Ухвала суду № 7881486, 26.01.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 року №22-а-17065/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів: Олендера І.Я., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Когутич Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2008 року по справі за позовом державного підприємства «Львіввугілля» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2008 року ДП «Львіввугілля» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000059240/1 від 10.04.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1006432,892 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі. Оскільки ДП «Львіввугілля» засноване на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, передача державного майна від одного підприємства іншому, що належить до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, в даному випадку Міністерство вугільної промисловості, не є відчуженням, оскільки власник майна та орган управління майном не змінився.

Постановою господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області за №000059240/1 від 10.04.2008 року.

Вказана постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає узгодження операцій із заставленими активами при відчуженні майна з податковим органом. Оскільки в даному випадку відчуження майна не відбулося тому, що ні форма власності, ні власник не змінились, прийняте податковим органом рішення є неправомірним.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області, подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною та винесена з порушенням норм матеріального права, судом не досліджено доказів, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, вказує про те, що згідно рішення Конституційного суду України від 24.03.2005 року забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів платежів і зборів має здійснюватись шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків в повному обсязі. Оскільки положення статей, визнаних неконституційними згідно рішення Конституційного суду України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення, то у випадку, якщо активи платника податків потрапили в податкову заставу до 24.03.2005 року, то право податкової застави на такі активи продовжує існувати в тому обсязі, який був до прийняття рішення Конституційним судом України, тобто до 24.03.2005 року. Крім цього, вважає, що посадовими особами ДП «Львіввугілля» в порушення вимог п. 8.6 ст. 8 Закону України № 2181 за період з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року відчужено активи, що перебувають в податковій заставі без письмової згоди податкового органу.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Львіввугілля» засноване на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. Органом управління майном ДП «Львіввугілля» являється Міністерство вугільної промисловості.

Наказом Міністерства вугільної промисловості України «Про реорганізацію вантажно-транспортної системи вугільної галузі» №478 від 25.09.2006 року виділено із складу ДП «Львіввугілля» підрозділ «Червоноградське вантажно-транспортне управління» та створено на його базі Державне підприємство „Червоноградвантажтранс". У пунктах 17.5, 18 цього наказу визначено, що слід здійснити інвентаризацію майна і за її результатами скласти передавальні баланси після чого передати майно, майнові права та зобовязання відповідних підрозділів, цеху та дільниці, а керівникам новостворених підприємств прийняти на баланс підприємств за актами приймання-передачі відповідно до затверджених передавальних балансів.

У відповідності до п. 4.1. Статуту ДП «Львіввугілля» майно ДП «Львіввугілля» є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

В період з 29.11.2007 року по 26.12.2007 року ДПІ у Сокальському районі була проведена виїзна планова перевірка ДП «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 р. по 30.06.07 р., за результатами якої складено Акт № 22/2301/32323256 від 15.01.2008 року про порушення позивачем п.п.17.1.8 пункту 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, а саме - за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Відповідно до складеного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №000059240/1 від 10 жовтня 2008 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1006432,892 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон) активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до підпункту «а» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону письмовому узгодженню з податковим органом підлягають такі операції з активами, які перебувають в податковій заставі, як купівля чи продаж, інші види відчуження або оренда (лізинг) нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових чи немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Підпунктом 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону передбачено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обовязковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за вказаними цінами. При цьому для вирішення питання щодо обсягу відповідальності позивача за відчуження майна без отримання попередньої згоди податкового органу необхідно встановити розмір податкового боргу позивача на момент відчуження.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р.№2-рп/2005 (справа № 1-9/2005 про податкову заставу) визнано, що розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. Положення пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 в частині поширення податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 24.03.2005 року.

Таким чином, вимоги вказаного Рішення щодо розповсюдження права податкової застави на активи боржників з урахуванням їх сум податкового боргу стосуються тих платників податків, активи яких передаються в податкову заставу починаючи з 24.03.2005 року. У випадку, якщо активи платника податків потрапили в податкову заставу до 24.03.2005 року, то право податкової застави на такі активи продовжує існувати в тому обсязі, який був до 24.03.2005 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

З Акту від 15.01.2008 року № 22/2301/32323256 «Про результати виїзної планової перевірки Державного підприємства «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року» вбачається, що згідно наказу Міністерства палива та енергетики України «Про реорганізацію ВАТ ДХК «Львіввугілля» від 24.12.2002 року № 751 вирішено реорганізувати державні відкриті акціонерні товариства та інші підприємства, які входили в структуру ВАТ ДКХ «Львіввугілля» шляхом їх злиття та створення на їх базі Державного підприємства «Львівугілля». В звязку з реорганізацією ВАТ ДКХ «Львіввугілля» правонаступником податкового боргу та розпорядником всіх активів стало ДП «Львіввугілля». Першу податкову вимогу сформовано та вручено 17 червня 2003 року на загальну суму 10398,98 грн. Другу податкову вимогу сформовано та вручено 27 липня 2003 року на загальну суму 9295317,02 грн. З метою дотримання вимог Закону України № 2181 Сокальським відділенням Червоноградської ОДПІ 31.07.2003 року було зареєстровано податкову заставу по ДП «Львіввугілля».

Із врахуванням наведеного, колегія суддів відзначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р.№2-рп/2005 (справа № 1-9/2005 про податкову заставу) положення пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 в частині поширення податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 24.03.2005 року.

Таким чином, у звязку з тим, що активи платника податків потрапили в податкову заставу до 24.03.2005 року, то право податкової застави на такі активи продовжує існувати в тому обсязі, який був до 24.03.2005 року.

Стосовно ст. 8.6 Закону України № 2181, яка передбачає узгодження операцій із заставленими активами при відчуженні майна, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку відчуження майна не відбулося.

У відповідності з ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом субєкта господарювання, який володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Державне підприємство «Львіввугілля» засноване на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. Органом управління майном ДП «Львіввугілля» являється Міністерство вугільної промисловості.

У відповідності до п. 4.1. Статуту ДП «Львіввугілля» майно ДП «Львіввугілля» є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Наказом Міністерства вугільної промисловості України «Про реорганізацію вантажно-транспортної системи вугільної галузі» №478 від 25.09.2006 року виділено із складу ДП «Львіввугілля» підрозділ «Червоноградське вантажно-транспортне управління» та створено на його базі Державне підприємство „Червоноградвантажтранс". У пунктах 17.5, 18 цього наказу визначено, що слід здійснити інвентаризацію майна і за її результатами скласти передавальні баланси після чого передати майно, майнові права та зобовязання відповідних підрозділів, цеху та дільниці, а керівникам новостворених підприємств прийняти на баланс підприємств за актами приймання-передачі відповідно до затверджених передавальних балансів.

Крім цього, у відповідності до п. 1.3 Інструкції про порядок розпорядження майном підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, затвердженої наказом Міністерства вугільної промисловості України № 304 від 7 серпня 2007 року відчуження майна це передача права власності на державне майно, яке перебуває на балансі підприємств іншим юридичним або фізичним особам шляхом його продажу за грошові кошти. Передача майна це передача майна з балансу підприємства на баланс іншого підприємства, надання майна в оренду, передача майна в комунальну власність, передача обєктів незавершеного будівництва.

Згідно п. 2.3.2. цієї Інструкції передача обєктів права державної власності від одного Підприємства іншому, що належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, здійснюється відповідно до Закону України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності» та Положення про порядок передачі обєктів права державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998 року.

У відповідності до п. 4 Положення про порядок передачі обєктів права державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998 року передача обєктів права державної власності від одного підприємства іншому, що належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації.

Як вже зазначалось, наказом Міністерства вугільної промисловості України «Про реорганізацію вантажно-транспортної системи вугільної галузі» №478 від 25.09.2006 року виділено із складу ДП «Львіввугілля» підрозділ «Червоноградське вантажно-транспортне управління» та створено на його базі Державне підприємство „Червоноградвантажтранс".

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи постанову про задоволення позову суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для цього, оскільки в даному випадку відчуження майна не відбулося тому, що ні форма власності, ні власник не змінились, а відтак, прийняте податковим органом податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2008 року в справі № 28/176 А без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: І.Я. Олендер

Д.М. Старунський