Ухвала суду № 7881933, 24.11.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2009 року Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Милосердного М.М.

при секретарі Конопляної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Світла» до державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2008 року ТОВ «Регіон Світла» звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання нечинними повідомлень рішень № 0003892301/0 та № 0003902301/0 від 19.11.2007 року; № 0003892301/1 та № 0003902301/1 від 01.02.2008 року; № 0003892301/2 та № 0003902301/2 від 29.02.2008 року.

В обґрунтування позову зазначалося, що вказані відповідачем в актах перевірки висновки про порушення позивачем п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суперечать нормам діючого законодавства та не можуть бути покладені в основу рішень-повідомлень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Світла» задоволено. Скасовано податкові повідомлення рішення № 0003892301/0 та № 0003902301/0 від 19.11.2007 року; № 0003892301/1 та № 0003902301/1 від 01.02.2008 року; № 0003892301/2 та № 0003902301/2 від 29.02.2008 року.

В апеляційній скарзі представника державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11.10.2007 року по 07.11.2007 року ДПІ у Київському районі м.Одеси проводилась планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Регіон Світла», за наслідками якої було складено акт № 2544/23-02/34506224/257 від 12.11.2007 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач виніс податкові повідомлення рішення № 0003892301/0 та № 0003902301/0 від 19.11.2007 року, яким визначив позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 27529 грн. за основним платежем та 10643 грн. за штрафними санкціями за допущені порушення п.п.4.1.6 п.4.1, п.п.5.9, п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також з податку на додану вартість у розмірі 9265 грн. за основним платежем та 4633 грн. за штрафними санкціями за допущені порушення п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В актах перевірки відповідачем зазначено, що позивачем - в порушення п.п.4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено валові доходи за 4 квартал 2006 року у розмірі 42039 грн. у звязку з не включенням до складу валових доходів вартості безоплатно отриманих товарів; в порушення п.п.4.1.6 Закону занижено валові доходи за 4 квартал 2006 року у розмірі 8875 грн. 20 коп. у звязку з реалізацією товарно-матеріальних цінностей, які не зазначені у відомостях руху по бухгалтерському рахунку 281 «Товари»; в порушення п.п.5.9 Закону при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів не в повному обсязі оприбутковані товари, придбані у ТОВ «Світлотехніка-Херсон», що призвело до заниження валового доходу за 2006 рік на суму 41200 грн.; в порушення п.п.5.2.1 Закону за перевіряємий період до складу валових витрат включені витрати на загальну суму 18005 грн., які неможливо достовірно визначити як витрати, повязані з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у господарській діяльності у звязку з відсутністю оформлених належним чином первинних документів; в порушення п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 та 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у листопаді 2006 року до складу податкового кредиту включено суму ПДВ у розмірі 9264 грн. 99 коп. на підставі податкової накладної ТОВ «Світлотехніка-Херсон» № 1381 від 29.11.2007 року, в якій не вказано номенклатуру товару, отриманого від продавця.

Не погодившись з висновками перевірки позивач оскаржив зазначені рішення-повідомлення до відповідача, а в подальшому до ДПА в Одеській області, рішенням якої від 22.02.2008 року було частково скасовано повідомлення рішення № 0003892301/0 в частині основного зобовязання на суму 209 грн. та штрафних санкцій на суму 83 грн., у звязку з чим на адресу позивача були надіслані податкові повідомлення-рішення № 0003892301/02 та № 0003902301/2 від 29.02.2008 року.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи дійшов обґрунтованого висновку про скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює правила ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку чи дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Тобто спеціальною нормою закону про оподаткування прибутку підприємств встановлено, що для віднесення до валових витрат сум необхідно (у залежності від першої події - оплата чи отримання послуг) платіжний документ чи документ, що підтверджує фактичне отримання платником податку результатів послуг.

З наданих до суду позивачем договорів та актів здачі прийняття виконаних робіт по укладеним господарським договорам з ПП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ТОВ «Агентство інвестиційного розвитку», ТОВ «Інвестиційне гарантійне агентство», ТОВ «Лорано плюс» вбачається, що позивач, на підставі зазначених вище документів відніс до валових витрат суми вартості послуг, що на думку колегії суддів не порушує приписів закону, у звязку з чим, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що загальні витрати по зазначеним договорам були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до 5.11 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім зазначених в Законі, заборонено.

На думку колегії суддів, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи є висновки суду першої інстанції про правомірність включення позивачем витрат до складу валових, на підставі договору з ТОВ «Светотехника-Херсон» від 21.11.2006 року та операції по реалізації товарів ООО «ЮВВЕЛ», оскільки зазначені господарські операції підтверджуються відповідно до вище наведених приписів Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” первинними документами видатковими та податковими накладними.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав і має необхідні первині документи, які підтверджують його витрати які законом віднесені до валових витрат, а тому доводи апеляційної скарги в цієї частині не засновані на законі і не підтверджені доказами.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось відповідачем, на час проведення перевірки у позивача була податкова накладна ТОВ «Світлотехніка-Херсон» № 1381 від 29.11.2007 року, але як зазначено відповідачем, в ній не вказано номенклатуру товару, отриманого від продавця, у звязку з чим, на думку апелянта, позивачем в порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму податку на додану вартість в розмірі 9265 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними зазначені вище доводи апеляційної скарги, оскільки, як обґрунтовано зазначено в рішенні суду першої інстанції, недоліки у заповненій податковій накладній не свідчать про її недійсність та не спростовують факт здійснення господарської операції та сплати позивачем податку.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 листопада 2009 року.

Головуючий:

Судді: