Рішення № 78766022, 21.12.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2118/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

в інтересах:

ОСОБА_3, ОСОБА_4

до

Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області

про

встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Предстаник позивача ОСОБА_2, який діє відповідно до ордеру16.11.2018 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до Кілійської міської ради провстановлення факту належності житлового будинку м.Кілія, Одеської області, вул. Грецька, 12 ОСОБА_5, яка померла 05.12.2003 року та визнання за позивачами права власності по ? частині на житловий будинок в м.Кілія, Одеська область, вул. Грецька, 12 впорядку спадкування після смерті ОСОБА_6П, померлої 05.12.2003 року.

В обґрунтування викладених позовних вимог позивач зазначив, що 05 грудня 2003 року померла ОСОБА_5, яка на день смерті проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня Колгоспна), 12. Факт проживання за вказаною адресою, підтверджується записом у будинкової книзі за вказаною адресою. ОСОБА_5, яка померла 05.12.2003 року залишила на ім’я позивачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, заповіт, посвідчений Кілійською районною державною нотаріальною конторою Одеської області, за реєстровим №2112 від 04 жовтня 1988 року. Після смерті спадкодавця залишилося спадщина, яка складається із житлового будинку в м.Кілія, Кілійського району Одеської області, вул.Грецька (колишня Колгоспна), 12. Позивачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до ст.534 ЦК Української РСР є спадкоємцями за заповітом, після померлої 05 грудня 2003 року ОСОБА_5. Спадщину, яка залишилася після смерті спадкодавця, позивачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли в порядку ст.549 ЦК Української РСР, тобто вступили в управління спадковим майном. Спадкова справа після смерті ОСОБА_5, яка померла 05 грудня 2003 року, не заводилась. Відповідно до довідки, виданої комунальним підприємством Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації» за №688 від 21 вересня 2018 року житловий будинок №12 м.Кілія, Кілійського району, Одеської області, вул.Грецька (колишня Колгоспна) належав спадкодавцю, ОСОБА_6, яка померла 05.12.2003 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Кілійською районною державною нотаріальною конторою Одеської області, за реєстровим №2110 від 04 жовтня 1988 року, та який зареєстрований Кілійським БТІ в реєстр. кн.9, стор.190, реєстр. №1534. Вказаний договір купівлі продажу спадкодавцем при житті булу втрачено.

Представник позивачів за довіреністю, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак від нього на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої він просить справу розглядати за його відсутності, а також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Кілйської міської ради Одеської області, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак від нього на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої позов просить провести засідання без його участі, з позовними вимогами згодні в повному обсязі.

На підставі вищезазначеного суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою, в порядку передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд достовірно встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:

05 грудня 2003 року померла ОСОБА_5, актовий запис №361, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 05.12.2003 року відділом реєстрації актів громадського стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області серія І-ЖД №357749.

Відповідно до копії будинкової книги ОСОБА_5 05.12.2003 року знята з реєстрації за адресою : м.Кілія, вул. Колгоспна, 12, у зв'язку із смертю. За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_4 з 18.11.1988 року та ОСОБА_3 з 18.11.1988 року, тобто позивачі проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини після померлої ОСОБА_6 та фактично прийняли спадщину після померлої ОСОБА_5.

Згідно заповіту, посвідченого Кілійською державною нотаріальною конторою 04.10.1988 року, «Егорова Агафия Филипповна» все своє майно заповіла ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках. Цей заповіт зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 2330507, та є чинним на день винесення рішення.

Згідно ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчиненіпротягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З урахуванням вищезазначеного судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої 05.12.2003 року.

К вбачається з довідки № 688, виданої 21.09.2018 року Комунальним підприємством «Районне бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Кілійською державною нотаріальною конторою 04.10.1988 року за реєстровим № 2110, та зареєстрованого Кілійським БТІ в реєстр.кн.9 стор.190, реєстр № 1534 належить житловий будинок за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Грецька (колишня Колгоспна) , 12. Житловий будинок складається з: літ.літ.А - житловий будинок, житловою площею 33,0 кв.м., загальною площею 67,6 кв.м., господарських будівель: літ.Д – баня, літ.Е – літня кухня, літ.Ж - сарай, літ.З – убиральня, 1-5, І надвірні споруди.

З повідомлення №525/01-16 від 29.10.2018 року, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_7 вбачається, що позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності померлої 05.12.2003 року ОСОБА_5 на спадкове майно. За відсутності у спадкоємців необхідних документі для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, це питання вирішується у судовому порядку.

Згідно повідомлення № 638/01-16 від 17.12.2018 року, наданого приватним нотаріусом ОСОБА_7, після смерті ОСОБА_8, яка померла 05.12.2003 року спадкова справа не заводилась, в передбачений законом строк ніхто не звертався.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими Правилами державної реєстрації об’єктів нерухомого майна. що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 року № 56, які були чинними на момент реєстрації в БТІ права власності спадкодавця ОСОБА_6 на спірний житловий будинок.

Таким чином, оскільки державна реєстрація спірного житлового будинку спадкодавцем була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, вказаний будинок відповідає критеріям нерухомої речі на яку може переходити право власності в порядку спадкування.

Згідно п.5 ч. 2 ст. 234, ст. 256 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення віднесено до компетенції суду.

Виходячи з наведеного суд вважає доведеним факт належності спадкодавцеві ОСОБА_6 спірного житлового будинку, який було збудовано до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

Відповідно до п.п 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З досліджених доказів судом встановлено, що єдиними спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_3Д та ОСОБА_4, як спадкоємці за заповітом відповідно до 534 ЦК УРСР, які прийняли спадщину в порядку 549 ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем .

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом також встановлено, що в зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно позивачі не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що право позивачів на спадщину підлягає судовому захисту в порядку ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, а позов – задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,13,18,141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт належності житлового будинку м.Кілія, Кілійського району Одеської області, вул.Грецька, 12 – ОСОБА_5, яка померла 05.12.2003 року.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на ? частину житлового будинку в м.Кілія, Кілійського району Одеської області, вул.Грецька, 12, який відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А - житловий будинок, житловою площею 33,0 кв.м., загальною площею 67,6 кв.м., господарських будівель: літ.Д – баня, літ.Е – літня кухня, літ.Ж - сарай, літ.З – убиральня, 1-5, І надвірні споруди, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_5, яка померла 05 грудня 2003 року.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 право власності на ? частину житлового будинку в м.Кілія, Кілійського району Одеської області, вул.Грецька, 12, який відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А - житловий будинок, житловою площею 33,0 кв.м., загальною площею 67,6 кв.м., господарських будівель: літ.Д – баня, літ.Е – літня кухня, літ.Ж - сарай, літ.З – убиральня, 1-5, І надвірні споруди, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_5, яка померла 05 грудня 2003 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Одеської області.