Рішення № 78816021, 22.12.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/2948/18

Провадження № 2/361/2122/18

22.12.2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

/заочне/

22 грудня 2018 р. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді - Селезньової Т.В., при секретарі – Корніюк К.А., розглянувши в місті Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту №410/25/06/М, укладеним 06.12.2006 р. між ним і відповідачем, в сумі 616023,73 грн., в тому числі заборгованість за кредитом, за відсотками, мотивуючи тим, що позивач видав відповідачу кредит, відповідач кредит отримав, але допустив прострочення в платежах згідно графіку, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість по тілу кредиту, по сплаті відсотків; крім того позивач просив стягнути неустойку за несвоєчасне повернення кредиту і відсотків за користування кредитом.

Ухвалою суду від 22.12.2018 р. закрито провадження за частиною вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за кредитним договором№ 410/25/06/М від 06.12.2006 р. заборгованість за тілом кредиту – 350791,95 грн., що еквівалентно13337,53 доларам США; заборгованість за відсотками – 132140,76 грн., що еквівалентно 5024,15 доларів США, як таких, за яким набрало законної сили рішення суду у справі, ухваленій з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Тобто, предметом розгляду в даній справі є лише позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 21.03.2017 р. по 02.03.2018 р. у розмірі 96672,13грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 21.03.2017 р. по 02.03.2018р. у розмірі 36418,90 грн.

Відповідач повторно не явився в судове засідання; був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою його місця проживання, відзив на позов не подав. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, і він не повідомив про причини неявки. Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності і про згоду на ухвалення заочного рішення. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, вважає можливим розглянути справу заочно, згідно ст.223 та ст.280 ЦПК України.

З заяви – анкети клієнта, договору кредиту № 410/25/06/М від 06.12.2006 р. вбачається, що між АКБ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого, банк надав відповідачу (позичальнику) кредит у сумі 27183,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом 13,5% річних, строком до 05.12.2011 року, на умовах щомісячної сплати процентів і повернення частини кредиту згідно графіку.

03 листопада 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем був укладений договір про внесення змін до договору кредиту № 410/25/06/М від 06.12.2006 р., яким передбачили сплату щомісячної комісії за ведення кредитної справи у розмірі 1% річних.

Інші суттєві умови договору кредиту № 410/25/06/М від 06.12.2006 р. залишені без змін, також сторонами встановлено, що договір про внесення змін від 03.11.2008 р. є невід'ємною частиною договору кредиту № 410/25/06/М від 06.12.2006 р.

З розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 21.03.2017 р. по 02.03.2018 р. банк нарахував позичальнику пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 96672,13 грн., і за несвоєчасне повернення відсотків за період з 21.03.2017 р. по 02.03.2018 р. у розмірі 36418,90 грн.

Як на підстави для нарахування пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту і відсотків позивач у позові посилається на умови укладеного з відповідачем договору кредиту.

Натомість з наданої позивачем ксерокопії договору кредиту не встановлено, що даний договір містить положення за якими б була передбачена відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту і відсотків у вигляді сплати пені. Договору, який би містив умови щодо нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту і відсотків, і який би містив підпис позичальника про ознайомлення з такими умовами, позивачем не подано. А у наданому документі з цього приводу відсутні такі умови. Виходячи з того, що пеня є видом неустойки і видом забезпечення виконання договору, і до даного виду договору про забезпечення закон вимагає виключно письмової форми, то без дотримання даної вимоги закону такий договір (або умова договору) є нікчемним. Таким чином позивач не довів наявності зазначеної ним умови договору щодо підстав нарахування пені (неустойки) і довів наявності підстав для нарахування пені.

Крім того, з наданої ксерокопії договору кредиту вбачається, що кінцевий строк повернення кредиту настав 05.12.2011р., умов щодо нарахування пені після закінчення кінцевого строку повернення кредиту подана ксерокопія договору також не містить. Позивач не обґрунтував і не довів наявності підстав для нарахування пені після закінчення строку дії договору. При цьому суд виходить з положень закону, які обумовлюють права та обов’язки сторін договору протягом строку його дії, і передбачені законом інші наслідки невиконання боржником грошового зобов’язання , - стосовно яких позивач позовних вимог не заявив.

Крім того, позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що на даний час дійсно існує невиконане боржником грошове зобов’язання , зокрема, за вказаним рішенням суду (що рішення не виконане).

Крім того, вимоги про стягнення пені є похідними від вимог про стягнення заборгованості за основним зобов'язанням за договором кредиту, а за такими основними вимогами провадження у справі закрито, що також є підставою для відмови і у позовній вимозі похідного до основної вимоги характеру.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, викликався неодноразово для надання можливості обґрунтувати позовні вимоги, проте даним правом позивач не скористався, тому суд розглядає справу і робить висновки щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог лише на підставі поданих доказів і не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за користування кредитом є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 256-259, 526, 549, 550, 611, 613,615, 625, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити Акціонерному товариству «Укрсоцбанк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 96672,13 грн., і пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 21.03.2017 р. по 02.03.2018 р. у розмірі 36418,90грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, якщо повне рішення не вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення виготовлено 22 грудня 2018 року.

Суддя Т.В. Селезньова