Рішення № 78760044, 13.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5447/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Україна до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Україна (далі позивач, ТОВ ОСОБА_3 Україна) до Головного управління ДФС у Львівській області (ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2018 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Позиція позивача викладена у позові та додаткових пояснення, в яких позивач зазначив, що 07 серпня 2017 року позивачем було надано до митного оформлення електронну копію митної декларації № 209180/2017/134034, де частини установок для кондиціонування повітря, що не містять озоноруйнуючих речовин, зокрема конденсери кондиціонера було задекларовано за кодом УКТЗЕД 84159000. Вказує, що зазначена митна декларація була прийнята митним органом до митного оформлення та випущена після перевірки всіх даних у вільний обіг на території України. Отже, на момент проведення декларування, тобто станом на 07.08.2017 у митного органу не було жодних сумнівів щодо правильності класифікації конденсерів кондиціонера за кодом НОМЕР_3. Проте, відповідач за наслідками проведеної перевірки дійшов висновку, що позивачем невірно класифіковано товар Частини установок для кондиціонування повітря..., оскільки товар конденсер кондиціонера класифікується за кодом НОМЕР_4 відповідно до УКТ ЗЕД, тому ставка ввізного мита становить 6%. За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт перевірки та прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення за ніби то порушення позивачем вимог Закону України "Про Митний тариф України" (правил № 1, № 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД), ч. 1 та п. 5 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України та п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України. Однак, на думку позивача, відповідач дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем вимог законодавства та безпідставно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначив, що під час декларування товарів позивач використав інформацію з Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо раніше прийнятих рішень про класифікацію подібних товарів, з якої було встановлено, що подібні товари іншими митними органами класифікувалися в товарній підкатегорії НОМЕР_5 згідно з УКТ ЗЕД як частина установок для кондиціонування повітря. Позивач зазначив, що ні акт перевірки, ні оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять жодних доказів про подання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації щодо товару. Отже, позивачем при ввезенні на митну територію України товарів було дотримано вимоги законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товару, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Додатково позивач зазначив, що наказ про призначення документальної невиїзної перевірки обов'язково має містити визначені частиною другою статті 351 МК підстави для її проведення, однак наказ та акт перевірки відповідача не містять жодних фактів про виявлення контролюючим органом ознак, шо свідчать про можливе порушення позивачем законодавства України з питань державної митної справи та в чому саме вони полягають. Просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом подав в судовому засіданні відзив на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що ТОВ «ОСОБА_3 Україна» відповідно до контракту № ІВН17001 від 17.05.2017 ввезено на митну територію України типу ІМ 40 ДЕ за митною декларацією від 07.08.2017 №209180/2017/134034 товар № 21: «Частини установок для кондиціонування повітря не містить озоноруйнуючих речовин (що не містить у своєму складі передавачі або передавачі та приймачі)» та задекларовано підприємством відповідно до гр. 33 МД за кодом НОМЕР_5 згідно з УКТ ЗЕД. В ході перевірки вказаної митної декларації встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про Митний тариф України» (правила №1, №6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД), ч. 1 та п. 5 ч. 8 ст.257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобовязання по сплаті ввізного мита. Також вставновлено порушення позивачем п. 190.1 ст. 190 ПК України, що призвело до заниження бази оподаткування податку на додану вартість. Вказує, що встановленні позивачем порушення призвели до заниження податкових зобовязань по сплаті митних платежів на загальну суму 2600,73 грн., в тому числі, ввізне мито - на 2167,27 грн. та податок на додану вартість - 433,46 грн. Відповідач зазначив, що частини холодильного обладнання кондиціонера повинні класифікуватися у відповідних для них товарних позиціях (товарні позиції 8414, 8418, 8419, 8421, 8479 і т.п.), тому товар «конденсер кондиціонера» класифікується за кодом НОМЕР_4 відповідно до УКТ ЗЕД. (ставка ввізного мита - 6%). З огляду на викладене підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень немає, тому у задоволенні позову слід відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві, просив в задоволенні позову відмовити.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

У підготовчому засіданні 06.12.2018 суд протокольною ухвалою закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ ОСОБА_3 Україна зареєстроване як юридична особа 14.03.2008, код ЄДРПОУ 35775727, місцезнаходження 81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Б. Хмельницького, 10-а, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців..

У період з 31.05.2018 по 05.06.2018 ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ ОСОБА_3 Україна дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товару «Частини установок для кондиціонування повітря…» та правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 07.08.2017 № 209180/2017/134034, за результатами якої складено акт від 15.06.2018 №1508/13-01-14-11/35775727. (далі - акт перевірки).

Під час проведення перевірки було використано інформацію ЦБД ЄАІС Держмитслужби України, АСМО «ІНСПЕКТОР», АІС Податковий блок, АІС ОР; електронні копії документів, які наявні в АСМО «Інспектор», а саме електронну копію митної декларації від 07.08.2017 №209180/2017/134034; електронні копії документів, які послужили підставою для митного оформлення товару такі як контракт, електронні інвойси, декларації MRN, сертифікати відповідності; лист Львівської митниці ДФС від 17.05.2018 №1449/7/13-70-19/41.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Львівській області було встановлено порушення ТОВ ОСОБА_3 Україна:

вимог Закону України «Про Митний тариф України» (правила №1, №6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД), частини 1 та пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобовязання по сплаті ввізного мита на загальну суму 2167, 27 грн;

пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податку на додану вартість на загальну суму 433, 46 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.07.2018:

- №0011471411, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ ОСОБА_3 Україна за платежем мито на товари, що ввозять суб'єкти підприємницької діяльності на суму 2709, 09 грн, в тому числі 2167, 27 грн за податковим зобов'язанням та 541, 82 грн за штрафними (фінансовими санкціями);

- №0011461411, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 541, 83 грн, в тому числі 433, 46 грн за податковим зобов'язанням та 108, 37 грн за штрафними (фінансовими санкціями).

18 липня 2018 року ТОВ ОСОБА_3 Україна звернулося до Державної фіскальної служби України із скаргою № 102 на вказані податкові повідомлення-рішення.

Проте, Державна фіскальна служба України рішенням від 20.09.2018 № 30462/6/99-99-11-03-03-25 залишила без задоволення скаргу ТОВ ОСОБА_3 Україна, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 06.07.2018 №0011471411 та №0011461411 без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обовязок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Митного кодексу України встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Одними з принципів здійснення державної митної справи згідно ст. 8 Митного кодексу України є, зокрема, принцип законності та презумпції невинуватості, додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

У п. 21 ст. 4 Митного кодексу України міститься визначення термін «митна процедура» - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

За правилами, визначеними ст. 68 цього Кодексу, ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, встановленому КМУ.

Ведення УКТ ЗЕД передбачає:

1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією;

2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД;

3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру;

4) забезпечення однакового застосування всіма органами доходів і зборів правил класифікації товарів;

5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках;

6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування;

7) своєчасне ознайомлення субєктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД;

8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

Згідно п. 4 розділу 3 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі Порядок № 650) контроль правильності класифікації товарів здійснюється, серед іншого, шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами ст. 257 Кодексу; відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог ст. 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних Класифікаційні рішення програми Інспектор 2006 ЄАІС.

Законом України «Про митний тариф України» визначено, що митний тариф України- систематизований згідно з УКТ ЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Відповідно ст. 1 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.83 р., до якої Україна приєдналася згідно Указу Президента України № 466/2002 від 17.05.02 р., гармонізована система опису та кодування товарів - номенклатура, яка включає товарні позиції, субпозиції та відносні до них цифрові коди, примітки до розділів, груп та субпозицій, а також Основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТ ЗЕД, які встановлені додатком до Закону України «Про митний тариф», застосовуються послідовно. Відповідно до основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється, виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп. При цьому назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти назв та приміток не вимагають іншого, відповідно до таких положень.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Відповідно до ч. 1ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 5 ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з ч. 1 ст.266 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу органу доходів і зборів предявити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Суд, за результатами розгляду справи вважає, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження податкового органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

З огляду на викладене, на переконання суду, відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо самостійного визначення коду товару, оскільки жодного експертного дослідження податковим органом не проводилося.

Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, в постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 814/1256/17 (адміністративне провадження №К/9901/841/18), від 20 березня 2018 року у справі №814/978/17 (адміністративне провадження №К/9901/5649/17), від 03 травня 2018 року у справі №П/811/849/17 (адміністративне провадження №К/9901/11284/18), від 07 серпня 2018 року у справі №808/2133/17 (адміністративне провадження №К/9901/36140/18).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладенні обставини, суд погоджується з позивачем, що акт перевірки, не містить жодних фактів про виявлення контролюючим органом ознак, шо свідчать про можливе порушення позивачем законодавства України з питань державної митної справи та в чому саме вони полягають, а відтак відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо самостійного визначення коду товару.

Водночас, суд звертає увагу, що під час здійснення податковим органом перевірки, останнім фактично перевірялися ті самі документи та відомості, які були в наявності під час проведення митного оформлення товару, зворотного матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять відомостей та відповідачем не доведено, що неправильне встановлення кодів товарної номенклатури було здійснено у зв'язку з неповною або недостовірною інформацією, поданою суб'єктом господарювання.

Проте, суд зазначає, що посилання позивача на правову позицію, висловлену Верховним судом України у постановах від 18.09.2012 у справі № 21-203а12 та від 06.11.2012 у справі № 21-330а12, відносно того, що якщо митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України, то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, судом не приймається до уваги, оскільки вказана позиція була висловлена у правовідносинах, які виникли до внесення змін до Митного кодексу України.

Що стосується класифікації товарів позивачем, то суд виходив з наступного.

Суд встановив, що ТОВ ОСОБА_3 Україна відповідно до контракту №ІВН 17001 від 17.05.2017 укладеного з PARTS-MALL CORPORATION було ввезено на митну територію України типу ІМ 40 ДЕ за митною декларацією від 07.08.2017 №209180/2017/134034 товар № 21: Частини установок для кондиціонування повітря не містить озоноруйнуючих речовин (що не містить у своєму складі передавачі або передавачі та приймачі): Конденсер кондиціонера: арт. PXNCC-0196 шт, арт. PXNCC-018 - 6mT., apr.PXNCA-082 - 4шт., арт. PXNCA-090 - 6шт„ арт.РХЫСС-039 - 4шт., арт. PXNCB-050- 4шт., арт. PXNCA-085 - 4 шт., арт. PXNCA-080 - 2шт., арт. PXNCC-006 - 4шт., арт. PXNCC-001 - 2шт., арт. PXNCC- 016 - 4шт.и, торговельної марки - РМС, виробник PARTS-MALL CORPORATION, країна виробництва - Корея (Південна) Республіка (KR).

Товар ТОВ ОСОБА_3 Україна задекларовано відповідно до гр. 33 МД за кодом НОМЕР_5 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита - 1%), фактурна вартість - 1677, 2626 USD (або згідно з встановленим НБУ курсом 1 USD = 25,84289300 грн. на день митного оформлення 43345,32 гривень), митна вартість - 43345, 32 гривень, вага брутто - 147, 503 кг, нетто - 140, 077 кілограм.

Як вказує позивач під час декларування товарів останній, виходив з опису товару та використовував інформацію з Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо раніше прийнятих рішень про класифікацію подібних товарів, а саме: розділу "Пошук класифікаційних рішень" АСМО, згідно якої встановив, що подібні товари іншими митними органами класифікувалися в товарній підкатегорії НОМЕР_5 згідно з УКТ ЗЕД як частина установок для кондиціонування повітря.

Позивач зазначив, що при визначенні коду товару керувався вимогами Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності", затвердженого 21.05.2012 постановою Кабінету Міністрів України № 428, де зазначено, що УКТ ЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.

Так, класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19 вересня 2013 року № 584-УІІ «Про Митний тариф України», з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД (надалі по тексту - ОПІ) та визначальних для класифікації характеристик товару.

Проте, на думку відповідача з урахуванням правила 1 та 6 ОШ, Примітки 2 (а) до Розділу XVI УКТ ЗЕД, Пояснень до товарних позицій 8415 та 8418 УКТ ЗЕД, класифікація радіаторів (конденсаторів, випарників) холодильного обладнання кондиціонерів здійснюється у товарній підкатегорії 8418 99 10 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Тому відповідач вважає, що товар «конденсер кондиціонера» класифікується за кодом НОМЕР_4 відповідно до УКТ ЗЕД. (ставка ввізного мита - 6%).

Разом з тим, суд не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про митний тариф України" від 19 вересня 2013 року №584-VII, митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Класифікація товарів здійснюється з врахуванням Основних правил інтерпретацій УКТЗД (додаток до Закону №584-VII).

Відповідно до пункту 1Основних правил інтерпретацій УКТЗД класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил.

Згідно з пунктом 2 (a) Основних правил інтерпретацій УКТЗД будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного.

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Пунктом 3 Основних правил інтерпретацій УКТЗД визначено, що у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Відповідно до пункту 4 Основних правил інтерпретацій УКТЗД товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Згідно із пунктом 6 Основних правил інтерпретацій УКТЗД для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД на основі характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Відповідно до розділу XVI Основних правил "Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; звукозаписувальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя» у групі 84 «Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини» за кодом 8415 зазначаються: "Установки для кондиціонування повітря, до складу яких входять вентилятори з двигуном та прилади для змінювання температури і вологості повітря, включаючи кондиціонери, в яких вологість не регулюється окремо:- частини»". За кодом 8415 90 0000 " частини". Ставки мита за вказаним кодом товару 0 %.

З метою забезпечення виконання Закону України від 19 вересня 2013 року №584-VIII "Про Митний тариф України" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №428 "Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", Державною фіскальною службою України було прийнято наказ від 09 червня 2015 року №401, яким затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - Пояснення № 401).

Відповідно до Пояснень до товарної позиції 8415, до цієї товарної позиції включаються установки, що підтримують температуру та вологість в закритих приміщеннях. Ці установки можуть оснащуватися очисниками повітря. Встановлюються в кабінетах, будинках, громадських місцях, на суднах, в автомобілях і т.п., а також у деяких промислових приміщеннях, де вимагаються особливі атмосферні умови (наприклад, текстильна, паперова, тютюнова і харчова промисловість).

До цієї товарної позиції входять лише установки:

(1)обладнані вентилятором або нагнітачем з двигуном; та

(2)призначені для зміни як температури (нагрівання або охолодження або і те, і інше), так і вологості (зволоження або осушення або і те, і інше) повітря; та

(3)в яких елементи, зазначені в пунктах (1) та (2), подані разом.

Згідно з положеннями Приміток 2 (Ь) до Розділу XVI до цієї товарної позиції включаються окремо представлені внутрішні та зовнішні блоки спліт-системи установок для кондиціонування повітря компресійного типу даної товарної позиції.

Інші частини кондиціонерів (включаючи компоненти, призначені для установки в автономні блоки) повинні класифікуватися у відповідності з положеннями Приміток 2(а) до Розділу XVI (товарні позиції 8414, 8418, 8419, 8421, 8479 і т.п.) або, якщо Примітки 2(а) не застосовано, то у відповідності з Примітками 2 (Ь) або 2(с) до Розділу XVI в залежності від того, ідентифікуючі вони як придатні для використання чи головним чином з кондиціонерами, частинами яких вони є, або ні.

До цієї товарної позиції не включаються:

(a)повітронагрівачі і розподільні пристрої для подачі гарячого повітря товарної позиції 7322, які також можуть розподіляти свіже чи кондиційоване повітря;

(b)нереверсивні теплові насоси (товарна позиція 8418); і камери охолодження установок для кондиціонування повітря (товарна позиція 8418);

(c)апарати, які хоч і мають вентилятор з двигуном, але можуть лише змінювати або температуру, або вологість повітря (товарні позиції 8479, 8516 і т.п.).

Що стосується посилань податкового органу, що «конденсер кондиціонера» класифікується за товарною категорією 8418 "Холодильники, морозильники та інше холодильне або морозильне обладнання, електричне або інших типів; теплові насоси, крім установок для кондиціонування повітря товарної позиції 8415», за кодом НОМЕР_4 "випаровувачі та конденсатори, крім тих, що використовуються у побутових холодильниках", то суд встановив наступне.

Відповідно до Пояснень до Гармонізованої системи опису і кодування товарів до товарної позиції 8418 «(І) Холодильники, морозильники та інше холодильне чи морозильне обладнання» входять холодильники та холодильні установки цієї товарної позиції є переважно машинами або складаннями агрегатів, здатними в режимі безперервної роботи підтримувати низьку температуру (біля 0 °С і нижче) на активному охолоджувальному елементі за допомогою абсорбції прихованої теплоти випарювання скраплених газів (наприклад, аміак, галогеновані вуглеводні), летких рідин або у випадку деяких суднових холодильників - води.

До цієї товарної позиції також не включаються:

(a)установки для кондиціювання повітря, які включають агрегат охолодження або охолоджувальний випарник (товарна позиція 8415);

(b)машини для скраплення газу (наприклад, апарат Лінде) (товарна позиція 8419).

Отже, на думку суду, позивач товар «конденсер кондиціонера» вірно класифікував за кодом НОМЕР_5 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита - 1%), оскільки за кодом НОМЕР_4 відповідно до УКТ ЗЕД. (ставка ввізного мита - 6%) до товарної позиції зокрема не включаються установки для кондиціювання повітря, які включають агрегат охолодження або охолоджувальний випарник (товарна позиція 8415).

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, викладених у заявленому позові та підтвердження їх доказами, з боку позивача, а також про відсутність з боку відповідача спростування доводів позивача, будь-якими належними доказами зазначених в розумінні ст.70 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач не довів належними доказами правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 06.07.2018 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, за таких обставин позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення - скасувати як протиправні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 06.07.2018 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок його бюджетних асигнувань 3524 (три тисячі пятсот двадцять чотири) грн сплаченого судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Україна (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Б. Хмельницького, 10-а, код ЄДРПОУ 35775727).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2018.

Суддя Р.М. Брильовський