Ухвала суду № 78727656, 18.12.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/521/17

Провадження № 1-кп/645/91/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.

суддів – Ульяніч І.В., Сілантьєвої Е.Є.,

секретар судового засідання – Кривеженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Шалімової О.М.,

потерпілої – ОСОБА_1,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и л а:

В судовому засіданні ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, яким просив призначити по справі експертизу по фотознімкам, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження зроблені з камери відеоспостереження, провести слідчий експеримент за участю потерпілої, притягнути потерпілу до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання про вчинення ним кримінального правопорушення, визнати протокол для впізнання від 06.12.2016 року та фотознімки з камер відеоспостереження недопустимими доказами на підставі ст. 89 КПК України.

В обгартування клопотання зазначалося, що в матеріалах кримінального провадження знаходиться протокол огляду речей та ілюстративний матеріал до нього, де зображена інша особа, не він, а тому даний доказ є недопустимим, крім того не була проведене експертиза, яка б ідентифікувала його на особу на даних фотознімках. Крім того, потерпіла ОСОБА_1 плутається у своїх показах, а тому необхідно провести слідчий експеримент за її участі, де б остання показала механізм погрози сокирою. Також ОСОБА_3 просив притягнути потерпілу за завідомо неправдиві показання в порядку ст. 384 КК України, оскільки вона обмовила його в вчиненні даного злочину.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заявив, що провину він не визнає, а під час досудового розслідування до нього з боку працівників карного розшуку Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області (прізвищ, імен та по-батькові він не знає) було застосовано недозволені заходи проведенні слідства, під час якого його били співробітники міліції, погрожували, психологічно його принижували, та вимусили його визнати себе винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання в порядку ч. 3 ст. 333 КПК України про надання доручення прокуратурі Харківської області провести перевірку свідчень обвинуваченого щодо застосування до нього недозволених методів ведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12016220460003173 від 14.10.2016 року з боку працівників Немишлянського ВПГУНП в Харківській області.

Захисники, обвинувачені не заперечували щодо направлення відповідного доручення.

Заслухавши думку прокурора, потерпілої, обвинуваченого, захисника, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та в порядку ст. 333 КПК України доручити прокуратурі Харківської області провести перевірку свідчень обвинуваченого щодо застосування до ОСОБА_3 недозволених заходів ведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню з боку органів досудового розслідування.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку про необхідність повідомлення прокурора про вказані обставини для реагування в порядку ст. 214 КПК України.

Що стосується клопотання ОСОБА_3 про призначення експертизи, відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» - судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Зокрема, об’єктами фото- чи відео- портретної експертизи є фотознімки та їх репродукції, на яких зафіксовані портрети ототожнюваної особи та порівняльні зразки. Позитивні результати експертизи зумовлюють високоякісні знімки, зняті з невеликим розривом у часі і у відповідних умовах (положення людини, освітлення, стан окремих елементів зовнішності). Найкращими для встановлення тотожності особи є фотознімки, виготовлені з додержанням правил сигналетичної (впізнавальної) фотографії.

Портретна експертиза проводиться в процесі оперативних і слідчих заходів по розшуку осіб, які сховалися від слідства і суду; осіб, які втекли з місць ув'язнення; осіб, зниклих без вести, коли виявляється або затримується особа, подібне з розшукуваним.

Суд підкреслює, що статтею 332 КПК України передбачено саме право, а не обов'язок суду призначати під час судового розгляду проведення експертизи, тобто належить до дискреційних повноважень суду.

Заявляючи клопотання про призначення експертизи фотознімків з камери спостереження, обвинувачений жодним чином не вмотивовує для з'ясування яких конкретних обставин необхідно провести дослідження з прив'язкою підтвердження значення такої процесуальної дії для кримінального провадження. Єдиною підставою необхідності призначення експертизи обвинувачений ОСОБА_3 зазначає використання стороною обвинувачення (прокурором) в якості доказу фотознімків, на яких зображений не він.

Вказане свідчить, що фактично клопотання про призначення експертизи фотознімків направлено на визнання недопустимим доказом.

Колегія суддів акцентує увагу сторони захисту, що в розумінні ст.ст. 87, 89 КПК України жоден доказ не має наперед визначеної сили серед інших доказів, і такі докази підлягають врахуванню судом на рівні з іншими доказами у справі; фотознімки, які обвинувачений ставить під сумнів можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження шляхом оцінки всіх матеріалів у їх сукупності та взаємозв'язку.

Крім того, в клопотанні ОСОБА_3 просе про проведення експертизи, не зазначаючи при цьому саме яку експертизу необхідно провести, які питання необхідно поставити експерту.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Що стосується клопотання ОСОБА_3 про проведення слідчого експерименту за участю потерпілої.

Стаття 240 КПК України передбачає, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Посилання обвинуваченого на відсутність доказів вини його та на розбіжність в показах потерпілої не є підставою для проведення слідчого експерименту.

Доводи сторони захисту щодо наявності, на їх думку, розбіжностей в показах потерпілої, стосуються оцінки доказів, а тому не впливають на вирішення клопотання щодо проведення слідчих дій під час судового провадження.

Щодо притягнення потерпілої до кримінальної відповідальності в порядку ст. 384 КК України та визнання доказів недопустимим.

Дійсно кримінально-процесуальне законодавство передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, але не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об’єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).

Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов’язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.

Статтею 384 КК України передбачена кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.

Об'єктивною стороною злочину, є будь-яка інформація, що не відповідає дійсності (тобто недостовірна), про обставини, які мають значення для кримінального провадження, що фіксуються технічними засобами у відповідному документі (протоколі допиту або одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб), яка була дана свідком або потерпілим. Попередження потерпілого про кримінальну відповідальність за неправдиве показання є обов'язковою умовою для притягнення його до відповідальності за ст. 384 КК України.

Стаття 214 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

ОСОБА_3 має право звернутися до відділу поліції із заявою про вчинення злочину.

Необхідно зауважити, що показання потерпілих у кримінального провадженні, відповідно до КПК України, є доказом.

Так, жоден доказ обвинувачення чи захисту не має наперед визначеної сили серед інших доказів, і такі докази, в тому числі показання потерплої, підлягають врахуванню судом на рівні з іншими доказами у справі.

Показання потерпілої підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами по справі, під час ухвалення остаточного рішення по справі.

Підстави для визнання доказів недопустимими зазначені в ст. 87 КПК України.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх у взаємозв'язку з іншими доказами, суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.

За таких обставин у суду, на даній стадії судового розгляду, відсутні дані щодо очевидності недопустимості доказів, на які вказує ОСОБА_3.

Докази, які ОСОБА_3 просить визнати недопустимими, можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження шляхом дослідження всіх доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами. Очевидної недопустимості цих доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх взаємозв'язку з іншими доказами суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.

Крім того, прокурор в судовому засіданні просила продовжити ОСОБА_3 строк тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати та перебуваючи на свободі обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків по даному кримінальному провадженню, які на даний час не допитані судом, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпіла підтримала думку прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_2 просила суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, буде з’являтися до суду за першою вимогою, тиск на потерпілу не буде чинити, оскільки вона допитана в судовому засіданні, щодо свідків, то обвинувачений ніяким чином не може на них вплинути, оскільки вони тривалий час не з’являються на судові засідання.

Обвинувачений просив змінити йому запобіжний заході на домашній арешт.

Судова колегія, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час досудового розслідування відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою судової колегії від 23 жовтня 2018 року продовжено на строк до 21 грудня 2018 року.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого, суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, та наявність ризиків, які колегія суддів вважає доведеними, виходячи з обставин вчинення злочину, інкримінованого обвинуваченому. Із зазначених підстав суд приходить до висновку про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на викладене, виходячи з усіх обставин провадження, враховуючи неможливість завершення судового розгляду кримінального провадження у строк до 21 грудня 2018 року, судова колегія вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, і приходить до висновку щодо необхідності продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів, в зв’язку з чим клопотання сторони захисту та обвинуваченого задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. ст. 84, 86, 87, 89, 132, 177, 178, 196, 197, 214, 240, 242, 332, 369, 370, 371, 372КПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а:

Надати судове доручення прокурору Харківської області в рамкахкримінального провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, здійснити перевірку доводів обвинуваченого з приводу недозволених методів ведення досудового розслідування по всім доводам, викладеним в даній ухвалі суду, з боку осіб, які проводили досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12016220460003173, внесеному до ЄРДР 14.10.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Провести перевірку, відповідно до вимог ст. 214 КПК України, з внесенням даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведенням досудового розслідування.

Встановити строк виконання судового доручення до 14 січня 2019 року.

Копію ухвали для організації виконання направити прокурору Харківської області.

Про результати виконання судового доручення повідомити Фрунзенський районний суд м. Харкова.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3, датованого 18.12.2018 року, поданого в даному судовому засіданні щодо призначення експертизи, проведення слідчого експерименту, притягнення потерпілої до кримінальної відповідальності та визнання доказів недопустимими – відмовити.

В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Продовжити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 15 лютого 2019 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для відома.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 20 грудня 2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Ульяніч

ОСОБА_4