Постанова № 78747637, 13.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4805/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мельнікової Л.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гончарова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2018р. (головуючий суддя І інстанції Рубан В.В., повне рішення виготовлено 08.10.2018 року) по справі № 820/4805/18

за позовом ОСОБА_3

до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, у якому просить суд:

- визнати дії відповідача щодо відмови у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" та перерахунку пенсії, що оформлено протоколом № 6 від 07.02.2018 р. неправомірними;

- зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові здійснити переведення позивача на пенсію за Законом України "Про державну службу" та її перерахунок з 31.01.2018 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41247819, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 2-й під'їзд, 3-й поверх, кім. 28) про визнання дій неправомірними задоволено.

Визнано дії Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" та перерахунку пенсії, що оформлено протоколом № 6 від 07.02.2018 р. неправомірними.

Зобов'язано Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові здійснити переведення позивача на пенсію за Законом України "Про державну службу" та її перерахунок з 31.01.2018 р.

Стягнуто з Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41247819, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 2-й під'їзд, 3-й поверх, кім. 28) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач послався на відсутність у позивача необхідного стажу на посаді державного службовця для переводу на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Київському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова, отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно даних Трудової книжки позивач з 01.09.1976 р. в Харківському політехнічному інституті.

З 27.03.1983 р. позивач працювала на різних посадах у ВАТ "Харківхолодмаш".

24.11.1994 р. була прийнята на посаду спеціаліста по призначенню пенсій в Ленінський відділ соціального захисту населення м. Харкова по переведенню з ВАТ "Харківхолодмаш" та 01.12.1994 р. прийняла присягу державного службовця, позивачу присвоєно 15-й ранг державного службовця.

01.06.1997 р. позивачу присвоєно 14-й ранг державного службовця, 01.12.2000 р. -присвоєно 13-й ранг.

З 01.06.2001 р. у зв'язку з реорганізацією ОСОБА_3 працювала в управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Харкова на посаді спеціаліста по обслуговуванню інвалідів, ветеранів війни і праці 1 -ї категорії.

З 22.09.2003 р. працювала на посаді провідного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення за переведенням в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова.

08.06.2004 р. позивача призначено на посаду головного спеціаліста того ж відділу.

21.09.2005 р. була переведена на посаду головного спеціаліста відділу з призначення пенсій у зв'язку зі змінами у штатному розписі, 15.07.2015 р. переведена на посаду головного спеціаліста відділу обслуговування громадян.

04.05.2016 р. присвоєно 9-й ранг державного службовця. 15.03.2017 р. була звільнена з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

14.11.2016 р. назву управління змінено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 454 від 22.07.2016 р. на управління Пенсійного фонду України у Холодногірському районі м. Харкова.

10.05.2016 р. призначено на посаду начальника відділу державних соціальних інспекторів - головного державного соціального інспектора на період відпустки ОСОБА_4 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до дня фактичного виходу її з відпустки як переможця конкурсу, присвоєно 11 -й ранг посадової особи місцевого самоврядування.

31.01.2018 року позивач звернулась до управління із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом № 6 від 07.02.2018 року "Про відмову у перерахунку пенсії згідно з Законом України" Про державну службу" з тих підстав, що у позивача недостатньо стажу на посаді державного службовця для переходу на даний вид пенсії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що жінки мають право на одержання пенсії державних службовців за наявності, зокрема, не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а також досягнення такими особами певного віку та наявності страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, зазначений вік визначається ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Колегією суддів встановлено, що приймаючи рішення №6 від 07.02.2018 року про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця та перерахунку пенсії ОСОБА_3 відповідач виходив з того, що оскільки у період з 01.03.2001 року по 05.09.2003 року позивач працювала на посаді в органі місцевого самоврядування, а саме спеціалістом відділу соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Харкова, а 01.05.2016 року втратив чинність Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою КМУ від 03.05.1994 року №283, який визначав перелік посад органів місцевого самоврядування, то управлінням прийнято рішення вказаний період до стажу державної служби не зараховувати.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з урахування стажу роботи позивача з 01.03.2001 року по 05.09.2003 року на посаді спеціаліста відділу соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Харкова, станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889) ОСОБА_3 мала більше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Єдиною підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії стала саме відсутність у неї стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, оскільки, як вказує відповідач, у період з 01.03.2001 року по 05.09.2003 року позивач працювала в органах місцевого самоврядування, який до стажу державної служби з цих підстав зарахований не був.

Таким чином, для вірного вирішення спору необхідно визначити, чи має позивач право на зарахування до його стажу державної служби зазначеного періоду роботи на посаді спеціаліста відділу соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Харкова.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяла до набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

У відповідності до п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року за № 229, стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 р. N 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон). До стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, зокрема, що до шостої категорії відносяться посади спеціалістів відділів рад.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що період роботи позивача з 01.03.2001 року по 05.09.2003 року на посаді спеціаліста відділу соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Харкова (посада органу місцевого самоврядування) зараховується до стажу державної служби, а тому відповідачем вказаний період до стажу державної служби позивача не зараховано незаконно.

Також, варто зазначити, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилось.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про державну службу" №889 та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що робота позивача на посаді спеціаліста відділу соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Харкова відповідно до чинного законодавства зараховується до стажу державної служби, а відтак, позивач має право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі № 295/16375/16-а, від 10.05.2018 року по справі № 351/1792/17.

Колегією суддів встановлено, що 31.01.2018 року позивач звернулась до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про перехід на пенсію за віком згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ.

Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання неправомірними дій Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу", що оформлено протоколом № 6 від 07.02.2018 р. та зобов'язання Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові перевести позивача на пенсію за Законом України "Про державну службу" з 31.01.2018 р та здійснити перерахунок пенсії.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 по справі № 820/4805/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 20.12.2018.