизована перевірка електронного документа включає: перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті; перевірку обов'язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку; перевірку відповідності електронного документа затвердженому формаіу (стандарту); перевірку наявності обов'язкових реквізитів; перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору; перевірку дії Договору. Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу II Порядку, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується.

Відповідно до п. 9 розділу III Порядку, підставами для відмови у прийнятті Заяви про приєднання до Договору та відповідно у приєднанні до Договору є: відсутність автора на обліку у контролюючому органі; невідповідність реєстраційних даних автора, зазначених у Заяві про приєднання до Договору, даним Єдиного державного реєстру та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр); наявність у Єдиному державному реєстрі запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця; наявність в Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв'язку зі смертю; наявність діючого Договору.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що підставою для неприйняття податкової звітності та податкових накладних стали виявлені помилки : порушенні вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, можливо припинено дію договору про визнання електронних документів).

В той же час, 15.11.2017 наказ ДПА України від 10.04.2008 №233 «Про подання електронної податкової звітності», яким затверджено «Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку» втратив чинність.

П. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПК України термін.

П. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 ПК України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України, Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, визначено, що постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця) (за наявності). За відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця) (за наявності).

Пунктом 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, закріплено, що після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» та «Про електронні документи та електронний документообіг». Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

У свою чергу, основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідно до ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 зазначеного Закону, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

В той же час, як зазначалося вище, правовим актом, що визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної фіскальної служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, є Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017.

Відповідно до зазначених приписів розділу II Порядку, діє договір №2 від 07.12.2017 про визнання електронних документів, на дати подання податкових документів позивача договір не розривався, однак електронні документи не приймалися.

Також позивач неодноразово подавав договір про визнання електронних документів та заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів, у зв'язку із чим одержував квитанції № 1 із відповідними відмітками що діє договір №2 від 07.12.2017 про визнання електронних документів.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство та умови угоди пов'язують можливість припинення дії договору про визнання електронних документів, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було законних підстав для вчинення дій щодо не прийняття податкової звітності та податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України Щодо неприйняття податкової звітності та податкових накладних в електронному вигляді шляхом блокування дії договору про визнання електронних документів укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «НІГЯР» та органом Державної фіскальної служби України та визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо не прийняття податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «НІГЯР» з податку на додану вартість за листопад та грудень 2017 року та не здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «НІГЯР» від 12.12.2017 та 22.01.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ДФС України відновити реєстрацію податкової звітності, податкових накладних та розрахунків-коригувань в електронному вигляді згідно умов договору про визнання електронних документів., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ «НІГЯР» 20.12.2017 позивач склав та направив засобами телекомунікаційного зв'язку, податкову накладну на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також 12.12.2017 склав та направив засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року.

Позивачем отримана квитанція (результат обробки: документ доставлено до ДФС України ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО, виявлені помилки: документ не може бути прийнятий, можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів), а також отримана квитанція №1 (результат обробки: документ доставлено до ДФС України ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО, виявлені помилки: порушенні вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів).

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 49.8. ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Відповідно до вимог п. 49.15 ст. 49 ПК України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Згідно ж приписів п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У відповідності до п.п. 48.5.1. п.48.5 ст.48 ПК України податкова декларація має бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Судом встановлено, що підставами для не прийняття податкових документів Товариства в електронному вигляді є можливе припинення дії договору про визнання електронних документів, а також порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів).

Під час розгляду справи, судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача щодо неприйняття податкової звітності та податкових накладних, то відповідно договір на час подання спірної податкової звітності не втратив своєї юридичної значимості для реалізації позивачем свого права на подання звітності в електронному вигляді, відповідно, у відповідача продовжували мати місце зобов'язання за цим договором, у тому числі з прийняття поданих позивачем засобами електронного зв'язку податкових документів.

Враховуючи викладене, відмова контролюючого органу у прийнятті податкової звітності з вищевказаних підстав є протиправною.

В даному випадку, для захисту прав позивача, слід відновити реєстрацію податкової звітності, податкових накладних та розрахунків-коригувань в електронному вигляді згідно умов Договору про визнання електронних документів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Крім того, ч. 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час відповідач як суб'єкт владних повноважень заперечень на даний адміністративний позов не надав та явку свого представника в судове засідання не забезпечив, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів, згідно ч.5 ст.77 КАС України. Суду також не повідомлено про причини неподання відзиву, не заявлялось клопотання про надання додаткового часу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.159 судом прийнято рішення кваліфікувати неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо застосування судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, застосування заходів судового контролю за виконанням рішення є правом суду, яке використовується ним на власний розсуд за наявності відповідних підстав для цього.

Виходячи зі змісту обставин даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав за яких відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення у даній справі, за умови набрання ним законної сили, а відтак, клопотання про застосування судового контролю за виконанням рішення є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкової звітності та податкових накладних в електронному вигляді шляхом блокування дії договору про визнання електронних документів укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «НІГЯР» та органом Державної фіскальної служби України.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не прийняття податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «НІГЯР» з податку на додану вартість за листопад та грудень 2017 року та не здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «НІГЯР» від 12.12.2017 та 22.01.2018.

4.Зобов'язати Державну фіскальну службу України відновити реєстрацію податкової звітності, податкових накладних та розрахунків-коригувань в електронному вигляді згідно умов Договору про визнання електронних документів.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІГЯР» (код ЄДРПОУ 38565959, 03170, м.Київ, вул.Перемоги, буд.9, офіс 10/1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 04053, м. Київ, Львівська площа 8,) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій