Рішення № 78760047, 13.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4999/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (далі - позивач, ПАТ «Львівгаз») звернулося з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, ОВПП ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008104808 від 10.10.2018 року та № НОМЕР_1 від 10.10.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі ОВПП ДФС України) прийнято наказ від 23.07. 2018 року № 1358 «Про проведення документальної позапланової перевірки ПАТ «Львівгаз» з підстав визначених пп. 78.1.12 п. 78.1 Податкового кодексу України (далі ПК України). Згідно даного наказу визначено провести перевірку за період діяльності з 01.01.2016 по 30.06.2017 з метою перевірки повноти нарахування та сплати екологічного податку за викиди забруднюючих речовин у частині використання газу на виробничо-технологічні втрати та витрати. За результатами вказаної перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт від 25.09.2018 №141/28-10-48-07/03349039 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (код ЄДРПОУ 03349039), з питання повноти нарахування та сплати екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в частині використання газу на виробничо-технологічні втрати та витрати за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2017 року» (далі Акт перевірки). ПАТ «Львівгаз» не погоджуючись із актом перевірки надано заперечення вих. №Lv07-Сл-9500-1018 від 01.10.2018. ОВПП ДФС листом від 05.10.2018 року №41808/28-10-48-07 повідомлено, що заперечення ПАТ «Львівгаз» по даному порушенні є необґрунтованим. На підставі акту перевірки ОВПП ДФС складено податкове повідомлення-рішення №0008104808 від 10.10.2018 року на загальну суму 9 834 214,13 грн., з яких: 7 867 371,3 грн.-сума грошового зобовязання за податковими зобовязаннями, 1 966 842,83 грн.- за штрафними санкціями та податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 10.10.2018 року на суму 510,00 грн. ПАТ «Львівгаз» вважає дані податкові повідомлення-рішення протиправними з огляду на наступне: не відповідність суми заниженого екологічного податку зазначеному в акті перевірки сумі зазначеній в ППР, відсутність розрахунку фактичних викидів забруднюючих речовин, який зроблено представниками державного екологічного нагляду, не вірно розраховано виробничо-технологічні втрати та витрати природного газу, застосування при проведенні перевірки норм, які не відносяться до податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов. Обґрунтовуючи допущені позивачем порушення вимог чинного податкового законодавства, контролюючий орган вказує на те, що «метан», як одна з основних складових природного газу, є речовиною, яка входить до «вуглеводнів» і за викиди яких справляється екологічний податок за ставками, визначеними ст.243 ПК України.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 29.10.2018 було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 03.12.2018 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт від 25.09.2018 №141/28-10-48-07/03349039 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (код ЄДРПОУ 03349039), з питання повноти нарахування та сплати екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в частині використання газу на виробничо-технологічні втрати та витрати за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2017 року»

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення ПАТ «Львівгаз»: п.240.1 ст.240, п.п.242.1.1, п.242.1, ст.242, ст.243, п.249.1, п.249.2, п.249.3 ст.249 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок на загальну суму 7 868 459,37 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2016 року 890 129,66 грн., 2 квартал 2016 року 816 201, 58 грн., 3 квартал 2016 року 901830,36 грн., 4 квартал 2016 року 1 690 467, 83 грн., 1 квартал 2017 року 2 694 968,05 грн., 2 квартал 2017 року 874 861,89 грн.

На підставі акту перевірки ОВПП ДФС складено податкове повідомлення-рішення №0008104808 від 10.10.2018 року на загальну суму 9 834 214,13 грн., з яких: 7 867 371,3 грн.-сума грошового зобовязання за податковими зобовязаннями, 1 966 842,83 грн.- за штрафними санкціями та податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 10.10.2018 року на суму 510,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Основним предметом доказування у цій справі є зясування обставини, чи є "метан" забруднюючою речовиною за фактичний викид якого відповідно до вимог ПК України справляється екологічний податок, чи весь обсяг фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат газу, в складі якого присутній "метан", є витоком чи скиданням газу в атмосферне повітря та чи виконано вимоги п. 250.12.ст. 250 Податкового кодексу України щодо залучення працівників органу з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Позивач стверджує про те, що природний газ, що передається газорозподільними мережами не є забруднюючою речовиною в розумінні статей 242 243 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що природний газу метан слід кваліфікувати як існуючий в навколишньому світі парниковий газ, а не забруднюючу речовину.

Згідно п. 14.1.57. ст. 14 ПК України екологічний податок - загальнодержавний обовязковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні обєкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Податковий кодекс України не містить визначення поняття «забруднююча речовина».

В п. 243.1. ст. 243 ПК України наведені ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення. Серед найменувань забруднюючих речовин не вказано «вуглеводні» чи «природний газ».

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.04.2002 №104 «Про затвердження Переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди з яких справляється збір» (надалі Наказ №104).

Проте, зазначений наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.04.2002 №104 «Про затвердження Переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди з яких справляється збір» був прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.90 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища», яка втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 27.12.10.

Пунктом 3.1. статті 3 Податкового кодексу України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у звязку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.04.2002 №104 «Про затвердження Переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди з яких справляється збір» не відноситься до переліку документів, наведених у п 3.1. Податкового кодексу України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 32 «Про затвердження Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України», в повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України не входить встановлення переліку забруднюючих речовин.

Статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З цих міркувань суд вважає, що Наказ №104 не є актом податкового законодавства, його норми не можуть застосовуватися при обрахунку і сплаті екологічного податку передбаченого Податковим кодексом України.

Не підлягає застосуванню також Інструкція про порядок та критерії взяття на державний облік обєктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоровя людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря», затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002 року за №177, на яку посилається відповідач, оскільки відповідно до додатку 1 вищезазначеної Інструкції встановлено порогове значення викидів метану у атмосферне повітря - 10 т/рік на одне стаціонарне джерело викидів, то вона стосується саме визначення критеріїв взяття на державний облік обєктів у залежності від видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел. Розроблена вона на виконання статті 31 Закону України "Про атмосферне повітря".

Цією Інструкцією не визначено переліку забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню відповідно до статті 11 вказаного Закону.

Неправомірним є застосування відповідачем ОСОБА_3 про реєстри викидів і перенесення забруднювачів, який ратифіковано Законом України №980-VIII від 03.02.2016 року, оскільки ст. 1 ОСОБА_3 встановлює, що метою цього ОСОБА_3 є розширення доступу громадськості до інформації шляхом створення послідовних, інтегрованих, загальнонаціональних реєстрів викидів і перенесення забруднювачів (РВПЗ) згідно з положеннями цього ОСОБА_3, які могли б сприяти участі громадськості у процесі ухвалення рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, а також сприяти запобіганню забрудненню навколишнього середовища та його скороченню.

Як вбачається зі змісту ст. 1 ОСОБА_3, метою протоколу не є регулювання питань оподаткування, що, згідно ст. 3.1. Податкового кодексу України, унеможливлює використання цього ОСОБА_3 для цілей податкового законодавства України.

Крім того, ОСОБА_3 не встановлює інші правила, ніж ті, що передбачені Податковим кодексом України.

Також суд звертає увагу, що з 16.03.1983 Україна є стороною Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та трьох з восьми її протоколів ОСОБА_3 про довгострокове фінансування ЕМЕП; ОСОБА_3 про Обмеження викидів окислів азоту або їх транскордонних потоків та ОСОБА_3 про скорочення викидів сірки або їх транскордонних потоків, принаймні на 30 відсотків.

З врахуванням норм цієї Конвенції, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 27.06.2006 №309, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2006 р. за №912/12786 затверджено «Нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел». Для природного газу (метану) таких нормативів не встановлено.

Законом України № 1430-IV від 04.02.2004 р. ратифіковано «Кіотський протокол до Рамкової Конвенції Організації Обєднаних Націй про зміну клімату». У додатку А до цього протоколу встановлено, що метан (СН4) є парниковим газом.

Крім того, у рішенні від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України" ЄСПЛ зазначив, що будь-які обмеження, які накладаються, мають базуватися на положеннях основного законодавства. Саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.

В рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обовязків.

Відповідно до п. 4.1.4. ст. 4 ПК України діє презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно п. 56.21. ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У звязку з цим, суд вважає, що відповідачем не подано доказів, що природний газ, який транспортується газорозподільними мережами позивача, є забруднюючою речовиною за викиди якого в атмосферу слід сплачувати екологічний податок.

В другу чергу суд вважає за доцільним надати правову оцінку доводам позивача і запереченням відповідача про те, чи весь обсяг фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат газу є реальним витоком або безпосереднім скиданням газу в атмосферне повітря.

У спірних правовідносинах суд застосовує Кодекс газорозподільних систем, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 за №2494 (далі по тексту також - Кодексу газорозподільних систем).

Пунктами 1, 4 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що з урахуванням специфіки переміщення природного газу газорозподільною системою, що пов'язана з умовною нормативною герметичністю газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, інших приладів та обладнання (тобто стан, за якого можливий витік газу, що не може бути зафіксований органолептичним методом) та витоками газу під час технічного огляду чи обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, устаткування, Оператор ГРМ укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності.

Об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу ХІI цього Кодексу та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.

Порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах регламентується наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №737 від 23.11.2011 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" (далі по тексту також - Порядок №737).

За змістом пункту 1.1 Порядку №737 річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 за №264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №570/7891, ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 за №264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №571/7892, та ОСОБА_4 визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 №595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за №1224/8545.

Відповідно до пунктів 1.2-1.4 Порядку №737 газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу є максимально допустимими для певного року.

Таким чином, річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу у спірних відносинах складаються з :

- виробничо-технологічних (нормативних) втрат;

- виробничо-технологічних витрат;

- втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов.

Суд відзначає, що кожний із цих видів втрат і витрат має самостійне визначення, склад, відповідні неоднорідні структури статей витрат і втрат за переліком елементів газорозподільної мережі, а також окремі ОСОБА_4 їх визначення та розрахунку.

В той час, як відповідач в акті перевірки, незважаючи на неоднорідність структури статей таких витрати і втрати, ототожнив їх в єдине ціле та в цілому визначив їх як "граничний витік газу" в атмосферне повітря, виходячи із загального обсягу придбаного позивачем газу для таких потреб.

Надаючи правову оцінку кожній із вказаних трьох ОСОБА_4, визначених в пункті 1.1 Порядку №737, для перевірки доводів відповідача про "граничний витік газу" в атмосферне повітря, суд зазначає наступне.

Відповідач при формуванні висновків в першу чергу застосував ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджену наказом Міністерства палива та енергетики України за №264 від 30.05.2003 (далі по тексту також - ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних витрат).

Пунктом 1 ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних витрат визначено, що ця ОСОБА_4, поширюється на газопостачальні та газорозподільні підприємства, а також на споживачів газу, комерційні вузли обліку газу яких розташовані на їх території, в частині обрахування витрат газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу споживача.

Методика визначає порядок розрахунків обсягів виробничо-технологічних витрат природного газу (далі по тексту також - газ) під час його транспортування газорозподільними мережами України та забезпечує єдиний підхід до їх визначення.

Виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов'язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об'єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Згідно пункту 3 ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних витрат до виробничо-технологічних витрат газу належать витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об'єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Відповідно до пунктів 4.1-4.3, 4.7 ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних витрат ця ОСОБА_4 враховує неоднорідність структури статей витрат за переліком елементів газорозподільної мережі.

Диференціація нормативів передбачена відповідно до складу конкретної газорозподільної мережі.

Максимально допустимі обсяги виробничо-технологічних витрат газу визначаються розрахунковим шляхом згідно з даною Методикою.

Обсяги витрат газу на опалення приміщень ГРП визначаються за показами лічильників, встановлених перед опалювальним приладом.

Розрахунок виробничо-технологічних витрат газу здійснюється газопостачальним або газорозподільним підприємством самостійно.

Втім, більшість із структур статей витрат складається із таких витрат газу на:

- заповнення газом новозбудованих газопроводів;

- регулювання та настроювання газового обладнання, приладів квартир житлових будинків та подібних об'єктів комунально-побутових та бюджетних організацій при пусконалагоджувальних роботах після будівництва, капітального ремонту, реконструкції;

- проведення регулювання та настроювання ГРП;

- опалення самих приміщення ГРП.

Суд звертає увагу на те, що такі витрати вищевказана ОСОБА_4 не відносить до скидання (витоку) газу в атмосферу.

Другою методикою, яка використовується для розрахунку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах є ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої тим же наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 за №264 (далі по тексту також - ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних втрат).

За приписами глави 1 ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних втрат ця ОСОБА_4, поширюється на газопостачальні та газорозподільні підприємства, а також на споживачів газу, комерційні вузли обліку газу яких розташовані на їх території, в частині обрахування втрат газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу споживача.

ОСОБА_4 визначає порядок розрахунків граничних обсягів виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами України та забезпечує єдиний підхід до визначення нормованих втрат газу.

Виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньо будинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів.

Абзацом 6 глави 4 ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних втрат визначено, що виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.

ОСОБА_4 також визначає інший перелік технологічних операцій під час технічного обслуговування, поточного ремонту, зокрема:

- налагодження та регулювання обладнання у квартирах з газовим опаленням перед початком опалювального сезону та після ремонтів;

- налагодження та регулювання обладнання у квартирах житлових будинків після випробування на щільність;

- видалення газу, продування та заповнення елементів системи газопостачання під час поточних ремонтів, заміни обладнання, арматури.

У процесі розрахунків згідно з додатком 1 ураховуються усі газопроводи - від комерційного вузла обліку газу постачальника до комерційного вузла обліку газу споживача (покупця) газу, у тому числі - до лічильника газу, встановленого в квартирі, а де вони відсутні, - до крана, іншого пристрою для відключення газових приладів, агрегатів тощо. При цьому втрати газу збільшуються на 25 відсотків для газопроводів, які експлуатуються більш ніж 25 років або які експлуатуються на розроблених ділянках (пункт 6.6 ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних втрат).

Отже, виробничо-технологічних втрати газу є газ, який внаслідок особливостей транспортування і умовної герметичності ГРМ, а також виконанні операцій під час технічного обслуговування, поточного ремонту, як правило витікає в атмосферу.

Формули розрахунку питомих втрат у своєму складі в основному містять елементи і нормативи при обчисленні втрат газу, що викидається за межі газорозподільної мережі.

Втім, окремі із структур статей витрат складається із таких витрат газу, як налагодження та регулювання обладнання у квартирах з газовим опаленням перед початком опалювального сезону та після ремонтів; налагодження та регулювання обладнання у квартирах житлових будинків після випробування на щільність. У зв'язку із особливостями технології виконання даних робіт такі витрати, на переконання суду, не завжди мають наслідок викид в атмосферу, оскільки в таких випадках газ в тому числі згорає при випробувальних роботах із експлуатації (налагоджуванні і регулюванні).

В свою чергу, така складова втрат як заповнення газом елементів системи газопостачання під час поточних ремонтів, заміни обладнання, арматури, - взагалі не відносить до скидання газу в атмосферу.

А в силу пункт 6.6 ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних втрат оператору дозволено без реального викиду чи витоку газу розраховувати (обчислювати) такі втрати газу із збільшенням на 25 відсотків для газопроводів, які експлуатуються більш ніж 25 років або які експлуатуються на розроблених ділянках, при тому, що такий витік газу є можливим чи ймовірним.

Останньою методикою, за допомогою якої розраховуються нормативні втрати і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах є ОСОБА_4 визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 за №595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за №1224/8545 (далі по тексту також - ОСОБА_4 №595).

За змістом пункту 1 ОСОБА_4 №595 ця ОСОБА_4 призначена для розрахунків питомих втрат газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об'ємів газу низького тиску, які вимірюються лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу.

Розрахунки питомих втрат газу здійснюються за допомогою коефіцієнтів коригування показів лічильників.

Пунктом 5 ОСОБА_4 №595 визначається порядок використання коефіцієнтів коригування показів лічильника, значення якого залежить від фактичного розміщення лічильника (зовні приміщення, у неопалюваному приміщенні, в опалюваному приміщенні), а також від відстані місця виходу газопроводу із землі або від місця входу газопроводу в опалюване приміщення до вхідного штуцера лічильника. Відстань вимірюється уздовж труби газопроводу незалежно від її діаметра та наявності на ній додаткових елементів (ізолюючого фланця, вимикального пристрою тощо).

Пунктами 6.1 і 6.2 ОСОБА_4 №595 визначаються формули розрахунку втрат газу:

- об'єм газу за показами лічильника, який приведено до стандартних умов (V);

- питома втрата газу за визначений розрахунковий період (місяць) для кожного лічильника (V).

ОСОБА_5 №595 свідчать, що втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов взагалі за своїм визначенням і природою не є і не можуть бути скиданням (викидом) чи витоком природного газу в атмосферне повітря.

В свою чергу, такі витрати об'єктивно виникають в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об'ємів газу низького тиску, які вимірюються лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що не весь об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за спірний період є таким об'ємом газу, який безпосередньо реально витік чи безпосередньо скинутий оператором газорозподільної мережі в атмосферне повітря.

Посадові особи Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби при здійсненні перевірки не провели розрахунки по виокремленню таких втрат і витрат газу від іншого обсягу, який в силу проведення відповідних технологічних, регламентних робіт з експлуатації і утримання газорозподільних мереж при транспортуванні газу до кінцевого споживача безпосередньо скидався в атмосферу.

Включення відповідачем у власний розрахунок донарахованого екологічного податку із загального обсягу газу, придбаного позивачем для виробничо-технічних витрат і нормативних втрат природного газу та покриття обсягів негативного місячного небалансу газу, об'єму газу, який не міг бути скинутий в атмосферу, на переконання суду, є протиправним.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про викиди в атмосферне повітря стаціонарним джерелом забруднення підприємством позивача всього об'єму (обсягу) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу, облікованих позивачем в 2016 році і першому півріччі 2017 року.

Суд вважає за необхідне надати правову оцінку виконанню вимоги п. 250.12.ст. 250 Податкового кодексу України щодо залучення працівників органу з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Відповідно до п. 250.12.ст. 250 Податкового кодексу України, контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що відповідно до направлень на перевірку від 24.07.2018 року №165 та від 26.07.2018 року №178 до перевірки залучено двох спеціалістів відділу державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря-державних інспекторів охорони навколишнього природного середовища у Львівській області.

Проте до акту перевірки не додано розрахунку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, який зроблено спеціалістами державного екологічного нагляду, в Акті перевірки містяться лише розрахунки наведені в таблицях, які зроблені представниками ОВПП ДФС про, що свідчать їхні підписи на кожній сторінці Акту перевірки.

Правильність визначення платниками податків фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів, в межах спірних правовідносин впливає на правильність визначення обчислення відповідного податку. Тобто, питання полягає у тому, що податковий орган є контролюючим органом в сфері справляння екологічного податку, але ж законодавством чітко визначено, що для правильності визначення, повноти сплати збору, останній повинен залучити для цього відповідні органи влади. Зазначені вимоги законодавства є абсолютними та обовязковими для податкового органу в межах спірних питань.

Суд зазначає, що акт перевірки здійсненої виключно податковим органом не є належним доказом доведення складу податкового правопорушення стосовно екологічного податку з огляду на наявність імперативної норми пункту 250.12 статті 250 Податкового кодексу України, якою встановлено, що контролюючі органи залучають за попереднім погодженням зокрема працівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів у тому числі розміщення відходів.

Інформація викладена актом перевірки доводить недотримання податковим органом наведеної норми, що унеможливлює прийняття цього акту, як доказу встановлених правопорушень. Недоведеність відповідачем податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність збільшення податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З врахуванням вищезазначего, розрахунок екологічного податку ОВПП ДФС здійснено з порушенням вимог Податкового кодексу.

Даний факт відповідачем не спростовано.

Окрім цього, суд підтверджує доводи позивача, які не спростовуються представником відповідача щодо невідповідності суми заниженого екологічного податку зазначеному в акті перевірки сумі зазначеній в ППР.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи Актом перевірки та копією податкового-повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 10.10.2018 року, в Акті перевірки у висновку зазначено, що перевіркою ПАТ «Львівгаз» встановлено «порушення вимог…в результаті чого занижено екологічний податок на загальну суму 7 868 459,37 грн.».

При цьому в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що сума за податковими зобовязаннями становить 7 867 371,3 грн.

Різниця в сумах становить 1088,07 грн.

В розрахунку грошового зобовязання, який додано до податкового повідомлення-рішення, зазначено, що 1 088,07 грн.-екологічний податок по даних декларації платника.

При цьому в Акті перевірки, зазначено, що за даними платника дана сума становить 36 437,96 грн. та визначено суму відхилення між даними перевірки і даними платника в розмірі 7 832 021,41 грн.

Таким чином в ППР, яке складено на підставі Акту перевірки вказана сума, яка жодним чином не відображена в самому Акті перевірки.

Суд зазначає, що право платника податків на оскарження рішення контролюючого органу повинно бути забезпечено в тому числі чітким визначенням правової підстави накладення штрафних санкцій; інший підхід до цього питання призведе до того, що платник податків змушений самостійно «шукати» підставу та норму, що передбачає накладення на нього штрафу в розмірі зазначеному в податковому повідомленні-рішенні та виходити з припущень, як це відбулося у цьому випадку.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0008114808 від 10.10.2018 на суму 510,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпунктів 44.1, 44.6 статті 41 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Стаття 85 ПК України визначає, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

За приписами пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Пунктом 44.6 ст.44 ПК України, передбачено - у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За приписами п. 121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ЛЬВІВГАЗ» (код ЄДРПОУ 03349039), з питання повноти нарахування та сплати екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в частині використання газу на виробничо-технологічні втрати та витрати за період з 01січня 2016 року по 30 червня 2017 року. №141/28-10-48-07/03349039 підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є ненадання позивачем документів про втрати природного газу, а саме:

акти - розрахунки виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу за перевіряємий період та розрахунки на основі яких складено акти;

розрахунки втрат за 2016 перше півріччя 2017 р., які проведені відповідно до ОСОБА_5 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 року №264

розрахунки витрат та втрат за 2016 рік та перше півріччя 2017 року, які проведено відповідно до ОСОБА_5 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 року №264

Листом №Lv07-ЛВ-9867-1018 від 11.10.2018 р. позивачем надано відповідь на запит №39500/10/28-10-48-07 від 21.09.2018 року, яким повідомлено наступне: «Розрахунок фактичних втрат та витрат виконаний на підставі п.4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних мереж, а саме як різниця між обємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і обємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду. Гранично можливі втрати від похибки вимірювання лічильниками (ДСТУ 3336-96) розраховані як добуток обсягів споживання по лічильниках на гранично допустиме значення відносної похибки лічильників, встановлені у п.5.1.5. ДСТУ 3336-96».

Отже, витребувані документи складаються на підставі Кодексу газорозподільних мереж, а не ОСОБА_5 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 року №264, а відтак ненадані Позивачем з законних підстав.

В той же час, ані Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, затверджене наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2004 №112, ані ОСОБА_5 визначення питомих втрат та виробничо- технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264, посилання на які міститься в запиті, не підпадає під визначення податкового законодавства з огляду на норми статті 3, 5 ПК України, що дозволяє зробити висновок про безпідставність вимог відповідача про надання документів у відповідності до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 ст. 20 ПК України, оскільки контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас, аналіз пункту 44.6 статті 44 ПК України дає підстави для висновку, що обов'язок платника податків надати документи до перевірки, а також дія вказаної норми поширюються на первинні документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, в той час як відповідач допустив розширене тлумачення вказаної норми та застосував до позивача штраф за неподання документів, які не є документами, що підтверджують показники, відображені товариством у податковій звітності та взагалі останніми не складалися.

Також з 01.10.2015 введено в дію Закон України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015. На виконання вищевказаного Закону затверджено Кодекс газорозподільних систем (постанова НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015), пункт 4 глави 6 розділу III якого врегульовано питання визначення обсягу фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу, а не на підставі наказів Міністерства палива та енергетики, на які посилається відповідач.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»: розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Тобто, транспортування природного газу не включає в себе розподіл, в той час як ОСОБА_5, затверджена наказом Мінпаливенерго № 264 від 30.05.2003 стосується визначення питомих виробничо-технологічних втрат та визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що документи, на які посилається відповідач та які не були надані позивачем під час перевірки, не є первинними документами в розумінні ПК України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.10.2018 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 прийнято відповідачем необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Згідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, з врахування позиції Верховного суду, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 10.10.2018 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок її бюджетних асигнувань 149275 (сто сорок девять тисяч двісті сімдесят пять) грн 21 коп сплаченого судового збору на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2018.

Суддя Р.М. Брильовський